3.2. Конструювання внутрішньоквартальної мережі

Оглядові колодязі на випусках з будинків розміщують на відстані 3,0…5,0 м від зовнішньої стіни будинку до осі колодязя. Водовідвідну мережу, як правило, прокладають паралельно зовнішнім стінам будинків і проїздам у напрямку до вуличного колектора. Трубопроводи прокладають глибше всіх внутрішньо-квартальних інженерних мереж. Глибину першого оглядового колодязя від планувальної поверхні землі до лотка рекомендовано прийняти 1,5 м. Мережу прокладають з керамічних або безнапірних пластмасових труб. Мінімальний діаметр труб 150 мм.

Оглядові колодязі на мережі проектують в точках підключення випусків з будинків, на поворотах трубопроводів, у місцях зміни уклонів або діаметрів, у місцях приєднання бокових відгалужень та на прямолінійних дільницях на відстані не більше 40 м один від одного. Водовідвідну мережу прокладають глибше водопровідної мережі. При перетині цих мереж зазор між ними повинен бути не менше ніж 0.4 м.

3.3. Визначення розрахункових витрат

Водовідведення розраховують на відведення стояків, що утворені при споживанні загальної (холодної і гарячої) води , л/с. Максимальну за секунду витрату стічних вод q^s , л/с, на відповідних дільницях мережі водовідведення розраховують:

а) при загальній за секунду витраті води ≤ 8 л/с в мережах холодного і гарячого водопостачання, що обслуговують групу санітарних приладів, за формулою:

q^s = q^tot + q^s₀; (8)

б) при > 8 л/с за формулою:

q^s = q^tot . (9)

Загальну витрату води q^tot , л/с , визначають за формулою (1), приймаючи загальну (холодної і гарячої) витрату води санітарним приладом л/с, додаток 3 або [1, дод.3].

q^tot = 5 ∙ q^tot₀ ∙ α, (10)

де: q^tot₀ – загальна витрата води (холодної та гарячої), л/с, санітарно-технічним приладом (арматурою), який приймаємо за додатком 3; α – коефіцієнт, який визначається по номограмі, в залежності від загальної кількості приладів на розрахунковій ділянці та імовірності їх дії [1, дод.4, табл. 1]:

₍₁₁₎

де: q^tot_hr,U – загальна норма витрати води (холодної та гарячої), л/год, споживачами в годину найбільшого водоспоживання, приймаємо згідно з додатком 3.

Витрату стоків від санітарного приладу , л/с, необхідно брати найбільшу з числа тих приладів, від яких відводе стоки відповідна дільниця мережі.

Гідравлічний розрахунок умовно горизонтальних трубопроводів виконують з метою знаходження їх діаметрів і швидкостей стоків при заданій витраті стоків на дільниці. Призначити швидкість руху стоків V, м/с, і наповнення трубопроводів H/d необхідно таким, щоб була виконана умова:

V ∙ (H/d )^0,5 ≥ К, (12)

де: К = 0,5 – для трубопроводів з пластмасових і скляних труб; К = 0,6 – для трубопроводів з інших матеріалів, у т.ч. з чавуну.

З метою забезпечення самоочищення трубопроводів швидкість руху стоків повинна бути не менше 0,7 м/с, наповнення трубопроводів – не менше 0,3 .

Гідравлічний розрахунок умовно горизонтальних каналізаційних трубопроводів діаметром до 500 мм з різних матеріалів виконують по номограмі [1, дод. 9] або по таблицям [7]. Шорсткість внутрішньої поверхні труб n' необхідно приймати: чавунних – 0,0134, керамічних – 0,013, азбестоцементних – 0,012, пластмасових – 0,011 [8, c.291].

Дільниці мережі, на яких неможливо виконати умову (12), називають нерозрахунковими. Нерозрахункові дільниці трубопроводів діаметром 40 і 50 мм необхідно прокладати з похилом 0,03 ⁰⁰/₀, а діаметром 85 і 100 мм – 0,02 ⁰⁰/₀.