КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З

«МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ»

ДЛЯ СТУДЕНТІВ БІОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ЗНУ

Укладач: к.п.н., доцент Перетятько Вікторія Віталіївна

Запоріжжя, 2011

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України Історія. Теорія: Підручник. – К.: Либідь, 1998. – 560 с.

2. Арыдин В.М.‚ Атанов Г.А. Учебная деятельность студентов: Справочное пособие для абитуриентов‚ студентов‚ молодых преподавателей. – Донецк‚ ЕАИ-пресс‚ 2000. – 80 с.

3. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладахосвіти: Навч. Посібник. – К.: ВВП “Компас”‚ 1997. –64 с.

4. Бондар А.Д.‚ Ранська Л.А. Лабораторні і практичні роботи у вищій школі. – К.: Вища школа‚ 1977. – 78 с.

5. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.

6. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навчальний посібник за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.

7. Есарева З.Ф. Методика викладання у вищій школі: Навч. посібник. Для студентів вузів – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 232 с.

8. Педагогика и психология высшей школы./Отв ред. С.И. Самыгин. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. – 544 с.

9. Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 232 с.

10. Чернилевский Д.В., Филатов О.К. Технология обучения в высшей школе. Учебное издание /Под ред. Д.В.Чернилевского. – М.: Экспедитор, 1996. – 288 с.

Лекція №1

ДИДАКТИЧНОЇ ОСНОВИ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ

План

1. Структура вищої освіти.

2. Зміст вищої біологічної (хімічної, екологічної) освіти.

3. Системи організації навчального процесу в сучасній вищій школі.

1. Структура вищої освіти

Нові завдання, поставлені державою і суспільством перед вищою школою («Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті»), вимагають удосконалення всіх ланок навчальної роботи та наукової діяльності, а це неможливо без розробки і знання теорії освіти як єдиної системи наукового пояснення шляхів підготовки майбутніх спеціалістів.

Класична дидактика школи не враховує специфіки вищого навчального закладу (далі ВНЗ). Для успішної педагогічної діяльності викладачу ВНЗ необхідно володіти знаннями з методики викладання у вищій школі, яка враховує специфіку навчання окремих дисциплін і проблеми дидактики вищої школи загалом. А саме:

1. Визначення змісту навчання і кваліфікаційних рівнів випускників, виходячи з передбаченого розвитку науки і техніки.

2. Відображення у навчальному процесі зростаючої ролі науки у розвитку суспільства і матеріального виробництва, з урахуванням масового характеру вищої освіти і наукової підготовки спеціалістів.

3. Послідовне втілення в навчальний процес більш досконалих форм, методів і засобів навчання, що підвищують якість і ефективність.

4. Перехід навчання на більш високий щабель інтелектуального і творчого розвитку студентів, виходячи з сучасних вимог безперервного процесу навчання.

5. Розробка раціональних шляхів контролю за якістю засвоєння знань.

6. Індивідуалізація, диференціація професіональної і наукової підготовки спеціалістів.

7. Гуманізація, гуманітаризація змісту освіти.

8. Процеси інтеграції вищої освіти України та Європи.

Розкриваючи зміст основних категорій дидактики вищої школи слід розглянути наступні дидактичні категорії:

Освіта – це цілеспрямований процес і одночасно результат оволодіння учнями системою наукових знань, пізнавальних умінь і навичок, а також розвиток творчих здібностей, наукового світогляду, моральних та інших якостей. Термін «освіта» тісно пов’язаний з такими поняттями, як навчання і викладання.

Навчання – цілеспрямований процес взаємодії викладача й студентів, у ході якого здійснюється освітня функція і вноситься істотний вклад у виховання і розвиток особистості. Навчання припускає єдність викладання та учіння (навчання).

Викладання – організація процесу навчання в системі дидактичних методів і прийомів передачі студентам знань, умінь, навичок (далі – ЗУН), способів діяльності і життєвого досвіду.

Отже, освіта – це процес і результат засвоєння індивідуумом соціального досвіду, досягнення ним визначеного освітнього рівня. Вища освіта – рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

До структури вищої освіти входять: освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні. Освітні рівні: неповна вища освіта, базова вища освіта, повна вища освіта. Освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр. ВНЗ ІІІ і ІV рівнів акредитації займаються підготовкою бакалаврів, спеціалістів, магістрів.

Бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння і знання, щодо узагальненого об’єкта праці (або діяльності), достатні для виконання обов’язків певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов’язків певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинного рівня посад, у певному виді економічної діяльності.

Магістр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов’язків інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, передбачені для первинного рівня посад, у певному виді економічної діяльності. Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістр може здійснюватись на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.