Спілкування та співпраця як перспектива розвитку соціуму.
У спілкуванні виявляється людська сутність, через спілкування (комунікацію) людина реалізує себе, стверджує, вирішує питання, проблеми. Якщо взяти сферу моральності, то спілкування є цариною моральності (В. Малахов), тому що людська моральність виявляє себе не у свідомості і навіть не у діяльності, а саме в спілкуванні. Без спілкування неможливе існування людини і людського суспільства.
Спілкування – це взаємодія людей, яка полягає в обміні інформацією, діями та у встановленні взаєморозуміння.
Спілкування – взаємодія двох або більше людей, спрямована на узгодження і об’єднання зусиль з метою налагодження взаємин та досягнення загального результату.
Спілкування виражає не тільки суспільну, але й особисту потребу однієї людини в інших людях. Тобто воно виступає не лише в якості засобу взаємодії. Воно скоріше є головною потребою кожної людини. Нам необхідна інша людина хоча б для того, щоб не відчувати самітності, бо вона несе нові враження, почуття та досвід. Щоб виразити самого себе, кожному з нас потрібен також хтось, з ким ми могли б поділитися думками та переживаннями. Мова йде не тільки про інформаційний, але й про емоційний обмін. Кожній особистості необхідна інша особистість, завдяки якій вона може більш глибоко зрозуміти власне "Я". Спілкування значно збагачує нас як особистостей, бо в процесі обміну інформації та досвіду, вони тільки примножуються. Як сказав з цього приводу відомий англійський письменник і драматург Б.Шоу, якщо в однієї людини є яблуко, а в іншої теж є яблуко, то після обміну у них залишиться лише по одному яблуку. Але якщо в обох людей є по одній ідеї, то після обміну у них стане по дві ідеї. Отже, саме завдяки спілкуванню здійснюється процес формування особистості, її свідомості і самосвідомості.
Функції спілкування:
інформативно-комунікативна;
перцептивна;
регулятивно-комунікативна (інтерактивна);
емоційно-комунікативна.
Інформаційно-комунікативна функція – це різні форми та засоби обміну і передавання інформації, завдяки яким стають можливими збагачення досвіду, нагромадження знань, оволодіння діяльністю, узгодження дій та взаєморозуміння людей.
Перцептивна функція – виявляється в сприйняті і пізнанні партнерами в процесі комунікації один одного та встановленні на цій основі взаєморозуміння.
Регулятивно-комунікативна (інтерактивна) функція – передбачає не лише обмін інформацією, пізнання суб’єктами комунікації один одного, а й взаємодію між ними, регуляцію поведінки суб’єктів та їхньої спільної діяльності
Емоційно-комунікативна функція – належить до емоційної сфери людини. Під час спілкування виникає і виявляється розмаїття людських емоцій та почуттів.
Види спілкування.
Розрізняють пряме та опосередковане спілкування, а також активнее та пасивне. Прямее спілкування відбувається в процесі безпосередніх контактів між людьми і носить, як правило, активний характер. Опосередковане спілкування здійснюється, колі між партнерами існує певна просторово-часова дистанція і є за своїм проявом пасивним.
Пряме спілкування може здійснюватися на основі діалогу між двома людьми, або монологу, коли одна людина щось говорить, а інша слухає. У діалозі учасники спілкуються за допомогою активного обміну ідеями та досвідом, у процесі монологу активна роль належить тільки людині, яка його веде.
Вербальна комунікація – комунікація за допомогою усної і письмової мови.
Невербальна комунікація – комунікація за допомогою немовних засобів (жести, міміка, паузи, манери, зовнішність).
Психологи також визначають рівні спілкування:
маніпулювання (від грубого поводження з людиною до такої поведінки, де зовнішні прояви мають навіть приємний характер);
конкуренція, суперництво (від спілкування на основі принципу “людина людині – вовк”, до такого, коли чесне суперництво сприяє певному рухові вперед);
співробітництво (спілкування на основі принципу “людина людині – людина”). Спілкування, в якому виявляються гуманістичні установки, високий рівень його культури.