1.5. Туризм XIX - початку XX ст.

XIX ст. — дуже важлива сторінка в історії розвитку туризму. На думку багатьох дослідників, саме з XIX ст. починається історія туриз­му, а попередні етапи були передісторією. Серйозні зміни соціально- економічного характеру в туризмі були зумовлені відповідними змінами у суспільстві, серед яких найважливішими були промисловий переворот, становлення нового суспільного ладу — капіталізму, роз­виток капіталістичних відносин і низка науково-технічних революцій.

У XIX — на початку XX ст. практично завершилося географічне дослідження земної кулі. «Другим відкриттям Америки» називають подорожі відомого німецького природознавця, географа й мандрівни­ка Александра фон Гумбольдта. Подорожі англійських учених Девіда Лівінгстона та Генрі Мортона Стенлі сприяли цілісному дослід­женню Африки. У цей же період завершилося освоєння приполяр­них просторів, проводилося дослідження недостатньо вивчених внутрішніх районів Азії та океанографічні розвідки. Норвезький дослідник Фрітьоф Нансен вивчав Антарктиду, американець Роберт Пірі досяг Північного полюса (1909), а норвежець Роальд Амундсен (1911) і англієць Роберт Скотт (1912) встановили прапори своїх країн на Південному полюсі.

Початок XIX ст. ознаменувався першими навколосвітніми подо­рожами російських мореплавців. Одна з них — експедиція І. Крузен­штерна та Ю. Лисянського на кораблях «Надія» та «Нева» — спри­яла новим відкриттям у акваторії Тихого океану. Капітан «Неви» Юрій Лисянськнй був нашим співвітчизником — родом з м. Ніжина на Чернігівщині. У кругосвітній подорожі Т. Беллінсгаузен і М. Ла­зарев досягли Австралії та відкрили Антарктиду.

Російські дослідники зробили значний внесок у вивчення Центральної Азії, Монголії, Тянь-Шаню та Паміру. Серед них най- відоміші — П. Семенов (Тянь-Шанський) та М. Пржевальський. Микола Пржевальський (1839-1888) — правнук запорозького коза­ка, поміщик, кадровий військовий, все життя якого було науковим подвигом. Він провів у походах більше 20 років, очолював 5 науко­вих експедицій, під час яких описані десятки нових видів азіатської флори й фауни. Микола Пржевальський похований на березі мальов­ничого озера Іссик-Куль у Киргизії.

Визначний мандрівник XIX ст. Микола Миклухо-Маклай (1846-1888) теж був правнуком запорожця. Видатний вчений — географ, антрополог, етнограф — він практично все життя провів у подорожах, здійснив 10 експедицій до Нової Гвінеї, Філіппін, Австралії, Меланезії та Макронезії, залишив більше 160 наукових праць і прославився як великий гуманіст.

У результаті всіх цих географічних досліджень на карті Землі не залишилося білих плям, що зробило її єдиним простором, сприяло культурним й економічним контактам і подорожам.

У цей час ще більшого значення для розвитку туризму набували соціально-економічні та технологічні процеси, що відбувалися у суспільстві:

Так, у 60-х роках XVII ст. в Англії відбувся промисловий перево­рот; у ХУІІІ-ХІХ ст. він охопив держави Європи та Північну Аме­рику. Відбулося розшарування суспільства, накопичення капіталу власниками мануфактур, підприємцями. Вкладений у виробництво, капітал почав працювати, приносячи прибутки власнику, які з успі­хом можна було вкладати і у промислове виробництво і в сферу пос­луг — готельне господарство, організацію подорожей. Використання найманої праці спричинило появу прошарку промислових робітни­ків, службовців, які працювали на власника за певну оплату. Це призвело до чіткого відокремлення робочого часу від вільного, який можна було використати для відпочинку, подорожей. Важкі умови праці, її монотонність, фізичні й психічні навантаження, зумовлені конвеєрним характером та інтенсифікацією трудових процесів, вик­ликали потребу у пошуку нових форм відпочинку й відновлення сил.

таких як подорожі, туризм. Цьому сприяла й активна урбанізація — зростання міст та їх населення. Умови життя в промислових мегапо- лісах були далекими від нормальних. Бажання відійти від монотон­ності повсякдення породжувало соціальні пороки, основним з яких було пияцтво, алкоголізм.

У той же час XIX ст. — це період не тільки промислової, але й науково-технічних революцій, у результаті яких були винайдені па­ровий двигун і електрика, сучасні засоби транспорту і зв'язку. Так, у 1807 р. з'являється перший пароплав Р. Фултона, в 1814 р. — паро­воз Дж. Стефенсона, а в 1825 р. — побудована перша залізниця між Ліверпулем і Манчестером. У Росії перша залізниця довжиною 27 км з'єднала Петербург і Царське Село (м. Пушкін), а в 1870 р. відкри­лась залізнична лінія між Києвом і Балтою. Австрійський письмен­ник Стефан Цвейг відзначав: «За перші два десятиріччя (мається на увазі XX ст. — Авт.) країни та народи зблизилися тісніше, ніж за всі минулі тисячоліття; залізниці та пароплави звели до одного дня багатоденні подорожі >>¹.

Перші автобуси (омнібуси) на вулицях Лондона з'явились у 1830 р. У 1837 р. винайшли телеграф, а 1876 р. — телефонний зв'язок. У 1872 р. з'явився перший спальний вагон Дж. Пульмана, в 1883 р. — вагон-ресторан. Цього ж року в свою першу подорож відправився знаменитий потяг «Орієнт-експрес». Друга половина XIX ст. відкри­ла еру вишуканих круїзів на суперлайнерах «Нормандія», «Куїн Мері»; на початку XX ст. були побудовані гіганти «Лузітанія» та «Титанік». У 1898 р. німецький винахідник і підприємець Г. Даймлер продав перший автомобіль, а в 1903 р. у повітря піднявся перший літак братів Райт. Під час Першої світової війни літаки почали використовувати для пасажирських перевезень.

Стрімко розвивалася готельна індустрія. У великих містах і на курортах будувалися великі готелі сучасного рівня комфорту, відкри­валися фешенебельні ресторани. Наприкінці XIX — на початку XX ст. було засновано великі європейські та американські готельні ланцюги — «Рітц», «Хілтон», «Сгаглер», «Шератон».

Отже, у XIX ст. вже існувала потреба у організованому відпочин­ку та подорожах і розвинулися умови для їх здійснення. Необхідна була лише особа — ініціатор цього процесу. І така особа з'явилася в середині XIX ст. — це був знаменитий Томас Кук.

Початок сучасного періоду історії туризму прийнято датувати 1841 p., коли Т, Кук організував першу групову подорож з Лейстера до Лафборо 580 членів товариства тверезості. Мотиви цієї подорожі були суто благодійними — баптистський священик і проповідник, го­лова місцевого осередку товариства тверезості Т. Кук намагався за­лучити робітників до здорового способу життя. Подорож супровод­жувалася концертом духового оркестр}^, а подорожуючим роздавали чай з булочками — і все це коштувало один шилінг з особи. Т. Куку вдалося домовитися із залізницею Midland Railway Company про

' Цвейг С. Первое слово из-за океана // Цвейг С. Побег в бессмертие. Ле­генды: Пер. с нем. — М.: Библносфера, 1996. — С. 262.

знижки на квитки при реалізації їх великої кількості. У 1845 р. він заснував туристичну фірму «Товариство Т. Кука», яка в 1847 р. підписала угоду із залізницею на оптові знижки для своїх туристів і почала організовувати групові та індивідуальні подорожі спочатку до міст Англії, а згодом — за кордон. У 1851 р. Т. Кук організував подорож до Лондона на Міжнародну промислову виставку, в якій взяло участь понад 165 тис. туристів, а в 1855 р. — таку ж подорож на Всесвітню виставку до Парижа, подорожі до Швейцарії, Франції, Італії та інших європейських країн. Отож, у другій половині XIX ст. англійці становили нанчисленнішу частину іноземних туристів у Європі. Саме в цей час до словника туристичних термінів увійшли англійські слова «лайнер», «комфорт», «експрес». У першій полови­ні XX ст. туризмом почали захоплюватися німці, американці, японці.

У 1838 р. відкрився регулярний пароплавний зв'язок між Лондо­ном і Нью-Йоркохм, а з 1860 p. Т. Кук почав активно використовува­ти морський транспорт для організації подорожей та круїзів. Уперше США відвідали дві групи англійських туристів у 1866 р. Тоді ж аме­риканці почали подорожувати до Старого Світу, а в 1867 p. Т. Кук організував перший морський круїз на пароплаві «Квейкер-сіті», серед пасажирів якого був американський письменник Марк Твен. Пізніше він описав цю подорож у книзі «Простаки за кордоном». Згодом фірма Т. Кука почала організовувати перші навколосвітні подорожі. Саме Кук вперше організував річковий круїз по Нілу наприкінці 60-х років XIX ст. Розширюючи географію подорожей, він розробив екскурсійні та освітні тури, супроводжував паломницькі групи до Палестини і до Мекки. Туристична фірма Т. Кука користу­валася довірою споживачів, тому що він особисто піклувався про безпеку подорожей.

Багато технологічних нововведень, запроваджених Т. Куком, і сьогодні використовуються в організації туристичних подорожей. Він перший запропонував комплексний турпакет за єдиною ціною («package-tour»), уклав угоди з транспортними компаніями, готеля­ми та ресторанами, де туристам надавалися послуги на підставі його «циркулярної ноти» (сучасний туристський ваучер). У 1890 р. до «програми комплексного обслуговування» Т. Кука приєдналося близько 1000 готелів і «купони Кука» дозволяли отримувати їхні послуги зі знижками.

Для збереження високої якості послуг Т. Кук почав системне вив­чення запитів клієнтів, закладаючи таким чином основи туристичного маркетингу. Вже в 1865 р. фірма «Томас Кук і сини» мала свої філіа­ли в Америці, Азії, Африці і її було визнано найбільшою в світі. І в наш час ця фірма є однією з найбільших світових туристичних компаній. Слідом за фірмою Т. Кука в Англії виникають інші туристичні фірми, бюро, клуби й асоціації. Широка мережа туристичних бюро виникла у Швейцарії, а наприкінці XIX ст. в європейських країнах почали ство­рювати спеціалізовані підприємства туристичних послуг. У цей час в Росії працювали декілька десятків агентств компанії Т. Кука, російські туристичні бюро — на зразок «Підприємства для громадських подоро­жей в усі країни світу Леопольда Ліпсона» в Петербурзі (1885).

Таким чином, в історії туризму кінець XIX сг. ознаменувався появою його організованих форм. У цей час закладалися основи фор­мування індустрії туризму та його становлення як галузі економіки, бо організація подорожей перетворилася на вигідний бізнес. Туризм набував масовішого характеру. Поряд з різними формами організова­ного туризму — пізнавальні, освітні, релігійні тури, відпочинок — продовжували розвиватись ділові подорожі, стимульовані розвитком великих монополій, міжнародним характером торгівлі, пошуком нових ринків для вкладення капіталів. Відомий англійський політич­ний діяч XIX ст. лорд Шафтсбері відзначав: «Ми повинні бути мандрівниками, як і наші сусіди, і наша країна крім інших надбань буде збагачена (я використовую це слово в його прямому, а не пере­носному значенні) новими видами торгівлі». Розширювався ринок праці — на початку XX ст. маси європейців активно подорожували до Нового Світу у пошуках роботи.

Перша половина XX ст. — це період бурхливого розвитку сучас­них видів транспорту: різко зростає кількість приватних автомобілів, започатковуються міжнародні автобусні подорожі, з'являються перші авіакомпанії. Географія подорожей значно розширилася — до неї включилися практично всі країни Європи, Америка, Японія. Почав­ся масовий випуск туристичних путівників, серед яких найвідоміши- ми стали путівники німецького видавця Карла Бедекера. Цікаві й різноманітні відомості, побутові деталі, підмічені автором під час особистих подорожей, а також правдивість інформації, зробили їх популярними, а ім'я видавця — прозивним (у ті часи слово «бедекер» часто вживалося замість «путівник»).

Окрім міжнародних подорожей у цей час активно розвивався внутрішній туризм — в основному відпочинок на природі, природоз­навчі екскурсії, походи. У Німеччині популярним став так званий «дачний туризм»; в Австрії та Швейцарії з'явилися організації «дру­зів природи», що практикували виїзди фабричних робітників за місто на уїкенди. В Англії, а згодом і в інших європейських країнах виник­ли різноманітні спортивні клуби: циклістів (велосипедистів), гірські (альпінізм, сходження), природознавчі (пізнавально-пішохідні). Ту­ризм як форма загартування молоді, виховання сильного молодого покоління, готового до військової служби, став особливо популярним у період між двома світовими війнами. У зв'язку з появою різнома­нітних видів активного туризму в цей час формувалися два напрями організації туристичної діяльності: комерційний, через туристичні фірми та бюро, і громадський, через громадські організації та клуби.

У першій половині XX ст. до туристичної діяльності долучилися середні класи суспільства, на зміну елітарному прийшов туризм масовий. Слід зазначити, що світові війни у цьому процесі відіграли свою роль, передусім сприяли зростанню мобільності населення світу, збільшенню міжрегіональних контактів.

Наприкінці XIX — на початку XX сг. туризм перетворився на значне суспільне явище, почав відігравати велику роль у політично­му та економічному житті країн і вимагав уваги на міждержавному рівні. У цей час почали створюватись міжнародні центри й організа­ції з туризму. Першою у 1898 р. було створено Міжнародну лігу туристичних товариств. У 1908 р. у Відні відкрився Міжнародний центр туризму, а в 1925 р. у Гаазі відбувся перший конгрес Міжна­родної спілки офіційних організацій з пропаганди туризму. Згодом — у 1947 р. — на основі саме цієї організації було створено Міжнародну спілку офіційних туристичних організацій (МСОТО), що передувала Всесвітній туристичній організації, яка й нині є центром координації та сприяння розвитку сучасного світового туризму.