- •Теоретичні основи товарознавства
- •Розділ 1 предмет і завдання товарознавства
- •1.1. Споживна вартість товарів — предмет товарознавства
- •1.2. Зв'язок товарознавства з іншими науками
- •1.3. Споживні властивості товарів і показники, що їх визначають
- •Розділ 2 хімічний склад харчових продуктів Споживна цінність харчових продуктів
- •2.1. Неорганічні речовини харчових продуктів
- •2.1.1. Вода
- •2.1.2. Мінеральні елементи
- •Біологічна роль макроелементів
- •Біологічна роль мікроелементів
- •2.2. Органічні речовини харчових продуктів
- •2.2.1. Вуглеводи
- •2.2.3. Азотисті речовини
- •Амінокислотний склад і структура білків.
- •Ферменти
- •2.3. Речовини, що формують біологічну цінність харчових продуктів
- •Характеристика окремих вітамінів
- •2.4. Речовини, які формують органолептичні властивості харчових продуктів
- •2.5. Енергетична цінність харчових продуктів і раціональне харчування
- •Розділ з фізичні властивості товарів
- •3.1. Густина, шпаруватість
- •3.2. Структурно-механічні властивості
- •3.3. Оптичні властивості
- •3.4. Теплофізичні властивості
- •3.5. Сорбційні властивості
- •Розділ 4 якість товарів і методи оцінки якості
- •4.1. Якість продукції і розвиток економіки
- •4.2. Основні фактори, що визначають якість товарів
- •4.3. Показники якості товарів
- •4.4. Методи оцінки якості товарів
- •Розділ 5 асортимент, класифікація та кодування товарів
- •5.1. Асортимент товарів
- •5.2. Класифікація товарів
- •5.3. Кодування товарів
- •Розділ 6 основи зберігання товарів
- •6.1. Процеси, що відбуваються у товарах при зберіганні
- •6.2. Умови зберігання товарів
- •6.3. Тара і пакувальні матеріали
- •6.4. Природні втрати товарів
- •Розділ 7 консервування продовольчих товарів
- •7.1. Фізичні методи консервування
- •7.2. Фізико-хімічні методи консервування
- •7.3. Біохімічні методи консервування
- •7.4. Хімічні методи консервування
- •4. Продукти для дітей та дієтичного харчування не повинні мати консервантів.
- •7.5. Комбіновані методи консервування
- •Розділ 8 види і засоби інформації про товар
- •8.1. Засоби і форми інформації про товар
- •8.2. Вимоги до інформації про товар
- •8.3. Види інформації про товар
- •Література
2.1.2. Мінеральні елементи
Мінеральні елементи є складовою частиною будь-якого живого організму.
Ще в XIX ст. Бунге висловив гіпотезу про те, що життя на нашій планеті зародилося в океані. Сучасні тварини успадкували від своїх океанських предків склад крові, схожий з морською водою.
Учень академіка В.І.Вернадського А.В.Виноградов вважав, що в організмі людини можлива наявність усіх відомих хімічних елементів та їхніх ізотопів.
Вміст елементів у живому організмі пропорційний їхньому вмісту в навколишньому середовищі з поправкою на розчинність сполук. Головна маса припадає на ті елементи, які утворюють в умовах біосфери хімічно активні сполуки — гази, солі та ін. Елементи, які в умовах біосфери не мають легкорозчинних сполук, зустрічаються в організмі у невеликих кількостях. Так, наприклад, алюміній, кремній, титан завдяки малій розчинності їхніх сполук зустрічаються в організмі в 3-4 тис. разів у меншій кількості, ніж в земній корі, а мідь та цинк майже однаково розподілені в земній корі і в організмі. Йод нагромаджується живими істотами.
Роль мінералів у житті людини, тварин і рослин дуже велика — всі фізіологічні процеси проходять за участю цих елементів. Мінеральні елементи беруть участь у пластичних процесах, формуванні й побудові тканин, у підтримці осмотичного тиску крові, обміні речовин тощо. Багато ферментативних процесів, які проходять в різних тканинах організму, були б неможливими без участі мінеральних елементів. Так, для перетворення піровиноградної кислоти в оцтову або глюкози у фруктозу обов'язкова участь іонів магнію, а іони кальцію гальмують цей процес.
Мінеральний склад організму з віком змінюється: чим старіший організм, тим більше в ньому міститься мінеральних речовин.
Мінеральні елементи розподілені у тканинах організму нерівномірно. У твердих тканинах більше міститься двовалентних елементів (кальцій, магній, фосфор), у м'яких — одновалентних (калій, натрій).
Мінеральні елементи та сполуки, що розчинені у плазмі крові, міжклітинній та інших рідинах організму, допомагають утворювати певний осмотичний тиск, який залежить від сумарної кількості недисоційованих молекул та іонів. Осмотичний тиск крові, лімфи, міжклітинної рідини організму залежить в основному від розчиненого в них хлористого натрію.
Для нормального життя організму в ньому повинна підтримуватися певна кислотно-лужна рівновага.
Під час перетворення в організмі людини продуктів, багатих кальцієм, магнієм, натрієм, калієм, в основному утворюються лужні сполуки. Джерелом таких елементів є плоди, овочі, бобові, молоко.
Такі продукти, як м'ясо, риба, яйця, хліб, при перетворенні в організмі дають кислотні сполуки.
Тому характер харчування може істотно впливати на реакцію середовища у тканинах. Частіше кислотно-лужна рівновага зсувається в бік кислотності, а це може призвести до зниження захисних функцій організму. Тому в харчовому раціоні людини необхідна достатня кількість овочів, молока, бобових.
Залежно від кількісного вмісту мінеральних елементів у живих організмах і харчових продуктах їх ділять на макро-, мікро- і ультрамікроелементи.
До макроелементів належать такі елементи, які входять у харчові продукти в кількості більшій ніж 1 мг%. Це натрій, калій, кальцій, магній, фосфор, хлор.
Мікроелементи входять у харчові продукти кількістю не більше 1 мг%. До них належать йод, фтор, мідь, цинк, бром, алюміній, кобальт, нікель.
Вміст ультрамікроелементів виражається мікрограмами на 100 г продукту. Це олово, свинець, ртуть, уран, радій.
Але ця класифікація певною мірою умовна. Наприклад, йод щодо маси цілого організму займає дуже малу частку, але в золі гормону щитоподібної залози міститься у досить великій кількості.
Залежно від функцій, які окремі мінерали виконують в організмі людини, їх можна поділити на 3 групи:
- есенціальні (незамінний фактор харчування);
- неесенціальні (необов'язкові для життєдіяльності);
- токсичні.
Токсичні елементи в малих дозах можуть не мати шкідливого впливу на організм (йод, фтор, залізо, марганець, азот), а у надмірних кількостях можуть бути токсичними.
Існують мінерали, які дуже токсичні при найнижчих концентраціях і не виконують в організмі людини корисних функцій (ртуть, кадмій, свинець, миш'як).
За токсичністю важкі метали поділяють на три класи:
I - найбільш токсичні (кадмій, ртуть, свинець, нікель, кобальт, миш'як);
II - помірно токсичні (мідь, цинк, марганець);
III - інші важкі метали.
Об'єднана комісія ФАО і МООЗ за харчовим кодексом (Codex Alimentarius) включила ртуть, кадмій, свинець, мідь, миш'як, стронцій, цинк, залізо в число компонентів, вміст яких контролюється при міжнародній торгівлі.
В організм людини мінеральні елементи, у тому числі і токсичні, потрапляють здебільшого з їжею.
Харчові продукти забруднюються токсичними металами через газоподібні, рідкі, тверді викиди та відходи промислових підприємств, транспорту, комунальні побутові відходи, стічні води, засоби захисту рослин від шкідливих організмів.
Харчові продукти мають у своєму складі різну кількість мінеральних елементів (табл.2.3).
Таблиця 2.3
Загальна кількість мінеральних елементів
у деяких продовольчих товарах
Назва продукту |
Кількість, % |
Пшениця |
1,7-1,9 |
Борошно пшеничне (залежно від сорту) |
0,55-1,9 |
Крупа манна |
0,65-0,85 |
Крупа гречана |
1,8-2,2 |
Овочі свіжі |
0,4-1,8 |
Кава смажена |
3,0-4,5 |
Молоко |
0,6-0,9 |
М'ясо |
0,8-1,1 |
Яйця |
0,9-1,1 |
Кількість мінеральних елементів встановлюють спалюванням харчових продуктів до золи. Зольність є важливим показником якості багатьох продуктів, а для деяких (борошно, крохмаль) — ознакою для встановлення сорту.
У харчових продуктах може визначатись два види золи — «загальна зола» і «чиста зола».
«Загальна зола» — це сума мінеральних елементів і їх окислів, що входять у структуру речовин, з яких складаються харчові продукти, а також потрапляють у продукти під час виробництва або перевезення.
«Чиста зола» — це сума мінеральних елементів і їх окислів без домішок.
Для одержання «чистої золи» «загальну золу» обробляють 10%-им розчином соляної кислоти. При такій обробці «чиста зола» розчиняється, а побічні неорганічні домішки залишаються.