![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Конспект лекцій
- •Інформаційні технології в екології
- •Донецьк – 2011
- •Список скорочень
- •1 Основи інформаційних систем і технологій
- •1.1 Концепція інформатизації в Україні
- •1.2 Визначення інформаційної технології
- •1.3 Розвиток інформаційних технологій
- •1.4 Автоматизовані інформаційні технології
- •1.5 Види забезпечення автоматизованих інформаційних технологій
- •1.6 Апаратні засоби в забезпеченні автоматизованих інформаційних технологій
- •2 Застосування інформаційних технологій для вирішення екологічних задач
- •2.1 Інформатизація екологічної діяльності
- •2.2 Джерела екологічної інформації
- •2.3 Інформаційне забезпечення охорони довкілля
- •2.4 Інформаційна підтримка систем екологічного моніторингу
- •3. Інформаційні системи екологічного управління
- •3.1 Загальні положення
- •3.2 Специфіка інформаційних систем екологічного управління
- •3.3 Нормативно-правове підґрунтя створення національної екологічної інформаційної системи
- •3.4 Екологічне картографування
- •3.5 Застосування географічних інформаційних систем у сфері екологічного управління
- •3.6 Регіональні інформаційні системи
- •3.7 Висновки
- •4 Концепція використання інформаційних технологій для діагностики і поліпшення стану навколишнього середовища і здоров’я людини
- •4.1 Інформаційні системи як інструмент реалізації інформаційних технологій
- •4.2 Бази і банки даних
- •4.3 Експертні системи
- •4.4 Гіс як глобальні автоматизовані інформаційні системи
- •4.5 Моделі просторових даних в гіс
- •4.6 Комп’ютерне моделювання екологічних систем
- •4.7 Технічне оснащення
- •4.8 Синтез різних інформаційних технологій
- •4.9 Висновки
- •5 Огляд інформаційних технологій і програмних продуктів, що використовуються в сучасній екологічній практиці
- •5.1 Огляд застосування сучасних гіс
- •5.2 Програмний продукт arcview gis 3.2
- •5.2.1 Загальне уявлення про систему, інтерфейс і переваги роботи
- •5.2.2 Додатки, що входять до системи, та можливості, які вони надають
- •5.3 Програмні засоби ArcGis
- •5.4 Приклади застосування геоінформаційних систем в Україні
- •5.5 Програмні пакети оцінки забруднення повітряного басейну
- •5.6 Огляд існуючих програмних продуктів у сфері екобезпеки водокористування
- •5.7 Програмні продукти у сфері контролю за поводженням з відходами
- •Список рекомендованої літератури
3.4 Екологічне картографування
Екологічне картографування - одна зі складових інформаційної системи екологічного управління, що ґрунтується на використанні топографічної інформації та спеціальних екологічних карт. Більшість екологічних проблем має просторовий характер і потребує картографічного відображення. Оцінка стану навколишнього природного середовища і прогноз його розвитку завжди спираються на територіальний або ландшафтний підхід, оскільки ландшафти є тими територіальними системами, в умовах яких відбувається взаємодія людини і природи.
Забезпечення збалансованого, екологічно безпечного розвитку окремих територій держави можливе лише за умов розуміння, як функціонують природні та антропогенні комплекси, що перебувають у їх межах. Такий цілісний підхід до вивчення природних і техногенних об’єктів та використання отриманої на його основі екологічної інформації в процесі прийняття управлінських рішень визначають важливість і необхідність застосування сучасних географічних методологій. Підтвердженням актуальності екологічного картографування та посилення його ролі стало створення на базі Головного управління картографії, геодезії та кадастру Державної служби геодезії, картографії та кадастру (Укргеодезкартографія) і включення її до структури Міністерства екології та природних ресурсів України.
Еколого-географічне картографування зародилося в 70-80-х роках XX ст. у природоохоронній сфері. Ідея такого картографування полягала в отриманні і відображенні просторової інформації про реакцію природних систем на техногенний вплив. Основою для розвитку були топографічні і тематичні карти, які поряд з екологічними картами і тепер використовуються в екологічному управлінні.
Більшість елементів топографічних карт є джерелом інформації, яка використовується під час оцінки природних умов і господарського освоєння територій, а також під час аналізу взаємозв’язків екосистем. Розглянемо такі окремі елементи топографічних карт, як рельєф, гідрографія, рослинність, ґрунти, соціально-економічні об’єкти, та інформацію, яку вони дають.
♦ рельєф: ухил поверхні - про активність міграції речовин, у тому числі забруднювачів; штучні форми рельєфу (кар’єри, кургани, виїмки) - про техногенний вплив; природні форми рельєфу (зсуви, яри, обвали) - про прояву небезпечних процесів; лінії гребель і водорозподілів - про площинний розподіл горизонтальних зв’язків в екосистемах тощо.
♦ гідрографія: густина річкової та озерної мережі - про водозабезпеченість, ступінь дренажу; зарегульовані водойми (водосховища, ставки) - про накопичення забруднень; склад донних відкладів - про види забруднювачів на дні водойм тощо.
♦ рослинність: типи природної рослинності - про обсяги фітомаси, продуктивність та стійкість фітоценозів до антропогенного впливу; штучні насадження (поля, сади, городи) - про антропогенні зміни природного середовища; співвідношення корінних і похідних фітоценозів - про вплив господарської діяльності на природне середовище тощо.
♦ ґрунти: піщані поверхні - про передумови вітрової ерозії ґрунтів; глинисті поверхні - про активний поверхневий стік та захищеність підземних вод від забруднення; торфовища - про нестійкі торф’яні ґрунти тощо.
♦ соціально-економічні об’єкти: населені пункти, дороги - про території площинної і лінійної трансформації екосистем; заводи, порти, копальні, нафтогазові комплекси - про території потенційно сильного забруднення і порушення природного середовища тощо.