Вигоди реструктуризації кредитної заборгованості для банків і клієнтів

Метод реструктуризації	Характеристика методу	Переваги для позичальника (залежно від зменшення місячного платежу)	Переваги для банку (залежно від суми передплати за кредитом)
Кредитні канікули	Банк дозволяє позичальникові протягом певного строку погашати лише відсотки за кредитом. Після закінчення кредитних канікул позичальник щомісяця виплачує тіло кредиту плюс відсотки	Середня: щомісячний платіж за кредитом дещо зменшується	Мінімальна: переплата за кредитом зростає несуттєво
Зміна схеми погашення кредиту з класичної на ануїтетну	Ануїтетна схема погашення кредиту передбачає погашення заборгованості рівними частинами протягом усього строку кредитування, тоді як за класичної схеми сума платежів з часом зменшується	Максимальна: щомісячний платіж за кредитом зменшується	Середня: Переплата за кредитом частково збільшується
Пролонгація кредиту	Збільшення строку кредитування	Мінімальна: щомісячний платіж майже не зменшується	Максимальна: переплата за кредитом збільшується
Конверсія	Переведення валютних кредитів у гривневі (курс конверсії визначається кожним банком)	Залежно від курсу валюти на умов конверсії
Прощення пені та штрафних санкцій	При виникненні прострочення за кредитом банк списує весь нарахований штраф	Залежно від строку прострочення й суми штрафних санкцій
Зниження відсоткової ставки на певний період	Банк на певний строк знижує розмір відсоткової ставки за кредитом. Після закінчення пільгового періоду відсоткова ставка зростає до попереднього рівня і вище	Залежно від умов зміни та відсоткової ставки

Завдання 5

Тема 9. Управління активами і пасивами банку

Кількість годин: 4.

За виконання завдання студенти отримують 0-6 балів:

у т.ч.

0 балів – завдання не виконано;

2 бали – обчислення наведені при виконанні завдання здійснені правильно;

2 бали – виявлено взаємозв’язок між економічними явищами і процесами;

2 бали – складено повні та обґрунтовані висновки та рекомендації, виявлено творчий підхід до виконання завдання.

Завдання:

На підставі даних про структуру активних та пасивних операцій банку студентам необхідно:

• визначити величину дисбалансу (гепу) активів і пасивів та оцінити рівень ризику зміни процентної ставки;

• визначити валютну позицію банку за всіма видами валют та оцінити можливості зміни валютного ризику банківської установи;

На підставі проведених розрахунків студентам необхідно вказати висновки та рекомендації щодо управління активами пасивами банку з метою мінімізації ризиків.

Методичні рекомендації

Ризик зміни процентної ставки – це наявний або потенційний ризик для надходжень або капіталу, який виникає внаслідок несприятливих змін процентних ставок.

Одним з методів оцінки ризику зміни процентної ставки є геп-менеджмент.

Гeп — це міра процентного ризику, на який наражається банк впродовж фіксованого часового інтервалу.

GAP(t) = FA(t) - FL(t), (5.1)

де GAP(t) - величина гепу в періоді (t);

FA(t) - активи, чутливі до зміни процентної ставки в періоді (t);

FL(t) - пасиви, чутливі до зміни процентної ставки в періоді (t).

К умулятивний геп — інтегральний показник, що відбиває сту­пінь ризику процентних ставок, на який наражається банк впродовж розглянутого часового горизонту.

(5.2)

Банк може управляти цим ризи­ком, установлюючи ліміт гепу як максимально допустимий його розмір та приводячи структуру чутливих активів і зобов'язань у від­повідність з установленим лімітом. При оцінюванні ризику процентних ставок обчислюється коефіцієнт гепу як відношення чутливих активів до чутливих зобов'язань.

(5.3)

Індекс процентного ризику

(5.4)

З міну маржі банку можна визначити за такою формулою:

(5.5)

де DP- величина зміни маржі фінансової установи протягом періоду Т

r1, r0 - прогнозована та поточна ринкові ставки

Валютна позиція - це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов’язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності - відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов’язань за проданою валютою перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою перевищує обсяг зобов’язань.

Валютний ризик – це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют і цін на банківські метали.

Для обмеження ризику, пов'язаного з проведенням операцій на валютному ринку, що може призвести до значних втрат банку встановлюється ліміт ризику загальної відкритої (довгої/короткої)валютної позиції банку.

Ліміт ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції розраховується за такою формулою:

(5.6)

де ВП - загальна відкрита валютна позиція за балансовими та позабалансовими активами і зобов'язаннями банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті (розрахунок здійснюється за звітну дату), яка визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті окремо за кожною іноземною валютою (без урахування знака) за всіма іноземними валютами

РК - регулятивний капітал

Нормативне значення загальної відкритої(довгої/короткої) валютної позиції банку (Л13) має бути не більше ніж 30 відсотків.

У цьому разі встановлюється обмеження ризику окремо для довгої відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної позиції банку:

• загальна довга відкрита валютна позиція (Л13-1) має бути не більше ніж 20 відсотків;

• загальна коротка відкрита валютна позиція (Л13-2) має бути не більше ніж 10 відсотків.

Залежність між величиною прибутків (збитків), одержаних у результаті утримання банком відкритої валютної позиції, та змінами валютних курсів на ринку, описується аналітичною моделлю:

(5.7)

де, Pv − прибуток (збиток) від переоцінювання валютних коштів у зв’язку з зміною валютного курсу;

sp та s − прогнозний та поточний валютний курс;

VP − валютна позиція банку.