§2. Історія держави і права зарубіжних країн як навчальна дисципліна

Історія держави і права зарубіжних країн як навчальна дисципліна (навча­льний предмет, курс) за своїм змістом, метою, завданнями, джерелами і літе­ратурою, методами дещо відрізняється від науки історії держави і права зару­біжних країн.

Наука і навчальна дисципліна

Навчальна дисципліна, по-перше, — це сукупність наукових знань про іс­торію держави і права зарубіжних країн у тому обсязі, який визначається відповідними документами з організації навчальної роботи (освітньо-професійними програмами, навчальними планами). На вивчення даної дисцип­ліни згідно з цими документами відводиться 170 годин, які в певній пропорції розподіляються на аудиторні години і години самостійної роботи. Зрозуміло, що за таких умов мова може йти про використання наукових знань, накопиче­них у цій сфері в самому концентрованому вигляді.

При відповіді на запитання, що з великого різноманіття наукового знання повинно перейти в зміст навчального предмета, ми дотримуємося точки зору, що повнота і структурна впорядкованість змісту дисципліни, особливо такої масштабної, як історія держави і права зарубіжних країн, не може ототожню­ватися з однойменною наукою. Структура та зміст навчальної дисципліни має формуватись не за логікою функціонування тієї чи іншої науки, а за логікою формування у тих, хто навчається, перш за все, професійних якостей. При

Вступ 17

цьому науковий матеріал необхідно використовувати з урахуванням завдань навчальної дисципліни, відповідності змісту навчання пізнавальним можливос­тям тих, хто навчається, тимчасовим лімітам навчання, профілем підготовки спеціалістів.

По-друге, завдання дисциплін вужчі, ніж ті, які стоять перед наукою. На­вчальна дисципліна націлена на те, щоб ті, що навчаються, накопичили певну суму знань з проблем виникнення, розвитку і функціонування державних і правових інститутів у зарубіжних країнах, виробили певні навички і уміння аналізу, оцінки фактів, подій і явищ минулого, їх використання в сучасних умовах, тобто мета, завдання, які стоять перед дисципліною, носять передусім навчальний, дидактичний характер.

По-третє, наявність у навчальній дисципліні більш жорстких, ніж у науці, міждисциплінарних зв'язків. Це випливає з того, що майбутній юрист повинен засвоїти знання з усіх предметів комплексно, а не окремо. Тому у структурно-ло­гічній схемі викладання дисциплін між ними передбачено взаємозв'язок і спад­коємність. Перераховані вище моменти повинні бути враховані при складанні відповідних програмних матеріалів, організації навчання з цієї дисципліни.

Система навчального курсу

Система навчального курсу «Історія держави і права зарубіжних країн» ви­значається робочою програмою, яка в цілому відповідає типовим навчальним програмам, але в той же час має деякі особливості, пов'язані з її модульною структурою. Навчальний курс складається з двох розділів:

РОЗДІЛ І. Історія держави і права країн епохи станово-кастового суспільс­тва (стародавнього світу і середньовіччя).

РОЗДІЛ II. Історія держави і права країн епохи громадянського суспільст­ва (за традиційною періодизацією — це новий та новітній час).

Кожний розділ складається з тем, кожна з яких містить у собі кілька моду­лів. Зміст кожного модуля, форми і методи, які визначені для опанування на­вчального матеріалу, спрямовані на формування у тих, хто навчається, наступ­них базових знань, вмінь та навичок майбутньої професійної діяльності. Після опанування навчального курсу ті, хто навчаються повинні

а) знати:

S поняття та терміни, які характерні для держави і права станово-кастового та громадянського історичних епох;

S хронологічні межі, найважливіші події та явища, що характеризують:

• процес виникнення та розвиток рабовласницької держави у країнах Ста­родавнього Світу;

• основні шляхи виникнення феодальної держави у країнах Європи та Азії;

• загальні закономірності та особливості процесів державотворення в краї­нах середньовіччя на різних історичних етапах: становлення, розвитку, зане­паду;

• спільні риси та особливості суспільного ладу давньосхідних, античних та середньовічних країн;

• функції, механізм та форми держав станово-кастового суспільства;

• місце та роль правоохоронних органів у держаному механізмі рабовласни­цьких та феодальних країн;

• процес становлення держави нового типу у країнах західної цивілізації;

18

• сутність, форми та механізм держави у країнах Західної Європи й Північ­ної Америки (Англія, Франція, Німеччина, США);

• процес формування основних рис сучасної «західної» держави;

• процес становлення держави нового типу в країнах Сходу;

• специфічними риси державного розвитку країн «ієрогліфічної культури» (Японія, Китай), а також мусульманського Близького Сходу (Саудівська Ара­вія, Туреччина, Іран, Ірак та інші);

S найважливіші події та явища, що характеризують:

• процес виникнення та розвитку права, його взаємозв'язок і взаємодію з державою у забезпеченні життєдіяльності станово-кастового суспільства;

• загальні риси та особливості давньосхідного, античного і середньовічного права;

• загальний зміст основних правових пам'яток країн станово-кастового сус­пільства: Закони царя Хаммурапі, Закони Ману; Закони XII таблиць та інші джерела римського права; Салічна правда, англосаксонські правди, Саксонське зерцало, Кароліна та інші правові джерела Середньовіччя;

• основні цивільно-правові інститути країн станово-кастового суспільства, особливості судочинства по справах у цій сфері;

• загальні риси та особливості інституту злочинів та покарань, загальні та специфічні риси кримінального процесу станово-кастового суспільства;

• процес становлення права нового типу у країнах західної цивілізації;

• процес становлення та розвиток конституційного (державного) права як основної галузі національних правових систем;

• розвиток цивільного права, процес відокремлення і еволюція суміжних з ним галузей права та законодавства в епоху громадянського суспільства;

• розвиток кримінального права та кримінального процесу в епоху грома­дянського суспільства;

• процес становлення держави і права нового типу в країнах Сходу;

• специфічні риси правового розвитку країн Далекого та Близького Сходу.

• найважливіші правові документи епохи громадянського суспільства (Кон­ституцій СІЛА, Франції, Німеччини, Японії, Китаю, конституційних актів, ци­вільних, кримінальних і кримінально-процесуальних кодифікацій Франції, Німеччини, Японії та інших держав);

• інститути конституційного, цивільного, кримінального і кримінально-процесуального права розвинутих країн Заходу та Сходу;

б) уміти:

• використовувати методологічні принципи й методи історико-правової на­уки при аналізі та оцінці різних історичних подій;

• аналізувати процеси державотворення в зарубіжних країнах, визначити його загальні та специфічні риси в країнах західної та східної цивілізацій;

• систематизувати та узагальнювати досвід державно-правового розвитку зарубіжних країн;

• визначити межі можливого використання цього досвіду в розбудові української держави;

• аналізувати і тлумачити історичні пам'ятки права, на основі їх рекон­струювати державно-правові явища, набути навичок вирішення тих чи інших ситуаційних задач.

Для формування загальної для всіх модулів комплексної дидактичної Ме­ти при їх побудові нами враховані такі принципи навчання, як проблемність, комплексність, професійне спрямування.

Вступ 19

2*

Принцип проблемності реалізовано через постановку і вирішення укрупне­них проблем. Так, зі збереженням у самому загальному плані країнознавчого підходу, ми пропонуємо, спираючись на метод порівняльного аналізу, ввести комплексні теми, які б висвітлювали європейські або всесвітньо значущі явища в історії держави і права. Обмеженість обсягу годин, відведених на вивчення дисципліни, обумовили те, що відбір державних і правових явищ, які мають бути засвоєні, зроблено з урахуванням традицій, які вже склалися, реальної важливості державного і правового досвіду країн, що вивчаються для всесвіт­ньої правової культури в цілому і для Україні зокрема.

Реалізація принципу комплексності передбачає тісний взаємозв'язок історії держави і права зарубіжних країн з іншими навчальними дисциплінами; спад­коємність, наступність та безперервність в отриманні знань.

Зрозуміло, що засвоєння програмного матеріалу з історії держави і права зарубіжних країн не можливо, якщо ті, хто навчаються, не мають достатніх знань з історії, особливо всесвітньої, і правознавства, які є необхідною базою для оволодіння матеріалом навчального курсу. Не випадково з цих шкільних предметів складаються вступні іспити.

При визначенні змісту навчального матеріалу ми виходимо з наявності син­хронного взаємозв'язку історії держави і права зарубіжних країн, перш за все, з двома навчальними дисциплінами: історією держави і права України і теорі­єю держави і права.

Врахування взаємозв'язків між історією держави і права зарубіжних кра­їн та історією держави і права Україні дозволяє реалізувати принцип єдності національного і загальнолюдського при висвітленні спільного й особливого в процесах державотворення і правотворчості в різних країнах, з'ясувати об'єктивну роль своєї держави в контексті європейського і світового розвитку. У той же час використання зв'язків між цими двома історико-правовими дис­циплінами допомагає уникнути повторів у навчанні. Зокрема, ми майже не розглядаємо державно-правові інститути Австрії, Росії та СРСР, коли у їх складі знаходились українські території.

Що стосується теорії держави і права, то при всіх об'єктивно існуючих відмінностях у підходах та методах вивчення державно-правових явищ, інсти­тутів і установ, в теорії і історії держави та права є багато спільного. По-перше, обидві ці дисципліни, акцентуючи увагу на минулому в розвитку держави і права, не залишають поза увагою і сьогодення; по-друге, приділяючи значну увагу причинам і умовам зародження держави і права, вони в той же час центральне місце відводять закономірностям їх розвитку; і по-третє, дослі­джуючи процес виникнення, становлення і розвитку держави і права в цілому, вони водночас тримають у полі зору і процес розвитку держави і права окре­мих країн.

Виходячи з цього, а також з розуміння того, що теорія держави і права є базовою дисципліною всієї юридичної освіти, ми зробили спробу розглянути іс­торичний розвиток державно-правових інститутів через призму ключових про­блем теорії держави і права. Такими проблемами є походження держави, фор­ми держави, функції і механізм держави; форми (джерела) права, правові відносини, їх суб'єкти на різних історичних етапах; світові правові системи, їх виникнення та розвиток; галузі права та правові інститути в різних країнах у різні історичні періоди та ін.

По відношенню до галузевих юридичних дисциплін історія держави і права зарубіжних країн виступає як вихідна, оскільки закладає історичні підвалини

20

тієї чи іншої галузі права, ознайомлює тих, хто навчається, з понятійно-категоріальним апаратом окремих її інститутів. Тому в курсі значна увага при­ділена проблемам становлення і розвитку основних галузей права зокрема державного (конституційного), цивільного та кримінального права.

Реалізація принципу професійного спрямування при вивченні історії дер­жави і права зарубіжних країн передбачає, перш за все, відбір навчального ма­теріалу з урахуванням профілю вищого навчального закладу, майбутньої спеці­альності його випускників. Для юридичних закладів системи МВС важливими проблемами при вивченні історії державних інститутів є «Правоохоронні орга­ни та установи у механізмі зарубіжних країн», правові інститути, кримінальне право і процес.

Методи викладу навчального матеріалу

З комплексу дослідницьких методів, що застосовуються наукою «Історія держави і права зарубіжних країн» нами за основу взятий проблемно-хроно­логічний метод, який дозволяє висвітлити будь-яку державно-правову пробле­му в процесі еволюції протягом певного хронологічного періоду. При цьому ви­користовується і порівняльно-історичний метод, що дає можливість структу-рувати і викладати навчальний матеріал максимально стисло, завдяки порівнянню однопорядкових державно-правових явищ, які мали місце в один і той же час, але в різних країнах (синхронне порівняння) або ж в різних тим­часових зрізах історичних періодів (діахронне порівняння).

Джерела і література

На відміну від науки історії держави і права зарубіжних країн у навчальної дисципліни є свої особливості щодо використання джерельної та літературної бази. Предметом безпосереднього дослідження у науці виступають першодже­рела (закони, що збереглися на базальтовому стовпі, металевих табличках, па­піруси, древні рукописи та ін.), у навчальній дисципліні — оброблені (пере­кладені, систематизовані і т.д.) вченими першоджерела, вміщені, як правило, в різного роду хрестоматіях, збірках, спеціальних виданнях. Нижче наводимо перелік хрестоматій та збірок, у яких зосереджені джерела з усього курсу і можуть бути використані у навчальному процесі переважно при розгляді уза­гальнюючих питань.

1. Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн.—Т.1-2.— К.: ІнЮре, 1998.

2. Шевченко О. О. Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія. — К.: Вентурі, 1995.

3. Історія держави і права зарубіжних країн (практичні завдання для вивчен­ня пам'яток права) / Укл. Бостан Л. М ., Бостан С. К. — Запоріжжя, 1998.

4. Документы по истории зарубежного права. — М., 1987.

5. Крестовская Н. Н. История государства и права зарубежных стран: Практикум.—X.: ООО Одиссей, 2002.

6. Сборник документов по всеобщей истории государства и права. — Л.: ЛГУ, 1977.

7. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран: для ву­зов по спец. «Правоведение» / Под ред. и с предисл. З.М.Черниловского. — М.: Юрид. лит., 1984; 2-е изд. — М., 1994.

Вступ 21

8) Хрестоматия по всеобщей истории государства и права / Под ред. К. И. Батыра и Е. В. Поликарповой. — Т. 1—2.—М.: Юристъ, 1996.

Що стосується літератури, то теоретично в навчальному процесі можна ви­користати всі досягнення наукової думки в цій галузі, але реалії такі, що, час­тіше за все, ті, які вчаться, використовують навчальну літературу. У сучасних умовах вона найбільш оперативно відображає зміни, що відбулися в історико-правовій науці і це пов'язано з тим, що навчальна література виявилася най­більш вигідною в матеріальному відношенні для видання і відповідно найбільш жаданою. Про це свідчить, зокрема, те, що з середини 90-х років деякі підруч­ники з історії держави і права зарубіжних країн були перевидані два і більше разів.

Видану останнім часом навчальну літературу, зміст якої охоплює весь на­вчальний курс «Історії держави і права зарубіжних країн», можна умовно кла­сифікувати за двома групами: вітчизняна та зарубіжна (переважно видана у Росії).

Оскільки вітчизняна навчальна література відповідає нашим освітнім стан­дартам, то вона буде основною при вивченні тих чи інших тем курсу. З метою уникнення повторів нижче наводимо бібліографічні дані найпоширених в Україні видань:

1. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти.—Харьків: Право,

1999, 2001; 2-е вид. переробл. і доп.— К.: Ін Юре, 2003.

2. Глиняный В. П. История государства и права зарубежных стран. — Ч. 1. — X.: Одиссей, 2000. —X.: Одиссей, 2003.

3. Макарчук В. С. Історія держави і права зарубіжних країн. Навчальний посібник. — К.: Атіка, 2000.

4. Макарчук В. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. На­вчальний посібник.—К.: Атіка, 2001.

5. Федоров К. Г. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний по­сібник для студентів юридичних вузів та факультетів.— К., 1994.

6. Хома Н.М. Історія держави та права зарубіжних країн. Навчальний посі­бник для студентів вищих закладів освіти. — К.: Каравела, Львів: Новий світ-

2000, Магнолія плюс, 2003.

7. Шевченко О. О. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. — К., 2002.

В них переважно реалізовано країнознавчий принцип у висвітленні проблем державно-правового розвитку зарубіжних країн. Робота О.О.Шевченка, яка відрізняється лаконічністю, представляє собою конспективний виклад матеріа­лу з історії держави і права зарубіжних країн; працю К.Г.Федорова відрізняє більш глибоке ніж в інших роботах висвітлення суто історичного матеріалу, написана вона живою мовою. Характерними рисами підручника М.М.Страхова є використання порівняльно-історичного методу при викладенні матеріалу, а також широке застосування наочних матеріалів (схем) при відображенні інсти­тутів держави і права. В основу навчального посібника В.С.Макарчука покла­дено курс лекцій, який читається в Львівському інституті внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України. З російськомовних посі­бників, що були видані в останній час в Україні, слід відзначити об'ємну пра­цю (831 с.) В.П.Глиняного, яка представляє собою комплекс матеріалів для підготовки до семінарських занять з курсу «Історія держави і права зарубіж­них країн».

22 ^—

З російської навчальної літератури найбільш фундаментальним є доповне­ний і перероблений підручник з «Історії держави і права зарубіжних країн» у двох частинах під редакцією О. А. Жидкова і Н. А. Крашеніннікової. В цьому виданні міститься ряд нових підходів: зроблена спроба відходу від формаційно­го критерію періодизації історії держави і права зарубіжних країн і викорис­тання цивілізаційного; застосування країнознавчого принципу викладу матері­алу поєднується з проблемним, активно використовується порівняльно-історичний метод, теми досліджені глибоко і ґрунтовно.

«Загальна історія держави і права» під ред. К. І. Батира написана з ураху­ванням нових досягнень, але в традиційних рамках «формаційної» періодизації і країнознавчого принципу викладу матеріалу. В даному виданні перед кожним періодом дається його загальна характеристика (в передмові до кожного з них), держава і право Китаю висвітлені протягом всієї його історії, а не як раніше, коли представлено було тільки давній і новітній періоди. Робота написана до­ступною мовою, добре оформлена.

Під аналогічною назвою вийшов і авторський двотомник О. А. Омельченка. В основу підручника покладено лекційні курси, що читалися автором у вищих навчальних закладах. Це наклало певний «живий» відбиток на стиль викладу матеріалу, на окреме авторське тлумачення, робота відрізняється нетрадицій­ним підходом. Автором врахована специфіка побудови подібних курсів у ряді європейських університетів. Зберігши країнознавчу схему, він ввів комплексні теми, що охоплюють багато країн і народів та присвячені всесвітньо значущим явищам історії держави і права.

Окремо слід відзначити підручник В. Г. Графського «Загальна історія права і держави», в якому автор, спираючись на думку про більш давнє походження пра­ва, ніж держави, вперше пропонує висвітлення навчального матеріалу за схемою: «право-держава». Робота підготовлена на високому науковому рівні, вміщує конт­рольні питання, перелік додаткової літератури для більш глибокого вивчення тем.

Досі особливою популярністю користуються у студентів (курсантів) авторсь­ка робота 3. М. Черніловського, двотомник «Історії держави і права зарубіж­них країн» під редакцією П. Н. Галанзи, що побачив світ в 60-х роках. Вони відзначаються передусім органічним поєднанням науковості і доступності ви­кладу матеріалу, що добре сприймається тими, хто навчається.

Тому як додаткову, що узагальнює всі теми навчального курсу, рекоменду­ємо використати також наступну літературу:

1. Всеобщая история государства и права / Под ред. К. И. Батыра.— М.: Юристъ,1999 та наступні перевидання;

2. Графский В. Г. Всеобщая история права и государства: Учебник для ву­зов. — М.: Изд-во НОРМА, 2000 та наступні перевидання;

3. История государства и права зарубежных стран: Учебник для юрид. фак. и инст. — Т. 1. / Под общ. ред. проф. П. Н. Галанзы, Т. 1.— М.: Юрид. лит-ра,1963; Т. 2. — М.: Юрид. лит-ра, 1969;

4. История государства и права зарубежных стран: Учебник для вузов по спец. «Правоведение»/ Под ред. О.А.Жидкова и Н.А.Крашенинниковой. — Ч. 1—2.— М.: НОРМА—ИНФРА, 1998 та наступні перевидання;

5. Омельченко О. А. Всеобщая государства и права: Учебник в двух томах. — Т.1-2.—М.:Остожье,1998 та наступні перевидання;

6. Черниловский 3. М. Всеобщая история государства и права: (Ист. гос-ва и права заруб, стран): Учебник для вузов по спец. «Правоведение». 2-е изд. перераб. и доп.—М.: Высш. школа, 1983; 3-е изд. — М., 1995 та наступні перевидання;

Вступ 23

Що стосується окремих аспектів навчального курсу, то після кожно­го модуля, під рубрикою «Додаткова література» запропоновано перелік спеціальної літератури, яка висвітлює матеріал всього модуля або ж його частини. Однак перед вивченням того чи іншого конкретного питання необ­хідно ознайомитись з його висвітленням в узагальнюючій літературі, пере­лік якої — ще раз звертаємо на це Вашу увагу — з метою запобігання по­вторів міститься тільки у цьому параграфі та бібліографічному списку у кінці книги.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Виконайте такі завдання:

Розпочніть роботу над складанням словника основних понять та термінів з історії держави і права зарубіжних країн. Розкрийте зміст таких понять та термінів:

Поняття (визначення)		Терміни
Методологія Суспільно-економічна формація Цивілізація	Модуль (навчальний)

Розпочніть роботу над складанням хронологічної таблиці за на­ступною формою:

(дата,	рік,	Час століття,	період)	Країна	Події

Спираючись на матеріал цієї глави, відповідні розділи іншої навча­льної літератури, складіть схему: «Місце історії держави і права за­рубіжних країн» у системі юридичних дисциплін.

Ознайомтесь із підходами авторів різних підручників з історії дер­жави і права зарубіжних країн щодо методології цієї науки, зробіть висновки.

Перевірте себе

Продовжіть думку:

1. Метою історії держави і права зарубіжних країн як науки є

2. Предметом науки історії держави і права зарубіжних країн є

3. Ф.Савіньї, М.Пухта — це представники школи

права.

4. Преставниками соціологічної школи права були

5. Починаючи з сер. XIX ст., домінуючою в історико-правовій науці стала

школа права.

6. М. Ф. Володимирський—Буданов і О.Ф.Кістяківський представляли

течію в школі права на Україні.

24

Схарактеризуйте:

1. Процес виникнення та розвитку загальної історії держави і права.

2. Процес виникнення та розвитку вітчизняної науки історії держави і права зару­біжних країн.

3. Співвідношення науки та навчальної дисципліни «Історія держави і права зарубі­жних країн».

4. Систему навчального курсу «Історія держава і права зарубіжних країн».

5. Джерела і літературу з навчального курсу «Історія держава і права зарубіжних країн».

Порівняйте основні методологічні положення вітчизняної науки «Іс­торія держави і права зарубіжних країн» 40-80-х pp. і в 90-х pp., зро­біть висновки.

Покажіть значення вивчення «Історії держави і права зарубіжних країн» для майбутнього правоохоронця.

Готуйтесь до вивчення матеріалу 1-го модуля Повторіть:

1. Матеріал шкільного курсу з «Всесвітньої історії» (6 кл.) у тій його частині, де ви­світлюються передумови та процес виникнення держави у країнах Стародавнього Сходу: Єгипту, Вавилону, Індії і Китаю.

2. Матеріал шкільного курсу з «Основ правознавства» (9 кл.), а саме:

а) поняття: держава, суспільство, історичний тип держави;

б) теорії виникнення держави.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Аннерс Е. История европейского права: Пер. со швед. / Ин-т Европы.—М.: Нау­ка, 1996.

2. Библиография по всеобщей истории государства и права (1918—1978 гг.)/ Соста­витель В.Н.Садиков.—М.: Юрид. лит.,1979.

3. Бостан Л. М. Можливості та перспективи використання модульно-рейтингової системи оцінки знань, вмінь і навичок курсантів при вивченні історико-правових дисциплін // Вісник Запорізького юридичного інституту. — 1997. — № 2. — С. 144—155.

4. Бостан Л. М. Реалізація діяльнісного підходу при вивченні курсу «Історія дер­жави і права зарубіжних країн»// Вісник Запорізького юридичного інституту.— 1998. — № 1(3). — С 190—196.

5. Бостан Л. М. До питання про модульну побудову робочої програми навчальної дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн»// Вісник Запорізького юридич­ного інституту.—1999.—№ 2(7). — С 266—273.

6. Бостан Л. М., Бостан С. К. Деякі методологічні і методичні аспекти викладання історії держави і права зарубіжних країн у вищих юридичних закладах системи МВС України // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень Київського інституту внутрішніх справ / Редкол.: В. М. Синьов (голов, ред.) та ін. — К.: КІВС; «МП Леся», 2003. — №8. — С 149—155.

Вступ 25

7. Давид Р., Жофре-Спинозы К. Основные правовые системы современности. — М., 1997.

8. Историческое и логическое в познании государства и права. — Л., 1988.

9. Історія органів внутрішніх справ: Науково-бібліографічний довідник / За ред. Л. О. Зайцева, О. А. Гавриленко, В. М. Часнікова. — Харків.: Ун-т внутр. справ, 2000.

10. Новицкая Т. Е. Вопросы методологии истории государства и права // Вестник Московского государственного университета. Серия «Право». — 1997. — №1.— С. 3—19.

11. Тойнби А. Постижение истории. — М., 1991.

12. Хачатурян В. М. История мировых цивилизаций с древнейших времен до конца XX века: Пособие для общеобразоват. учебных заведений. — 4-е изд. — М.: Дрофа, 2000.

26

ДЕРЖАВА І ПРАВО КРАЇН КАСТОВО-СТАНОВОГО СУСПІЛЬСТВА

Розділ І

ДЕРЖАВА І ПРАВО СТАРОДАВНІХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

/YSodx/Skfe d,

Виникнення держави у давньосхідних країнах, основи їх суспільного ладу

Функції, механізм та форми давньосхідних держав

Право країн Стародавнього Сходу

Виникнення держави в античних країнах. Основи їх суспільного ладу

/ґ)одул/ь 5

Функції, механізм та форми античних держав

/ї\одул£ 6

Право античних держав

_{Розаіл II}

ДЕРЖАВА І ПРАВО КРАЇН СЕРЕДНЬОВІЧНИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

Ранньофеодальна держава і право в країнах европи

/71с?Эуи/4> о

Феодальна держава в країнах Західної Європи

Західноєвропейське феодальне право

/ПоЭуи/Ь Ю

Феодальна держава у країнах Сходу