Глава II. Про здатність робити розпорядження або одержувати в силу да­ рування між живими або на підставі заповіту (901—912)

Глава III. Про частину майна, якою можна розпоряджатися, і про її змен­ шення (913—930)

Ст.913. Безкорисливе надання (майна) через укладання угод між живими або через заповіт не може становити більше половини майна, яке належить особі, котра здійснює розпорядження, якщо вона залишає після своєї смерті лише одну законну дитину; тре­тини — якщо вона залишає двох дітей; чверті — якщо вона залишає троє або більшу кількість.

Ст.916. За відсутності висхідних і спадних ліній споріднення, безкорисливі надання, здійснені через угоди між живими або через заповітні акти, можуть вичерпувати все майно.

Глава IV. Про дарування між живими (931—952)

Глава V. Про заповідальні розпорядження (967—1047)

Глава VI. Про розпорядження, що допускаються на користь онуків або да- рувальника, або заповідача дітей його братів і сестер (1048—1074)

Глава VII. Про розділи, здійснені батьком, матір'ю або іншими висхідними між їх спадними [рідними] (75-1080)

Глава VIII. Про дарування, зроблені в силу шлюбного договору дружинам і дітям, що народяться у шлюбі (1081—1090)

Глава IX. Про розпорядження, зроблені одним чоловіком на користь іншо­го на підставі шлюбного договору або під час шлюбу (1091—1100)

ТИТУЛ III. Про договори або про договірні зобов'язаная взагалі

Глава І. Вступні постанови (1101—1107)

Ст.1101. Договір є угодою, через яку одна або декілька осіб зобов'язуються один пе­ред іншим або перед декількома іншими особами дати що-небудь, зробити що-небудь або не робити чогось.

Глава II. Про суттєві умови дійсності угод (1108—1133)

Ст.1108. Чотири умови є суттєвими для дійсності угоди:

• згода сторони, яка зобов'язується;

• здатність укладати договір;

• певний предмет, що становить зміст зобов'язання;

• дозволене обґрунтування зобов'язання.

Ст.1109. Дійсна згода відсутня, якщо вона була дана лише внаслідок помилки або якщо вона була вирвана насильно або обманом.

Ст.1115. Договір не може відхилятися з причини насилля, якщо, після того, як насилля припинилося, цей договір було схвалено або прямо, або мовчазно, або через пропущення терміну, встановленого законом для надання вимоги про віднов­лення.

Ст.1123. Будь-яка особа може укладати договори, якщо вона не оголошена неспро­можною відповідно до закону.

Розділ III, Держава і право країн західної цивілізації 519

Ст.1124. Неспроможними для укладання договору є: неповнолітні; особи, позбавлені дієздатності; (одружені жінки у випадках, зазначених у законі); всі ті, кому закон забо­роняє деякі договори.

Ст.1126. Предметом договору є те, що одна сторона зобов'язується дати, або те, що одна сторона зобов'язується зробити, або що вона зобов'язується не робити.

Ст.1131. Зобов'язання, яке не має основи або має неправдиву основу, або має недо-зволену основу, не може бути чинним.

Глава III Про силу зобов'язань (1134—1167)

Ст.1134. Угоди, укладені на основі закону, посідають місце закону для тих, хто їх уклав. Вони можуть бути скасовані лише за взаємною згодою сторін або з причин, відповід­но до яких закон дозволяє скасування (зобов'язання). Вони мають бути виконані сумлінно.

Ст.1135. Угоди зобов'язують не тільки до того, що в них закладено, але й до всіх на­слідків, які справедливість, звичай або закон пов'язують з цим зобов'язаним, відповідно до його природи.

Глава IV. Про різні види зобов'язань (1168—1233)

Глава V. Про погашення зобов'язань (1234—1314)

Глава VI. Про доказ існування зобов'язань і здійснення платежу (1315—1369)

ТИТУЛ IV. Про зобов'язання, що виникають без угоди (1370)

Глава І. Про ніби-то договори (1371—1381)

Глава II. Про правопорушення і ніби-то правопорушення (1382—1386)

Ст.1382. Якою б не була дія людини, котра завдає іншій збитків, зобов'язує ту, з ви­ни якої сталися збитки, відшкодувати їх.

Ст.1383. Кожен відповідальний за збитки, що їх він спричинив не тільки своєю ді­єю, але й своєю неохайністю або необережністю.

ТИТУЛ V. Про шлюбний договір і про взаємні права подружжя

Глава І. Загальні постанови (1387—1398)

Ст.1387. Закон регулює подружній союз стосовно майна лише за відсутності спеціа­льних угод, які подружжя може укласти на власний розсуд з тим, щоб ці угоди відпові­дали добрій моралі...

Ст.1394. Усі шлюбні угоди мають бути викладені до шлюбу в акті, складеному перед нотаріусом.

Ст.1395. Шлюбні угоди не можуть ні в чому змінюватися після одруження.