Глава V. Кабінет

Стаття 65. Виконавча влада здійсню-ється Кабінетом.

Стаття 66. Кабінет, відповідно до закону, складається з Прем'єр-міністра, котрий очолює його та інших державних міністрів.

Прем'єр-міністр та інші державні міністри повинні бути цивільними особами.

Кабінет при здійсненні виконавчої влади несе колективну відповідальність перед Парламентом.

Стаття 67. Прем'єр-міністр висувається резолюцією Парламенту з числа своїх чле­нів. Це висування повинно передувати всім іншим справам Парламенту.

Якщо Палата представників і Палата радників прийняли різні резолюції про вису­вання і якщо угода не була досягнута й за допомогою передбаченого законом об'єднаного засідання обох палат або якщо Палата радників не прийняла рішення про висування протягом десяти днів, за винятком часу перерви в роботі Парламенту, після того, як Палата представників зробила таке висування, то рішення Палати представни­ків стає рішенням Парламенту.

Стаття 68. Прем'єр-міністр призначає державних міністрів, при цьому більшість мі­ністрів повинна бути обрана з числа членів Парламенту.

Прем'єр-міністр може на власний розсуд звільняти державних міністрів з посади.

Стаття 69. Якщо Палата представників приймає проект резолюції про недовіру чи відхиляє проект резолюції про довіру, Кабінет повинен піти у відставку в повному складі, якщо протягом десяти днів Палата представників не буде розпущена.

Стаття 70. Якщо посада Прем'єр-міністра стає вакантною чи якщо скликається пе­рша сесія Парламенту після загальних виборів членів Палати представників, Кабінет повинен вийти у відставку в повному складі.

Розділ IV. Держава і право країн східної цивілізації 631

Стаття 71. У випадках, згаданих у двох попередніх статтях, Кабінет продовжує ви­конувати свої функції доти, доки не буде призначений новий Прем'єр-міністр.

Стаття 72. Прем'єр-міністр як пред-ставник Кабінету вносить на розгляд Парламен­ту законопроекти, доповідає Парламенту про загальний стан державних справ і зовніш­ніх зносин, а також здійснює контроль і спостереження за різними галузями керування.

Стаття 73. Кабінет виконує поряд з іншими загальними функціями управління такі обов'язки:

сумлінне проведення в життя законів, ведення державних справ;

керівництво зовнішньою політикою;

укладання договорів; при цьому потрібно попереднє або залежно від обставин пода­льше схвалення Парламенту;

організація та керівництво цивільною службою відповідно до норм, встановлених законом;

складання бюджету й внесення його на розгляд Парламенту;

видання урядових указів з метою проведення в життя положень цієї Конституції та законів; при цьому в урядових указах не можуть міститися статті, котрі передбачають кримінальне покарання інакше як з дозволу відповідного закону;

прийняття рішень про загальну й часткову амністії, пом'якшення й відстрочку по­карань та поновлення у правах.

Стаття 74. Усі закони й урядові укази підписуються компетентними державними мі­ністрами й контрасигнуються Прем'єр-міністром.

Стаття 75. Державні міністри в період обіймання ними своїх посад не можуть залу­чатися до судової відповідальності без згоди на те Прем'єр-міністра. Однак це не стосу­ється права притягнення до судової відповідальності.

Примітка: Документ № 1 використаний з: Конституции зарубежных государств.—М.: БЕК, 1996. — С. 291—306.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Ахметшин Н. X. Переходные процессы в КНР: государство и общество (80-90-е годы). //Вестник Московского ун-та. — Сер.13. — 1996. — № 2.

2. Белов Е.А. Революция 1911—1913 гг. в Китае. — М.: Издательство восточной ли­тературы, 1958.

3. Георгиев А. Г., Озолинг В. В. Нефтянные монархии Аравии.—М.: Наука, 1983.

4. Государственная власть и общественно-политическая структура в арабских стра­нах. — М.: Наука, 1984.

5. Государственность и модернизация в странах Юго-Восточной Азии. — М., 1997.

6. Дэн Сяопин. Основные вопросы современного Китая. / Пер с кит. — М.: Изд-во политической, лит-ры, 1988.

7. Зубов А. Б. Парламентская демократия и политическая традиция Востока. — М., 1990.

8. Каминский С. А. Институт монархии в странах арабского востока. — М.: Наука, 1981.

9. Карпов М. В. «Социализм с китайским лицом» или капитализм по-китайски? (о типологии общественнно-экономической системы КНР) // Восток. — 1996. — № 3.

10. Карпов М. В. Проблема демократизации в КНР и опыт реформирования авторита­рных режимов // Восток. — 1997. — № 5.

11. Китайская Народная Республика: законодательные акты 1984—1988 гг. /Пер. с кит. / Под ред. Л. М. Гудошникова.— М.: Прогресс, 1989.

12. Китай после «культурной революции»: политическая система, внутриполитичес­кое положение. — М.: Мысль, 1979.

632 Частина П. Держава і право країн громадянського суспільства