Тема 18. Ідейно-теоретичні витоки і сутність феноменологічної парадигми

Феноменологія - один з напрямів сучасної західної соціології. Засновником є Альфред Шютц - австрійський соціолог (1899 - 1959). Основні ідеї цієї теорії були викладені в праці "Феноменологія соціального світу" (1932). У ній він здійснив синтез філософських ідей Е. Гуссерля і "розуміючою" соціології М. Вебера. Тому ідейно-теоретичні витоки феноменологічної парадигми А. Шютца знаходяться в теоретичних ідеях Е. Гуссерля і М. Вебера. У Е. Гуссерля А. Шютц узяв ідеї суб'єктивного упорядкування людьми об'єктивного соціального світу, а також взаємозв'язки наукової теорії з життєвим світом. За думкою А. Шютца, ці два фактори і є основою принципово нової парадигми, яка допомагає глибше зрозуміти природу соціальних феноменів, які конструюють люди, виходячи при цьому з відносності як соціальної реальності, так і знання про неї. Однак на відміну від Е. Гуссерля, який зосередився на дослідженні саме свідомості, А. Шютца цікавили життєві світи, точніше систематизовані знання про них, виражені в теоретичних моделях, які можна перевірити і емпіричним шляхом.

Що стосується М. Вебера, то у нього А. Шютц узяв теорію "розуміючої"" соціології, його бачення соціальної дії, а також методологічного інструментарія - теорії ідеальних типів. Проте, на думку А. Шютца, М. Веберу не вдалося провести різницю між об'єктивним і суб'єктивним значенням контексту, що дуже важливо для поглибленого поняття соціальної дії.

Головне, що запропонував А. Шютц - це методологія, за допомогою якої можна зрозуміти соціальну дію з урахуванням "життєвого досвіду" нашої свідомості.

Основні ідеї феноменологічної соціології парадигми А. Шютца:

1. Визначений предмет феноменологічної соціології - життєва реальність, світ, що складається з багатьох реальностей - науки, мистецтва, релігії. Але головною реальністю є повсякденне життя, яке і необхідно вивчати.

2. А. Шютц позначив методи дослідження повсякденного знання людей за допомогою почуттів, які необхідно класифікувати, наділити типовими характеристиками.

3. Задачі феноменологічної соціології - одержати упорядковане, наукове знання про сукупність об'єктів і подій усередині інтерсуб'єктивного світу, як досвіду повсякденної свідомості людей.

4. Пояснене поняття "інтерсуб'єктивний" світ: це не приватний світ, а спільний соціальний світ, який обумовлений інтеракціями (взаємодіями) індивідів.

Тема 24 Фактори розвитку сучасної соціологічної науки та її характерні риси

Для розуміння особливостей розвитку сучасної соціологічної науки, її теорій, концепцій, парадигм треба враховувати сукупність факторів, які сприяли її розвитку. Вивчаючи цю проблему зверніть увагу на наступне:

1. Друга світова війна змінила розставлення політичних сил на міжнародній арені, підштовхнула розвиток соціології конфлікту та воєнної соціології.

2. У 60-ті роки XX ст. колоніальна система була зруйнована, на карті світу з'явилися десятки нових незалежних держав, це стимулювало розвиток теорій міжнародних відносин, етнічних проблем.

3. Науково-технічна революція, яка розгорнулася у цей же період, привела не тільки до змін у технології виробництва, хімізації, комп'ютерізації, автоматизації, але й змінила усі сфери суспільного життя. Розвиток суспільства вже не можна було пояснити класичними соціологічними теоріями. Були потрібні нові теорії.

4. У другій половині XX ст. вплив людини на природу набув планетарного характеру, з'явилися глобальні проблеми у різних формах виявлення. Обов'язково треба враховувати, що вони небезпечні для існування людства, їх загострення наближує до світової катастрофи. Глобальні проблеми носять загальний характер, охоплюючи усю планету. Неможливо вирішити ці проблеми на основі національних ресурсів, необхідно погоджувати дії всіх країн і народів.

Розвиток глобальних проблем, переростання їх у глобальну кризу, яка ставить під сумнів саме існування людства примушує учених, у тому числі й соціологів переглянути колишні погляди, які базувалися на нескінченності земних просторів і невичерпності засобів життя. В кінці XX ст. планета стала особливо уразливою по відношенню до бурхливо наростаючого виробничо-технологічного навантаження з боку людей. Соціологічна наука, розуміючи це стала широко застосовувати ідеї рівноважних систем, усталеного розвитку, соціального регулювання стихійних факторів, втручання держави у ринкове регулювання.

Таким чином, фактори, які істотно вплинули на розвиток суспільства, корінні зміни у темпах і характері його розвитку привели до змін і в соціологічній науці. Сучасна соціологічна наука відрізняється від класичної соціології. Слід звернути увагу на такі характерні риси:

1) різноманіття поглядів на одні і ті ж соціальні явища і процеси, тобто численність теорій, які пояснюють соціальні процеси;

2. перегляд положень теорій класичної соціології, критика їх;

3. численність соціологічних шкіл.