17

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ

КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Кафедра військово-гуманітарної підготовки

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Завідувач кафедри військово-гуманітарної підготовки

В.Г. БЕЗБАХ

“ “_______________2012 р.

Старший викладач О.В.Пацкан

Л Е К Ц І Я

з навчальної дисципліни

ВІЙСЬКОВО-СОЦІОЛОГІЧНІ ТА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНОГО РОЗВИТКУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Тема 9. Процес навчання військовослужбовців та його морально-психологічне забезпечення.

Заняття 1. Процес навчання військовослужбовців.

Навчальний час - 2 години

Для студентів, що навчаються за програмою підготовки офіцерів запасу

Навчальна та виховна мета

1. Дати поняття процесу навчання. Розкрити класифікацію методів навчання військовослужбовців.

2. Дати характеристику принципів навчання військовослужбовців.

3. Формувати у студентів відповідальність за виконання завдань навчального процесу військових підрозділів.

Обговорено та схвалено на засіданні кафедри

“ “ ____________2012 р. Протокол №_____

КИЇВ - 2012 р.

З М І С Т

Вступ.

1. Історичний досвід розвитку військового навчання.

2. Функції навчання військовослужбовців.

3. Модель процессу навчання військовослужбовців Збройних Сил України

Завершальна частина.

Л І Т Е Р А Т У Р А

1. Конституція України. - К., 1996. – 80 с.

2. Воєнна доктрина України. / Указ Президента України № 648/2004 від 15 червня 2004 р. // Народна Армія. – 2004. – 23 червня .

3. Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 рр.

4. Концепція гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України / Указ Президента України №28/2004 від 12 січня 2004 // Народна Армія. – 2004. – 14 січня.

5. Концепція виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України / Указ президента України № 981/98 від 4 вересня 1998 // Збірник Указів Президента України. – К.: Політвидав, 1998.

6. Військові статути Збройних Сил України. – К.: Варта, 1999.

7. Наказ Міністра оборони України №277 від 15.08.01р. “Про затвердження Цільової програми підтримки і розвитку культури у Збройних Силах України”. – К., 2001.

8. Наказ Міністра оборони України № 244 від 06.06.2008р. “ Про введення посад та структурних підрозділів з виховної та соціально-психологічної роботи у Збройних СилахУкраїни ”. – К., 2008.

9. Психология и педагогика высшей военной школы / Под ред. А.В.Барабанщикова. - М.: Воениздат, 1989.

10. Бабенко М.С., Ротань М.П. Морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень: Навчально-методичний посібник. – К.: ВГІ НАОУ, 2000.

11. Бабенко М.С., Ротань М.П., Стасюк В.В., Литвиновський Є.Ю. Виховна робота : методологія, організація і методика. навчально-методичний посібник. – К.: ВГІ НАОУ, 2002.

12. Безбах В.Г. Проблеми і шляхи реформування морально-психологічного забезпечення військової служби в системі завдань “Оборонного огляду”.-Зб.мат.науково-практичної конференції ч.1. – К.: ВГІ НАОУ, 2003.

13. Військове виховання: історія, теорія та методика: Навчальний посібник / За ред. В.В. Ягупова.– К., 2002.

14. Гаєвський В.А. Основи науки управління. – К., 1998.

15. Колпаков В.М. Методи управления: Учебное пособие. – К., 1997.

16. Коупленд Н. Психология и солдат / Пер.с англ. – М.,1958.

17. Ягупов В.В. Військова дидактика: Монографія. — К.: РВЦ “Київський університет”, 1999. — 345 с.

ВСТУП

Різноманітні та багатогранні й водночас вкрай необхідні для нашого суспільства завдання вирішують офіцери Збройних сил України. Аналіз їх функціональних обов’язків і характеру діяльності свідчить про те, що офіцерський склад, по-перше, відповідає за виховання і навчання своїх підлеглих у широкому смислі слова, по-друге, концентрує і зосереджує змістовні педагогічні функції, являючись, водночас, вихователем, вчителем і організатором військово-педагогічного процесу у військових підрозділах і частинах, по-третє, характер завдань, які виконують вони в мирний час і особливо які будуть виконувати в воєнний час, вимагають від них сильного духу, військово-професійних знань, навичок та вмінь, високих особистісних індивідуально-психічних якостей. Аналізуючи їх службові обов’язки, можна виокремити такі функціональні компоненти:

• управління підрозділом у бойовій обстановці;

• керування підрозділом у мирний час;

• організація виховної роботи у підрозділі;

• виховання воїнів;

• організація військово-дидактичного процесу у підрозділі;

• навчання воїнів і військових підрозділів;

• організація і проведення психологічної роботи у підрозділі;

• робота з членами сімей військовослужбовців тощо.

Стисло розглянемо зміст кожного цих видів діяльності.

Діяльність щодо управління підрозділом у бойовій обстановці. Ця діяльність передбачає наявність екстремальних ситуацій для функціонування психіки військовослужбовців і протидію супротивника. Головною задачею будь-якого командира є знищення живої сили, бойової техніки та матеріально-технічних засобів противника якомога у великій кількості. Отже, об’єктом впливу командира виступає противник, а як засоби його знищення - підлеглий йому особовий склад. Трагізм ситуації полягає у необхідності людських втрат, прийняття рішення відправити підлеглих на смерть. Таким чином, особливості сучасної війни та її характер, у тому числі й морально-психологічний, вимагають від офіцера Збройних сил України високих моральних, психічних, бойових та інтелектуальних якостей.

Діяльність офіцера щодо керування підрозділом у мирний час спрямована на забезпечення функціонування військових підрозділів у стані постійної бойової та мобілізаційної готовності до ведення бойових дій. Для цього створюється спеціальна система вимог і норм, які забезпечують формування військової майстерності, жорстке виконання норм і нормативів військової служби, моделювання умов сучасної війни під час проведення бойової підготовки та ін. Але повсякденна діяльність цим не обмежується. Багато інших функцій виконує військовий підрозділ, й відповідно, а отже, і офіцер. Це й виконання різноманітних господарчих завдань, несення різних видів служби, обслуговування бойової техніки та зброї тощо. Усі ці заходи спрямовані на забезпечення високої бойової готовності військового підрозділу. Характер і зміст цих задач вимагає всебічної підготовки офіцера, тобто він водночас має бути командиром, інженером, господарником.

Наступні два види діяльності певною мірою взаємопов’язані. Це організація виховної роботи у підрозділі та безпосередня участь у ній. Зміст цієї діяльності передбачає визначення мети, задач, змісту виховання воїнів у підрозділі, обгрунтування її методики та безпосереднє здійснення. За своїм характером процес виховання - надзвичайно складне соціально-педагогічне явище, тому він вимагає з боку командирів високого педагогічного професіоналізму. У зв’язку з цим офіцер має добре опанувати як теоретично-методичні підвалини військового виховання, так і оволодіти конкретними навичками та вмінням організації й проведення виховного процесу у підрозділі. А виховна робота без урахування індивідуально-психічних особливостей військовослужбовців і соціально-психологічних явищ військового колективу втрачає конкретність, цілеспрямованість, ефективність. Тому офіцер має добре засвоїти основи військово-психологічної науки. Ці знання йому допомагають цілеспрямовано впливати на свідомість, емоційно-почуттєву, вольову і пізнавальну сферу особистості військовослужбовця, які є предметом виховного впливу військового педагога.

Діяльність з організації військово-дидактичного процесу у підрозділі та особисте навчання воїнів і військових підрозділів. Процеси виховання та навчання мають підготувати особистість військовослужбовця і військові колективи до виконання їхньої основної функції: бути у постійної бойової та мобілізаційної готовності й забезпечити територіальну цілісність та суверенітет України. А у воєнний час особовий склад безпосередньо готується до бойових дій. Ця підготовка здійснюється під час організації та проведення військово-дидактичного процесу у військовому підрозділі шляхом моделювання умов сучасної війни. Офіцер водночас проводить заняття, практично, з усіх предметів бойової та гуманітарної підготовки, що, в свою чергу, вимагає від нього різноманітних загальних і військово-професійних знань, навичок і вмінь, володіння методикою викладання різних предметів.

Організація і проведення психологічної роботи у підрозділі є важливим напрямком роботи офіцера, зміст якої полягає у вивченні індивідуально- психічних особливостей військовослужбовців і соціально-психологічних явищ військового колективу, оптимальній розстановці військовослужбовців залежно від їх індивідуально-психічних якостей і психічної сумісності; наданні психологічної допомоги військовослужбовцям та членам їх сімей; проведенні психологічної підготовки; створенні оптимальної морально-психологічної обстановки у військовому підрозділі; психологічному супроводі військово-дидактичного процесу тощо. У зв’язку з цим офіцер має бути психологом-дослідником і психологом-практиком. Безумовно, ключовою постаттю у цій роботі виступають психологи батальйону і полку – спеціально підготовлені фахівці, які також мають навчати офіцерів практиці психологічної роботи з особовим складом.

Робота з членами сімей військовослужбовців є важливим напрямком роботи офіцера і ефективним інструментом впливу на соціальне оточення військовослужбовця. Тому ця діяльність спрямовується на зміцнення сімейних відносин і проводитися систематизовано і послідовно. Коли військовослужбовець має нормальну сім’ю, здорові взаємини в ній, коли існує взаємопорозуміння щодо проходження військової служби, то він, як правило, сумлінно ставиться до виконання службових обов’язків. Узгодження поглядів на предмет проходження військової служби, виконання службових обов’язків є досить складними завданнями і тому вимагає спеціальних психологічних знань. Отже, офіцер водночас має цікавитися всіма проблемами військовослужбовця, у тому числі й сімейними. У цьому - одна із запорук його успіхів у роботі з особовим складом.

Таким чином, незважаючи на такий різноманітний характер діяльності офіцера, вона має одну суттєву особливість - надзвичайно міцний виховний і дидактичний відтінок. Через це професійна діяльність офіцера носить безпосередньо педагогічний характер і відрізняється досить великою складністю. З чим це пов’язано?

Навіть вищенаведений поверховий аналіз змісту діяльності офіцера свідчить про те, що вона суттєво відрізняються як за характером, так і за змістом від діяльності будь-якого цивільного педагога. Наприклад, шкільний педагог чи викладач вищої школи практично відповідає за викладання свого навчального предмета і за його якість. Ця діяльність для нього є професійною. Офіцер, як ми переконалися вище водночас виступає в кількох ролях:

1) є вихователем, вчителем і організатором навчально-виховного процесу;

2) викладає не один предмет, а всі предмети бойової та гуманітарної підготовки, передбачені навчальними планами;

3) ефективність його педагогічних дій і заходів перевіряється відразу, тобто під час практичної діяльності воїнів, а у воєнний час - на полі бою, де за педагогічний брак розплатою є людське життя;

4) окрім педагогічних функцій, він виконує й інші, передбачені його службовими обов’язками.

Звичайно у педагогічній науці під поняттям ”педагог” розуміють певну особу, котра займається практичною роботою в галузі виховання, освіти й навчання підростаючого покоління і яка має спеціальну педагогічну підготовку. Відповідно педагогічна діяльність - це діяльність педагога у навчально-виховному процесі, яка спрямована на формування і розвиток його об’єктів. Безперечно, у дослівному значенні ”педагог” важко пристосувати до офіцерського складу. Але з іншого боку, зміст і характер їх діяльності свідчать про те, що вони є Педагогами з великої літери. Через те в процесі вивчення даної дисципліни ми використовуємо поняття ”педагог”, а не “офіцери”, “прапорщики” чи “сержанти”. Видатний вітчизняний педагог К.Д.Ушинський вважав, що педагогічна діяльність має об’єктивні закони, знання яких потрібні педагогу для цілеспрямованого і оптимального її здійснення. Сучасні офіцери-педагоги мають володіти глибокими, системними, багатогранними та гнучкими знаннями, навичками та вміннями, мати гуманістичні особистісні якості та безпосередню педагогічну спрямованість, тому що ці властивості є підвалиною їх успішної діяльності як військових педагогів, так і військових фахівців.

Робоча навчальна програма курсу “Військово-політичні, психолого-педагогічні та соціальні проблеми гуманітарного розвитку Збройних Сил Україниї” передбачає певну психолого-педагогічну підготовку майбутніх офіцерів. Хоча, заради справедливості, слід наголосити, що її обсяг є недостатнім через обмеженість навчальних годин для вивчення і опанування фундаментальними їх основами, що також ускладнюється відсутністю сучасних підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів щодо різноманітних проблем організації та здійснення виховного і дидактичного процесів у Збройних силах України.