- •Передмова
- •§ 1. Історія держави і права зарубіжних країн як наука
- •§2. Історія держави і права зарубіжних країн як навчальна дисципліна
- •1 Право країн середньовічного Сходу
- •§ 1. Неолітична революція і її вплив на формування політико-правового суспільства
- •§ 2. Протодержави і ранні держави
- •§ 3. Розклад родоплемінних відносин і виникнення рабовласницьких держав
- •§ 4. Особливості суспільного ладу країн Стародавнього Сходу
- •Функції, механізм та форми давньосхідних держав
- •§ 1. Функції давньосхідних держав
- •§ 2. Державний механізм країн Стародавнього Сходу
- •§ 3. Форми давньосхідних держав
- •§1. Виникнення права
- •§ 2. Спільні риси та особливості права давньосхідних країн
- •§ 3. Джерела права країн Стародавнього Сходу
- •§ 4. Правові інститути давньосхідних країн
- •4.1. Цивільно-правові інститути
- •4.2. Злочини і покарання
- •4.3. Судовий процес
- •Глава III
- •Глава VII
- •Глава VIII
- •Глава X
- •§1. Виникнення держави в античному світі
- •§ 2. Спільні риси та особливості суспільного ладу античних країн
- •Функції, механізм та форми античних держав
- •§1. Функції держав античного світу
- •§ 2. Державний механізм античних республік 2.1. Законодавчі органи
- •2.2. Виконавчі органи
- •2.3. Судові органи
- •§ 4.Форма та державний механізм монархічного Риму
- •§1. Право грецьких полісів
- •1.1. Основні риси права Афін і Спорти
- •1.2. Правові інститути Стародавніх Афін і Спорти
- •§ 2. Римське право
- •2.1. Періодизація римського права
- •2.2. Джерела римського права
- •2.3. Інститути римського права
- •§ 1. Основні риси феодалізму
- •§ 2. Держава і право Візантії
- •2.1. Візантійська держава
- •2.2. Право Візантії
- •2.3. Вплив Візантії на державно-правовий розвиток інших держав
- •§ 3. Держава і право франків й англосаксів
- •3.1. Держава у франків й англосаксів
- •3.2. Право у франків й англосаксів
- •XVII. Про рани
- •XXVI. Про вільновідпущеник
- •§ 1. Сеньйоріальна (ленна) монархія
- •§ 2. Станово-представницька монархія
- •§ 3. Абсолютна монархія
- •§ 4. Судові й правоохоронні органи в механізмі феодальної держави
- •Глава II
- •Глава VII
- •Глава X Про монети
- •Глава XI
- •Західноєвропейське феодальне право
- •§ 1. Основні риси феодального права
- •1.1. Основні риси права континентальної Європи
- •1.2. Основні риси феодального права Англії
- •§ 2. Основні інститути феодального права у країнах Західної Європи
- •2.1. Державно-правові інститути
- •2.2. Цивільно-правові інститути
- •2.3. Злочини і покарання
- •2.4. Судовий процес.
- •«Ленне право»
- •Глава II
- •§ 2. Виникнення і розвиток феодальних держав Далекого Сходу
- •2.1. Феодальна держава у Китаї
- •2.2. Японська феодальна держава
- •§ 3. Виникнення і розвиток мусульманських держав
- •3.1. Арабський халіфат
- •3.2. Турецький султанат (Османська імперія)
- •§ 1. Право далекосхідних країн 1.1. Джерела китайського і японського права
- •Правові джерела Китаю
- •§ 2. Мусульманське право
- •2.1. Основні риси мусульманського права
- •2.2. Джерела мусульманського права
- •2.3. Основні інститути мусульманського права
- •§ 1. Громадянське суспільство як історичний етап у розвитку людського суспільства
- •§ 2 Основні тенденції розвитку держави
- •2.1. Сутність держави та її еволюція
- •2.2. Форми держави та основні тенденції їх розвитку
- •§ 3. Основні тенденції розвитку права
- •3.1. Принципи та характерні риси нового права
- •3.2. Основні тенденції розвитку буржуазного права
- •§1. Ранні революції і їх вплив на становлення держави нового типу
- •1.1. Голландська революція та її вплив на формування основ держави нового типу
- •1.2. Англійська революція та її вплив на становлення держави нового типу
- •§ 2. Революції останньої чверті XVIII століття та їх вплив на становлення держави нового типу
- •2.1. Американська революція та її вплив на становлення держави нового типу
- •2.2. Французька революція та її вплив на становлення держави нового типу
- •§ 3. Революції середини XIX століття в Німеччині та їх вплив на становлення держави нового типу
- •§ 4. Буржуазна і капіталістична держави — держави перехідного типу
- •Глава I. Про Національні законодавчі збори
- •Глава 2. Про королівську владу, про регентство та про міністрів
- •Глава 3. Про здійснення законодавчої влади
- •Глава 4. Про здійснення виконавчої влади
- •Глава 5.Про судову владу
- •§ 1. Форми державного правління та їх розвиток після буржуазних революцій
- •1.1. Становлення парламентсько-монархічних форм правління та їх еволюція
- •1.2. Становлення республіканських форм правління та їх розвиток
- •§ 2. Форма політичного режиму зарубіжних країн
- •§ 3. Форми державно-територіального устрою та їх розвиток
- •3.1. Складна форма державно-територіального устрою та її розвиток
- •3.2. Проста (унітарна) форма політико-територіального устрою
- •II. Імперське законодавство
- •III. Союзна рада
- •IV. Головування
- •V. Рейхстаг
- •§1. Функції і механізм держави та основні тенденції їх розвитку
- •1.1. Зовнішні функції держави
- •1.2. Внутрішні функції держави
- •§ 2.Судові органи в державному механізмі зарубіжних країн
- •2.1. Судові органи Англії (Великобританії)
- •2.2. Судові органи Сполучених штатів Америки
- •2.3. Судові органи Франції
- •2.4. Судові органи Німеччини
- •§ 3. Поліцейські органи в державному механізмі розвинутих країн
- •3.1. Поліцейські органи в державному механізмі Великобританії
- •3.2. Поліцейські органи є державному механізмі сша
- •3.3. Поліцейські органи в державному механізмі Франції
- •3.4. Поліцейські органи є державному механізмі Німеччини
- •Становлення та розвиток конституційного права в зарубіжних країнах
- •§ 1. Основні етапи та тенденції розвитку конституційного права у країнах західної цивілізації
- •1.1. Формування засад конституційного права
- •1.2. Основні тенденції розвитку конституційного права у XIX столітті
- •1.3. Основні тенденції розвитку конституційного права у XX столітті
- •§ 2. Джерела конституційного права зарубіжних країн
- •2.1. Кодифіковані конституції
- •2.2. Некодифіковані конституції
- •§ 3. Основні інститути конституційного права в зарубіжних країнах
- •3.1. Інститут начал організації й діяльності державного механізму
- •3.2. Інститут конституційного статусу особи
- •§ 1. Джерела цивільного права і процесу
- •1.1. Джерела цивільного права і процесу країн англо-американської правової сім'ї
- •1.2.Джерела цивільного права і процесу країн континентальної правової сім'ї
- •§ 2. Основні інститути цивільного права
- •2.1.Основні інститути цивільного права країн англо-американської правової сім'ї
- •2.2.Основні інститути цивільного права країн континентальної правової сім'ї
- •§ 3. Суміжні з цивільним правом галузі права
- •3.1. Торгове право
- •3.2. Трудове право і соціальне законодавство
- •3.3. Правове регулювання охорони навколишнього середовища
- •Глава II. Про докази походження законних дітей (319—330)
- •Глава III Про позашлюбних дітей (331—342)
- •Глава II. Про узаконення, здійснене шляхом усиновлення (368—370)
- •Глава II. Про рухомість (527—536)
- •Глава III. Про майно стосовно тих, хто ним володіє (537—543)
- •Глава II. Про користування та про проживання (625—636)
- •Глава II. Сервітути, встановлені законом (649—685)
- •Глава II. Про здатність робити розпорядження або одержувати в силу да рування між живими або на підставі заповіту (901—912)
- •Глава III. Про частину майна, якою можна розпоряджатися, і про її змен шення (913—930)
- •Глава III Про силу зобов'язань (1134—1167)
- •Глава II. Про режим спільності (1399—1539)
- •Глава III. Про режим при наявності приданого (1540—1581)
- •§459. Продавець речі відповідає перед покупцем за те, що на час переходу ризику на
- •Книга третя. Речове право
- •§859. Власник може силою протидіяти забороненому самоуправству.
- •Книга четверта. Сімейне право
- •Книга п'ята. Спадкоємне право
- •§ 1. Теоретичні засади буржуазного кримінального права
- •1.2. Просвітницько-гуманістична теорія кримінального права
- •1.2. Класична школа кримінального права
- •1.3. Антрополого-соціологічна школа кримінального права
- •§ 2. Джерела кримінального права
- •2.1. Джерела кримінального права країн англо-американської правової сім'ї
- •2.2. Джерела кримінального права країн континентальної правової сім'ї
- •§ 3. Інститути кримінального права
- •§ 4. Кримінальний процес
- •4.1. Джерела кримінального процесу
- •4.2. Основні риси кримінального процесу
- •Глава II. Про покарання виправні 40—43
- •Глава III. Про покарання й інші каральні заходи, які можуть бути призначені за злочини та провини 55
- •Глава IV. Про покарання за рецидив злочинів та провин 56—58
- •Глава II. Злочини і провини проти конституційної хартії 109-131
- •Глава III. Злочини і провини проти громадського спокою 132-294
- •Глава II. Злочини та провини проти власності 379—463
- •§3581. Вирок до тюремного ув'язнення
- •Глава 228. Смертний вирок
- •§3591. Вирок до страти
- •§3592. Пом'якшувальні к обтяжувальні фактори, що мають бути розглянуті при рішенні питання про виправданість смертного вироку
- •Глава 1. Загальні принципи
- •Глава 1. Загальні положення
- •Розділ IV держава і право країн східної цивілізації
- •Держава у країнах далекого і близького сходу
- •§ 1. Становлення й розвиток держави нового типу в далекосхідних країнах
- •1.1. Японська держава
- •1.2. Китайська держава
- •§ 2. Держава в країнах Близького Сходу
- •2.1. «Нафтові монархії» Перської затоки
- •2.2. «Нафтові республіки» Перської затоки
- •2.3. Турецька республіка
- •Глава tv. Парламент
- •Глава V. Кабінет
- •Право країн східної цивілізації
- •§ 1. Право далекосхідних країн 1.1. Право Японії
- •1.2. Право Китаю
- •§ 2. Право мусульманських країн 2.1. Основні риси права близькосхідних країн
- •2.2. Право Туреччини
- •Розділ 7. Неутворення складу злочину. Пом'якшення покарання і звільнення від покарання
- •П. Література 2.1) навчальна (підручники, навчальні посібники)
- •2.2) Спеціальна (монографічна)
- •2.3.) Статті
- •§ 2. Судові органи в державному механізмі зарубіжних країн
§ 4. Правові інститути давньосхідних країн
За недостатністю джерел ми не маємо можливості схарактеризувати державно-правові інститути, тобто сукупність норм, які регулювали суспільні відносини у процесі організації та здійснення державної влади. Оскільки ці норми походили безпосередньо від вищої влади і охоплювали своїм регулюванням відносини, суб'єктами яких були особи при владі, то і необхідності їх надійного закріплення не було.
Цього не можна сказати про цивільно-правові інститути, які регулювали майнові, та пов'язані з ними немайнові відносини, та кримінально-правові інститути, які визначали злочини та відповідні до них міри покарання.
Так як норми цих інститутів відносились до широкого кола осіб, які мали їх знати, то вони знайшли своє відображення та закріплення у «законодавстві» тих часів. Тому ми маємо можливість більш детально з ними ознайомитись.
4.1. Цивільно-правові інститути
Серед цивільно-правових інститутів найдавніших часів слід відмітити: інститут права власності, зобов'язань, спадкування, інститут, який регулював сімейно-шлюбні відносини.
Правове регулювання власності
Правові пам'ятки країн Стародавнього Сходу дають можливість розглянути розвиток форм власності і, зокрема, становлення приватної власності на землю, рабів та інше майно.
Поряд з державною власністю досить рано з'являється приватна власність на рухоме майно — рабів. Власність на раба захищалася дуже активно. У Ва-вилоні людину, яка вивела за міську браму чужого раба, сховала рабів-утікачів або рабиню, чекала страта. Цирюльник, який виводив тавро раба, втрачав пальці. За Законами Хаммурапі, якщо раб скаже хазяїну «ти не мій пан», то та-
64 Частина І. Держава і право країн кастово-станового суспільства
кому рабу слід було відрізати вухо. В той же час раб мушкенума мав право оженитися на вільній дівчині, мати дім, майно.
Довгий час зберігалася общинна земельна власність. Але поступово починає розвиватися і державна (палацева) власність на землю. Великими землевласниками в Єгипті та Вавилоні були храми. Закони царя Хаммурапі розрізняють власність палацеву, храмову, общинну і приватну, включаючи до переліку об'єктів приватної власності поле, сад, дім, рабів та інше майно. В цих Законах розглядається і особливий правовий режим так званого майна «ілку». Таке майно у вигляді поля, саду, дому, худоби надавалось воїнам за умови їх служби. Воїн володів і користувався майном «ілку», але не мав права продати, або обміняти його. Якщо ж воїн відмовлявся йти в похід, посилав замість себе іншу людину, він мав бути страчений, а його майно переходило найманцю.
У порівнянні з іншими країнами Сходу, власницькі майнові відносини у стародавніх євреїв були розвинені слабше. їх земельні володіння тривалий час не набували статусу сімейної власності: вважалося, що євреї володіють землею на умовах спадкового утримування від Бога за обов'язок виконувати його закони. Землі ділилися в роду по сім'ях на 49 років, в 50-й, «ювілейний» рік проводився повний перерозподіл земель, прощалися всі борги, відпускалися на волю раби. Перерозподіл власності проводився і в кожний 7-й, «суботній» рік. Тим самим право намагалося зберегти умовно патріархальну рівність сімей. Кожен єврей старший 20 років зобов'язаний був нести з наданого сім'ї володіння військову службу (тим, хто щойно одружувався, надавалася відстрочка від «призову» на один рік).
В особливому становищі була земельна власність священнослужителів — левітів, або храмова, яка практично знаходилась в їх необмеженому розпорядженні і ніяким переділам не підлягала.
Правове регулювання зобов'язальних відносин
Давньосхідному праву були відомі різні види договорів. Купівля-продаж — один з найпоширеніших і найдавніших видів договору. На Сході продавалися різноманітні товари, в тому числі земля і раби. Але під час продажу землі необхідним було дотримання особливих формальностей. У Єгипті такий договір укладався в присутності свідків. Імена свідків і ціна фіксувалися в особливому документі, де записувався і текст клятви, яка проголошувалася при укладанні договору. В Індії при продажу землі переважне право купівлі належало родичам, сусідам і кредиторам, і лише після них можливість купити землю отримували всі бажаючі. Ціну землі визначали 40 сусідів. Якщо внаслідок «змагання» покупців була запропонована більш висока ціна, ніж встановлена сусідами, то лишок надходив до казни.
Не менш важливим був договір позики. Позичаючи гроші або зерно, боржник сплачував дуже високі відсотки. В Єгипті, як забезпечення договору, фігурував навіть заклад мумії (майбутньої — Л. Б., С. Б.) самого боржника. У Вавилоні, де спершу неспроможний боржник ставав рабом, Хаммурапі був вимушений дещо обмежити сваволю кредитора. Боржник одержував можливість при відсутності грошей віддати борг зерном, при відсутності зерна — хатнім майном, передати кредитору засіяне поле. Якщо і це було неможливим, то доводилось віддавати в боргову кабалу строком на три роки членів сім'ї боржника. Коли врожай боржника гинув через повінь або засуху, то він звільнявся від сплати відсотків за цей рік.
Розділ І. Держава і право стародавніх цивілізацій 65
ум
Своєрідністю відзначався договір позики в Індії. Розмір відсотків залежав тут від варни боржника: для брахмана він становив 2% на місяць, для кшатп-рія — 3%, для вайш'ї — 4%, для шудри — 5%. Кредитору дозволялось будь-яким засобом примушувати боржника до сплати боргу: хитрістю, насильством тощо. Якщо боржник не мав змоги вчасно сплатити борг, наслідки залежали також від варни, до якої він належав. Боржник рівної або нижчої варни, ніж кредитор, повинен був відробити борг. Боржник вищої варни мав право сплачувати борг поступово.
Добре відомі були також договори дарування, перевезення, оренди, зберігання тощо. В Індії практикувалось надання речі напрокат, спільне користування житлом, зерносховищем тощо.
На кінець рабовласницького періоду набув поширення договір особистого найму. Наймані робітники використовувались в землеробстві, скотарстві, торгівлі. Широке розповсюдження одержав і договір земельної оренди.
Правове регулювання сімейно-шлюбних відносин
Цей інститут був досить розвинутий у всіх народів Стародавнього Сходу, особливо у євреїв. У їх релігійно-правовій традиції сім'я займала значно більше місця в загальному укладі, ніж це було в інших народів Сходу. Зберігання сімейних устоїв зумовлювало інші правові начала і в майнових, і в карно-правових відносинах. Залишаючись патріархальною, староєврейська сім'я в більшій мірі обмежувалася кровнородинними зв'язками, які доповнювалися релігійною спорідненістю.
Шлюб для євреїв визнавався не тільки бажаним, але і прямо обов'язковим для всіх, хто досягнув 13 років; від шлюбу звільнялися тільки ті, що «вивчають закон», а для священиків шлюб не був заборонений. Формально шлюби могли бути і різноплемінними, але священний характер їм додавала тільки релігійна єдність.
Форми шлюбу в країнах Сходу були різними. Шлюб укладався від імені батьків жениха і нареченої. У євреїв батько або брат виступали також у ролі жерця при його укладанні. Самій процедурі передувало обов'язкове заручення, а весілля здійснювалося через 7 днів. Укладався шлюб письмовим договором, або узаконенням співжиття. Часто шлюб був неприхованою продажею дівчини. Так, в Індії, в деяких випадках наречений сплачував за дівчину гроші або давав батькам бика або корову. У Вавилоні наречений сплачував батькові дівчини особливу викупну платню — терхатум.
Становище чоловіка і дружини в шлюбі істотно відрізнялося. У євреїв при першому вступі в шлюб зобов'язана була засвідчити свою непорочність,
в іншому випадку наречена могла бути вбита перед будинком свого батька. Для чоловіка в принципі допускалося багатоженство заради дітородіння, однак мати більше трьох дружин вважалося порушенням заповіді. У Вавилоні чоловік при наявності дружини мав право взяти собі ще наложницю. Порядок визначення старшинства дружини був різний, наприклад, в Індії він визначався ва-рновою приналежністю, в Китаї головною дружиною вважалась перша.
Досить детально в законах регулювалися взаємні обов'язки чоловіка і дружини. Чоловік повинен був давати прожиток дружині, одягати її і мати з нею співжиття. Дружина зобов'язувалася бути вірною і слухняною чоловіку; всі свої майнові придбання мала передавати йому. В Законах Ману відверто сказано про панування чоловіка над своєю жінкою. Вважалось, що ні дівчина, ні лі-
66 Частина І. Держава і право країн кастово-станового суспільства
тня жінка не мають права щось робити з власної волі навіть у своєму домі. В дитинстві жінка повинна підкорятися батькові, в молодості — чоловікові, після смерті чоловіка — своїм синам. Дуже обмеженими були і майнові права жінки. Вавилонський шлюб будувався на дещо інших основах. Тут дружина могла сама укладати договори, виступати в суді тощо. Деякою майновою самостійністю користувалась заміжня жінка в Єгипті.
Розірвання шлюбу, як правило, міг вимагати лише чоловік. В Індії вважалось, що ні продана, ні покинута дружина не звільнялась від свого чоловіка. Однак, «якщо дружина не родить дітей, — стверджували Закони Ману, — можна взяти іншу на восьмому році, якщо народжує дітей мертвими — на десятому, якщо народжує (тільки) дівчат — на одинадцятому, але якщо говорить грубо — негайно». Відповідно до Законів Хаммурапі причиною розлучення могли бути безплідність дружини, серйозна хвороба та ін. Жінка не могла укласти новий шлюб, якщо чоловік потрпив у полон, залишив общину тощо.
У законах Моісея розлучення визнавалось можливим з ініціативи і чоловіка, і дружини. Жінка могла розлучитися без будь-яких причин, якщо вона була взята заміж у віці молодше 13 років. У решті випадків необхідно було обґрунтувати порушення чоловіком його подружніх обов'язків. Заборонялося поновлювати вже колись розірваний шлюб.
Найбільш своєрідним інститутом давньосхідного шлюбного права був звичай, що у євреїв має назву левірат. Після смерті чоловіка, вдову зобов'язаний був взяти заміж його брат або старший родич. Відмова розглядалась як грубе порушення звичаю і образа: вдова, знявши свої черевики, плювала в обличчя відказнику.
Правове регулювання спадкових відносин
По-різному вирішувалось і питання про успадкування. В Китаї спадкоємцем був старший син першої дружини. Коли не було синів, право успадкування переходило до інших родичів померлого, і тільки за їх відсутністю спадкоємницею ставала дружина. Сини були головними спадкоємцями і в Індії. Але тут вирішальне значення набувала належність матері до певної варни. Наприклад, якщо брахман мав дітей від жінок різних варн, то син брахманки одержував 4 частки, син кшатрійки — 3 частки і т.д. Трохи інший порядок був у Вавило-ні. Спадщина розподілялась тут порівну між синами. Дочки одержували свої частки у вигляді приданого. В Єгипті діти (і сини, і дочки) успадковували порівну. Щоправда, деяку перевагу отримував старший син. У євреїв старший син повинен був в будь-якому випадку отримати половину майна. При відсутності сина могли успадковувати і дочки, за відсутності їх, вступали в свої права брати, дядьки по батькові. Вдова мала право на повернення приданого і на виділення спеціальної частини колишнього майна.