- •Передмова
- •§ 1. Історія держави і права зарубіжних країн як наука
- •§2. Історія держави і права зарубіжних країн як навчальна дисципліна
- •1 Право країн середньовічного Сходу
- •§ 1. Неолітична революція і її вплив на формування політико-правового суспільства
- •§ 2. Протодержави і ранні держави
- •§ 3. Розклад родоплемінних відносин і виникнення рабовласницьких держав
- •§ 4. Особливості суспільного ладу країн Стародавнього Сходу
- •Функції, механізм та форми давньосхідних держав
- •§ 1. Функції давньосхідних держав
- •§ 2. Державний механізм країн Стародавнього Сходу
- •§ 3. Форми давньосхідних держав
- •§1. Виникнення права
- •§ 2. Спільні риси та особливості права давньосхідних країн
- •§ 3. Джерела права країн Стародавнього Сходу
- •§ 4. Правові інститути давньосхідних країн
- •4.1. Цивільно-правові інститути
- •4.2. Злочини і покарання
- •4.3. Судовий процес
- •Глава III
- •Глава VII
- •Глава VIII
- •Глава X
- •§1. Виникнення держави в античному світі
- •§ 2. Спільні риси та особливості суспільного ладу античних країн
- •Функції, механізм та форми античних держав
- •§1. Функції держав античного світу
- •§ 2. Державний механізм античних республік 2.1. Законодавчі органи
- •2.2. Виконавчі органи
- •2.3. Судові органи
- •§ 4.Форма та державний механізм монархічного Риму
- •§1. Право грецьких полісів
- •1.1. Основні риси права Афін і Спорти
- •1.2. Правові інститути Стародавніх Афін і Спорти
- •§ 2. Римське право
- •2.1. Періодизація римського права
- •2.2. Джерела римського права
- •2.3. Інститути римського права
- •§ 1. Основні риси феодалізму
- •§ 2. Держава і право Візантії
- •2.1. Візантійська держава
- •2.2. Право Візантії
- •2.3. Вплив Візантії на державно-правовий розвиток інших держав
- •§ 3. Держава і право франків й англосаксів
- •3.1. Держава у франків й англосаксів
- •3.2. Право у франків й англосаксів
- •XVII. Про рани
- •XXVI. Про вільновідпущеник
- •§ 1. Сеньйоріальна (ленна) монархія
- •§ 2. Станово-представницька монархія
- •§ 3. Абсолютна монархія
- •§ 4. Судові й правоохоронні органи в механізмі феодальної держави
- •Глава II
- •Глава VII
- •Глава X Про монети
- •Глава XI
- •Західноєвропейське феодальне право
- •§ 1. Основні риси феодального права
- •1.1. Основні риси права континентальної Європи
- •1.2. Основні риси феодального права Англії
- •§ 2. Основні інститути феодального права у країнах Західної Європи
- •2.1. Державно-правові інститути
- •2.2. Цивільно-правові інститути
- •2.3. Злочини і покарання
- •2.4. Судовий процес.
- •«Ленне право»
- •Глава II
- •§ 2. Виникнення і розвиток феодальних держав Далекого Сходу
- •2.1. Феодальна держава у Китаї
- •2.2. Японська феодальна держава
- •§ 3. Виникнення і розвиток мусульманських держав
- •3.1. Арабський халіфат
- •3.2. Турецький султанат (Османська імперія)
- •§ 1. Право далекосхідних країн 1.1. Джерела китайського і японського права
- •Правові джерела Китаю
- •§ 2. Мусульманське право
- •2.1. Основні риси мусульманського права
- •2.2. Джерела мусульманського права
- •2.3. Основні інститути мусульманського права
- •§ 1. Громадянське суспільство як історичний етап у розвитку людського суспільства
- •§ 2 Основні тенденції розвитку держави
- •2.1. Сутність держави та її еволюція
- •2.2. Форми держави та основні тенденції їх розвитку
- •§ 3. Основні тенденції розвитку права
- •3.1. Принципи та характерні риси нового права
- •3.2. Основні тенденції розвитку буржуазного права
- •§1. Ранні революції і їх вплив на становлення держави нового типу
- •1.1. Голландська революція та її вплив на формування основ держави нового типу
- •1.2. Англійська революція та її вплив на становлення держави нового типу
- •§ 2. Революції останньої чверті XVIII століття та їх вплив на становлення держави нового типу
- •2.1. Американська революція та її вплив на становлення держави нового типу
- •2.2. Французька революція та її вплив на становлення держави нового типу
- •§ 3. Революції середини XIX століття в Німеччині та їх вплив на становлення держави нового типу
- •§ 4. Буржуазна і капіталістична держави — держави перехідного типу
- •Глава I. Про Національні законодавчі збори
- •Глава 2. Про королівську владу, про регентство та про міністрів
- •Глава 3. Про здійснення законодавчої влади
- •Глава 4. Про здійснення виконавчої влади
- •Глава 5.Про судову владу
- •§ 1. Форми державного правління та їх розвиток після буржуазних революцій
- •1.1. Становлення парламентсько-монархічних форм правління та їх еволюція
- •1.2. Становлення республіканських форм правління та їх розвиток
- •§ 2. Форма політичного режиму зарубіжних країн
- •§ 3. Форми державно-територіального устрою та їх розвиток
- •3.1. Складна форма державно-територіального устрою та її розвиток
- •3.2. Проста (унітарна) форма політико-територіального устрою
- •II. Імперське законодавство
- •III. Союзна рада
- •IV. Головування
- •V. Рейхстаг
- •§1. Функції і механізм держави та основні тенденції їх розвитку
- •1.1. Зовнішні функції держави
- •1.2. Внутрішні функції держави
- •§ 2.Судові органи в державному механізмі зарубіжних країн
- •2.1. Судові органи Англії (Великобританії)
- •2.2. Судові органи Сполучених штатів Америки
- •2.3. Судові органи Франції
- •2.4. Судові органи Німеччини
- •§ 3. Поліцейські органи в державному механізмі розвинутих країн
- •3.1. Поліцейські органи в державному механізмі Великобританії
- •3.2. Поліцейські органи є державному механізмі сша
- •3.3. Поліцейські органи в державному механізмі Франції
- •3.4. Поліцейські органи є державному механізмі Німеччини
- •Становлення та розвиток конституційного права в зарубіжних країнах
- •§ 1. Основні етапи та тенденції розвитку конституційного права у країнах західної цивілізації
- •1.1. Формування засад конституційного права
- •1.2. Основні тенденції розвитку конституційного права у XIX столітті
- •1.3. Основні тенденції розвитку конституційного права у XX столітті
- •§ 2. Джерела конституційного права зарубіжних країн
- •2.1. Кодифіковані конституції
- •2.2. Некодифіковані конституції
- •§ 3. Основні інститути конституційного права в зарубіжних країнах
- •3.1. Інститут начал організації й діяльності державного механізму
- •3.2. Інститут конституційного статусу особи
- •§ 1. Джерела цивільного права і процесу
- •1.1. Джерела цивільного права і процесу країн англо-американської правової сім'ї
- •1.2.Джерела цивільного права і процесу країн континентальної правової сім'ї
- •§ 2. Основні інститути цивільного права
- •2.1.Основні інститути цивільного права країн англо-американської правової сім'ї
- •2.2.Основні інститути цивільного права країн континентальної правової сім'ї
- •§ 3. Суміжні з цивільним правом галузі права
- •3.1. Торгове право
- •3.2. Трудове право і соціальне законодавство
- •3.3. Правове регулювання охорони навколишнього середовища
- •Глава II. Про докази походження законних дітей (319—330)
- •Глава III Про позашлюбних дітей (331—342)
- •Глава II. Про узаконення, здійснене шляхом усиновлення (368—370)
- •Глава II. Про рухомість (527—536)
- •Глава III. Про майно стосовно тих, хто ним володіє (537—543)
- •Глава II. Про користування та про проживання (625—636)
- •Глава II. Сервітути, встановлені законом (649—685)
- •Глава II. Про здатність робити розпорядження або одержувати в силу да рування між живими або на підставі заповіту (901—912)
- •Глава III. Про частину майна, якою можна розпоряджатися, і про її змен шення (913—930)
- •Глава III Про силу зобов'язань (1134—1167)
- •Глава II. Про режим спільності (1399—1539)
- •Глава III. Про режим при наявності приданого (1540—1581)
- •§459. Продавець речі відповідає перед покупцем за те, що на час переходу ризику на
- •Книга третя. Речове право
- •§859. Власник може силою протидіяти забороненому самоуправству.
- •Книга четверта. Сімейне право
- •Книга п'ята. Спадкоємне право
- •§ 1. Теоретичні засади буржуазного кримінального права
- •1.2. Просвітницько-гуманістична теорія кримінального права
- •1.2. Класична школа кримінального права
- •1.3. Антрополого-соціологічна школа кримінального права
- •§ 2. Джерела кримінального права
- •2.1. Джерела кримінального права країн англо-американської правової сім'ї
- •2.2. Джерела кримінального права країн континентальної правової сім'ї
- •§ 3. Інститути кримінального права
- •§ 4. Кримінальний процес
- •4.1. Джерела кримінального процесу
- •4.2. Основні риси кримінального процесу
- •Глава II. Про покарання виправні 40—43
- •Глава III. Про покарання й інші каральні заходи, які можуть бути призначені за злочини та провини 55
- •Глава IV. Про покарання за рецидив злочинів та провин 56—58
- •Глава II. Злочини і провини проти конституційної хартії 109-131
- •Глава III. Злочини і провини проти громадського спокою 132-294
- •Глава II. Злочини та провини проти власності 379—463
- •§3581. Вирок до тюремного ув'язнення
- •Глава 228. Смертний вирок
- •§3591. Вирок до страти
- •§3592. Пом'якшувальні к обтяжувальні фактори, що мають бути розглянуті при рішенні питання про виправданість смертного вироку
- •Глава 1. Загальні принципи
- •Глава 1. Загальні положення
- •Розділ IV держава і право країн східної цивілізації
- •Держава у країнах далекого і близького сходу
- •§ 1. Становлення й розвиток держави нового типу в далекосхідних країнах
- •1.1. Японська держава
- •1.2. Китайська держава
- •§ 2. Держава в країнах Близького Сходу
- •2.1. «Нафтові монархії» Перської затоки
- •2.2. «Нафтові республіки» Перської затоки
- •2.3. Турецька республіка
- •Глава tv. Парламент
- •Глава V. Кабінет
- •Право країн східної цивілізації
- •§ 1. Право далекосхідних країн 1.1. Право Японії
- •1.2. Право Китаю
- •§ 2. Право мусульманських країн 2.1. Основні риси права близькосхідних країн
- •2.2. Право Туреччини
- •Розділ 7. Неутворення складу злочину. Пом'якшення покарання і звільнення від покарання
- •П. Література 2.1) навчальна (підручники, навчальні посібники)
- •2.2) Спеціальна (монографічна)
- •2.3.) Статті
- •§ 2. Судові органи в державному механізмі зарубіжних країн
2.4. Судовий процес.
У першій половині середньовіччя при розгляді цивільних справ залишався порядок судочинства, який застосовувався в королівстві франків. Відмінною рисою його був формалізм — сторони і свідки зобов'язані були вимовляти установлені формули, найменша помилка могла спричинити за собою невдачу при розгляді справи. Такий порядок мав, проте, і позитивні сторони: процес відбувався гласно й усно.
З XIII ст. це судочинство поступалося місцем іншому, що складалося значною мірою під впливом канонічного і римського права. Судовий поєдинок як засіб
236 Частина І. Держава і право країн кастово-станового суспільства
доказу, було скасовано, замість нього використовували свідчення свідків і документи. Так виникала нова форма судочинства змішаного характеру. Підготовка до розгляду справи (допит свідків, огляди тощо) проводилася уповноваженим на те суддею, непублічно і письмово — у вигляді складання протоколів.
У карному процесі зберігалися деякі риси звинувачувального процесу. Потерпілий, або інший позивач, міг пред'явити карний позов, а обвинувачуваний — оскаржити і довести його неспроможність. Сторонам давалося право подавати документи і свідчення свідків, користуватися послугами юристів. Якщо обвинувачення не підтверджувалося, позивач мав «відшкодувати збиток, безчестя й оплатити судові витрати».
Але незабаром домінуюче положення почав займати слідчий (розшуковий) процес. Характерними рисами слідчого процесу континентальних країн були:
значна ініціатива судових органів у порушенні карного переслідування і розслідування справи (збирання доказів цими органами),
негласність судочинства,
писемність,
обмеження процесуальних прав обвинувачуваного.
В Кароліні обвинувачення пред'являлося суддею від імені держави «з обов'язку служби». Слідство велося з ініціативи суду і не було обмежене термінами. Процес поділявся на три стадії: дізнання, загальне розслідування і спеціальне розслідування.
Дізнання полягало у встановленні факту вчинення злочину і підозрюваної в ньому особи.
Загальне розслідування складалося в стислому допиті заарештованого про обставини справи і мало на меті уточнити деякі дані про злочин.
Спеціальне розслідування, що засновувалося на теорії формальних доказів, являло собою докладний допит обвинувачуваного і свідків, збір доказів для остаточного викриття й осуду злочинця.
Визнання розглядалося першим і кращим доказом (regina probationum — лат. цариця доказу). Свідчення двох свідків, якщо вони збігалися, розглядалися як повний доказ. Один свідок подавав тільки половину доказу, а виключно один побічний доказ взагалі не мав сили доказу. Обвинувачуваний не міг заперечувати свідчення свідків, якщо тільки йому не загрожувала страта. Якщо обвинувачуваний не признавався і не можна було виставити проти нього двох свідків, то і засудити його було неможливо.
Вже в XII ст. широко здійснювалися засоби фізичного впливу на підозрюваного, наприклад допит під катуванням. Кароліна, зокрема, докладно регламентувала умови застосування катування. Щоб докази були визнані достатніми для застосування допиту під катуванням, їх мали довести два «добрих» свідка.
Подібне офіційне узаконення катування в багатьох інших країнах Європи відбувалося шляхом або спеціального законодавства, або спеціальної практики. Далі всіх у цьому питанні пішла Австрія, що прийняла в 1768 р. замість «Ка-роліни» свій кримінальний кодекс — «Терезіану». Вона не тільки узаконювала катування, але і містила ілюстрації, що роз'яснювали, як і якими засобами варто катувати. В «Терезіані» містилися найбільш витончені покарання, наприклад, перед стратою дозволялося вирізання ременів із людської шкіри. Не випадково, через 9 років, при «освіченому» королі Йосипові II покарання були дещо пом'якшені.
Представники руху Просвітництва на чолі з Вольтером активно виступали проти катування в карному процесі, що знаходило широкий відгук у суспіль-
Розділ II. Держава і право країн середньовічних цивілізацій 237
ній думці того часу. Боротьба представників просвітництва проти катування увінчалася низкою повних перемог. «Філософи на троні» — «освічені монархи абсолютизму» провели реформи за скасування катування, і до кінця XVIII ст. воно зникло з карного процесу майже у всіх європейських країнах.
В Англії карні обвинувачення могли бути висунуті трьома засобами: 1) у порядку приватного обвинувачення, 2) судовим переслідуванням за звинувачувальним актом і 3) т.зв. сумарним судочинством. Характер обвинувачення, його обставини визначалися тим, хто звинувачував. Обвинувачення у фелонії означало, що для злочинця можна зажадати конфіскації майна і страти. За менш значущі злочини накладалися штраф і ув'язнення. На практиці, проте, реально застосовувалися й інші різні покарання, що як би заміняли собою ті або інші, які передбачалися загальним правом. Особливо це стосувалося найбільш тяжких злочинів.
Приватне обвинувачення у фелонії продовжувало давню традицію приватного карного переслідування. До XV ст. такі обвинувачення були приватною справою, але потім стали ускладнюватися різними формальностями. Основним засобом спростування обвинувачення виступав судовий поєдинок.
Судове переслідування за звинувачувальним актом було найважливішим засобом захисту «громадського спокою»; тут висування обвинувачення і вирішення справи проходило за участю присяжних. Заарештованого в підозрі передавали суду за рішенням Великого журі графства. Розгляд справи спочатку йшов із застосуванням ордалій — тортури залізом або окріпом. Найпростішим засобом виправдання була очисна присяга. Іноді ув'язненому дозволялося викликати у виправдання 12 соприсяжників, які заприсяг лися б у його невинуватості. Відмова від цих засобів або формальні помилки в присязі означали негайний і повний осуд при обвинуваченні в зраді або місдімінорі. Мовчання також розцінювалося як повне визнання провини.
У 1215 р. церква заборонила застосування ордалій і участь у них священиків. Після цього кримінальні справи стали вирішуватися виключно за вердиктом присяжних — Малого журі. Спочатку на рішення справи за участю присяжних була потрібна згода обвинувачуваного. Якщо він мовчав або відмовлявся, то обвинувачення у фелонії знімалося (і можна було зберегти якщо не своє життя, то майно сім'ї). Тому ввійшло в практику змушувати погоджуватися на суд присяжних: обвинувачуваному клали на груди залізні бруски — усе більше і більше, доки не помирав або не погоджувався. (Цю процедуру скасували тільки в 1772 р. — Л. Б., С. Б.) При тяжких обвинуваченнях становище обвинувачуваного було складним: він був позбавлений можливості свідчити по своїй справі, майже не користувався допомогою адвоката. Присяжні притягалися до відповідальності, якщо королівський суддя вважав їхній вердикт «неправильним».
У порядку сумарного провадження розглядалися незначні обвинувачення й
в основному у земських судах, а також мировими суддями. З XVI ст. такий
одноосібний процес став домінуючим.
* * *
Середньовіччя — це історичний період, коли у межах національних держав, які утворювалися, поступово формувалися основи майбутніх національних правових систем. Цей тривалий процес завершився у більшості країн вже у наступну, нову історичну епоху — епоху громадянського суспільства. Але саме у середньовіччя визначалися контури і майбутніх значних світових правових систем (сімей права) — континентальної й англосаксонської, формувалися їх специфічні і несхожі правові інститути.
238 Частина І. Держава і право країн кастово-станового суспільства
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Виконайте такі завдання:
Продовжіть роботу над складанням словника основних понять та термінів з історії держави і права зарубіжних країн. Розкрийте зміст таких понять та термінів:
Поняття (визначення) |
Терміни |
Загальне право Земське право Інквізиційний процес Канонічне право «Кулачне право» Ленне право Магдебурзьке право Міське право Партикулярне право Право справедливості Розшуковий процес Судовий прецедент |
Глосатори, єпитимія, інквізиція; кутюми, майорат, місдиминор; регалія, субінфеодація, траст, тризн; цензіва, фелонія. |
pW^g^Sifflil Продовжіть роботу над складанням хронологічної таблиці основних подій розвитку права феодальних країн Західної Європи за запропонованою раніше формою.
Підготуйте на вибір тематичні повідомлення обсягом 5—8 сторінок;
«Саксонське дзерцало» як джерело вивчення суспільного ладу Німеччини XIII століття.
«Кароліна — джерело кримінально-процесуального права Німеччини»;
«Криваве законодавство»;
«Кароліна» і «Терезіана» — як вищий прояв «кривавого законодавства» в континентальній Європі
«Юриспруденція — як наука та професія в середньовіччя».
Використовуючи текст «Саксонського дзерцала»:
схарактеризуйте правовий статус станів, що існували в Німеччині;
складіть юридичний казус, відбивши особливості регулювання відносин, пов'язаних зі спадщиною;
розкрийте особливості судового процесу в цивільних і кримінальних справах;
визначте особливості германського ленного права;
складіть юридичний казус, відбивши особливості регулювання васальних відносин.
Використовуючи текст «Кароліни»:
назвіть загальні поняття кримінального права, що знайшли відображення в документі;
класифікуйте злочини, які були відомі в Німеччині;
назвіть види покарань, які застосовувались в Німеччині у середні віки;
визначте особливості судового процесу в Німеччині.
Розділ II. Держава і право країн середньовічних цивілізацій
239
Перевірте себе
Продовжіть думку:
1. Історичне значення прийняття Великої хартії вольностей у році, в
(країні) полягає в тому, що
2. Значення Великого Березневого ордонансу року, у (країні) полягає
в тому, що
3. Значення Золотої Булли Карла Великого року у (країні)
полягає в тім, що
Право регалії — це
Розподіл Франції на «країну писаного права» і «країну неписаного права» обумовлено
Першими приватними кодифікаціями звичаєвого права в країнах Західної Європи були
Особливістю перших феодальних кодифікацій було
«Імперське право» — це , воно існувало в
Ієрархічна структура феодальної власності на землю характеризувалась
Норми, що регулювали шлюбно-сімейні відносини в феодальній Європі знаходились під впливом
Особливістю кримінального права та кримінального процесу часів абсолютизму у Західній Європі було
Загальні поняття кримінального процесу, які знайшли відображення в «Каролі-ні» — це Навести приклади з її тексту.
Рецепція римського права, як джерела феодального права, в країнах Західної Європи обумовлена наступними причинами:
Позитивне значення канонічного права як джерела феодального права для країн Західної Європи обумовлено тим, що
Найбільшого поширення в середньовічній Європі дістало право таких німецьких міст як:
Значущість норм канонічного права в західноєвропейських країнах визначалась наступними чинниками:
Характерною рисою судово-правової системи Англії був її
В умовах розвинутого феодалізму основними і найбільш поширеними правами на землю були , які поділялися на:
Сутність принципу майорату полягає в тому, що
За французьким феодальним правом злочини розподілялись на:
За англійським феодальним правом злочини розподілялись на:
За німецьким феодальним правом злочини розподілялись на:
Схарактеризуйте:
Основні джерела звичаєвого права в феодальних країнах Західної Європи.
Міське, канонічне право, рецепцію римського права як нові джерела феодального права доби середньовіччя, поясніть обумовленість їх появи.
Королівське законодавство в країнах Західної Європи періоду середньовіччя.
Особливості джерел права феодальної Англії.
Державно-правові інститути за феодальним правом країн Західної Європи.
Форми земельної власності за феодальним правом країн Західної Європи.
Особливості регулювання зобов'язальних відносин за феодальним правом країн Західної Європи.
Особливості регулювання сімейно-шлюбних відносин за феодальним правом країн Західної Європи.
Основні види злочинів за феодальним правом країн Західної Європи.
Основні види покарань, визначте їх характер.
Судовий процес в феодальній Європі
240 Частина І. Держава і право країн кастово-станового суспільства
* Готуйтесь до вивчення матеріалу 10-го модуля
Повторіть навчальний матеріал шкільного підручника «Всесвітня історія» в тій його частині, де висвітлюється процес становлення та розвитку таких феодальних держав Сходу як: Китай, Японія, Арабський халіфат, Туреччина.
ДЖЕРЕЛА
Документ № 1
САКСОНСЬКЕ ДЗЕРЦАЛО (витяги)
«ЗЕМСЬКЕ ПРАВО» Книга І Стаття 5
3. Якщо син за життя батька візьме дружину рівного народження і наживе з нею синів, а потім помре раніше свого батька, не будучи ще відокремленим, то його сини беруть участь у спадщині свого діда нарівні з братами їх батька. Але усі вони отримують лише долю однієї особи. Не може бути такого стосовно дітей дочки, щоб вони одержали однакову частку, що й дочка із спадщини діда або баби.
Стаття 6
2. Хто приймає спадщину, той повинен у відповідності із законом платити борги у межах вартості рухомого майна; борг, що випливає із крадіжки, розбою або гри, він не зобов'язаний покривати, так само, і якийсь інший борг, у якому він не отримав зустрічної вигоди або не був поручником...
Стаття 14
1. Хоча за денним правом (ленрехтом) пан (сеньйор) передає лен батька тільки одному синові, але цього немає за земським правом, щоб він (син) один його одержав, хіба тільки він надасть своїм братам те, що їм належить у ленному майні.
Стаття 16
Ніхто не може набути іншого права, крім того, яке йому властиве за народженням. Якщо він, проте, відмовляється перед судом від свого права і претендує на інше право, яке він не може обґрунтувати, він втрачає обидва права. Виключення становить кріпак, відпущений на свободу; той набуває права вільного поселенця.
Якщо дитина народжена вільною і законною, то вона зберігає права батька. Якщо ж батько або мати — міністеріали пана, то дитина набуває права згідно народження.
Стаття 31
Чоловік і дружина не мають роздільного майна за їх життя. Якщо ж дружина помирає за життя чоловіка, то після неї не переходить у спадщину до найближчих (її) родичів ні рухоме майно, окрім жіночої частки, ні земельна власність, якщо вона її має. Дружина не може без згоди чоловіка відчужувати що-небудь із й майна так, щоб він цим зазнав збитків (у своїх) правах.
Якщо чоловік бере дружину, то він бере у свої володіння все її майно на правах законного опікунства. Тому дружина не може давати чоловікові ніякого дарунку ні з її земельної власності, ні з її рухомого майна, оскільки тим самим вона віднімає це майно
Розділ II. Держава і право країн середньовічних цивілізацій 241
\ь1Ы
у своїх законних спадкоємців після своєї смерті; чоловік не може набути ніякого іншого права володіння майном дружини, окрім того, яке він набуває із самого початку в силу його права на опікунство.
Стаття 35
1. Усі скарби, що знаходяться у землі глибше, ніж оре плуг, належать королівській владі.
Стаття 46
Дівчата і жінки повинні мати опікуна при всякому позові тому, що не можна заперечити свідками того, що вони на суді говорять або роблять.
Книга II Стаття 13
1. Тепер послухайте про злочини і яка за них кара чекає. Злодія треба повісити. Якщо ж у селі трапиться крадіжка вдень ціною менше трьох шилінгів, то за це сільський староста у той же день може піддати тілесному покаранню (побиттю і стриженню волосся) або (дати) відкупитись трьома шилінгами. Потім той вважається обезчещеним і позбавленим прав.
Таке ж покарання застосовується за неправильні міри і неправильні ваги, за обман у торгівлі, якщо розкривається.
Усіх таємних вбивць і тих, які викрадуть або плуг, пограбують або млин, або церкву, або цвинтар, а також зрадників і таємних (нічних) паліїв, або тих, які виконують чуже доручення у своїх корисних цілях, — їх усіх треба колесувати.
Хто вб'є кого-небудь або (протизаконне) візьме під сторожу, або пограбує, або підпалить, окрім таємних (нічних) підпалів, або зґвалтує дівчину або жінку, або порушить мир, або буде захоплений у порушенні подружньої вірності, тим треба відрубати голову.
Хто ховає крадене або пограбоване, або надає цьому допомогу, і якщо він буде викритий у цьому, його треба покарати як тих.
8. Суддя, який не карає за злочин, сам підлягає такому ж покаранню, як мав бути покараний злочинець. Ніхто не зобов'язаний відвідувати судове засідання такого судді і брати участь з ним у суді, оскільки він сам знехтував правосуддям.
Стаття 16
Кожен повинен ручатися за свого пана, якому він зобов'язаний вірністю...
Хто скалічить або поранить іншого і буде у цьому викритий, тому відрубають руку. За злочин (у здійсненні якого) кого-небудь викрили поєдинком, його позбавляють життя.
За рот, ніс і око, язик, вуха і чоловічі статеві органи; за руки і ноги, якщо комусь покалічать і треба буде відшкодувати це, то повинні заплатити йому половину вергельда.
Кожен палець (руки) і палець ноги має особливе відшкодування належну йому десяту частину вергельда.
Стаття 32
3. Якщо слуга втече від свого пана самовільно, то він має панові заплатити стільки ж, скільки йому пан обіцяв; а те, що йому було заплачено він повинен повернути у по двійному (розмірі).
Стаття 39
1. Хто зерно краде уночі, той відповідає шибеницею. Якщо ж він краде у день, то відповідає шиєю (цьому відрубують голову).
Стаття 53
Те, що чиншовик будує на чужій землі, з якої він платить чинш, те він може знести, якщо він звідси ще, а також (це може зробити) його спадкоємець після його сме-
242 Частина І. Держава і право країн кастово-стпанового суспільства
рті, окрім паркана спереду і ззаду будинку і повітки для гною; це має викупити пан за оцінкою селян. Якщо він цього не зробить, то він (чиншовик) забирає це з іншими (речами).
Стаття 58
2. Тепер слухайте, коли що віддається. У день св. Варфоломія (24 серпня) віддають різного роду чинш і повинності. У день св. Вальбурга (11 травня) піддасться десятина з ягнят. У свято Успеній (Богородиці 15 серпня) десятина з гусей. У день св. Іоанна (Хрестителя — 24 червня) — різного роду десятина з м'яса, де щорічно десятини викупляються грішми. Там, де вони не викупляються, там термін внеску наступає тоді, коли тварина отелитися. У день св. Маргарити (13 липня) — усі десятини з хлібів; з усього, що раніше заскирдовано, десятина віддається уже тоді. У день св. Урбана (26 травня) віддається десятина з виноградників і садів. З чийогось посіву, який він проведе своїм плугом, десятина платиться з того моменту, як пройшла борона, із саду — із того, як його посадили і розчистили. Чинш з млинів, із мит, із монет, із виноградників платиться тоді, коли наступає день, призначений для його плати.
Стаття 59
1. Якщо пан хоче зігнати свого чиншовика із своєї маєтності, якщо він тільки не уродженець цього маєтку, він має йому оголосити (про це) на Стрітення (2 лютого). То чно так само поступає чиншовик, якщо він хоче покинути землю.
Книга III
Стаття 32
2. Якщо хто-небудь стверджує, що він вільний, а інший стверджує, що це його крі пак, оскільки він себе віддав йому, то той може це заперечити присягою, якщо тільки це не було зроблено перед судом.
Якщо хто-небудь віддає себе перед судом у кріпацтво, то його спадкоємець має право проти цього законно заперечувати і повернути його у вільне (становище).
Якщо, проте, пан утримує його до його смерті, то він отримає його спадщину і його дітей, якщо вони належать йому і якщо він прижив (цих дітей) після віддачі себе (панові).
Стаття 61
Кожні вісімнадцять тижнів має граф призначати засідання свого суду ... у встановленому правом місці, де повинні бути шультгейс (суддя — Л.Б.С.Б.) і шеффени, і судовий пристав.
Ніхто не може бути шультгейсом, якщо він невільний і якщо він не народився у цій країні, де перебуває суд.