Мозок і психіка людини

Питання про взаємозв’язок мозку та психіки людини досить складне. Базовим у вирішенні питання було відкриття І. Павловим принципу умовно рефлекторного зв’язку.

Відображення – це процес зміни внутрішнього стану суб’єкта під час зовнішньої взаємодії, який у певній мірі відтворює особливості відображеного об’єкта.

Рефлекс – це реакція організму на подразнення, яка здійснюється за допомогою нервової системи. Рефлекторна діяльність – основна форма діяльності нервової системи. Поведінка живого організму є певною системою реакцій або рефлексів на подразників зовнішнього і внутрішнього середовищ.

Рефлекторний принцип діяльності центральної нервової системи поширюється як на спинний, так і на головний мозок.

Усі акти свідомої та несвідомої діяльності є рефлексами. Це відкриття належить І. Сеченову. Розрізняють два види рефлексів: безумовні (з ними людина народжується) та умовні (виробляється у людини в процесі життя).

Безумовні рефлекси – це спадково закріплені стереотипні форми реагування на біологічно важливі впливи зовнішнього світу чи зміни внутрішнього середовища організму. Це вроджена форма доцільної активності організму й є автоматичною відповіддю на важливі впливи зовнішнього середовища та зміни внутрішнього.

Види безумовних рефлексів:

• харчові (ссання, жування, ковтання, слиновиділення, шлункова секреція, виділення жовчі);

• оборонні (скорочення м’язів у відповідь на пошкодження, роздратування, чхання, звуження зіниць очей);

• статеві;

• орієнтовні.

Умовний рефлекс – набута під час реакція, що автоматично відповідає на біологічно нейтральний подразник (раніше – індиферентний), який перетворюється у сигнал, що попереджає організм про біологічно важливий вплив.

Є такі умови формування умовних рефлексів:

1) наявність біологічно нейтрального сигналу;

2) умовний подразник повинен впливати раніше (тобто передувати у часі) безумовного подразника (світло – м’ясо);

3) збудження безумовно-рефлекторного центру повинно бути досить високим (повинна буди потреба, мотивація: «Собака повинна бути голодною, їжа – смачною»);

4)відсутність перешкод з боку інших сигналів (шуму);

5) неодноразове повторення зв’язку умовних і безумовних сигналів до утворення внутрішніх зв’язків.

Свідомий та несвідомий рівень психіки

Відображення дійсності мозку людини відбувається на різних рівнях: нижчий рівень (несвідомий) властивий і людині, і тварині, вищий рівень (свідомість) властивий тільки людині.

Свідомість є вищою – інтегральною формою психіки, результатом формування людини у процесі трудової діяльності при постійному спілкування (за допомогою мови) з іншими людьми. Вона є властивістю особистості, що забезпечує цілеспрямований характер людської діяльності та регулює всю поведінку і всі дії людини. У структурі свідомості виокремлюють чотири основні характеристики:

1. здатність акумулювати знання про навколишній світ за допомогою основних психічних процесів: відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява;

2. здатність розподіляти світ на Я і НЕ – Я, а також пізнавати Я. Людина – єдина жива істота, яка здатна до самопізнання;

3. включення до складу свідомості ставлень, які проявляються в почуттях, що є індикаторами міжособистісних стосунків.

Несвідоме (нижчий рівень психіки) –це сукупність психічних явищ, які людина не відчуває, і про які нічого не знає. Проявом несвідомого є: сновидіння, обмовки, реакції – відповіді на субсенсорні подразники, автоматизовані рухи і дії, спонукання до діяльності, в яких не має усвідомлення мети.

Із терміном «несвідоме» одночасно використовують термін «підсвідоме» та «над свідоме». Проте їх треба розрізняти:

• термін «несвідоме» значно ширший, адже охоплює всі психічні явища, що не усвідомлюються людиною (інстинкти, автоматизми, гіпноз, інтуїція);

• «підсвідоме» (тобто «під порогом» свідомості) – це психічні явища, які у певний момент перебувають поза фокусом свідомості, проте за певних умов може бути усвідомлена;

• «надсвідоме» - рівень психічної активності особистості, механізм творчої інтуїції, при виконанні творчих завдань, який не піддається індивідуальному освідомленню – вольовому контролю.