Природні основи психіки. План.

1. Організм і психіка.

2. Будова, функціонування та властивості ЦНС.

3. Мозок і психіка людини.

4. Свідомий і несвідомий рівні психіки.

Організм людини, кожний його орган та кожна система – це продукт довготривалого розвитку життя на Землі, його адаптації до навколишнього середовища. Виживання організму пов’язане з дотриманням оптимальних внутрішніх умов (температура, тиск, концентрація солі, цукру та ін..) Живі організми виробили здатність зберігати відносну динамічну сталість внутрішнього середовища (тобто гомеостаз), яка є результатом взаємодії організму з середовищем.

Для підтримки гомеостазу в хребетних тварин сформувалося декілька регуляторних систем? Імунна, ендокринна, нервова і психічна. Вони працюють у тісній взаємодії одна з одною. У виникненні психічних феноменів беруть участь: ендокринна, нервова і психічна регулятивні системи.

Ендокринну систему утворюють залози внутрішньої секреції. Вони виділяють речовини (гормони), які впливають на різні обмінні процеси, що забезпечують гомеостаз активізують чи послабляють діяльність органів і систем організму).

Нервова та ендокринна системи виконують схожі функції керування станом внутрішнього середовища організму, проте відрізняються одна від одної:

1. Механізми регуляції: в ендокринній системі – це гуморальна регуляція, тобто регуляція за допомогою речовин, розчинених у крові; у нервовій – це регуляція за допомогою передання нервового імпульсу нервовим волокнам.

2. Швидкістю і тривалістю регулятивного впливу: ефект впливу при нервовій регуляції має локальний характер, тобто проявляється в тому місці, куди спрямовується відповідний сигнал; при ендокринній регуляції ефект дії має тривалий і загальний характер, оскільки гормони розносяться кров’ю всім організмом.

Нервово-психічні механізми регуляції:

а) через рецептори до центральної нервової системи надходять імпульси про порушення гомеостазу (наприклад, водно-сольового балансу);

б) у центральній нервовій системі виникає, так зване, мотиваційне збудження (яке людина суб’єктивно сприймає як спрагу);

в) дії розпочинають скеровуватися на її усунення (формується поведінкова реакція на задоволення потреби у воді);

г) активізується діяльність слухових, нюхових і зорових органів та центрів, що скеровують рухи. Отже, залучається психічна регулятивна система.

Живий організм – це відкрита система його існування можливе тільки за допомогою постійного обміну речовинами з навколишнім середовищем. Для цього необхідно активно пересуватися у просторі та отримувати інформацію про навколишнє середовище, про зміну у ньому. Важливо щоби ці знання випереджали біологічно важливі події, адже пізно організму реагувати на вогонь після того, як він у нього потрапив. Значно більш ефективніше мати у власному розпорядженні орган, який попереджає про можливе настання біологічно значимої події (для прикладу, реагує на теплове випромінювання до зустрічі з вогнем).

Тому, в процесі еволюції сформувалася система, що взяла на себе функцію випереджальної реєстрації біологічно важливих подій – психіка.

Психіка виникає тоді, коли:

1. виникає система спеціалізованих клітин, що мають чутливість до біологічно нейтральних впливів (на відміну від подразливості, яка властива будь-якій живій клітині – здатності реагувати на біологічно важливі впливи);

2. з’являється здатність будуваати образ навколишнього середовища, у якому відображаються його властивості.