
- •Роль а. Сен-Симона в становленні соціологічної науки
- •Тема 4 Місце Герберта Спенсера в історії соціології
- •Тема 9. Роль Георга Зіммеля в становленні соціології як самостійної науки
- •Тема 10 Спільність і суспільство в ученні Фердинанда Тенніса
- •Тема 11 Класики соціології про співвідношення суспільства і індивіда
- •Перелік першоджерел для обов’язкового прочитання до змісту тем змістового модуля 1:
- •Змістовий модуль 2
- •Тема 13 Роль Пітіріма Сорокіна у світовій соціології
- •Тема 16. Створення Чиказької і Колумбійської шкіл як центрів емпіричних досліджень
- •Тема 18. Ідейно-теоретичні витоки і сутність феноменологічної парадигми
- •Тема 24 Фактори розвитку сучасної соціологічної науки та її характерні риси
- •Тема 25 Соціологічні погляди українського ученого м. Ю. Шаповала.
- •Перелік першоджерел для обов’язкового прочитання до змісту тем змістового модуля 2:
Тема 16. Створення Чиказької і Колумбійської шкіл як центрів емпіричних досліджень
Вивчаючи цю проблему треба звернути увагу на наступне:
1. Емпіричне пізнання явищ суспільного життя сформувалося в особливу науку - емпіричну соціологію, яка не тільки дає знання різних аспектів соціального життя, що базується на досвіді. Помножуються та підсилюються теоретичні компоненти емпіричного знання, його зв'язок з теоретичним мисленням.
2. Особливого розвитку цей напрям отримав в США. Саме тут на базі емпіричних досліджень були розроблені концепції, які увійшли у скарбницю теоретичної соціології (структурний функціоналізм).
Чиказька соціологічна школа була першою академічною школою в американській соціології. Вона виникла у зв'язку з створенням університету Чикаго (1892р.) З 1915р. до 1935р. займала домінуюче положення в американській соціології. З її діяльністю пов'язана поява першого у США соціологічного журналу (1898р.) На його сторінках описувалося життя етнічних груп емігрантів в США, становище чорношкірих американців, расова свідомість, становлення особи, проблеми соціології родини, молоді, статі.
Головною практичною задачею було наукове забезпечення рішень, що приймали місцеві органи влади. Представники школи вивчали девіантну поведінку на прикладі в'язниць, судів для неповнолітніх, дослідження виконання закону про бідність.
У розвитку Чиказької школи можна виділити три періоди. Перший - з заснування школи до І світової війни. Лідером тоді був Альбіон Смолл, разом з ним співпрацювали Джорж Герберт Мід, Торстейн Веблен та інші. Їх заслуга полягала в установленні тісних зв'язків з міським управлінням Чикаго та його адміністративними службами. Соціологи переконали службовців, які приймали рішення, що компетентне і ефективне рішення міських проблем можливе лише на основі глибокої соціологічної переробки цих проблем. Це означало урахування як можливих альтернатив існуючих рішень, так і можливих наслідків. У світову соціологічну практику увійшла праця „Польський селянин у Європі і Америці" (1918-1920), яку опублікували УільямТомас і Флоріан Знанецький.
Другий період - від І світової війни до середини 30-х років XX ст. Засновниками і лідерами були Роберт Парк та Ентоні Берджес. Головні проблеми, що розроблялися - урбанізація, соціологія родини, соціальна дезорганізація. Книга „Вступ в науку соціологію" (1921), яка була написана Р. Парком та Е. Берджесом, вважається основоположною для формування сучасної емпіричної соціології. Крім того, Р. Парк написав роботу „Місто" (1925), де проаналізував вплив соціального оточення на людське життя, біологічні та економічні фактори життєдіяльності.
Третій період - сер. 30-х - початок 50-х років. Засновники – Уільям Філдінг Огборн, Самюель Стауффер, Едвард Шилз, Джон Гілберт Бейкер та ін. Головна їх заслуга - виведення американської соціології з місцевого на загальнонаціональний рівень.
Таким чином, у цілому представники Чиказької школи давали практичні поради, як ефективніше управляти суспільством, як подолати духовну і матеріальну убогість за допомогою особистого контролю та соціальних знань.
Колумбійська соціологічна школа.
Представники цієї школи – Роберт Морісон Макайвер, Якоб Леві Морено, Поль Лазарсфельд. Їх заслуга полягає в тому, що на базі емпіричних досліджень вони створили концепції соціологічної науки, тобто зробили акцент саме на теоретичні проблеми.
Р. Макайвер (1882-1970) розробив вчення про державу, яка, на його погляд, є агентством для реалізації гуманних людських цілей. Держава - це асоціація, яка створена громадою для регулювання зовнішніх умов соціального устрою. Задача держави - установити порядок і поважати особу. Внесок Р. Макайвера в соціологію в узагальненому вигляді полягає в наступному:
- систематично розробляв та використовував сіть фундаментальних соціологічних понять;
- сприяв вивільненню соціологів США від емпіричного підходу та позитивістської методології;
- підкріпив аргументами концепцію, за якою людина - істота творча;
- наочно продемонстрував, що соціологічні праці можуть бути ясними, написаними багатою художньою мовою.
Я. Морено (1892-1974) - творець соціометрії та групової психотерапії. Поняття ролей у нього було центральним. Морено заснував „театр спонтанності", який відбивав тодішній інтерес до експериментального театру. Він з'являвся сам на сцені, обговорював з аудиторією актуальні газетні новини. На підставі такого особистого досвіду Я. Морено розробив методи групової психотерапії.
П. Лазарсфельд (1901-1976). Його дослідження були присвячені соціальним наслідкам безробіття, соціальним засобам масової комунікації, поведінці електорату, соціології вищої освіти. Він також аналізував вплив на аудиторію радіо і преси. В праці „Масова комунікація", розглядаючи функції, які виконують ЗМІ, він підкреслював, що вони закріплюють соціальні норми.
П. Лазарсфельд справив значний вплив на розвиток соціології в інших країнах. За його участю були створені дослідницькі інститути на тільки в Австрії і США, але в Осло і Єрусалимі. Він викладав в університетах Варшави і Парижа. П. Лазарсфельд був першим американським соціологом, який був відзначений почесним ступенем Сорбонського університету.