Тема 5. Пізнавальні процеси

Психічні пізнавальні процеси (відчуття, сприйняття, мислення і мова, уява, увага) відіграють важливу роль у різних сферах людської життєдіяльності.

Відчуття – відображення в корі головного мозку окремих ознак і властивостей предметів, явищ, які безпосередньо діють в даний час на органи відчуттів людини (зір, слух, смак, нюх, дотик). За допомогою відчуттів людина пізнає зовнішні характеристики предметів: величину, форму, колір, густину, температуру, звук, запах, смак тощо. На основі відчуттів виникають складніші психічні процеси – сприйняття, мислення, уява, увага.

Відчуттями володіють не тільки люди, але й деякі тварини – гострим зором (орли), нюхом і слухом (собака). Очі мурашок розрізняють ультрафіолетові промені, які не доступні очам людини. Летючі миші і дельфіни сприймають ультразвуки, котрих не чує людина. Змія відчуває найменші коливання температури − в 0,001 градуса. Але органи відчуттів людини розрізняють у речах значно більше ознак і властивостей, ніж відчуття тварин, бо людські відчуття збагачуються мисленням.

Важливо знати яким чином інформація із зовнішнього світу поступає до мозку людини. В психології канали зв’язку між мозком і довкіллям називається аналізаторами. Аналізатор – це складне нервове сполучення, яке єднає органи відчуттів людини з її корою головного мозку. Всі аналізатори пристосовані для сприйняття тільки для них характерних властивостей предметів чи явищ. Наприклад, око реагує на світлові подразники, вухо – на звукові, ніс та язик –-на хімічні властивості, шкіра – на механічні і температурні подразники.

Аналізатори складаються із трьох відділів: переферичного, або рецептора; провідникового; мозкового або центрального, що знаходиться в корі головного мозку.

До переферичного відділу аналізаторів відносяться рецептори − органи чуттів (око, вухо, язик, ніс, шкіра) і спеціальні рецептори – закінчення, які закладені у м’язах, тканинах і внутрішніх органах тіла. Рецептори – це анатомо-фізіологічні трансформатори, які реагують на певні подразники, внаслідок чого відбувається збудження нервової системи. Провідниковий відділ здійснює нервове збудження від рецепторного апарату до центрів головного мозку.

Мозковий або центральний відділ виконує функцію аналізу. Саме тут виникають відчуття. Вони поділяються на три групи. До першої відносяться відчуття, які відображають зовнішні ознаки і властивості оточуючих людину предметів і явищ: зорові, слухові, смакові, нюхові і шкірні. Другу групу складають відчуття, які відображають стан організму – органічні, відчуття рівноваги, рухові. До третьої групи відносять дотикові і больові відчуття.

Складнішим пізнавальним психічним процесом є сприйняття. Це відображення в корі головного мозку людини предметів, явищ, подій як цілісності. Психологи виділяють переважно такі властивості сприйняття: цілісність (відображення об’єкту пізнання як єдиного цілого), осмислсність (застосування у сприйнятті знань і досвіду), вибірковість (виділення пізнавального об'єкту з інших), константність (відносна постійність образів), апперцепція (залежність сприйняття від психічного стану, досвіду і якостей людини).

У процесі сприйняття важливу роль відіграють пауза, інтонація, освітлення, звукове середовище, побілка приміщень і т. д. Відомо, наприклад, що червоний колір збуджує, привертає увагу, голубий діє заспокійливо. Дослідження показують, що правильно вибраний колір для фарбування стін приміщень та обладнання підвищує продуктивність праці на 15-20 %.

В основі сприйняття лежать аналізатори. Вони відіграють не одинакову роль. Як правило, один із них визначальний. У залежності від того, який аналізатор відіграє у сприйнятті головну роль, відрізняють зорові, слухові, дотикові сприйняття. Сприйняття деколи неправильно, викривлено відображає предмети і явища оточуючого довкілля. Таке явище називають зоровими ілюзіями.

Важливе місце у пізнавальних процесах людини займає уява, мислення і мова. Уява – це відтворення у свідомості образів конкретних предметів, а також створення нових образів, ідей. До уяви спонукають людину різні завдання, потреби, бажання, почуття, настрій, світогляд. Завдяки уяві, людина створює нові образи, в думці передбачає події, результати своєї праці, заглядає у майбутнє. Уява буває таких видів: мимовілна, довільна, відтворююча, творча, мрія.

Мислення – це складний психічний процес опосередкованого і узагальнюючого пізнання оточуючого світу. Мислительна діяльність людей здійсьнюється за допомогою таких операцій: порівняння, аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення, конкретизації.

Порівняння- це співставлення предметів з метою встановлення їх схожості і вімінності. Аналіз – це мислиме розчленування предмета на його складові частини.

Синтез – це з’єднання окремих елементів, розчленованих аналізом у єдине ціле. Абстрагування – це виділення істотних ознак і нехтування іншими властивостями, які є на даному етапі пізнання другорядними. Узагальнення – це мислиме об’єднання предметів і явищ на основі їх загальних ознак. Конкретизація – це підтвердження теоретичних положень фактами, прикладами з практичного життя.

Таким чином, психічні пізнавальні поцеси відіграють важливу роль у людській життєдіяльності. Вони протікають у відповідності з індивідуальними властивостями кожної дюдини, поглядами, переконаннями, мотивами і цілями.