Аналіз кредитоспроможності позичальника

Під кредитоспроможністю позичальника розуміють здатність юридичної чи фізичної особи повністю і в зазначені терміни ви­конати всі умови кредитної угоди. У світовій банківській практиці кредитоспроможність клієнта завжди була і лишається одним з основних критеріїв доцільності встановлення кредитних відно­син. Кредитоспроможність тлумачиться не лише як можливість повернути основну суму боргу і проценти за ним, а й як бажання клієнта виконати свої зобов'язання. Тому здатність до повернен­ня кредиту пов'язується з моральними якостями клієнта, його ре­путацією, майстерністю та сферою діяльності, ступенем вкладан­ня капіталу в нерухоме майно, можливістю генерувати грошові потоки у процесі виробництва й обігу.

Процес аналізу й оцінювання кредитоспроможності клієнта складається з двох етапів:

• оцінювання моральних та етичних якостей позичальника, його репутації та намірів щодо повернення позички;

• прогнозування платоспроможності позичальника на період кредитування.

Оцінюючи кредитоспроможність позичальника, банківська установа фактично визначає рівень кредитного ризику, який вона візьме на себе, установлюючи кредитні відносини з цим клієнтом.

Національним банком України в «Положенні про порядок фор­мування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» розроблено методику аналізу фінансового стану позичальника, яка має ураховуватися банками обов'язково. Однак наведені в Положенні вимоги є мі­німально необхідними і кожен банк може розробити власний під­хід з урахуванням своєї специфіки, основних положень кредитної політики та конкретних економічних умов.

У процесі оцінювання фінансового стану позичальника - юридичної особи НБУ рекомендує враховувати та аналізувати в динаміці такі основні економічні показники діяльності:

• платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної і загаль­ної ліквідності);

• фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних кош­тів, співвідношення залучених і власних коштів);

• обсяг реалізації;

• обороти за рахунками (співвідношення чистих надходжень за рахунками та суми кредиту, наявність рахунків в інших бан­ках, наявність картотеки неплатежів);

• собівартість продукції;

• прибутки та збитки;

• рентабельність;

• кредитна історія позичальника.

Такі параметри оцінювання фінансового стану позичальника, як платоспроможність, фінансова стійкість, рентабельність харак­теризуються кількома показниками (табл. 6.3.1.)

Таблиця 6.3.1.

Показники фінансового стану позичальника

Показник	Методика розрахунку	Теоретичне значення
Коефіцієнт миттєвої ліквідності	Високодохідні активи (грошові кошти, їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції)	не менше 0,2
	Поточні зобов'язання (короткостро­кові кредити, розрахунки з кредиторами)
Коефіцієнт поточної ліквідності	Ліквідні активи (високоліквідні активи, дебіторська заборгованість, векселі одержані)	не менше 0,5
	Поточні зобов'язання (короткострокові кредити, розрахунки з кредиторами)
Коефіцієнт загальної ліквідності	Оборотні активи	не менше 2,0
	Поточні зобов'язання (короткострокові кредити, розрахунки з кредиторами)
Коефіцієнт маневреності	Власний капітал підприємства	не менше 0,5
	Необоротні активи
Коефіцієнт незалеж­ності	Залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання)	не більше 1,0
	Власний капітал
Рентабельність акти­вів	Чистий прибуток Загальні активи
	Загальні активи
Показник	Методика розрахунку	Теоретичне значення
Рентабельність про­дажу	Чистий прибуток Обсяг реалізації продукції (без ПДВ)	—
Коефіцієнт покриття кредиту грошовими потоками позичаль­ника	Чисті надходження за всіма рахунками позичальника	не менше 1,5
	Сума основного боргу та процентів за кредитом

Для оцінювання фінансового стану позичальника – фізичної особи банки встановлюють перелік показників та їх нормативних значень залежно від виду кредиту (на придбання чи будівництво житла, придбання транспортних засобів, товарів тривалого використання, інші потреби), обсягів та строків кредитування, виду забезпечення.

Оцінка фінансового стану позичальника – фізичної особи визначається за результатами аналізу кількісних показників (економічна кредитоспроможність) та якісних характеристик (особиста кредитоспроможність), підтверджених відповідними документами і розрахунками.