4. Державно-правова концепція марсиліяпадуанського та поаітико-правові погляди вільяма оккама

Протягом ХП-ХШ ст. в країнах Західної Європи завер­шилося юридичне оформлення станів, намітився процес формування станово-представницької монархії, як гаранта стабільності у суспільстві. Відбулася низка так званих «ко­мунальних революцій», у результаті яких великі торговель­ні міста добилися повного визволення від сеньйоральної залежності. У XIII ст. сформувалось феодальне міське пра­во - «магдебурзьке право», яке встановлювало порядок ви­борів і функції органів міського самоврядування, суду, ку­пецьких об'єднань, цехів, регулювало питання опіки, тор­гівлі, спадкування тощо. В цю добу активізувався процес формування національних ринків, який вимагав політично­го об'єднання держав. Відтак, об'єктивно з'явилися нові державно-правові концепції з ідеєю централізованої дер­жави і політичного миру. Однією із таких концепцій є вчення італійського мислителя, ідеолога представників но­вого стану міщан (бюргерства) Марсилія Падуанського (бл. 1275 - бл. 1343 pp.), прибічника аверроїзму. Він один із перших в історії європейської державно-правової думки створив нове вчення про державу, побудоване на раціо­нальних засадах і першим підняв ідею верховенства закону в суспільстві, впритул підійшов до проблеми юрисдикційного розмежування духовної і світської влад, а світської влади - на законодавчу і виконавчу, наголосивши, що обранці на­роду, які ухвалюють закон, мають визначати компетенцію виконавчої влади.

Свою теорію світського правління Марсилій Падуансь- кий виклав у творі «Захисник миру». Теорія ґрунтується на безпосередній практиці й концепції розвитку італійських міст-держав з їх самоврядною формою управління. Мето­дологічні засади теорії Падуанський запозичив у Арістоте- ля, скориставшись насамперед принципом «самодостатньо­го суспільства», спроможного задовольнити свої власні мо­ральні й фізичні потреби.

Мислитель розглядає проблему виникнення держави і стверджує, що держава виникає природним шляхом посту­пового ускладнення форм людського співжиття. Її метою є створення умов достойного людини існування, досягнення «громадянського щастя» (право на підприємництво, захист майна тощо) на основі політичного миру. Мир у державі досягається узгодженим функціонуванням усіх органів управління і створенням належного правового порядку.

Аналізуючи традиційні для розвинутого феодалізму фор­ми правління монархію, олігархію, демократію, Падуансь­кий найбільш вдалою, здатною захистити інтереси народу, вважав монархію - одноосібне правління, яке може здійс­нюватися двояко: зі згоди народу (виборна), або поза його волею (спадкова). Він схилявся до виборної монархії, від­даючи належне народу, який, на його думку, здатний ви­брати найдостойнішого.

Твердження Падуанського, що сувереном у державі є народ - законодавець є підвалиною ідеї народного сувере­нітету. Мислитель підкреслював, що народ є єдиним дже­релом як світської, так і духовної влади (тут поняття «на­род» рівнозначне поняттю «суспільство»). Народ - це всі громадяни, які беруть участь у громадянському управлінні (крім дітей, рабів, іноземців і жінок).

Торкаючись проблеми права, Марсилій підкреслював, що право виникає тоді, коли виникає держава (держава - матерія, право - форма). Поза державою не існує ніяких прав. В його концепції розглядається право божественне і право позитивне. Божественне право складається із при­писів Нового Заповіту. Його завданням є надання дієвої допомоги людям на шляху до вічного спасіння. В позитив­ному праві втілюється воля держави, а його метою є ство­рення сприятливих умов для життя на землі На цій підставі мислитель робить висновок про те, що духовна і світська влади повинні бути незалежними одна від одної.

Згідно із вченням Падуанського позитивне право (люд­ський закон) - це правила, що регулюють поведінку людей на засадах наказу, заборони, дозволу і здійснюються шля­хом примусу. Його завдання полягає в регулюванні відносин у державі та контролі над владою, стримуванні її від сва­вілля і зловживань. Фактично Марсилій Падуанський був одним з перших, хто заклав підвалини категоріального ви­значення права - як юридичної категорії, яке застосовуєть­ся в сучасній теорії держави і права. Більше того, він вказав на необхідну умову ефективної дії позитивного права, яка полягає у державному примусі.

Всупереч католицькій традиції Падуанський оприлюд­нив думку, що держава в своїй діяльності керується не бо­жественним правом, а навпаки,- ефективна дія позитивного права у державі залежить не від Божественного, чи природ­ного права, а обумовлена потребами держави, оскільки спрямована на підтримку її життєдіяльності.

Англійський філософ-схоласт Вільям Оккам (1285— 1349) був прихильником ідеї природного права і різко кри­тикував посягання папи на світську владу. Широковідомим політичним трактатом Оккама, в якому мислитель рішуче засуджує верховенство влади папи та ієрархічну структуру католицької церкви був «Діалог». Оккам критикує католи­цьку церкву, протиставляючи її апостольській. Він підкрес­лював, що апостольська церква об'єднує усіх віруючих у Христа. Католицька ж обмежується рамками римської ієрархії. Її деспотичний моральний і духовний диктат у су­спільстві суперечить приписам Святого Письма. Католиць­ке духовенство не має права на відпущення гріхів, це під силу одному Богові. Істинним главою церкви є не папа, а сам Христос.

Згідно із вченням Оккама осередком суспільного життя є община віруючих (народ) і обраний нею собор. Народ, а не папа має виключне право надання світському правите­леві владних повноважень, власне уповноважуючи його служити своїм інтересам. Істинне ж завдання папської вла­ди полягає у виконанні обов'язків, пов'язаних зі справами церкви. Жодний священик не повинен виконувати світсь­ких функцій. Стверджуючи неподільне право народу на обрання правителя, Оккам писав: «З волі Бога, природного закону і у відповідності з правом людей всі смертні народ­жуються вільними, ні від кого незалежними і виключно із власної волі можуть вручити правителеві владу».'

І Марсилій Падуанський і Вільям Оккам були противни­ками папського всевладдя, але виступали за божественну велич самої державності.

Висновок

У середні віки спостерігається поділ суспільства на два союзи - церкву і громадянське суспільство. Церква у своїй діяльності керується морально-релігійними принципами. Гро­мадянське суспільство - правом і приватними інтересами індивіда. Такий стан вплинув на характер і особливості державно-правової думки самої епохи. Середньовічне мис­лення в основі своїй теократичне, тому моральні і релігійні засади тотально панували в суспільній свідомості, а світсь­кі відносини розглядалися сферою нижчого порядку. На­віть захисники світської влади не могли не рахуватися з релігійними аспектами суспільної свідомості.

Започаткована ще в античному світі природно-правова традиція в історії вчень про державу і право, знайшла своє продовження у вченні Томи Аквінського про природне божественне право і право людини на моральний протест деспотичній владі. Тома Аквінський розробив теологічну теорію держави і права. Традицію юридичного позитивізму, започатковану в теорії римського юриста Ульпіана, продов­жив Марсилій Падуанський, який першим в державно- правовій думці феодального суспільства Західної Європи заперечив природне право і твердження, що це право істо­рично і логічно передує державі. Він однозначно ствердив, що право - це продукт держави. Заслугою Марсилія Паду- анського є те, що він концептуально обґрунтував ідею на­родного суверенітету.

Обидві вказані традиції державно-правової думки були успадковані державно-правовим знанням нового часу. При- родно-правова традиція вже чітко проступає в працях Г. Гре­ція та інших відомих представників школи природного права і договірної теорії держави (ХУП-ХУШ ст.). Традиція юри­дичного позитивізму чітко визначилась у розвитку вчень юридичного позитивізму (друга пол. XDC-XX ст.).

ЕЗ Завдання для індивідуальної роботи

1. Дати загальну характеристику релігійного світогляду. Вкажіть на різницю в ідеях теоцентризму і космоцентризму. З'ясуйте, як вплинули ці ідеї на формування особливостей державно-правової думки.

2. Назвіть риси феодального типу права.

3. Назвіть принципи феодального права.

4. Хто в епоху середньовіччя обґрунтував ідею народного суверенітету?

5. Хто є засновником теологічної теорії держави і права? Розкрийте її зміст. Що таке теологія?

6. Розкрийте сутність теократичної теорії держави. Чи є такі держави у сучасному світі?

7. Дайте тлумачення «громадянського миру» під кутом зору теології і раціоналізму.

8. Що по суті є спільного в сучасному категоріальному ви­значенні права і в понятті «права», яке знаходимо в державно- правовій концепції Марсилія Падуанського?

9. З вашого погляду: чому в концепції Падуанського відсут­нє поняття природного права?

10. Який зміст у середньовічному суспільстві втілювався в поняття «природне право».

11. Відомо, що античний світогляд ґрунтувався на двох пе­редумовах: вічний порядок у природі є основою універсаль­ного права, що поєднує все в одне ціле; Людський розум — орган пізнання права. Як ставилась до цих тверджень христи­янська релігія?

12. З вашого погляду: що стало причиною суперечки між світською і церковною владами за вплив на суспільство. Як це вплинуло на формування державно-правових поглядів серед­ньовіччя?

13. Як ви розумієте висловлювання Держава — матерія, право - форма» (із державно-правової концепції Марсилія Падуанського).

14. На вашу думку: чому Августин не поділяв поглядів Ци­церона та інших мислителів дохристиянської доби на держа­ву, як вищий зразок втілення справедливості.

15. Вкажіть на різні методологічні засади вчення Арісютеля і Томи Аквінського. Вкажіть на характерні особливості їхніх по­глядів на державу і право і чим зумовлені ці особливості?

Література

Богош Ю. Тома Аквинский- М., 1975.

Себайн Г., Торсон Т. Історія політичної думки.- К., 1997- С. 148-290.

История политических и правовых учений: средние века и Воз­рождение- М., 1986.

Мірошниченко М., Мірошниченко В. Історія вчень про державу і право (стародавній світ та середні віки). Методичний посібник,- К., 1998.-С. 19-23.

Нерсесянц В. Право и закон: из истории правовых учений- М„ 1983.

Шульженко Ф., Наум М. Історія вчень про державу і право. Курс лекцій.- К., 1997.- С. 25-37.

Розділ 5

ВЧЕННЯ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ ПЕРІОДУ КРИЗИ

ФЕОДАЛІЗМУ ТА ЗАРОДЖЕННЯ БУРЖУАЗНИХ ВІДНОСИН (XV-XVH ст.)