Тема 25 Соціологічні погляди українського ученого м. Ю. Шаповала.

Становлення соціологічної науки пов'язане з іменами видатних українських мислителів другої половини XIX - поч. XX ст. Серед них М.Ю. Шаповал (1882-1932). Він перший директор соціологічного інституту в Празі, перший серед українців доктор соціології, професор, талановитий публіцист, критик. Найбільш відомі його праці „Загальна соціологія", „Соціологія українського відродження", „Соціально-політичний нарис", „Система суспільних наук і соціографія (народознавство)", „Соціальна структура України", „Соціальний устрій".

При вивченні спадщини М. Шаповала зверніть увагу на наступні проблеми:

1. Він аналізує суспільство, його складові, спільноти, рушійні та руйнівні фактори суспільства. Він один з перших дослідників, який розглядав соціальні процеси в українському суспільстві, розумів значення соціології у практичній діяльності людей.

2. У своєму аналізі суспільства він керувався певними методами. Реальним станом буття є рух, тому, на його погляд, без динамічного уявлення суспільного процесу соціологія була б неповною. Цей універсальний методологічний принцип було покладено в основу загальної соціологічної теорії ученого. їм він обґрунтував предмет соціології, її структури і методи. Соціологічній теорії М. Шаповал відводив роль методології усіх суспільних наук.

Розглядаючи соціальну дійсність, учений підкреслював , що її необхідно аналізувати на основі постійного та найскладнішого зв'язку всієї множини процесів і явищ. Тому ключовою категорією, яка визначає реальну соціальну дійсність, він вважав взаємодію: „самостійних наук і сфер дійсності не існує - все взаємозалежне".

3. Значне місце у своїй теорії М. Шаповал приділяв обґрунтуванню наукового розуміння дійсності. Він сформулював першочергові обов'язки науки: відкинути не тільки нормативно-оціночні елементи і філософські спекуляції, але й відкинути вірування і не наближати навіть їх до рангу гіпотез, які хоч і не мають повного доказу, але виводяться з певної кількості доказів ймовірності. Він піддавав критиці умоглядну філософія і заперечував її пізнавальну та методологічну роль в соціології. Відносно умоглядності, яка складає сутність філософії, М. Шаповал заперечував не її" взагалі (навпаки він вважав абстрагування однією із засад науковості), а її відірваність від чуттєво-емпіричного досвіду, коли умоглядні висновки пред'являються замість дослідження фактів.

Мірилом науковості М. Шаповал вважав чітке розмежування науки і власне нормативних дисциплін, він визнавав можливість синтезу соціології як науково-теоретичної основи з нормативними предметами, які мають на меті утворення ряду соціологічних дисциплін (соціотехніка, соціальна інженерія). Але відносно нормативно-оціночних суджень в самій науці учений був настроєний категорично, аргументуючи їх несумісність з науковою методологією тим, що для установлення істини суттєва лише доказовість, а не оцінка.

Слід відмітити близькість М. Шаповала до позитивістського напряму у філософії та соціології. Але у багатьох принципових, світоглядних питаннях він не погоджувався з позитивістами ХІХ - ХХ ст. Йому імпонувала концепція єдності методів природничих і суспільних наук, але були розходження з позитивістами у питанні відношення до філософії. М. Шаповал відіграв значну роль у розвитку української соціології. Його заслуга полягає у тому, що він розробив свою методологію, використав для своїх теорій велику кількість емпіричних фактів, що є свідоцтвом того, що він був прихильником розвитку емпіричної соціології.