- •1. Практична необхідність та теоретичні передумови виникнення теоретичного перекладознавства.
- •2. Предмет лінгвістичного перекладознавства.
- •3. Методи та завдання лінгвістичного перекладознавства.
- •4. Мова як особлива знакова (кодова) система.
- •6. Семантична теорія перекладу: зміст та недоліки.
- •7. Трансформаційна теорія перекладу: зміст та недоліки.
- •8. Теорія динамічної еквівалентності ю. Найди.
- •10. Еквівалентність на рівні структури висловлювання.
- •11. Еквівалентність на рівні повідомлення, опису ситуації, мети комунікації.
- •12. Еквівалентність на рівні мовного знаку. Загальна характеристика.
- •13. Передача змісту мовних знаків при перекладі. Еквівалентність при ідентифікації та описі денотата.
- •14. Передача змісту мовних знаків при перекладі. Еквівалентність при передачі категоризації та реалізації стилістичної функції мови.
- •15. Передача змісту мовних знаків при перекладі. Еквівалентність при реалізації емоційного значення, багатозначності.
- •16. Передача змісту мовних знаків при перекладі. Еквівалентність при передачі похідного або складного слова оригіналу та його комбінаторності.
- •19. Поняття мовної еквівалентності при перекладі: загальна характеристика та різновиди.
- •21. Поняття та загальна характеристика перекладацьких співвідношень/ відповідників.
- •22. Жанрово-стилістична класифікація видів перекладу.
- •23. Психолінгвістична класифікація видів перекладу.
- •24. Дві тенденції в історії перекладу.
- •25. Суперечка про можливість перекладу: передумови, зміст, сучасне трактування.
- •26. Головні напрямки розвитку теорії перекладу: літературознавчий, лінгвістичний, культурологічний.
- •27. Етапи перекладацького процесу:
- •28. Визначення та класифікація перекладацьких прийомів.
- •29. Проблема одиниці перекладу.
- •30. Специфіка перекладу як реального процесу (прагматичні аспекти перекладу)
- •31. Поняття адекватності перекладу.
- •33. Жанрово-стилістичні особливості тексту як суб’єктивний чинник перекладу.
- •34. Учасники процесу перекладу як суб’єктивний чинник перекладу
12. Еквівалентність на рівні мовного знаку. Загальна характеристика.
За В. Коміссаровим рівень мовного знаку – це найнижчий рівень еквівалентності. Цей рівень виділяє 10 видів інформації. Та на перший план виступають лише окремі види інформації. Задача перекладача: знайти необхідний вид інформації для перекладу.
Інформація, що ідентифікує денотат, тобто вказує на існування денотату і утворює його назву, виділяє його з-поміж інших об’єктів дійсності.
Інформація, що описує денотат – більша частина значень слова.
Інформація про приналежність денотата до певної категорії.
Інформація, що вказує на стилістичну функцію знака.
Інформація, що вказує на емоції, представлені мовним знаком.
Інформація, що вказує на можливість вживання знака на позначення різних денотатів.
Інформація, зо вказує на наявність у смислі слова образних або інших асоціацій.
Інформація, що вказує на морфемний склад слова.
Інформація, що вказує на можливість використання слова у поєднанні з іншими словами при відтворенні висловів.
Інформація, що вказує на протиставлення змісту одного слова на зміст іншого (антонімія).
В останньому, п'ятому типі еквівалентності досягається максимальний ступінь близькості змісту оригіналу і перекладу, яка може існувати між текстами на різних мовах. Для відносин між оригіналами і перекладами цього типу характерно: 1) висока ступінь паралелізму в структурній організації тексту; 2) максимальна співвіднесеність лексичного складу: у перекладі можна вказати відповідності всім знаменною словами оригіналу; 3) збереження в перекладі всіх основних частин змісту оригіналу. До чотирьох частинах змісту оригіналу, що зберігаються для попередньому типі еквівалентності, додається максимально можлива спільність окремих цьому, що входять до значення співвіднесених слів в оригіналі та перекладі. Ступінь такої спільності визначається можливістю відтворення у перекладі окремих компонентів значення слів оригіналу, що, у свою чергу, залежить від того, як висловлюється той чи інший компонент у словах вихідного мови та мови перекладу і як у кожному випадку на вибір слова в перекладі впливає необхідність передати інші частини змісту оригіналу.
13. Передача змісту мовних знаків при перекладі. Еквівалентність при ідентифікації та описі денотата.
Це питання ми розглянемо на основі роботи В. Коміссарова та його рівнями еквівалентності. Еквівалентність при ідентифікації та описі денотата відбувається на першому рівні – рівні мовного знаку.
По-перше, розглянемо інформацію, що ідентифікує денотат, тобто вказує на існування денотату і утворює його назву, виділяє його з-поміж інших об’єктів дійсності. Ця інформація не впливає ані на переклад, ані на встановлення еквівалентності, бо при перекладі ми завжди ідентифікуємо той самий денотат, який вже ідентифікував автор в оригіналі. Бувають випадки, що порушують цей автоматизм:
Трансформація (генералізація та конкретизація)
Слово означає незнайомий денотат і в мові перекладу немає цього еквіваленту.
Другий тип інформації – інформація, що описує денотат – більша частина значень слова. Дуже часто різниця, яка існує між компонентами при перекладі є не релевантною або вона не встановлює труднощів (наприклад. student – студентка). Проблеми виникають, коли в мові оригіналу і перекладу виділяються різні ознаки при описі одного і того ж денотату. Наприклад, to swim (зусилля), to float (на поверхні), to drift (за течією), to sail (під парусом) – плисти.