- •Передмова
- •§ 1. Історія держави і права зарубіжних країн як наука
- •§2. Історія держави і права зарубіжних країн як навчальна дисципліна
- •1 Право країн середньовічного Сходу
- •§ 1. Неолітична революція і її вплив на формування політико-правового суспільства
- •§ 2. Протодержави і ранні держави
- •§ 3. Розклад родоплемінних відносин і виникнення рабовласницьких держав
- •§ 4. Особливості суспільного ладу країн Стародавнього Сходу
- •Функції, механізм та форми давньосхідних держав
- •§ 1. Функції давньосхідних держав
- •§ 2. Державний механізм країн Стародавнього Сходу
- •§ 3. Форми давньосхідних держав
- •§1. Виникнення права
- •§ 2. Спільні риси та особливості права давньосхідних країн
- •§ 3. Джерела права країн Стародавнього Сходу
- •§ 4. Правові інститути давньосхідних країн
- •4.1. Цивільно-правові інститути
- •4.2. Злочини і покарання
- •4.3. Судовий процес
- •Глава III
- •Глава VII
- •Глава VIII
- •Глава X
- •§1. Виникнення держави в античному світі
- •§ 2. Спільні риси та особливості суспільного ладу античних країн
- •Функції, механізм та форми античних держав
- •§1. Функції держав античного світу
- •§ 2. Державний механізм античних республік 2.1. Законодавчі органи
- •2.2. Виконавчі органи
- •2.3. Судові органи
- •§ 4.Форма та державний механізм монархічного Риму
- •§1. Право грецьких полісів
- •1.1. Основні риси права Афін і Спорти
- •1.2. Правові інститути Стародавніх Афін і Спорти
- •§ 2. Римське право
- •2.1. Періодизація римського права
- •2.2. Джерела римського права
- •2.3. Інститути римського права
- •§ 1. Основні риси феодалізму
- •§ 2. Держава і право Візантії
- •2.1. Візантійська держава
- •2.2. Право Візантії
- •2.3. Вплив Візантії на державно-правовий розвиток інших держав
- •§ 3. Держава і право франків й англосаксів
- •3.1. Держава у франків й англосаксів
- •3.2. Право у франків й англосаксів
- •XVII. Про рани
- •XXVI. Про вільновідпущеник
- •§ 1. Сеньйоріальна (ленна) монархія
- •§ 2. Станово-представницька монархія
- •§ 3. Абсолютна монархія
- •§ 4. Судові й правоохоронні органи в механізмі феодальної держави
- •Глава II
- •Глава VII
- •Глава X Про монети
- •Глава XI
- •Західноєвропейське феодальне право
- •§ 1. Основні риси феодального права
- •1.1. Основні риси права континентальної Європи
- •1.2. Основні риси феодального права Англії
- •§ 2. Основні інститути феодального права у країнах Західної Європи
- •2.1. Державно-правові інститути
- •2.2. Цивільно-правові інститути
- •2.3. Злочини і покарання
- •2.4. Судовий процес.
- •«Ленне право»
- •Глава II
- •§ 2. Виникнення і розвиток феодальних держав Далекого Сходу
- •2.1. Феодальна держава у Китаї
- •2.2. Японська феодальна держава
- •§ 3. Виникнення і розвиток мусульманських держав
- •3.1. Арабський халіфат
- •3.2. Турецький султанат (Османська імперія)
- •§ 1. Право далекосхідних країн 1.1. Джерела китайського і японського права
- •Правові джерела Китаю
- •§ 2. Мусульманське право
- •2.1. Основні риси мусульманського права
- •2.2. Джерела мусульманського права
- •2.3. Основні інститути мусульманського права
- •§ 1. Громадянське суспільство як історичний етап у розвитку людського суспільства
- •§ 2 Основні тенденції розвитку держави
- •2.1. Сутність держави та її еволюція
- •2.2. Форми держави та основні тенденції їх розвитку
- •§ 3. Основні тенденції розвитку права
- •3.1. Принципи та характерні риси нового права
- •3.2. Основні тенденції розвитку буржуазного права
- •§1. Ранні революції і їх вплив на становлення держави нового типу
- •1.1. Голландська революція та її вплив на формування основ держави нового типу
- •1.2. Англійська революція та її вплив на становлення держави нового типу
- •§ 2. Революції останньої чверті XVIII століття та їх вплив на становлення держави нового типу
- •2.1. Американська революція та її вплив на становлення держави нового типу
- •2.2. Французька революція та її вплив на становлення держави нового типу
- •§ 3. Революції середини XIX століття в Німеччині та їх вплив на становлення держави нового типу
- •§ 4. Буржуазна і капіталістична держави — держави перехідного типу
- •Глава I. Про Національні законодавчі збори
- •Глава 2. Про королівську владу, про регентство та про міністрів
- •Глава 3. Про здійснення законодавчої влади
- •Глава 4. Про здійснення виконавчої влади
- •Глава 5.Про судову владу
- •§ 1. Форми державного правління та їх розвиток після буржуазних революцій
- •1.1. Становлення парламентсько-монархічних форм правління та їх еволюція
- •1.2. Становлення республіканських форм правління та їх розвиток
- •§ 2. Форма політичного режиму зарубіжних країн
- •§ 3. Форми державно-територіального устрою та їх розвиток
- •3.1. Складна форма державно-територіального устрою та її розвиток
- •3.2. Проста (унітарна) форма політико-територіального устрою
- •II. Імперське законодавство
- •III. Союзна рада
- •IV. Головування
- •V. Рейхстаг
- •§1. Функції і механізм держави та основні тенденції їх розвитку
- •1.1. Зовнішні функції держави
- •1.2. Внутрішні функції держави
- •§ 2.Судові органи в державному механізмі зарубіжних країн
- •2.1. Судові органи Англії (Великобританії)
- •2.2. Судові органи Сполучених штатів Америки
- •2.3. Судові органи Франції
- •2.4. Судові органи Німеччини
- •§ 3. Поліцейські органи в державному механізмі розвинутих країн
- •3.1. Поліцейські органи в державному механізмі Великобританії
- •3.2. Поліцейські органи є державному механізмі сша
- •3.3. Поліцейські органи в державному механізмі Франції
- •3.4. Поліцейські органи є державному механізмі Німеччини
- •Становлення та розвиток конституційного права в зарубіжних країнах
- •§ 1. Основні етапи та тенденції розвитку конституційного права у країнах західної цивілізації
- •1.1. Формування засад конституційного права
- •1.2. Основні тенденції розвитку конституційного права у XIX столітті
- •1.3. Основні тенденції розвитку конституційного права у XX столітті
- •§ 2. Джерела конституційного права зарубіжних країн
- •2.1. Кодифіковані конституції
- •2.2. Некодифіковані конституції
- •§ 3. Основні інститути конституційного права в зарубіжних країнах
- •3.1. Інститут начал організації й діяльності державного механізму
- •3.2. Інститут конституційного статусу особи
- •§ 1. Джерела цивільного права і процесу
- •1.1. Джерела цивільного права і процесу країн англо-американської правової сім'ї
- •1.2.Джерела цивільного права і процесу країн континентальної правової сім'ї
- •§ 2. Основні інститути цивільного права
- •2.1.Основні інститути цивільного права країн англо-американської правової сім'ї
- •2.2.Основні інститути цивільного права країн континентальної правової сім'ї
- •§ 3. Суміжні з цивільним правом галузі права
- •3.1. Торгове право
- •3.2. Трудове право і соціальне законодавство
- •3.3. Правове регулювання охорони навколишнього середовища
- •Глава II. Про докази походження законних дітей (319—330)
- •Глава III Про позашлюбних дітей (331—342)
- •Глава II. Про узаконення, здійснене шляхом усиновлення (368—370)
- •Глава II. Про рухомість (527—536)
- •Глава III. Про майно стосовно тих, хто ним володіє (537—543)
- •Глава II. Про користування та про проживання (625—636)
- •Глава II. Сервітути, встановлені законом (649—685)
- •Глава II. Про здатність робити розпорядження або одержувати в силу да рування між живими або на підставі заповіту (901—912)
- •Глава III. Про частину майна, якою можна розпоряджатися, і про її змен шення (913—930)
- •Глава III Про силу зобов'язань (1134—1167)
- •Глава II. Про режим спільності (1399—1539)
- •Глава III. Про режим при наявності приданого (1540—1581)
- •§459. Продавець речі відповідає перед покупцем за те, що на час переходу ризику на
- •Книга третя. Речове право
- •§859. Власник може силою протидіяти забороненому самоуправству.
- •Книга четверта. Сімейне право
- •Книга п'ята. Спадкоємне право
- •§ 1. Теоретичні засади буржуазного кримінального права
- •1.2. Просвітницько-гуманістична теорія кримінального права
- •1.2. Класична школа кримінального права
- •1.3. Антрополого-соціологічна школа кримінального права
- •§ 2. Джерела кримінального права
- •2.1. Джерела кримінального права країн англо-американської правової сім'ї
- •2.2. Джерела кримінального права країн континентальної правової сім'ї
- •§ 3. Інститути кримінального права
- •§ 4. Кримінальний процес
- •4.1. Джерела кримінального процесу
- •4.2. Основні риси кримінального процесу
- •Глава II. Про покарання виправні 40—43
- •Глава III. Про покарання й інші каральні заходи, які можуть бути призначені за злочини та провини 55
- •Глава IV. Про покарання за рецидив злочинів та провин 56—58
- •Глава II. Злочини і провини проти конституційної хартії 109-131
- •Глава III. Злочини і провини проти громадського спокою 132-294
- •Глава II. Злочини та провини проти власності 379—463
- •§3581. Вирок до тюремного ув'язнення
- •Глава 228. Смертний вирок
- •§3591. Вирок до страти
- •§3592. Пом'якшувальні к обтяжувальні фактори, що мають бути розглянуті при рішенні питання про виправданість смертного вироку
- •Глава 1. Загальні принципи
- •Глава 1. Загальні положення
- •Розділ IV держава і право країн східної цивілізації
- •Держава у країнах далекого і близького сходу
- •§ 1. Становлення й розвиток держави нового типу в далекосхідних країнах
- •1.1. Японська держава
- •1.2. Китайська держава
- •§ 2. Держава в країнах Близького Сходу
- •2.1. «Нафтові монархії» Перської затоки
- •2.2. «Нафтові республіки» Перської затоки
- •2.3. Турецька республіка
- •Глава tv. Парламент
- •Глава V. Кабінет
- •Право країн східної цивілізації
- •§ 1. Право далекосхідних країн 1.1. Право Японії
- •1.2. Право Китаю
- •§ 2. Право мусульманських країн 2.1. Основні риси права близькосхідних країн
- •2.2. Право Туреччини
- •Розділ 7. Неутворення складу злочину. Пом'якшення покарання і звільнення від покарання
- •П. Література 2.1) навчальна (підручники, навчальні посібники)
- •2.2) Спеціальна (монографічна)
- •2.3.) Статті
- •§ 2. Судові органи в державному механізмі зарубіжних країн
§ 2. Основні інститути феодального права у країнах Західної Європи
2.1. Державно-правові інститути
У період феодалізму з'являються зародки державно-правових інститутів, які об'єднували групу норм, пов'язаних із регулюванням державно-політичних відносин володарювання. У нечислених джерелах такого роду знайшли відображення відносини, що характеризували деякі елементи устрою органів державної влади, основи взаємозв'язку держави й особистості. Оскільки в особі держави виступав монарх, цей взаємозв'язок виявлявся, перш за все, в прагненні окремих категорій людей обмежити всевладдя монархічної влади і, якщо це вдавалося, то воно відповідним чином впливало на окремі елементи державного механізму.
З документів феодальної епохи, у яких знайшли закріплення окремі (поки що) елементи державно-правових інститутів, найбільш відомі три: Велика хартія вольностей 1215 p. (Англія); «Золота булла» 1356 р. (Німеччина) і Великий березневий ордонанс 1357 р. (Франція). Деякі державно-правові норми закріплені і в «Саксонському дзерцалі».
У Великій хартії вольностей закріплювались, насамперед інтереси баронів, що очолили рух за обмеження королівської влади і закріплення своїх прав. Відповідно до підписаної королем Хартії, баронські лени проголошувалися такими, що вільно успадковувалися. Король не мав права жадати від молодого барона, що вступав у спадщину, більшої, ніж було установлено здавна у феодальному договорі платні — рельєфу, й обіцяв не зловживати правом опіки над неповнолітніми васалами. Хартія відновлювала деякі сеньйоріальні права баронів, обмежені в результаті розширення королівської юрисдикції. Так, забо-
228 Частина І. Держава і право країн кастово-станового суспільства
ронялося переносити за королівським наказом позови про власність із курії барона в королівську курію. Король обіцяв усунути усяке свавілля при обкладенні баронів грошовими повинностями. Тільки в трьох випадках барони були зобов'язані давати королю помірну грошову допомогу: при викупі короля з полону, при посвяченні в лицарі його старшого сина, на весілля старшої дочки від першого шлюбу.
Водночас деякі постанови Хартії захищали інтереси інших учасників руху: підтверджувалися привілеї, що раніше існували, і свободи церкви та духовенства, зокрема, свобода церковних виборів; барони обіцяли не брати зі своїх ва-салів-лицарів будь яких зборів без їхньої згоди, крім звичайних феодальних допомог, а також не спонукати їх до виконання повинностей у більшому розмірі, ніж той, що передбачено звичаєм.
Хартія підтверджувала давні вольності Лондона та інших міст, а також право купців, у тому числі іноземних, вільно виїжджати з Англії і в'їжджати до неї, вести торгівлю без будь яких обмежень.
Вільним селянам було обіцяно не обтяжувати їх непосильними поборами, не розоряти штрафами.
Деякі положення Хартії відіграли значну роль у політичній еволюції Англії. Мова йде, насамперед, про статті 12 і 14, які передбачали створення Ради королівства — збори всіх королівських васалів, що мали обмежити владу короля з одного із найважливіших питань — стягнення різноманітного роду податей. Ці статті послужили юридичною основою для створення станово-представницької установи в Англії, якою згодом став парламент, і для закріплення за ним одного з найважливіших прав — санкції на оподаткування народу.
Великої уваги заслуговують статті 38, 39 Хартії. Стаття 38 забороняла чиновникам притягувати будь кого до відповідальності тільки за усною заявою без свідків, які заслуговують довіри. Стаття 39 забороняла арешт, ув'язнення, позбавлення володіння, оголошення поза законом, вигнання або знедолення будь-яким чином вільних людей інакше як за законним вироком і за законом країни. У той час поняттям «вільна людина» позначався феодал. Проте надалі під «вільною людиною» формально стали розуміти усякого вільного жителя Англії. Зміст статті 39 Хартії було згодом розвинуто в інших подібних документах1.
У першій частині «Саксонського дзерцала» закріплені «конституційні» принципи організації імперії: верховенство права і доктрину «двох мечів». Верховенство права є наслідком його божественного походження («Бог сам є право»), з чого виводиться проголошений принцип опору всякій незаконній і несправедливій владі. Відповідно до доктрини «двох мечів», проголошеної церковними ідеологами у XII ст., духовний «меч» (влада) призначений папі римському, а світський — імператору. Духовна і світська влада допомагають і підтримують одна одну, і хто «противиться папі», має бути примушений до слухняності за допомогою світського суду.
Імператору належав «перший щит» у феодальних сходах. Він мав, регалії (права) на надра, право вищої юрисдикції «повсюдно». У будь-якім місці його перебування він мав право суду, карбування монети, стягування мита. Однак, оскільки імператор не міг «бути повсюдно і судити всі злочини повсякчас», він передавав князям графські судові повноваження.
1 Петиція про право 1628 г. и Хабеас Корпус Акт 1679 г., про що мова піде далі Розділ II. Держава і право країн середньовічних иивілізацій 229
Імператор мав обиратися князями. Після посвяти місцевими єпископами він отримував королівську владу і титул, після посвяти папою — імператорські регалії. Імператор не міг бути відлучений від церкви, за винятком трьох випадків: «сумнівів» у щирій вірі, залишення законної дружини і руйнування храму.
Правовий статус людини визначався його становою належністю. «Ніхто не може знайти іншого права, крім властивого за народженням», — записано в «Саксонському дзерцалі». Разом з тим автор засуджує кріпосне право, його «розум не може зрозуміти того, що хто-небудь повинний бути у власності іншого». Кріпосне, на його думку, виводиться з несправедливого і неправедного звичаю, який тепер звели в право.
Золота булла 1356 р. закріплювала основні елементи державного механізму і форми німецької держави. Відповідно до цього документу імператор Німеччини обирався колегією курфюрстів (вищих феодалів), склад якої був чітко визначений. Гідність курфюрстів було визнано за трьома духовними (Майнцем, Кьольном і Триром) і чотирма світськими (Богемією, Пфальцем, Саксен-Виттенбергом і Бранденбургом) землями. Вибори мали проводитися більшістю голосів.
Імператор визнавав самостійність курфюрстів у їхніх володіннях і зобов'язувався не втручатися у внутрішні справи князів. Було узаконено право одних князів вести війни проти інших князів імперії. Забороні піддавалися тільки війни васалів проти сеньйорів. У числі прав, наданих курфюрстам, була регалія, тобто виключне право видобутку дорогоцінних металів, а також карбування монети. Проголошувалось, що держава є політичною організацією суверенних князів, і міста не можуть незалежно від князів претендувати на політичну роль, Золота Булла заборонила союзи міст. Вирішення усіх важливих державних справ передавалося колегії курфюрстів, яка мала скликатися щорічно.
У межах своїх володінь князі отримували всі права самостійних володарів. їх єдність була номінальною. Імперія зберігалася як символ, як назва, але не як реальна політична єдність. Колегія мала право суду над імператором і його усунення. Стягування мита, право вищої юрисдикції — усе це належало курфюрстам. Таким чином, у Німеччині була юридично оформлена олігархія кількох найбільших феодалів, що склалася ще до «Золотої булли».
Через рік після прийняття «Золотої булли», у березні 1357 р. у Франції з'явився т.зв. Великий березневий ордонанс. Він був виданий дофіном Карлом (спадковим принцем), під тиском Генеральних штатів, із якими майбутній король (Карл V) постійно конфліктував.
В ордонансі передбачалася:
передача Генеральним штатам контролю над управлінням і витратою фінансів;
виключне право Генеральних штатів на видачу субсидій, що призначалися тільки на один рік;
право штатів збиратися через три місяці для контролю над витратою виданих субсидій.
Король обіцяв діяти в згоді зі штатами у випадку військових дій, а штати зробили спробу взяти під свій контроль організацію армії. Генеральні штати прийняли ряд заходів проти свавілля королівської адміністрації. Проте вони не могли домогтися обмеження королівської влади, його адміністрації, а відповідно, і значного впливу на вирішення державних питань. їм не вдалося домогтися навіть того, що було закріплено в англійській Великій Хартії вольностей.
230 Частина І. Держава і право країн кастово-станового суспільства
Незабаром Березневий ордонанс, як і Велика Хартія вольностей у свій час, був скасований королем. Поява таких документів хоча б на короткий час створила свого роду прецедент, що послужив зразком успішної боротьби представників народу за обмеження всевладдя монархічної влади і створення органів влади з безпосередньою їх участю.