Іі. Функції навчання військовослужбовців.
Навчання воїнів - це один із стрижневих складових військово-педагогічного процесу в Збройних силах України. У його сфері специфічно виявляються всі основні закони та закономірності останнього. Особливо слід відзначити власне педагогічні закономірності:
єдність виховання, навчання, розвитку і психологічної підготовки;
моделювання (відтворення) умов сучасного бою під час процесу навчання;
відповідність впливів тих, хто навчає, можливостям, особливостям та характеру дій тих, хто навчається, їх пізнавальним і фізичним можливостям.
Глибоке їх розуміння і змістовна реалізація у військово-дидактичному процесі сприяє реалізації його основних функцій:
1) освітня функція. Освіта - це процес і результат навчання, який містить певну сукупність знань, навичок і вмінь у загальнонауковій, гуманітарній, військово-професійній, технічній сферах. Освітня функція є базовою у процесі навчання і передбачає озброєння воїнів, у першу чергу, певною системою військово-професійних знань, навичок і вмінь;
2) виховна функція є невіддільною від освітньої і спрямована на забезпечення єдності навчально-виховного процесу у військових підрозділах і частинах. Вона сприяє формуванню основних властивостей захисника Вітчизни, особистості військовослужбовця Збройних сил України та військового колективу. “Людина без виховання, як тіло без душі”, - підкреслює народна мудрість. А сучасна війна та її характер вимагають від людини з одного боку високих моральних загальнолюдських якостей, а з іншого – справжніх бойових властивостей військовослужбовця;
3) розвиваюча функція, особливо для розумового розвитку воїна, має психологічний і педагогічний зміст. У процесі вивчення різноманітних загальновійськових, військово-професійних предметів відбувається цілеспрямований розвиток інтелектуальних здібностей воїнів. А практичні заняття, крім того, забезпечують розвиток фізичних сил. Саме розвиток інтелектуальних і фізичних здібностей воїнів, їх всебічне вдосконалення визначають, врешті-решт, кінцевий результат і смисл військово-навчального процесу – зокрема, військово-педагогічного процесу взагалі.
4) функція психологічної підготовки сприяє формуванню у воїнів внутрішньої психологічної готовності та стійкості до виконання службових і бойових завдань за будь-яких умов мирного і воєнного часу;
5) функція самовдосконалення має забезпечити навички та вміння постійної самоосвіти, систематичної праці над формуванням навичок і вмінь учіння, а також мотивації навчально-пізнавальної діяльності.
Функції військово-дидактичного процесу
Отже, саме в реалізації цих п’ятьох функцій підтверджується одна з основних закономірностей військово-навчального процесу – єдність навчання, виховання, розвитку і психологічної підготовки.
Ііі. Модель процессу навчання військовослужбовців збройних сил україни
Військово-навчальний процес у Збройних силах України являє струнку систему, яка складається з певних елементів (компонентів військово-навчального процесу), має структурні складові, відповідно до її функцій. При цьому мається на увазі не проста система, а така, яка має тенденцію до постійного саморозвитку і самовдосконалення. Це пов’язано з тим, що її центральними постатями є особистості усіма своїми проблемами, життєвим досвідом, смислоутворюючими настановами. Ця система створена для людей та існує і здійснюється завдяки їм. Отже, система військово-навчального процесу – це цілісна множина сукупності її основних складових, що створює певну модель навчання військовослужбовців. Вона складається з великої кількості взаємопов’язаних елементів: мети, навчальної інформації, засобів педагогічної взаємодії суб’єктів і об’єктів навчання, форми їх взаємодії тощо. Системоутворюючими поняттями військово-навчального процесу як системи є мета навчання, викладання, учіння і результат. Змінними складовими цієї системи є засоби управління. Це зміст навчального матеріалу, методи навчання, матеріально-технічні засоби, організаційні форми навчання військовослужбовців.
Усі ці елементи створюють цілісність і діють у комплексі. Цілісність і комплексність є закономірними властивостями військово-навчального процесу у Збройних силах України. Вони об’єктивно існують настільки, наскільки суспільство має потребу у захисниках Вітчизни. Звідси об’єктивно існує єдність навчання, виховання, розвитку і психологічної підготовки військовослужбовців, єдність викладання і учіння, єдність змістовної і процесуальної сторони цього процесу, всебічний розвиток особистості військовослужбовця у цьому процесі.
Характер майбутньої діяльності військовослужбовців на сучасному полі бою також передбачає необхідність комплексних військово-професійних знань, навичок, умінь і властивостей захисника Батьківщини. У зв’язку з цим, комплексність цього процесу відбивається також на характері бойової підготовки особового складу військових підрозділів. Через це більшість занять мають комплексний характер, навчальні завдання реалізуються під час повних і часткових комплексних тренувань, маневрів, тактико-спеціальних занять і навчань тощо.
Комплексність практичних знань, навичок і вмінь безпосередньо пов’язана з кінцевим показником цього процесу – результативним компонентом. В умовах сучасної війни на психіка людини зазнає надзвичайно великих навантажень. Тому навчання воїнів спрямовано на отримання конкретного практичного результату у комплексі, узгодження рівня теоретичних знань та практичних навичок і вмінь, формування психічної стійкості та готовності до виконання складних завдань сучасного бою, виховання громадянина України, який шанує загальнолюдські цінності.
Різноманітний характер цієї підготовки, її фундаментальна і військово-практична спрямованість передбачають чітку організацію, планомірність і тривалість військово-навчального процесу, що також зумовлюється складністю сучасної бойової техніки та зброї, колективним характером їх застосування, скороченням строків служби військовослужбовців строкової служби, психологічним змістом сучасної війни.
На відміну від процесу навчання дидактична категорія “навчальний процес” охоплює всі компоненти цього процесу: “Навчальний процес - система організації навчально-виховної діяльності, в основі якої – органічна єдність і взаємозв’язок викладання і учіння; спрямована на досягнення цілей навчання і виховання” . Отже, ця система надає завершеного вигляду всьому навчальному процесу у військових підрозділах і частинах. У Збройних силах України ця система має назву “військово-навчальний процес” чи “військово-дидактичний процес”, тому що поняття “навчальний” і “дидактичний” є тотожними.
Основними складовими цієї системи є такі компоненти: цільовий, стимулюючо-мотиваційний, змістовний, операційно-діяльнісний, контрольно-регулюючий, результативний. Центральними постатями є суб’єкт і об’єкт навчання.
Загальними поняттями військової дидактики як військово-педагогічної науки є: “мета навчання”, ”викладання”, ”учіння”, ”освіта”, “зміст навчання”, “навчальна програма”, ”навчальний план”, ”навчальний предмет”, ”навчальний матеріал”, ”навчальна ситуація”, ”метод навчання”, ”об'єкт навчання”, ”суб'єкт навчання”, ”самоосвіта” та ін.
