- •Передмова
- •§ 1. Історія держави і права зарубіжних країн як наука
- •§2. Історія держави і права зарубіжних країн як навчальна дисципліна
- •1 Право країн середньовічного Сходу
- •§ 1. Неолітична революція і її вплив на формування політико-правового суспільства
- •§ 2. Протодержави і ранні держави
- •§ 3. Розклад родоплемінних відносин і виникнення рабовласницьких держав
- •§ 4. Особливості суспільного ладу країн Стародавнього Сходу
- •Функції, механізм та форми давньосхідних держав
- •§ 1. Функції давньосхідних держав
- •§ 2. Державний механізм країн Стародавнього Сходу
- •§ 3. Форми давньосхідних держав
- •§1. Виникнення права
- •§ 2. Спільні риси та особливості права давньосхідних країн
- •§ 3. Джерела права країн Стародавнього Сходу
- •§ 4. Правові інститути давньосхідних країн
- •4.1. Цивільно-правові інститути
- •4.2. Злочини і покарання
- •4.3. Судовий процес
- •Глава III
- •Глава VII
- •Глава VIII
- •Глава X
- •§1. Виникнення держави в античному світі
- •§ 2. Спільні риси та особливості суспільного ладу античних країн
- •Функції, механізм та форми античних держав
- •§1. Функції держав античного світу
- •§ 2. Державний механізм античних республік 2.1. Законодавчі органи
- •2.2. Виконавчі органи
- •2.3. Судові органи
- •§ 4.Форма та державний механізм монархічного Риму
- •§1. Право грецьких полісів
- •1.1. Основні риси права Афін і Спорти
- •1.2. Правові інститути Стародавніх Афін і Спорти
- •§ 2. Римське право
- •2.1. Періодизація римського права
- •2.2. Джерела римського права
- •2.3. Інститути римського права
- •§ 1. Основні риси феодалізму
- •§ 2. Держава і право Візантії
- •2.1. Візантійська держава
- •2.2. Право Візантії
- •2.3. Вплив Візантії на державно-правовий розвиток інших держав
- •§ 3. Держава і право франків й англосаксів
- •3.1. Держава у франків й англосаксів
- •3.2. Право у франків й англосаксів
- •XVII. Про рани
- •XXVI. Про вільновідпущеник
- •§ 1. Сеньйоріальна (ленна) монархія
- •§ 2. Станово-представницька монархія
- •§ 3. Абсолютна монархія
- •§ 4. Судові й правоохоронні органи в механізмі феодальної держави
- •Глава II
- •Глава VII
- •Глава X Про монети
- •Глава XI
- •Західноєвропейське феодальне право
- •§ 1. Основні риси феодального права
- •1.1. Основні риси права континентальної Європи
- •1.2. Основні риси феодального права Англії
- •§ 2. Основні інститути феодального права у країнах Західної Європи
- •2.1. Державно-правові інститути
- •2.2. Цивільно-правові інститути
- •2.3. Злочини і покарання
- •2.4. Судовий процес.
- •«Ленне право»
- •Глава II
- •§ 2. Виникнення і розвиток феодальних держав Далекого Сходу
- •2.1. Феодальна держава у Китаї
- •2.2. Японська феодальна держава
- •§ 3. Виникнення і розвиток мусульманських держав
- •3.1. Арабський халіфат
- •3.2. Турецький султанат (Османська імперія)
- •§ 1. Право далекосхідних країн 1.1. Джерела китайського і японського права
- •Правові джерела Китаю
- •§ 2. Мусульманське право
- •2.1. Основні риси мусульманського права
- •2.2. Джерела мусульманського права
- •2.3. Основні інститути мусульманського права
- •§ 1. Громадянське суспільство як історичний етап у розвитку людського суспільства
- •§ 2 Основні тенденції розвитку держави
- •2.1. Сутність держави та її еволюція
- •2.2. Форми держави та основні тенденції їх розвитку
- •§ 3. Основні тенденції розвитку права
- •3.1. Принципи та характерні риси нового права
- •3.2. Основні тенденції розвитку буржуазного права
- •§1. Ранні революції і їх вплив на становлення держави нового типу
- •1.1. Голландська революція та її вплив на формування основ держави нового типу
- •1.2. Англійська революція та її вплив на становлення держави нового типу
- •§ 2. Революції останньої чверті XVIII століття та їх вплив на становлення держави нового типу
- •2.1. Американська революція та її вплив на становлення держави нового типу
- •2.2. Французька революція та її вплив на становлення держави нового типу
- •§ 3. Революції середини XIX століття в Німеччині та їх вплив на становлення держави нового типу
- •§ 4. Буржуазна і капіталістична держави — держави перехідного типу
- •Глава I. Про Національні законодавчі збори
- •Глава 2. Про королівську владу, про регентство та про міністрів
- •Глава 3. Про здійснення законодавчої влади
- •Глава 4. Про здійснення виконавчої влади
- •Глава 5.Про судову владу
- •§ 1. Форми державного правління та їх розвиток після буржуазних революцій
- •1.1. Становлення парламентсько-монархічних форм правління та їх еволюція
- •1.2. Становлення республіканських форм правління та їх розвиток
- •§ 2. Форма політичного режиму зарубіжних країн
- •§ 3. Форми державно-територіального устрою та їх розвиток
- •3.1. Складна форма державно-територіального устрою та її розвиток
- •3.2. Проста (унітарна) форма політико-територіального устрою
- •II. Імперське законодавство
- •III. Союзна рада
- •IV. Головування
- •V. Рейхстаг
- •§1. Функції і механізм держави та основні тенденції їх розвитку
- •1.1. Зовнішні функції держави
- •1.2. Внутрішні функції держави
- •§ 2.Судові органи в державному механізмі зарубіжних країн
- •2.1. Судові органи Англії (Великобританії)
- •2.2. Судові органи Сполучених штатів Америки
- •2.3. Судові органи Франції
- •2.4. Судові органи Німеччини
- •§ 3. Поліцейські органи в державному механізмі розвинутих країн
- •3.1. Поліцейські органи в державному механізмі Великобританії
- •3.2. Поліцейські органи є державному механізмі сша
- •3.3. Поліцейські органи в державному механізмі Франції
- •3.4. Поліцейські органи є державному механізмі Німеччини
- •Становлення та розвиток конституційного права в зарубіжних країнах
- •§ 1. Основні етапи та тенденції розвитку конституційного права у країнах західної цивілізації
- •1.1. Формування засад конституційного права
- •1.2. Основні тенденції розвитку конституційного права у XIX столітті
- •1.3. Основні тенденції розвитку конституційного права у XX столітті
- •§ 2. Джерела конституційного права зарубіжних країн
- •2.1. Кодифіковані конституції
- •2.2. Некодифіковані конституції
- •§ 3. Основні інститути конституційного права в зарубіжних країнах
- •3.1. Інститут начал організації й діяльності державного механізму
- •3.2. Інститут конституційного статусу особи
- •§ 1. Джерела цивільного права і процесу
- •1.1. Джерела цивільного права і процесу країн англо-американської правової сім'ї
- •1.2.Джерела цивільного права і процесу країн континентальної правової сім'ї
- •§ 2. Основні інститути цивільного права
- •2.1.Основні інститути цивільного права країн англо-американської правової сім'ї
- •2.2.Основні інститути цивільного права країн континентальної правової сім'ї
- •§ 3. Суміжні з цивільним правом галузі права
- •3.1. Торгове право
- •3.2. Трудове право і соціальне законодавство
- •3.3. Правове регулювання охорони навколишнього середовища
- •Глава II. Про докази походження законних дітей (319—330)
- •Глава III Про позашлюбних дітей (331—342)
- •Глава II. Про узаконення, здійснене шляхом усиновлення (368—370)
- •Глава II. Про рухомість (527—536)
- •Глава III. Про майно стосовно тих, хто ним володіє (537—543)
- •Глава II. Про користування та про проживання (625—636)
- •Глава II. Сервітути, встановлені законом (649—685)
- •Глава II. Про здатність робити розпорядження або одержувати в силу да рування між живими або на підставі заповіту (901—912)
- •Глава III. Про частину майна, якою можна розпоряджатися, і про її змен шення (913—930)
- •Глава III Про силу зобов'язань (1134—1167)
- •Глава II. Про режим спільності (1399—1539)
- •Глава III. Про режим при наявності приданого (1540—1581)
- •§459. Продавець речі відповідає перед покупцем за те, що на час переходу ризику на
- •Книга третя. Речове право
- •§859. Власник може силою протидіяти забороненому самоуправству.
- •Книга четверта. Сімейне право
- •Книга п'ята. Спадкоємне право
- •§ 1. Теоретичні засади буржуазного кримінального права
- •1.2. Просвітницько-гуманістична теорія кримінального права
- •1.2. Класична школа кримінального права
- •1.3. Антрополого-соціологічна школа кримінального права
- •§ 2. Джерела кримінального права
- •2.1. Джерела кримінального права країн англо-американської правової сім'ї
- •2.2. Джерела кримінального права країн континентальної правової сім'ї
- •§ 3. Інститути кримінального права
- •§ 4. Кримінальний процес
- •4.1. Джерела кримінального процесу
- •4.2. Основні риси кримінального процесу
- •Глава II. Про покарання виправні 40—43
- •Глава III. Про покарання й інші каральні заходи, які можуть бути призначені за злочини та провини 55
- •Глава IV. Про покарання за рецидив злочинів та провин 56—58
- •Глава II. Злочини і провини проти конституційної хартії 109-131
- •Глава III. Злочини і провини проти громадського спокою 132-294
- •Глава II. Злочини та провини проти власності 379—463
- •§3581. Вирок до тюремного ув'язнення
- •Глава 228. Смертний вирок
- •§3591. Вирок до страти
- •§3592. Пом'якшувальні к обтяжувальні фактори, що мають бути розглянуті при рішенні питання про виправданість смертного вироку
- •Глава 1. Загальні принципи
- •Глава 1. Загальні положення
- •Розділ IV держава і право країн східної цивілізації
- •Держава у країнах далекого і близького сходу
- •§ 1. Становлення й розвиток держави нового типу в далекосхідних країнах
- •1.1. Японська держава
- •1.2. Китайська держава
- •§ 2. Держава в країнах Близького Сходу
- •2.1. «Нафтові монархії» Перської затоки
- •2.2. «Нафтові республіки» Перської затоки
- •2.3. Турецька республіка
- •Глава tv. Парламент
- •Глава V. Кабінет
- •Право країн східної цивілізації
- •§ 1. Право далекосхідних країн 1.1. Право Японії
- •1.2. Право Китаю
- •§ 2. Право мусульманських країн 2.1. Основні риси права близькосхідних країн
- •2.2. Право Туреччини
- •Розділ 7. Неутворення складу злочину. Пом'якшення покарання і звільнення від покарання
- •П. Література 2.1) навчальна (підручники, навчальні посібники)
- •2.2) Спеціальна (монографічна)
- •2.3.) Статті
- •§ 2. Судові органи в державному механізмі зарубіжних країн
2.3. Злочини і покарання
В раннє середньовіччя (приблизно до початку XV ст.) в галузі карних злочинів і покарань панували норми звичаєвого права. В подальшому вони знаходили закріплення в королівському законодавстві, але все ж значна частина злочинів — їх склад, підстави відповідальності, встановлювалися судовою практикою.
Злочини
Під злочином у середньовіччя розумівся всякий прояв «невірності» по відношенню до короля, сеньйора, цеху, гільдії. Однак визначення поняття «вірність» не було достатньо точним, і тому завжди існувала загроза свавілля. Злочинні діяння, принаймні більш важливі, почали визнаватися порушенням суспільного порядку і спричиняли собою покарання, які застосовувалися державною владою.
У Франції було зроблено спробу розподілити злочинні діяння за розрядами. У «Кутюмах Бовезі» розрізняють три види злочинів: тяжкі, середні і легкі. До першого відносили єресь, зраду, вбивство, згвалтування, підпал, крадіжку тощо. Ці злочини каралися досить суворо, часто смертю або нанесенням тілесних ушкоджень. Менш тяжкі злочини каралися в основному штрафом, але суддя міг приєднати і ув'язнення.
Подібний розподіл на види злочинів залежно від їх тяжкості знайомий і англійському праву. У XIII ст. в англійському карному праві склалося поняття
234 Частина І. Держава і право країн кастово-станового суспільства
І
фелони. На початку XVI ст. оформилася трйланкова система злочинів: тризн (treason), фелонія (felony) і місдімінор (misdimeanour).
Тризн — зрада тлумачилась як злочин, що безпосередньо спрямовувся проти інтересів корони або церкви. Фелонія обіймала собою дії, в яких традиція вбачала порушення васальних обов'язків, а потім і «королівського миру» (убивство, проникнення в житло, розбій, крадіжка тощо ). До місдімінору відносились всі інші злочини.
У Німеччині були відомі два види злочинних діянь: злочини і проступки.
У той же час встановився розподіл злочинів за об'єктом посягань. Судова практика розрізняла три основних розряди злочинів: 1) проти релігії, 2) проти держави, 3) проти приватних осіб.
Кароліна передбачала значне коло злочинів:
державні (зрада, заколот, порушення земського миру тощо);
проти релігії (богохульство, чаклунство тощо);
проти приватних осіб — проти особи (вбивство, отруєння тощо),
проти моральності (кровозмішення, зґвалтування, двошлюбність, порушення подружньої вірності тощо ),
проти власності (підпал, здирство, злодійство, привласнення), а також деякі інші види злочинних діянь.
В Кароліні одержали точне визначення не тільки окремі злочини, але і деякі загальні поняття карного права: замах, співучасть, необережність, необхідна оборона тощо.
У період абсолютизму в Європі вже існувала відносно цілісна система злочинів. Як загальне правило одержав визнання принцип, згідно з яким до відповідальності за вчинення злочину необхідна була провина правопорушника. Але при цьому припускалися винятки; наприклад, процеси проти тварин.
Встановлювався принцип особистої відповідальності злочинця. Проте і тут припускалися винятки. У XVII ст. склалося поняття образи його величності. За вчинення такого роду злочину передбачалася колективна відповідальність, тобто не тільки винного, але і його спадкових родичів.
Покарання
Покарання, які застосовувалися в середньовіччя, відрізнялися крайньою суворістю. Досить частою була страта. Також широко застосовувалися членоу-шкоджувальні покарання. Тяжкість покарання залежала від соціального стану злочинця або потерпілого. Найбільш жорстокі і болісні їх види майже не застосовувалися до осіб вищих станів.
Особливою жорстокістю відрізнялися покарання, які передбачалися Каролі- ною, згідно якої багато злочинів каралися стратою. Причому види страти були кваліфікованими: колесування, четвертування, закопування живим у землю, утоплення, спалення тощо. Значне місце серед покарань займали тілесні. До сить часто застосовувалося виривання язика і відсікання руки. Страта і члено- ушкодження здійснювалися привселюдно. За проступки практикувалося по збавлення честі, причому, засудженого виставляли до ганебного стовпа або в нашийнику на привселюдне осміяння. ' '
Привертає увагу встановлення жорстоких покарань за посягання на імператорську владу і на власність. Вибір покарання досить часто передавався на розсуд судді, який при цьому не мав права створювати нові покарання, а міг застосовувати лише ті, що були передбачені чинними джерелами права.
Розділ II. Держава і право країн середньовічних цивілізацій 235
Серед інших покарань, що застосовувалися феодальними судами, варто виділити відправлення на галери, де кожні 5-6 чоловік були прикуті до однієї лави й одного весла, там же вони їли і спали. Відправлення на галери почали застосовувати з XV—XVI століть. Каторга була, як правило, довічною. Хворих зносили в трюм, де, позбавлені повітря, світла і необхідної їжі, вони швидко гинули. Важко сказати, яка смерть була більш бажаною — на галерах або на ешафоті. За часів правління Людовика XIV у Франції на галери засилали не стільки злочинців, скільки протестантів, які не бажали змінювати віри, а також авторів і видавців книг, які з будь яких причин не сподобалися уряду. З часом галери стали замінюватися каторжними роботами в портах.
Улюбленим засобом покарання в Німеччині були різки. Вони застосовувалися до осіб «податного стану». У Франції винних проганяли через шеренги солдатів.
В'язниця стала знаряддям покарання не раніше XVI ст. (до цього часу вона була тільки місцем утримування до суду — Л. Б., С. Б.). Жінки і чоловіки, дорослі і діти, новачки і закоренілі злочинці утримувалися разом. Досить часто (особливо в Англії) в одній і тій же в'язниці, в одній і тій же камері розміщалися неоплатні боржники і рецидивісти, що чекали суду за злочини. Надання роботи не передбачалося. Для того щоб заарештовані не робили спроб втікати, застосовувалися кандали.
Середньовіччя зберегло і «підсилило» звичай, який існував ще в рабовласницькому суспільстві, коли карному переслідуванню піддавалися і тварини. Пояснювали його по-різному. Одні — тим, що всякий злочин потребує очисного покарання, інші — впевненістю в наявності свідомості, психічної діяльності у тварин. Звичайним було обвинувачення тварин у «чаклунстві», церковні суди досить часто розглядали справи про злочини, здійснені комахами, гризунами, коли вони заподіювали шкоду землеробству тощо.
Метою покарання було, насамперед, залякування, тобто прагнення не тільки заподіяти страждання злочинцю, але і жорстокістю покарання вплинути на інших для запобігання вчинення ними злочинів. Типовим прикладом таких методів можна назвати покарання фальшивомонетників, що застосовувалося досить довгий час. Цей злочин, найвищою мірою небезпечний для суспільства і такий, що важко розкривається, переслідувався нещадно. Навіть на початку XVII ст. покарання фальшивомонетників в окремих країнах Європи полягало в тому, що їх мали заживо зварити в олії або воді. Фальшивомонетник мав бути розплавлений так само, як він розплавляв метал, із якого карбував фальшиві монети. У багатьох місцях Європи на стіні міської ратуші висів як застереження «міський казан», в якому варили фальшивомонетників.