8 Вводи та водомірні вузли, правила встановлення і експлуатації

Ввід (вузол введення) – це трубопровід, який з’єднує зовнішню водопровідну мережу з водомірним вузлом. Найчастіше використовують сталеві мм, чавунні мм і пластмасові труби, яки прокладають з похилом в межах 0,003 .... 0,005 до зовнішніх мереж.

У місцях перетину трубопроводів водопровідні труби прокладають мінімум на 0,4 м вище каналізаційних труб, а при необхідності прокладання вводів нижче каналізаційних трубопроводів ввід виконують із сталевих труб, розміщених у футлярі. При цьому віддаль від стінок каналізаційних труб до кінця футляра не повинна бути меншою, ніж 5 м в кожен бік в глинистих ґрунтах і 10 м - у фільтруючих. У цьому випадку каналізація також проектується із металевих труб. При паралельному прокладанні водопроводу та інших підземних комунікацій відстань у плані між вводом питного водопроводу і випуском каналізації повинна бути не меншою 3 ... 5 м від фундаменту будинку.

Кількість вводів залежить від призначення будинку. Найчастіше в невеликих житлових будинках проектують один ввід, який краще розташовувати в тій частині будинку, де розміщена найбільша кількість водорозбиральних приладів. Ввід повинен бути якомога коротким і підходити до будинку із зовнішньої мережі під прямим кутом.

Перетин вводу зі стінами підвалу слід виконувати в сухих ґрунтах з зазором 0,2 м між трубами і будівельними конструкціями, який заповнюється водо- і газонепроникними еластичними матеріалами, а в мокрих ґрунтах у зазор встановлюються сальники. Як правило, ввід через отвір фундаменту будинку або стінку підвалу в металевій гільзі (рис. 8. 1).

Рисунок 8. 1 Перетин вводу зі стінами підвалу: а – в сухих ґрунтах; б – в мокрих і водо насичених ґрунтах; 1 – металева гільза; 2 – просмолене пасмо (кабалка); 3 – м’ята глина; 4 – цементний розчин; 5 – труба вводу; 6 – бетон; 7 - гідроізоляція; 8 – зажим сальника

Розрахунок вводу полягає у визначені діаметру труб діаметру труб і втрат напору води на вводі. Ввід закінчується водомірним вузлом, основним елементом якого є водомір. За допомогою водомірів здійснюється облік витрат води. Водоміри бувають крильчастими, турбінними і комбінованими. Крильчасті водоміри використовують для врахування кількості води, яку витрачають у житловому будинку, окремих цехах і невеликих підприємствах.

Рисунок 8. 2 Схема водомірів: а – крильчастого; б – турбінного; 1 – корпус; 2 – циферблат; 3 – лічильний механізм; 4 – крильчатка; 5 – турбінка

Турбінними водомірами користуються на об’єктах із значними витратами води, а також на невеликих насосних станціях. При значних коливаннях витрат води (1 : 100 і більше) встановлюють комбінований водомір, який складається з крильчастого і турбінного з клапаном переключення.

З кожної сторони водоміра розміщено прямі ділянки трубопроводів довжиною не менше 8 і 3 діаметрів труби відповідно до і після водоміра, а також засувки або вентиля. Між водоміром і другим за рухом води вентилем або засувкою встановлюють спускний кран.

Обвідна лінія водоміра обов’язкова при наявності одного вводу в будинок, а також якщо водоміри не розраховані на пропуск води при пожежі. Звичайно засувка на обвідній лінії закрита і опломбована.

Водоміри (водомірні пристрої) встановлюють в будинках поблизу зовнішньої стіни в нежилому приміщенні, яке має бути сухим і теплим. Найчастіше водоміри розміщують у підвалах. Висота встановлення водоміра становить 0,3 ... 1,0 м від рівня чистої підлоги, температура повітря в приміщенні не нижче +5 ⁰С. В окремих випадках дозволяється встановлювати водоміри зовні будинку в спеціальних колодязях. Деякі з можливих варіантів розміщення водомірних вузлів приведенні на рис. 8. 3.

Рисунок 8. 3 Схема влаштування вводів у будинок і монтажу водомірних вузлів: а – прокладка труби вводу через фундамент; б – прокладка труби вводу під фундаментом

Монтаж водомірного вузла на: І – на першому поверсі; ІІ – у монтажному колодязі; ІІІ – у підвалі приміщення; 1 – ввід водопроводу; 2 – запірна арматура; 3 – водомір; 4 – монтажні фланці; 5 – згін; 6 – кран спускний; 7 – підпора; 8 - обвідна лінія; 9 – опломбована заслінка

У відповідності з вказівками СН и П 2. 04. 01 – 85, крильчасті і турбінні водоміри обирають виходячи із середнього динних витрат води за період водоспоживання (добу, зміну тощо), які не повинні перевищувати експлуатаційні (табл. 8. 1).

Таблиця 8. 1 Технічні характеристики швидкісних водомірів

Діаметр умовного проходу, мм	Витрати води, м3/ годину			Поріг чуйності, м3/ годину не більше	Максимальний об’єм води за добу, м3	Гідравлічний опір водоміра, м / (л с)2
	мінімальні	експлуатаційні	максимальні
Крильчасті водоміри ВКСМ (ГОСТ 6019 – 83)
15	0,03	1.2	3	0,015	45	13,5
20	0,05	2	5	0,025	70	5,08
25	0,07	2,8	7	0,035	100	2,682
32	0,1	4	10	0,05	140	1,265
40	0,16	6,4	16	0,08	230	0,327
50	0,3	12	30	0,15	450	0,032
Турбінні водоміри СТВ (ГОСТ 14167 – 83)
65	1,5	17	70	0,6	610	8,10 10-3
80	2	36	110	0,7	1300	2,07 10-3
100	3	65	150	1,2	2350	6,75 10-4

Вибраний водомір належить перевірити на:

а) пропуск максимальних розрахункових секундних витрат води на господарсько – питні потреби, виробничі та інші потреби; при цьому втрати напору в крильчатих водомірах не повинні перевищувати 2,5 м, в турбінних – 1 м.

б) на пропуск максимальних розрахункових секундних витрат води на внутрішнє пожежогасіння, при якому втрати напору не повинні перевищувати 10 м.

При розрахункових секундних витратах води , л / с, втрати напору , м в водомірі визначаються за формулою:

, (8. 1)

де - гідравлічна характеристика водоміра, яка приймається за даними таблиці 8. 1.

Якщо втрати напору в водомірі виявляються менш 25 % допустимих значень, необхідно перевірити можливість встановлення водоміра меншого калібру, щоб були враховані малі втрати води. При середніх витратах води в будинку менш 0,1 м³ / годину водоміри дозволяється не встановлювати.