4. Теорія і практика соціальної допомоги. Соціальна допомога як професійна діяльність і освітня галузь.

Кожна наука повинна мати об’єкт, предмет і методи дослідження, принципи, закономірності, теоретичні моделі, понятійно-категоріальний апарат і своє місце в системі наук. Не є винятком і соціальна робота. Соціальну допомогу як науку можна розуміти як область наукового знання про закономірності управління процесом використання внутрішніх та зовнішніх ресурсів індивіда, сім'ї або спільності в ситуаціях порушення соціального функціонування (Б. В. Купріянов).

Насамперед соціальну допомогу варто розглядати як самостійну науку, що визначає її місце в системі наук. Як будь-яка наука, соціальна допомога має свій предмет, об'єкт, категоріальний апарат. Об'єктом дослідження соціальної роботи є процес зв'язків, взаємодій, способів і засобів регуляції поведінки соціальних груп і особистостей в суспільстві. Предметом соціальної роботи є закономірності, що обумовлюють характер і спрямованість розвитку соціальних процесів в суспільстві.

Соціальна допомога як професійна діяльність. Діяльність - це сукупність дій людини, спрямованих на бажану зміну будь-якого предмета. У працівника соціальної сфери - це людина, яка потребує допомоги, не здатний вирішити свої проблеми без сторонньої допомоги.

Таким чином, соціальна допомога - це діяльність, причому професійна, спрямована на надання допомоги людям, які її потребують (що знаходиться у важкій життєвій ситуації), не здатним без сторонньої допомоги вирішити свої життєві проблеми, а в багатьох випадках і жити (Павленок П. Д .).

Будь-яка діяльність, у тому числі і соціальна допомога, має свою структуру, де кожен елемент органічно пов’язаний і взаємодіє з іншими, виконує свої функції. Соціальна допомога – цілісна структура, що складається з таких елементів: суб'єктів; змісту, який розкривається через функції; засобів (організаційно-технічних, фінансових та ін), управління і цілі.

Метою соціальної допомоги як професійної діяльності є з одного боку задоволення інтересів клієнта, а з іншого боку - підтримка стабільності в суспільстві. Оптимальний варіант вирішення даної проблеми - це знаходження компромісу між цими двома цілями.

Здійснення радикальних реформ в економіці і політичному житті, соціальній та культурній практиці у всьому світі показує, що жодна держава сьогодні не може обійтися без фахівців у галузі соціальної допомоги. Соціальна допомога це специфічний вид професійної діяльності, надання державного і недержавного сприяння людині з метою забезпечення культурного, соціального і матеріального рівня його життя, надання індивідуальної допомоги людині, сім'ї або групі осіб. Вона спрямована на те, щоб полегшити людям в умовах особистого й сімейної кризи повсякденне життя, а також, по можливості, кардинально вирішити їх проблеми. Соціальна допомога є важливою сполучною ланкою між людьми, яким треба допомогти, і державним апаратом, а також законодавством. До основних цілей соціальної допомоги можна віднести: Збільшення ступеня самостійності клієнтів, їх здатності контролювати своє життя і більш ефективно вирішувати виникаючі проблеми; · Створення умов, в яких клієнти можуть в максимальній мірі проявити свої можливості і отримати все, що їм належить за законом; · Адаптація або реадаптація людей в суспільстві; Створення умов, при яких людина, незважаючи на фізичне каліцтво, душевний зрив або життєву кризу, може жити, зберігаючи почуття власної гідності і повагу до себе з боку оточуючих; · І як кінцева мета - досягнення такого результату, коли необхідність допомоги у клієнта "відпадає".

Сучасне розуміння основ соціального розвитку виходить з того, що соціальна політика держави повинна бути спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини.

В Україні в умовах різкої зміни характеру і форм соціальних відносин, ламання звичних стереотипів життєвого досвіду, втрати багатьма людьми соціального статусу і перспектив розвитку як для суспільства в цілому, так і для себе особисто, виникли серйозні труднощі, з якими неможливо впоратися самостійно. Зросла соціальна напруженість. Все це підвищує значущість розгортання соціальної допомоги як спеціалізованого виду діяльності, а також необхідність підготовки фахівців різних спеціалізацій, для різних категорій клієнтів.

Всі ідеї і теорії соціальної допомоги групуються навколо одного центрального блоку проблем:

· Умови формування та здійснення життєдіяльності людини;

· Співвідношення свободи і соціальної обумовленості особистості, соціально виправданою (або невиправданої) заходи цієї свободи і можливостей її реалізації в суспільстві.

Проблемами соціальної допомоги також можна вважати і проблеми, пов'язані зі структурою суспільства, взаємозалежністю його елементів, з виявленням факторів і загальних закономірностей соціального розвитку, закони суспільства, суспільні ідеали й прагнення особистості до здійснення своїх ідеалів, відносини між особистістю і культурою.

Соціальна допомога як освітня галузь є систематизований виклад з навчальними цілями основної теорії і практики соціальної допомоги стосовно до профілю навчального закладу.

Реалії сьогодення диктують умови за яких необхідно науково обґрунтоване запровадження соціальних заходів та фундаментальна підготовка кваліфікованих кадрів з соціальної допомоги для існуючих соціальних служб, закладів соціального обслуговування, а також для тих, які створюються.

Напрям підготовки освітньо-квалфікаційного рівня бакалавр у переліку напрямів підготовки за якими здійснюється підготовка фахівців у ВНЗ належить до галузі знань 1301 «Соціальне забезпеченя» і знаходиться у низці паралельно з напрямом «соціальна робота» як окрема спеціальність.

Подібні освітні послуги з підготовки фахівців спеціальності соціальна допомога в центральному регіоні надаються Кам'янець-Подільським національним університетом імені Івана Огієнка в обсязі 50 осіб та Київським університетом імені Бориса Грінченка в обсязі 20 осіб з напряму підготовки 6.130101 «Соціальна допомога».

У структурі вузівської підготовки майбутнього фахівця за спеціальністю 6.130101, до зовнішньої форми системи підготовки, було виділено 3 рівня, що включає 11 самостійних блоків (наприклад, ознайомлення з вітчизняним і зарубіжним досвідом, вивчення та аналіз нормативних документів, аналіз різних соціальних ситуацій, проходження практики в соціальних службах, саморозвиток студентів).

Підготовка майбутніх фахівців у НПУ імені М.П.Драгоманова заснована на принципах гуманізму, толерантності, практичної спрямованості.

За навчальним планом студенти (ви) вивчатимуть дисципліни за чотирма циклами:

1. загальні гуманітарні та соціально-економічні; (Українська мова (за професійним спрямуванням), Історія України, Історія української культури, Іноземна мова, Політологія, Філософія, Фізичне виховання, Релігієзнавство, Культурологія, Основи економічної теорії, Галузеве законодавство в соціальному забезпеченні, Правове забезпечення соціальної допомоги, Етика, Естетика)

2. загальні математичні і природничі; (Нові інформаційні технології, Технічні засоби навчання, Безпека життєдіяльності та ЦО, Основи охорони праці, Медико-соціальні основи здоров'я, Основи екології, Вікова фізіологія, Основи спеціальної педагогіки, Вища математика, Теорія ймовірностей, Соціальна інформатика)

3. загальні професійні; (Психологія, Психологія соціальної роботи, Соціальна психологія, Психологія особистості, Педагогіка, Соціальна педагогіка, Вступ до спеціальності, Історія соціальної допомоги, Теорія соціальної допомоги, Технології соціальної допомоги, Технології соціальної допомоги в зарубіжних країнах, Соціальна допомога різним категоріям населення, Соц. допомога у сфері зайнятості населення, Фінансове забезпечення соціальної допомоги, Система організації соціальних служб Соціальна геронтологія, Методи нарахування соціальної допомоги різним категоріям населення, Соціальна політика, Історія доброчинності та меценатства, Технології соціальної реклами, Соціальне страхування, Основи соціальної реабілітації, Технології роботи з проектно-звітною документацією у сфері соціального забезпечення, Правовое забезпечення соціальної політики України, Управління персоналом у соціальній сфері, Самоорганізація особистості, Менеджмент соціального забезпечення, Економічна соціологія, Історія соціологічних теорій, Методологія і методи соціологічних досліджень, Соціальна і демографічна статистика, Соціологія молоді та молодіжних субкультур, Соціологія девіантної поведінки)

4. дисципліни спеціалізації. (Психологія управління, Маркетинг соціального забезпечення різних груп клієнтів, Теорія і практика звязків з громадскістю, Основи психоконсультації і психокорекції, Психодіагностика, супервізія в соціальній сфері тощо)

Завдання навчальних дисциплін - донести здобуті наукою знання до студентів у найбільш прийнятною і доступній формі.