- •Структура вищої освіти
- •2. Зміст вищої біологічної (хімічної, екологічної) освіти
- •Системи організації навчального процесу в сучасній вищій школі
- •Лекція в навчальному процесі вищої школи, визначення і класифікація
- •Методична концепція лекційна курсу
- •Організація лекційних занять з біології (хімії, екології)
- •Методика і техніка читання лекцій
- •Сучасні проблеми лекційного викладання
- •Лабораторні заняття як специфічна організаційна форма навчання студентів природничих спеціальностей внз
- •Історія виникнення лабораторних занять як організаційної форми навчання
- •2. Методика проведення лабораторних занять у фаховій підготовці студентів-біологів (хіміків, екологів)
- •2 Бали – Студент виявляє розуміння основоположних теоретичних фактів, теорій, уміє наводити приклади на підтвердження цього, проте завдання виконані не в повному обсязі або містять помилки.
- •0 Балів – Домашня підготовка не виконана
- •2. Характеристика різновидів лабораторних занять
- •Семінарські заняття як організаційна форма навчання
- •2. Види і методика проведення семінарських занять на біологічному факультеті
- •Дискусія як сучасний метод навчання у внз
- •Самостійна та індивідуальна робота студентів
- •Організація самостійної та індивідуальної роботи студентів
- •Сутність і значення срс. Форми срс і педагогічно керівництво ними
- •Індивідуальна робота студентів, її форми
- •Консультації – допоміжні організаційні форми навчання
- •Особливості застосування ігор в організації навчання студентів
- •Ігри як організаційні форми навчання студентів, їх різноманіття і визначення
- •Класифікація ігрових форм навчання
- •Організація контролю і оцінки знань студентів природничих факультетів універвитетів
- •Функції контролю знань студентів
- •Основні принципи контролю й оцінки знань
- •Види, методи і форми контролю знань студентів природничих спеціальностей
- •Оцінювання навчальних досягнень студентів
Дискусія як сучасний метод навчання у внз
Дискусій відпосяться до активних форм організаії навчання, сприяють свідомому набуттю знань студентами. Вони створюють умови для застосвування знань у незвичних ситуаціях, для відсоювання власної позиції, що грунтується на переконаннях, здобутих в результаті відповідної підготоки. У дискусіях виявляються сильні сторони студентів, ступінь їх обдарованості, моральної вихованості.
Дискусія – це тематично спрямована суперечка в академічній групі. У випадку, якщо дискусія підпорядкована дидактичним цілям (як на семінарі), вона виконує функцію методу навчання. Разом з тим, вона пов’язана з лекцією і самостійною роботою студента на етапі підготовки.
Дискусії завжди передує коротке вступне слово викладача або студента, який замінює його в ролі керівника дискусії.
Умови успіху дискусії в академічній групі.
всі учасники дискусій мають бути підготовленими до неї;
кожен її учасник повинен мати чіткі тези своєї позиції, точну постановку завдань, а не великий реферат (читання такого реферату – зайва витрата часу);
може практикуватися «розминка» з метою залучення до дискусії всіх студентів, навіть якщо в них немає для цього достатнього досвіду;
дискусія має бути спрямована на з’ясування проблеми, а не на «змагання» її учасників;
протилежні точки зору не повинні нівелюватися – саме наявність їх просуває дискусію вперед;
дискусійні зауваження мають бути зрозумілими;
при жвавій дискусії керівникові слід утримуватися від власного виступу.
Найдоцільніше проводити дискусію у групі, яка складається з 10-15 чоловік. Бажано, щоб усі учасники групи були почергово керівниками дискусії. Керівникові слід готуватися до дискусії грунтовніше, ніж іншим.
Надзвичайно важливо навчити студентів вмінню оперувати в дискусії науковими поняттями, правильно робити виписки, оформляти бібліографію, складати конспекти, узагальнювати матеріал, формулювати гіпотези. Важливо навчити студентів також деяким правилами «технології» дискусії. Цьому можуть сприяти такі прийоми:
проводячи звичайні семінарські заняття, можна час від часу застосовувати прийом опитування експертів. Мета такого опитування – ознайомитися з поглядами експерта на те чи інше питання. Відповіді експертів можуть бути попередньо підготовлені або й не підготовлені, проте наявність відповідних знань у тих, хто ставить запитання, обов’язкова;
прийом «зливи ідей» проводиться за аналогією до семінару – «мозкового штурму»;
прийом «оживлення» великих рефератів або доповідей. Після читання розділу реферату (не більше 10 хв.) проводиться обговорення змісту за допомогою питань або вільної дискусії. Після цього реферат (доповідь) читається далі;
прийом «вулик»: усі беруть участь у дискусії, якою ніхто не керує. Учасників розподіляють на невеликі групи з метою досягнення максимальної участі у дискусії. Обговорюється вузьке коло питань, які можуть бути однаковими або різними. Результати роботи доповнюються представниками малих груп і далі обговорюються на пленарних засіданнях;
прийом дискусії з розподіленими ролями. За наперед визначеною темою дві групи ретельно готуються до викладення спірних думок з метою стимулювання творчої дискусії. Точки зору часників заздалегідь з’ясовуються. Вони не обов’язково мають відповідати справжнім поглядам кожної з груп. Інші члени групи спочатку можуть тільки слухати, а потім також залучатися до дискусії. Кожний член групи має право висловитися тільки один раз.
Таким чином, семінарські заняття забезпечують розвиток творчого професійного мислення, пізнавальної мотивації і професійного використання знань у навчальних умовах. Професійне використання знань – це вільне володіння мовою біологічної (хімічної, екологічної) науки, тобто точне оперування термінами, поняттями, визначеннями.
Семінари складаються з двох взаємопов’язаних ланок – самостійного вивчення студентом програмного матеріалу і обговорення на заняттях результатів пізнавальної діяльності. Вони вчать працювати самостійно, формують навички роботи з літературою, розвивають інтерес до предмету, вчать аргументувати відповідь, сприяють зв’язку теорії з практикою.
Лекція № 5