
- •Тема 1. Методика викладання юридичних дисциплін
- •Тема 2. Лекція як форма викладання юридичних
- •2. Поняття стандарту вищої юридичної освіти
- •3. Юридична освіта в Україні і Болонський процес
- •4. Методика викладання юридичних дисциплін як наука і навчальний курс
- •Тема II. Лекція як форма викладання юридичних дисциплін
- •1. Поняття лекції як форми викладання у вищій школі
- •2. Загальні дидактичні вимоги до лекції
- •3. Структура лекції
- •4. Підготовка до лекції
- •5. Види лекцій
- •6. Лекція і підручник
- •7. Темп лекції
- •8. Мова лекції
- •Література:
- •Тема III. Семінарські заняття з юридичних дисциплін
- •1. Історія виникнення семінарів
- •2. Семінар як форма навчального процесу у вищій школі
- •4. Типи семінарів
- •5. Форми семінарів
- •6. Підготовка до семінару
- •7. Методика проведення семінару
- •1. Коні а.Ф. Поради лекторам
- •2. Елементи ораторської майстерності
- •3. Десять правил швидкого читання
- •4. "Методичні рекомендації" з проведення першого семінарського заняття на початку семестру
- •Методика викладання юридичних дисциплін у вищій школі
Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича
М.В. Никифорак
МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ
ЮРИДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН
У ВИЩІЙ ШКОЛІ
Навчальний посібник
Чернівці
"Рута" 2005
ЗМІСТ
УДК: 372.8:34 ББК: 74.586.34 Н-627
Друкується за ухвалою редакційно-видавничої ради
Чернівецького національного університету імені
Юрія Федьковича
Рецензенти: Георгіца А. 3., докт. юрид. наук, професор, завідувач кафедри міжнародного права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича; Гіждіван Л. Ю., канд.. юрид. наук, доцент кафедри міжнародного права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Никифорак Михайло Васильович
Н-627 Методика викладання юридичних дисциплін у вищій школі: Навчальний посібник. - Чернівці: Рута, 2005. -56 с.
Тема 1. Методика викладання юридичних дисциплін
як наука і навчальний курс 4
Тема 2. Лекція як форма викладання юридичних
дисциплін 19
ТемаЗ. Семінарські заняття з юридичних дисциплін 29
Додатки 42
Коні А. Ф. Поради лекторам 42
Томан Й. Елементи ораторської майстерності 50
Десять правил швидкого читання 52
„Методичні рекомендації" з проведення першого семінарського заняття на початку семестру 53
Даний навчальний посібник призначений в першу чергу для магістрів. Але він може прислужитися і всім, хто щойно розпочав свою науково-педагогічну діяльність у вищих навчальних закладах.
ББК: 74.586.34
> Видавництво "Рута", 2005 ' Никифорак М.В., 2005
ТЕМА
І.
МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ЮРИДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНИЙ КУРС
1. Стан вищої юридичної освіти в Україні
До 1991 р. на Україні правознавців готували лише 5 вузів, у першу чергу Харківський юридичний інститут (крім нього в СРСР було ще три юридичні інститути - Саратовський, Сверд-ловський і Всесоюзний заочний) та юридичні факультети Київського і Львівського університетів. Незважаючи на деяке розширення підготовки юридичних кадрів, питома вага юристів серед спеціалістів неухильно падала. В 1989 р. юристи складали 1,5% від числа всіх спеціалістів. Кількість юристів в СРСР відносно чисельності населення була в 3-4 рази меншою, ніж у розвинутих зарубіжних країнах, і на 20 тис. населення припадали 1 судця і 2 адвокати.
Після проголошення незалежності в Україні розпочався справжній „бум" підготовки юридичних кадрів. Вже у 1995 р. її здійснювали 96 вищих навчальних закладів різних форм власності, у 2000 - 163, у 2004 - 249 (в т.ч. 169 - державної форми власності і 80 - недержавної). Якщо в 2000 р. студентами юридичних навчальних закладів всіх рівнів стали 49 959 осіб, то в 2004 - 92 358. Багато це чи мало? Скільки юристів потрібно сьогодні Україні?
У порівнянні з іншими країнами світу найбільше юристів у Сполучених Штатах Америки: на 100 чоловік населення - один юрист. Там існує концепція домашнього юриста (як і домашнього лікаря), який веде всі ваші справи протягом всього життя. Чи є змога зараз у нас рівнятися на цей показник. Очевидно, що ні. Загальнодержавна статистика свідчить, що серед молодих безробітних спеціалістів України найбільше фахівців з правознавства. Навіть серед тих, хто навчався за державним замовленням у 1999 р. з 10 786 осіб працевлаштовані 80%. Решта випускників вирішували питання працевлаштування без допомоги держави.
Ректор Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого В.Я.Тацій з цього приводу висловлювався так: „Коли Україна стала незалежною, у нас було 143 вищих навчальних заклади. Всі тоді казали, що це багато, що це важко. Але сьогодні тільки юридичних навчальних закладів вже 200. І всі переконані, що це потрібно. Усі знають', що випускники цих закладів можуть бути безробітними... Держава зобов'язана втрутитися у цю справу і навести належний порядок" (Вища школа. - 2001. - № 4-5. - С. 6). Проблема номер один сучасної юридичної освіти в Україні -це проблема її якості. З метою припинення безконтрольного створення вищих навчальних закладів, в т.ч. і юридичних, Указом Президента України „Про заходи щодо вдосконалення діяльності органів освіти від 10 жовтня 1995 р. № 94/95 було створено державну акредитаційну комісію (ДАК), на яку покладено видання сертифікатів про підготовку юристів. Рішенням ДАК від 23 листопада 1999 р. затверджено нові критерії ліцензування та акредитації вузів, які вимагали „суттєвого поліпшення показників діяльності вузів, зокрема, стану методичного, матеріально-технічного та кадрового забезпечення". 10 квітня 2001 р. Кабінет Міністрів України своєю постановою затвердив Програму розвитку юридичної освіти на період до 2005 р. Метою програми було визначене вдосконалення системи юридичної освіти, приведення її у відповідність до світових вимог. Для виконання цих завдань передбачалося поглибити вивчення національного законодавства і міжнародного права в аспекті захисту прав людини, порівняльного правознавства та правових систем сучасності, розробити новий зміст правових дисциплін, що викладаються у вузах шляхом прийняття нових навчальних програм правової освіти, створення нового покоління підручників, навчально-методичних посібників та сучасних інформаційних засобів навчання.
Корінного поліпшення потребує державне фінансування юридичної освіти. В Україні фінансується лише 1/3 мінімальних потреб навчальних закладів, а фінансовий тиск на студентів один з найвищих у світі: 55% витрат університетів складає плата за навчання студентів, тоді як у розвинутих країнах світу їх внесок складає від 30 до 40%, а у Німеччині, Фінляндії, Франції та
Швеції
держава фінансує 90% витрат навчальних
закладів. Необхідно
зробити реальністю надання спеціальних
кредитів фізичним
особам для оплати навчання, що збільшить
доступ до юридичної
освіти здібної молоді.