3. Види, методи і форми контролю знань студентів природничих спеціальностей

У роботі вищої школи склалися такі види контролю.

1. Міжсесійний контроль:

• попередня перевірка;

• поточна перевірка;

• тематична перевірка.

2. Підсумковий контроль.

Попередню перевірку здійснюють з метою визначення ступеня готовності студентів до навчання залежно від етапу навчання і місця проведення контролю:

• на початку навчального року, з метою встановлення рівня знань студентів. На біологічному факультеті ЗНУ він здійснюється через проведення на І курсі так званого “нульового контролю”. Такий контроль проводиться з основних фундаментальних предметів і дисциплін спеціальності з метою об’єктивного визначення рівня залишкових шкільних знань студентів, на початку навчання в університеті. Його результати дозволяють викладачам скоректувати навчальний процес на факультеті, створити умови для реалізації диференціального та індивідуального підходів до студентів.

• перед вивченням нового розділу для визначення питань, що потребують повторення, ступеня готовності студентів до сприйняття нової інформації за новою навчальною програмою, яку належить вивчити, у порядку підготовки студентів до практичних чи лабораторних робіт, до роботи над першоджерелами тощо.

Попередня підготовка може проводитись у формах:

• письмових контрольних робіт;

• фронтальних опитувань перед початком лабораторних чи практичних робіт;

• усної перевірки окремих груп студентів;

• стандартизованого контролю знань.

Завданням поточної перевірки успішності студентів є збереження оперативного (безпосереднього в процесі навчання) зовнішнього («викладач – студент – викладач») і внутрішнього («викладач – студент – студент») зворотного зв’язку. На базі отриманої інформації проводиться необхідне коригування навчальної діяльності студента, що особливо важливо для стимулювання його самостійної роботи.

Поточна перевірка є органічною частиною навчального процесу і проводиться в рамках чинних організаційних форм навчання: на лекціях, семінарах, практичних і лабораторних заняттях. Частіше вона здійснюється в таких формах:

• усна співбесіда за матеріалами розглянутої теми на початку наступної лекції, з оцінкою відповідей студентів (10-15 хв.);

• письмове фронтальне опитування студентів на початку чи в кінці лекції (10-15 хв.). Відповіді перевіряються і оцінюються викладачем в позалекційний час;

• фронтальний безмашинний стандартизований контроль знань студентів за кількома темами лекційного курсу (5-20 хв.). Проводиться найчастіше на початку лабораторних, практичних чи семінарських занять;

• письмова перевірка у вигляді термінологічного диктанту, короткочасної або тривалої контрольної роботи;

• експрес-контроль;

• домашні завдання;

• практична (експериментальна) перевірка ЗУН студентів на лабораторних і практичних заняттях;

• тестова перевірка знань студентів.

Тематична перевірка знань студентів здійснюється на семінарських заняттях, колоквіумах, консультаціях. Основне завдання тематичної перевірки – дати можливість студентам сприйняти й осмислити тему в цілому, в усіх її взаємозв’язках.

Семінарські, лабораторні і практичні заняття, які присвячені найважливішим темам дисципліни, що вивчається слід вважати формами тематичної перевірки. Вони сприяють не тільки перевірці знань і способів діяльності, а й узагальненню знань, єдності теорії й практики, формуванню світогляду студентів.

Колоквіуми виступають важливою формою тематичної перевірки й оцінки знань студентів. Головне завдання колоквіуму – мобілізація студентів на поглиблене вивчення провідних тем чи розділів курсу. Неприпустимо, щоб колоквіуми перетворювались на іспит з усього курсу. Найважливіше в колоквіумі – методика проведення співбесіди викладача зі студентами за найважливішими питаннями теми, розділу лекційного курсу чи питаннями, що вивчаються студентами самостійно. Мета колоквіуму – допомогти студентам глибше розібратися в теорії питання, стимулювати їхню дослідницьку роботу.

На біологічному факультеті колоквіуми здебільшого проводяться перед лабораторними і практичними роботами з метою підготовки, а також оцінки рівня готовності студентів до цих робіт.

Модульні контрольні роботи, що проводяться два рази в семестр, також можна вважати формою тематичної перевірки.

Підсумкова перевірка. Заліки, екзамени, курсові, дипломні, магістерські роботи, виробнича і педагогічна практика вважаються основними формами підсумкового контролю.

Закон України «Про вищу освіту», в статті 43 визначає форми за якими здійснюється навчальний процес у вищих навчальних закладах, серед яких називаються «контрольні заходи»: екзамени і заліки. Підготовка до екзаменів і заліків сприяє закріпленню, узагальненню і систематизації набутих знань, усуненню прогалин в знаннях, уточненню, конкретизації та кращому усвідомленню незрозумілого матеріалу. Саме завдяки формам підсумкового контролю студент в змозі зрозуміти логіку науки в цілому, пов’язати окремі теми в єдину систему понять.

Залік – це підсумкова форма перевірки результатів виконання студентами практичних, лабораторних, курсових робіт (проектів), засвоєння студентами матеріалу семінарських занять, результатів практики. Згідно з Положенням «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» (Наказ Міністерства освіти і науки України № 161 від 02.06.1993 р.) та Положенням «Про організацію та методику проведення поточного та підсумкового семестрового контролю навчання студентів ЗНУ» семестровий залік – це форма підсумкового контролю‚ що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу виключно на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних‚ семінарських або лабораторних заняттях. Отже‚ він проводиться під час заліково-екзаменаційної сесії‚ як правило‚ з тих дисциплін де переважають практичні і лабораторні заняття. Якщо студент якісно і систематично працював протягом семестру, викладач може поставити йому залів «автоматично».

Існує дві провідні організаційні форми заліків – групова співбесіда з окремих питань курсу та індивідуальна бесіда.

Екзамен (іспит) в системі навчання являє собою підсумкове випробування студентів з метою оцінки набутих ними знань і навичок їх застосування, з метою розуміння предмету і підготовленості до певної професії. У ВНЗ відмічають існування вступних, семестрових, курсових і державних екзаменів.

Екзамени складають, як правило, за білетами, затвердженими кафедрою. Досвідчені викладачі іноді проводять іспити за білетами у вигляді вільної бесіди. При цьому запитання білета виступають стрижнем такої бесіди, а оцінка оголошується як її підсумок. Це сприяє створенню атмосфери довіри та взаєморозуміння.

У вищій школі система оцінювання, в основній своїй масі, залишається незмінною. У вищих навчальних закладах з кредитно-модульною системою підсумкові оцінки визначаються за рейтинговими балами, чотирьохбальною школою: «відмінно» – «добре» –«задовільно» – «незадовільно», та міжнародними одиницями. Позитивні оцінки заносяться до екзаменаційної відомості та залікової книжки‚ незадовільна оцінка проставляється тільки до екзаменаційної відомості. Повторне складання екзаменів з метою підвищення позитивної оцінки не дозволяється.

В організації контролю ЗУН студентів з природничих дисциплін особливе значення набувають форми практичного контролю. Так, під час виконання лабораторних і практичних робіт студентами педагоги мають можливість виявляти рівень сформованості в них певних експериментальних умінь і навичок роботи з реактивами, природними матеріалами, обладнанням тощо. У вищих навчальних закладах вони відрізняються більшою скерованістю на майбутню професійну діяльність.