Схеми сертифікації продукції в системі УкрСепро

Серійність продукції, що сертифікується	Обов’язковість проведення робіт щодо продукції, яка сертифікується з					Документи, що видаються органом з сертифікації продукції
	обстеження її виробництва	Атестації її виробництва	сертифікації системи якості її виробництва	її випробувань з метою сертифікації	Технічного нагляду за її виробництвом
Одиночний виріб	Не проводиться	Не проводиться	Не проводиться	Проводяться по кожному виробу	Не проводиться	Сертифікат відповідності на кожний виріб
Партія продукції (виробів)	Не проводиться	Проводиться, якщо вирішено органом з сертифікації та заявником	Не проводиться	Проводиться на зразках, що відображені в порядку і в кількості, які встановлені органом сертифікації	Проводиться тільки за наявності угоди між заявником та органом з сертифікації щодо атестації виробництва в порядку, визначеному органом з сертифікації	Сертифікат відповідності на партію продуктів (виробів) з наведенням розміру сертифікованої партії

Продовження таблиці 3.1

Серійність продукції, що сертифікується	Обов’язковість проведення робіт щодо продукції, яка сертифікується з					Документи, що видаються органом з сертифікації продукції
	обстеження її виробництва	Атестації її виробництва	сертифікації системи якості її виробництва	її випробувань з метою сертифікації	Технічного нагляду за її виробництвом
Продукція, що випускається серійно	Проводиться	Не проводиться	Не проводиться	Проводяться на зразках, відібраних в порядку та в кількості, що встановлені органом з сертифікації	Проводиться в порядку, що визначений органом з сертифікації	Сертифікат з терміном дії, що встановлюється ліцензійною угодою (до одного року)
	Не проводиться	Проводиться	Не проводиться	Проводяться на зразках, відібраних в порядку та в кількості, що встановлені органом з сертифікації	Проводиться в порядку, що визначений органом з сертифікації	Сертифікат з терміном дії, що встановлюється ліцензійною угодою з урахуванням терміну дії атестата виробництва (до двох років)
	Не проводиться	Не проводиться	Проводиться органом з сертифікації систем якості	Проводяться на зразках, відібраних в порядку та в кількості, що встановлені органом з сертифікації	Проводиться в порядку, що визначений органом з сертифікації	Сертифікат з терміном дії, що встановлюється ліцензійною угодою з урахуванням терміну дії атестата виробництва (до трьох років)

Якість сертифікації залежить від діяльності органу з сертифікації, його високої компетентності та незалежності. Крім того, всі дії органу з сертифікації повинні бути направлені на задоволення потреб клієнтів. Орган з сертифікації повинен забезпечувати замовнику безперешкодний доступ до інформації про послуги органу. Йому не слід висувати недопустимих фінансових або інших умов. Процедури, за допомогою яких орган здійснює свою діяльність, не повинні носити дискримінаційний характер.

Організація, яка претендує на акредитацію в якості органу з сертифікації продукції (послуг, систем якості, персоналу), повинна мати у відповідності з вимогами ДСТУ 3411-96:

• організаційну структуру, адміністративні та юридичні права для управління роботами з сертифікації в заявленій галузі акредитації;

• компетентний персонал, кваліфікація якого підтверджена документально за результатами атестації;

• актуалізований фонд нормативних документів на продукцію та методи її випробувань;

• систему двосторонніх зв’язків з виробниками або постачальниками сертифікованої продукції, яка забезпечує своєчасне їх інформування про заплановані зміни вимог нормативних документів на продукцію, зміни вимог нормативних документів на продукцію, що повинно бути документально підтверджено;

• договірні зобов’язання з акредитованими в системі випробувальними лабораторіями (центрами) для проведення випробувань продукції з метою сертифікації, а в разі необхідності – з органами сертифікації систем якості;

• штатний персонал, який веде технічний нагляд за виробництвом сертифікованої продукції;

• статут, що визначає її діяльність;

• настанову з якості;

• комплект організаційно-методичних та нормативних документів системи сертифікації продукції в заявленій галузі акредитації;

• документи, що встановлюють правила та порядок проведення технічного нагляду за виробництвом та випробуваннями сертифікованої продукції;

• досвід роботи з сертифікації, що підтверджується документально за результатами виконаних робіт.

Обов’язки і функції органу з сертифікації, його права, обов’язки та відповідальність встановлюються «Положенням про орган з сертифікації…». На акредитацію в якості органу з сертифікації можуть претендувати державні організації, що мають статус юридичної особи та можуть бути визнані третьою стороною. Організація може бути акредитована як орган з сертифікації, якщо вона є незалежною від розробника, виробника, постачальника, споживача і має компетентність, яка дозволяє їй проводити сертифікацію у заявленій галузі акредитації. Діяльність органу з сертифікації здійснюється під керівництвом Національного органу з сертифікації на підставі укладеної з ним угоди. Орган з сертифікації виконує наступні основні функції:

• забезпечує розподіл функцій, відповідальності, взаємодію персоналу при реалізації всіх функцій органу;

• розробляє організаційно-методичні документи про функціонуванню органу з обґрунтованими процедурами і схемами сертифікації;

• розробляє пропозиції, щодо розширення галузі акредитації органу з сертифікації;

• формує та актуалізує фонд нормативних документів, які використовуються під час сертифікації продукції в галузі акредитації;

• сертифікує продукцію, видає сертифікати відповідності та ліцензії на застосування знаку відповідності (або сам застосовує знак) у відношенні продукції, що сертифікується;

• реєструє сертифікати відповідності;

• здійснює аналіз та облік закордонних сертифікатів, протоколів випробувань та інших свідоцтв відповідності продукції встановленим вимогам;

• проводить інспекційний контроль за сертифікованою продукцією (за схемою сертифікації);

• відміняє або призупиняє дію виданих сертифікатів, приймає участь в розробці корегуючих міроприємств, які контролюють їх виконання;

• забезпечує розміщення персоналу та підвищення кваліфікації;

• взаємодіє з випробувальними лабораторіями, іншими органами з сертифікації (також в інших країнах), національним органом з сертифікації;

• взаємодіє з виробниками (продавцями) продукції, організаціями, які здійснюють державний контроль та нагляд за продукцією, споживачами та громадськими організаціями;

• здійснює внутрішню перевірку та забезпечення своєї відповідності вимогам даного документу та вимогам, встановленим в системах сертифікації однорідної продукції;

• веде документацію за всіма питаннями своєї діяльності;

• забезпечує доступність до цієї документації органів, які проводять інспекційний контроль його діяльності;

• забезпечує інформацією про результати сертифікації, в тому числі про продукцію, яка не пройшла сертифікацію, або про виявлені порушення та невідповідність продукції встановленим вимогам, усі зацікавлені сторони.

В зв’язку з перерахованими вище функціями орган з сертифікації повинен мати відповідну організаційну структуру, кваліфікований персонал, систему управління документацією та систему забезпечення якості робіт з сертифікації.

У загальному випадку організаційну структуру органу з сертифікації утворюють:

• керівник;

• Рада;

• виконавчі групи.

До складу органу з сертифікації може входити акредитована випробувальна лабораторія (центр).

Керівник органу з сертифікації здійснює управління діяльності органу та несе відповідальність за його функціонування перед Національним органом з сертифікації.

Керівник органу з сертифікації призначається на посаду та звільнюється з посади за погодженням з Національним органом з сертифікації.

Раду органу з сертифікації очолює керівник органу, який підзвітний Раді у своїй діяльності.

Склад Ради затверджується Національним органом з сертифікації та включає як правило, представника Національного органу з сертифікації, представників виконавчих груп, випробувальної лабораторії (центру). До її діяльності можуть залучатися періодично або на постійній основі представники випробувальних лабораторій (центрів), органу з сертифікації систем якості, державних органів, що здійснюють наглядові функції (Держнаглядохоронпраці, Держкоматомнагляд та ін.) та взаємодіють з органом з сертифікації, а також представники товариств (спілок) споживачів та інших зацікавлених організацій.

У своїй діяльності Рада органу з сертифікації здійснює такі функції:

• формує політику органу з сертифікації та здійснює контроль за її проведенням;

• розробляє пропозиції щодо розширення галузі акредитації органу з сертифікації;

• розробляє пропозиції щодо удосконалення роботи органу з сертифікації;

• бере участь у проведенні внутрішніх перевірок ефективності функціонування системи якості;

• здійснює обмін досвідом виконання робіт з сертифікації з іншими органами та організаціями.

Структура органу з сертифікації повинна гарантувати неупередженість та рівні можливості участі всіх зацікавлених сторін у функціонуванні системи сертифікації. Для цього в роботі Ради приймають участь представники зацікавлених організацій. Орган з сертифікації повинен мати постійний (штатний) персонал, який очолює керівник. При цьому повинен бути виключений вплив на персонал з боку осіб або організацій, які мають безпосередню комерційну зацікавленість в результатах сертифікації, яка проводиться. Орган з сертифікації може мати особисту випробувальну лабораторію, яка охоплює всю або частину його галузі акредитації (випробувальна лабораторія повинна бути акредитована за відповідними правилами).

Виконавчі групи в загальному випадку здійснюють такі функції:

• формують та актуалізують фонд нормативних документів, що використовуються під час сертифікації продукції в галузі акредитації;

• розробляють та ведуть організаційно-методичні документи органу з сертифікації;

• приймають та розглядають заявки на сертифікацію продукції, готують рішення за ними та взаємодіють із заявниками під час проведення сертифікації;

• проводять відбір та ідентифікацію зразків продукції для випробувань;

• проводять аналіз наданих документів та протоколів випробувань;

• проводять обстеження та атестацію виробництв;

• взаємодіють з органами з сертифікації систем якості, акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами), територіальними центрами стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту України під час проведення робіт з сертифікації;

• оформлюють та видають сертифікати відповідності, атестати виробництва;

• готують рішення щодо визнання зарубіжних сертифікатів та доводять прийняті рішення до заявників;

• проводять або організують проведення технічного нагляду за виробництвом та випробуваннями сертифікованої продукції;

• готують рішення про скасування або припинення дії виданих сертифікатів відповідності та інформацію про прийняті органом рішення Національному органу з сертифікації, територіальним центрам стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту України і заявникам;

• погоджують проведення коригувальних заходів з усунення причин невідповідностей та порушень встановлених вимог, що виявлені під час проведення технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції;

• проводять експертизу нормативних документів на продукцію, що сертифікується, та змін до них;

• беруть участь у роботі технічного комітету зі стандартизації продукції в галузі акредитації;

• інформують виробників та постачальників сертифікованої продукції про заплановані зміни нормативних документів на цю продукцію;

• здійснюють нагляд за проведенням випробувань продукції, що сертифікується, з метою забезпечення об’єктивності та достовірності результатів випробувань;

• здійснюють технічний нагляд за атестованим виробництвом;

• ведуть облік сертифікованої продукції і сертифікатів відповідності;

• готують документи згідно вимогами ДСТУ 3415 для включення до Реєстру Системи;

• ведуть фінансову діяльність та діловодство;

• організовують підвищення кваліфікації та атестацію персоналу;

• приймають до розгляду апеляції з питань сертифікації продукції в галузі акредитації органу;

• готують звіти про результати діяльності органу з сертифікації для Національного органу з сертифікації та «Настанову з якості», яка повинна містити всю інформацію, необхідну для ефективного функціонування системи забезпечення якості в тому числі:

• заяву про політику в галузі якості;

• стислий опис юридичного статусу органу з сертифікації;

• кваліфікацію та повноваження персоналу органу з сертифікації як штатного, так і позаштатного;

• процедури підбору та навчання персоналу органу з сертифікації;

• процедури, пов’язані з розглядом апеляцій;

• процедури проведення внутрішніх перевірок функціонування системи якості;

• повноваження Ради органу з сертифікації;

• організаційну структуру, відповідальність та розподіл функцій між виконавчими групами;

• копії атестатів акредитації та паспортів випробувальних лабораторій (центрів), що зайняті в проведенні випробувань продукції, яка сертифікується;

• перелік субпідрядників, копії атестатів їх акредитації або інших документів, що підтверджують їх компетентність;

• посадові інструкції персоналу, що визначають службові обов’язки і відповідальність та ін.

Орган з сертифікації повинен мати "Положення про орган з сертифікації…", "Порядок сертифікації…" та "Настанову з якості".

Задачі, які необхідно вирішити органу з сертифікації в галузі якості, викладаються в спеціальному документі "Настанові з якості", яка повинна містити всю інформацію, необхідну для ефективного функціонування системи забезпечення якості в тому числі:

• заяву про політику в галузі якості;

• стислий опис юридичного статусу органу з сертифікації;

• кваліфікацію та повноваження персоналу органу з сертифікації як штатного, так і позаштатного;

• процедури підбору та навчання персоналу органу з сертифікації;

• процедури, пов’язані з розглядом апеляцій;

• процедури проведення внутрішніх перевірок функціонування системи якості;

• повноваження Ради органу з сертифікації;

• організаційну структуру, відповідальність та розподіл функцій між виконавчими групами;

• копії атестатів акредитації та паспортів випробувальних лабораторій (центрів), що зайняті в проведенні випробувань продукції, яка сертифікується;

• перелік субпідрядників, копії атестатів їх акредитації або інших документів, що підтверджують їх компетентність;

• посадові інструкції персоналу, що визначають службові обов’язки і відповідальність та ін.

Структура органу з сертифікації вказується в "Положенні про орган з сертифікації". Даний документ визначає юридичний статус органу і містить наступну інформацію:

• галузь акредитації;

• стислий опис юридичного статусу органу з сертифікації;

• функції органу з сертифікації, його права, обов’язки, відповідальність;

• відомості про організацію діяльності органу з сертифікації, які включають організаційну схему, що відображає підпорядкованість, відповідальність та розподіл обов’язків персоналу;

• кваліфікацію, практичний досвід роботи та повноваження персоналу органу з сертифікації за штатом, так і позаштатного;

• перелік органів з сертифікації системи якості, випробувальних лабораторій, організацій, що взаємодіють з органом сертифікації.

Вимоги до персоналу органу з сертифікації та фонду нормативних документів. Технічна компетентність органу з сертифікації повинна бути достатньою, щоб забезпечити виконання всього комплексу робіт по сертифікації у відповідності з Порядком сертифікації, Положенням про орган з сертифікації, Настановою з якості. В зв’язку з цим орган повинен мати:

• кваліфікований персонал;

• фонд нормативних документів;

• розроблені та документовані процеси всі стадій проведення сертифікації, включаючи інспекційний контроль за об’єктом сертифікації, внутрішні та зовнішні аудити систем якості тощо;

• технічні засоби, необхідні для обробки та оформлення результатів сертифікації, а також для здійснення інформаційної діяльності;

• приміщення для проведення сертифікації в тому числі здатні забезпечити конфіденційність та комерційну таємницю;

• випробувальне обладнання, якщо до складу органу входить випробувальна лабораторія.

Персонал органу з сертифікації має бути підготовлений для компетентного виконання обов’язків, що закріплені за ним. Органом з сертифікації повинен вестись облік відомостей про кваліфікацію, навчання та професійний досвід співробітників.

Всі співробітники повинні мати чіткі посадові інструкції, які визначають їх службові обов’язки та пов’язану з цим відповідальність. Інструкції повинні постійно оновлюватися. Спеціалісти органу з сертифікації, які здійснюють оцінку відповідності продукції або послуг, випробування та інспекційний контроль, повинні бути експертами системи сертифікації в галузі, що відповідає галузі акредитації органу з сертифікації.

Фонд нормативних документів, які повинні бути в органі з сертифікації, включає в себе основоположні законодавчі документи і нормативні матеріали Держстандарту, правила і порядок проведення сертифікації в даній системі сертифікації, нормативні документи на об’єкт сертифікації. Крім цього в органі повинні бути внутрішні документи на робочі процедури, починаючи зі стадії прийому заявки на сертифікацію і закінчуючи випадками відміни або призупинення дії стандартів. Орган з сертифікації повинен мати систему контролю за документацією, що забезпечує її своєчасну актуалізацію та наявність на робочих місцях необхідних чинних документів.

Орган з сертифікації повинен підтримувати в робочому стані систему реєстрації та протоколювання. Протоколи та реєстраційні записи повинні показати, яким чином була виконана кожна процедура сертифікації, включаючи звіти про випробування та інспекційний контроль за сертифікованою продукцією. Всі протоколи та реєстраційні записи повинні зберігатись протягом строку встановленого в ДСТУ 3415.

Вимоги до випробувальних лабораторій в Україні регулюються ДСТУ 3412-96 "Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до випробувальних лабораторій та порядок їх акредитації, положення якого розроблені з урахуванням відповідних настанов 180/ІЕС та європейських стандартів, які стосуються діяльності випробувальних лабораторій (EN 45001, EN 45002 та EN 45003). Ці вимоги враховуються при створенні, акредитації та функціонуванні випробувальної лабораторії; в процесі взаємодії лабораторії з акредитуючим органом і з органами з сертифікації; при укладанні угод із зарубіжними партнерами про визнання протоколів випробувань.

Більшість випробувальних лабораторій України відрізняються від зарубіжних визнанням їх технічної компетентності, в той час як зарубіжні акредитовані як незалежні.

В ДСТУ 3412 вказано, що акредитація випробувальної лабораторії є офіційним визнанням технічної компетентності та незалежності лабораторії від розробників, виробників (постачальників) та споживачів (покупці) продукції (процесів, послуг) або тільки її технічної компетентності щодо проведення випробувань конкретної продукції чи конкретних видів випробувань відповідно до вимог стандартів або інших нормативних документів.

Акредитованою може бути будь-яка лабораторія, що виявила бажання пройти акредитацію, незалежно від її галузевої підпорядкованості та форм власності.

Випробування з метою сертифікації проводяться випробувальними лабораторіями, що акредитовані на технічну компетентність та незалежність в системі УкрСЕПРО.

Допускається проводити випробування з метою сертифікації випробувальними лабораторіями, що акредитовані тільки на технічну компетентність, але з контролем представниками органу з сертифікації продукції. Відповідальність за необ’єктивність таких випробувань несе орган з сертифікації або організації, що виконує його функції, за дорученням яких випробувальна лабораторія проводить випробування.

Основною функцією випробувальної лабораторії є проведення випробувань в закріпленій галузі акредитації.

Випробувальна лабораторія здійснює свою діяльність відповідно до «Положення про випробувальну лабораторію», яке встановлює:

• опис юридичного статусу випробувальної лабораторії;

• функції випробувальної лабораторії, які вона виконує в Системі, її права, обов’язки та відповідальність;

• організаційну структуру випробувальної лабораторії з описом схеми управління, підпорядкованості та функцій, відомості про її персонал;

• відомості про випробувальне обладнання, засоби вимірювальної техніки та приміщення випробувальної лабораторії;

• взаємодію з іншими підрозділами та організаціями.

Випробувальна лабораторія повинна мати юридичний статус, організаційну структуру, адміністративну підпорядкованість, фінансовий стан та систему оплати праці співробітників, що забезпечують необхідну впевненість у тому, що вона визнається об’єктивною та незалежною від розробників, виробників та споживачів з усіх питань оцінювання показників, що підтверджується під час сертифікації конкретної продукції.

На незалежність може претендувати випробувальна лабораторія, яка є юридичною особою, тобто самостійним підприємством (організацією) і має у своїй власності приміщення, випробувальне обладнання і засоби вимірювальної техніки чи має довгостроковий договір оренди приміщень, випробувального обладнання та засобів вимірювальної техніки. У разі наявності засновників останні не можуть бути розробниками, виробниками, постачальниками, споживачами продукції в галузі акредитації лабораторії.

Якщо випробувальна лабораторія сама не є юридичною особою, а входить до складу підприємства (організації), що є юридичною особою, то вона має бути структурним підрозділом цього підприємства (організації). Практично всі діючі в теперішній час в Україні лабораторії були створені як структурні підрозділи тих чи інших організацій, науково-дослідних інститутів і підприємств.

Вимоги до документації акредитованої випробувальної лабораторії аналогічні розглянутим у розділі І.

Робота, що виконується випробувальною лабораторією, відображається у протоколі випробувань, який показує точно, чітко і недвозначно результати випробувань та іншу інформацію, що стосується проведених випробувань.

Кожен протокол випробувань має містити такі відомості:

• назву і адресу випробувальної лабораторії, місце проведення випробувань, якщо воно має іншу адресу, номер і дату атестата акредитації;

• позначення протоколу (наприклад, порядковий номер) і нумерацію кожної сторінки протоколу, а також загальну кількість сторінок;

• назву і адресу замовника;

• характеристику і позначення зразка, що випробувався;

• дату одержання зразка для випробувань і дату (дати) проведення випробувань;

• заяву із зазначенням того, що протокол випробувань стосується тільки зразків, підданих випробуванням;

• опис процедури відбору зразків або копію акта відбору зразків (у додатку), якщо це необхідно;

• дані, що стосуються використання стандартизованих і нестандартизованих методів випробувань або процедур;

• вимоги нормативних документів до показників (характеристик) продукції, що визначались під час проведення випробувань;

• фактичні значення показників (дані вимірів, спостережень, результати обчислень) та будь-які виявлені відмови (несправності);

• допустиму похибку вимірювання, показники точності випробування;

• підпис і посаду особи (осіб), відповідальної (відповідальних) за підготовку протоколу випробувань, і дату складання протоколу;

• запис, що виключає можливість повного або часткового передрукування протоколу без дозволу випробувальної лабораторії.

Держстандарт України як орган з акредитації останній вимозі відповідає, проте змішання функцій сертифікації та акредитації не є бажаним, і тут потрібні зміни. Щоб покласти край суперечкам щодо акредитації, необхідно провести роботу з вступу національного органу з акредитації до європейських організацій з акредитації, проведення якої й вирішить усі спірні питання.

Українська система акредитації знаходиться на перехідному етапі до запровадження принципів європейських систем. Найближчим часом перед вітчизняними органами з оцінки відповідності постане складне питання щодо готовності підтвердити свою технічну компетентність відповідно до міжнародних та європейських стандартів.

Кількість акредитованих органів з оцінки відповідності в Україні значно перевищує потреби промисловості, створює нездорову конкуренцію і викликає питання у європейських фахівців у цій галузі до самої процедури акредитації і недовіру до результатів робіт органів з сертифікації та випробувальних лабораторій.

Згідно нормативних документів, які встановлюють порядок акредитації органів з сертифікації та випробувальних лабораторій, акредитація передбачає такі основні етапи:

• заявка на акредитацію;

• експертиза поданих документів;

• укладання договору з Держстандартом України (органом з акредитації) і організацією-заявником на проведення робіт з акредитації;

• перевірка органу з сертифікації чи випробувальної лабораторії;

• прийняття рішення щодо акредитації за результатами перевірки;

• оформлення, реєстрація та видача атестата акредитації;

• укладання угоди з Держстандартом України (органом з акредитації).

Організація, що претендує на акредитацію подає заявку та комплект документів, що містить:

• проект «Положення про орган з сертифікації …»;

• проект «Порядок сертифікації …»;

• "Настанову з якості»;

• копію наказу керівника організації-заявника про створення на її базі структурного підрозділу – органу з сертифікації (за необхідності);

• відомості про аудиторів;

• проект «Галузь акредитації».

Якщо орган з сертифікації планує провести акредитацію на відповідність європейським стандартам EN 45011-45013, то для того щоб його сертифікація визнавалась в Європі, потрібна наступна інформація:

• відомості про засновників та юридичний статут;

• адреса;

• організаційна структура органу;

• список співробітників та їх кваліфікація;

• документ про розподіл відповідальності між співробітниками;

• список співробітників, які відповідають за технічну точність сертифікату;

• підтвердження кваліфікації співробітників, які мають право підпису сертифіката;

• зразки підписів цих співробітників;

• заява про неупередженість;

• порядок розгляду скарг;

• заяву про дотримання конфіденційності;

• перелік технічних засобів та обладнання;

• перелік випробувань, які проводяться (у випадку, якщо в структурі органу є випробувальна лабораторія);

• зразок протоколу випробувань;

• "Настанова з якості органу";

• дані про спеціалістів, які залучаються.

Функціонування органу з сертифікації має деякі особливості залежно від об’єкта сертифікації. Органи з сертифікації продукції та послуг з власним випробувальним обладнання проводять оцінку відповідності в рамках внутрішнього розподілу обов’язків (рис. 3.3). При цьому варто звернути увагу на те, що персональна відповідальність співробітників, які проводять випробування та видають сертифікат, повинна бути чітко визначена п осадовими інструкціями.

Рис. 3.3. Функціонування органів з сертифікації продукції:

а) випробувальна лабораторія в структурі органу з сертифікації;

б) випробувальна лабораторія як самостійна структура.

Проведення випробувань та видача сертифікату однією особою не допускається. У випадку, коли орган з сертифікації та випробувальна лабораторія є самостійними організаціями, орган повинен чітко дотримуватися процедури передачі замовлення і документувати його.

Заявник може також звернутися у випробувальну лабораторію самостійно надати в орган з сертифікації протокол випробувань на розгляд.

Інспекційний контроль за діяльністю акредитованих органів з сертифікації та випробувальних лабораторій здійснює Держстандарт України (орган з акредитації) або за його дорученням – територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту України.

Розглянемо організацію діяльності з акредитації відповідно до Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності". Насамперед необхідно охарактеризувати значення деяких термінів, що вживаються у Законі.

Орган з оцінки відповідності – випробувальна або калібрувальна лабораторія, орган з сертифікації, орган з контролю, які проводять діяльність у сфері оцінки відповідності продукції, процесів, послуг і персоналу вимогам, встановленим законодавством.

Як було вказано в розділі ІІ, акредитація здійснюється національним органом з сертифікації, який утворюється центральним органом виконавчої влади з питань економіки.

До складу національного органу з акредитації входять:

• Рада з акредитації;

• технічні комітети з акредитації;

• комісія з апеляцій.

Основними функціями національного органу з акредитації є:

• акредитація органів з оцінки відповідності з подальшим контролем за їх відповідністю вимогам акредитації, прийняття рішення щодо акредитації, її поновлення, тимчасового зупинення або визнання недійсною;

• розроблення правил процедур і затвердження програм акредитації органів з оцінки відповідності, а також здійснення контролю за їх відповідністю вимогам акредитації;

• організація навчання, підготовки персоналу з акредитації і надання йому повноважень проводити діяльність з акредитації відповідно до вимог, встановлених законодавством;

• ведення реєстрів акредитованих органів оцінки відповідності, а також персоналу з акредитації;

• представництво та участь від України у міжнародних, європейських та інших регіональних організаціях з акредитації;

• укладання в установленому законодавством порядку міжнародних договорів про співробітництво та взаємне визнання акредитації органів з оцінки відповідності;

• участь у роботі щодо гармонізації нормативно-правових актів та нормативних документів з міжнародними та європейськими правилами і стандартами, які визначають вимоги до національного органу з акредитації та акредитованих органів;

• ведення фонду нормативно-правових актів і нормативних документів з питань акредитації;

• організація інформаційного забезпечення з питань акредитації.

Рада з акредитації – дорадчо-наглядовий орган національного органу з акредитації, основними її функціями є:

• розроблення рекомендацій щодо формування політики у сфері акредитації та нагляд за її проведенням;

• нагляд за здійсненням акредитації відповідно до принципів, норм та вимог, встановлених у цьому Законі та інших нормативно-правових актах;

• надання рекомендацій щодо затвердження правил процедур та управління проведенням робіт з акредитації, здійснення контролю і розгляду апеляцій у тому числі визначення розміру зборів за послуги у сфері акредитації;

• погодження положення про комісію з апеляцій та змін до нього;

• підготовка пропозицій стосовно контролю за здійсненням акредитації та організаційно-фінансовою діяльністю національного органу з акредитації;

• прийняття рекомендацій щодо укладання міжнародних договорів про співробітництво та взаємне визнання акредитації органів з оцінки відповідності;

• розгляд щорічного звіту про діяльність національного органу з сертифікації.

Технічні комітети з акредитації створюються національним органом з акредитації і займаються розробленням методичних рекомендацій з питань акредитації; визначення спеціальних вимог і додаткових критеріїв акредитації у відповідних сферах, підготовкою і поданням пропозицій національному органу з акредитації.

Орган з оцінки відповідності може оскаржити дії та рішення національного органу з акредитації щодо відмови у акредитації шляхом подання апеляції до комісії з апеляцій або в судовому порядку.

Процедура акредитації складається з наступних дій, які виконуються послідовно:

• подання заявки органом з оцінки відповідності (заявником) на акредитацію чи розширення сфери його діяльності;

• надання заявником інформації та документації, необхідної для акредитації;

• призначення групи аудиторів з акредитації;

• складання програм робіт з акредитації та інформування про це заявника;

• проведення аналізу наданої інформації та документації;

• проведення перевірки заявника на місці;

• аналіз зібраних матеріалів і складання акта перевірки з рекомендаціями щодо акредитації або про відмову в акредитації.

Рішення про акредитацію органів з оцінки відповідності приймає керівник національного органу з акредитації. У разі прийняття рішення про акредитацію органу з оцінки відповідності йому видається атестат про акредитацію встановленого зразка, яки має строк дії до трьох років, та надається право використання національного знака з акредитації. У разі прийняття рішення про відмову в акредитації надсилається (видається) заявникові повідомлення в письмовій формі про відмову в акредитаціях, в якому визначаються підстави такої відмови.

Акредитовані органи з оцінки відповідності повинні виконувати роботу чітко стосовно тих робіт, на здійснення яких їх було акредитовано, дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері акредитації, на відповідність яким вони акредитовані. В процесі своєї діяльності акредитовані органи з оцінки відповідності взаємодіють з акредитуючим органом та іншими учасниками акредитації, надаючи інформацію про всі зміни які можуть стосуватись критеріїв акредитації:

Джерелами фінансування робіт з акредитації є:

• кошти, отриманні як оплата робіт з акредитації;

• кошти Державного бюджету України;

• інші кошти, передбачені Законом.

Фінансуванню у межах виділених бюджетних коштів у сфері акредитації підлягають:

• науково-дослідні роботи;

• розроблення проектів нормативно-правових актів та нормативних документів з питань акредитації;

• участь у роботі міжнародних, європейських та інших регіональних організацій.

Згідно Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" відповідно до міжнародних та європейських правил і процедур буде створено незалежний Національний орган з акредитації, який забезпечить компетентну, прозору та незалежну оцінку органів з сертифікації та випробувальних лабораторій. Його створення інституційно розмежує функції акредитації і сертифікації, що дозволить України стати членом міжнародних та європейських організацій з акредитації, відкриє шлях до визнання національної системи технічного регулювання з боку країн-торгових партнерів та значно спростить доступ українських товарів на світові ринки.

Указом Президента України "Про програму інтеграції України до Європейського Союзу" передбачена взаємна акредитація випробувальних лабораторій у рамках реалізації укладених угод, вступ України до Європейської асоціації з акредитації (EA) та до Міжнародного форуму з акредитації (IAF), членами якого є ЄС та провідні європейські країни.

1 Дані для системи сертифікації УкрСЕПРО на 1 січня 2001 року.