МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра соціології

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до самостійної роботи з дисципліни «Історія соціології»Ч.ІІ

для студентів напряму 6.030101 «Соціологія»

ЗАТВЕРДЖЕНО: редакційно-видавничою секцією науково-методичної ради ДДТУ протокол №___ ,

від «___» _________2011 р.

Дніпродзержинськ 2011

Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Історія соціології» для студентів напряму 6.030101 «Соціологія». Укладач Познанська К. В. – Дніпродзержинськ.: ДДТУ, 2011. – 25 с.

Укладач:

к.і.н, доц. Познанська К. В.

Відповідальний за випуск : д. і. н., професор Богомаз К. Ю.

Рецензент:

д.і.н., професор Богомаз К. Ю.

Затверджено на засіданні

кафедри соціології

протокол № 1, від 31 серпня 2011 р.

Методичні вказівки підготовлені для самостійної роботи студентів. Вони містять в собі матеріали, які разом з лекційним курсом допоможуть студентам більш глибоко зрозуміти та засвоїти зміст дисципліни «Історія соціології».

ЗМІСТ

Змістовий модуль 1

ТЕМА 2 Роль А. Сен-Симона в становленні соціологічної науки……………....4

ТЕМА 4 Місце Герберта Спенсера в історії соціології………………………...5

ТЕМА 9 Роль Георга Зіммеля в становленні соціології як самостійної науки…6

ТЕМА 10 Спільність і суспільство в ученні Фердінанда Тенніса………………7

ТЕМА 11 Класики соціології про співвідношення суспільства і індивіда……9

Змістовий модуль 2

ТЕМА 13 Роль Пітіріма Сорокіна у світовій соціології……………………….19

ТЕМА 16 Створення Чиказької і Колумбійської шкіл як центрів емпіричних досліджень….......................................................................................................21

ТЕМА 18 Ідейно-теоретичні витоки і сутність феноменологічної парадигми............................................................................................................23

ТЕМА 24 Фактори розвитку сучасної соціологічної науки та її характерні риси……………………………………………….................................................24

ТЕМА 25 Соціологічні погляди українського ученого М. Ю. Шаповала…….26

ТЕМА 2

Роль а. Сен-Симона в становленні соціологічної науки

Одним з перших, хто став розробляти соціологію як науку був французький учений Анрі Клод де Рубруа Сен-Сімон (1760—1825). Його іноді називають прабатьком соціології. Приймав участь у Великій французькій революції 1789 р., війні за незалежність у США. Справив позитивний вплив на О.Конта. А. Сен-Симон і О.Конт - вчитель і учень. Він автор робіт „Листи женевського мешканця" (1802), „Нарис науки про людину" (1813-1816), „Про промислову систему" (1821), „Нове християнство" (1825).

А. Сен-Симон не тільки визначив основні контури проекту позитивної реорганізації наукового знання, але й висловив ряд глибоких ідей устрою західноєвропейських держав післяреволюційного періоду.

Зверніть увагу на наступні ідеї А. Сен-Симона:_t

1. Центральна ідея А. Сен-Симона - закономірний характер суспільного розвитку. Найважливіші рушійні сили цього процесу - прогрес наукових знань, мораль і релігія.

2. Історія проходить три стадії інтелектуального розвитку:

теологічну - панування релігії і церкви (рабовласницьке і феодальне суспільство);

метафізичну - період краху феодалізму і релігії - розвиток капіталізму;

позитивну – А. Сен-Симон пов'язував з майбутнім суспільством.

3. Суспільство майбутнього він бачив заснованим на крупній промисловості та приватній власності. Панівна роль в суспільстві належить вченим і промисловцям (банкіри, купці, фабриканти, робітники). Сформулював ідею європейської інтеграції.

4. Він створив концепцію індустріального суспільства. З розвитком індустрії на думку А. Сен-Симона, повинно зрости значення організаційно-управлінського фактору у суспільному житті.

5. А. Сен-Симон розробив вчення про соціалізм - шляхом пропаганди та створення своєрідної релігії на базі позитивізму. Ідеалом суспільного устрою він вважав становище, коли влада над людьми поступиться владі над речами.

Тема 4 Місце Герберта Спенсера в історії соціології

Деякі вчені XX ст. засновником соціології вважали не О. Конта, а Г. Спенсера. В цьому є певний зміст. Розкриваючи місце Г. Спенсера у розвитку соціології, зверніть увагу на наступні аспекти:

1. Він створив теорію розвитку суспільства за аналогією з живим організмом. Головною ознакою суспільного розвитку він вважав розподіл праці. Останнє веде до становлення індустріального суспільства, в якому переважає промисловість і торгівля, панує політична свобода. Г. Спенсер виокремив військове суспільство з централізованим контролем, суворою системою влади, дисципліною.

2. У співвідношенні суспільства і індивіда він віддавав перевагу індивіду, підкреслюючи, що суспільство існує для блага своїх членів, а не члени його існують заради суспільства. Він сформулював закон „рівної свободи" - усі індивіди повинні користуватися таким її обсягом, який узгоджується з рівною свободою інших індивідів.

3. У своїй теорії Г. Спенсер зробив спробу сформулювати структурно-функціональний підхід до вивчення суспільства як соціального явища. Він використовував такі категорії як система", "функція", "структура", "інститут", розглядав взаємозв'язок соціальних функцій зі структурою суспільства.

4. Услід за Г. Спенсером мислителі другої половини XIX ст. використовували еволюційний та натуралістичний підхід до аналізу суспільства, тобто склалася еволюціоністська традиція в соціології. Загальною тенденцією розвитку людських суспільств, за Г. Спенсером, був рух від простих нерозділених цілісностей до складних утворень, де частини цілого ставали все більш спеціалізованими, у той же час вони залишались інтегрованими. Сутність еволюції Г. Спенсер розглядав, як висхідний рух, як перехід від простого до складного, і перш за все, протиставляючи еволюцію процесу розпаду.

Під впливом поглядів Г. Спенсера у другій половині XIX ст. формувалися певні натуралістичні школи в соціології.

Географічна школа - головна роль у розвитку суспільств, народів відводилася їх географічному положенню і природним умовам. Представником такої теорії був англійський учений Томас Бокль (1821-1862), він проголосив повну зумовленість діяльності людини природним середовищем. Ця теорія отримала назву механічний географічний детермінізм.

Расово-антропологічна школа - суспільний розвиток розглядала у поняття спадковості, „расового добору", боротьби „вищих" і „нижчих" рас. Цей напрям пов'язаний з французьким філософом Жозефа де Габіно (1816 - 1882), який вважається одним з засновників расистської ідеології.

Органічна школа розглядала суспільство як живий організм, а соціальну диференціацію суспільства за аналогією розподілу функцій між різними органами. Прихильник такої теорії німецький соціолог Альберт Шефле (1831 - 1903) економічне життя суспільства ототожнював з обміном речовин в організмі.

Соціал-дарвіністська школа зводила закономірності розвитку суспільства до закономірностей біологічної еволюції, боротьби за існування і виживання найбільш пристосованих організмів. Представником цієї школи був польсько-австрійський соціолог Людвіг Гумплович (1838 - 1909).

Наприкінці XIX ст. біолого-натуралістичні теорії показали свою неспроможність звести соціальне до біологічного. Це була криза цих теорій. Слід відмітити, що вплив еволюціоністських теорій в соціології у значній мірі зменшився. Виняток складає сплеск, який спостерігався у 50-60 pp. XX ст. серед американських функціоналістів. Це пожвавлення іноді називають неоеволюціонізмом.