Тема1: Предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів.

Лекція 2.

4. Об’єкт та суб’єкти фінансів, їх характеристика.

Об’єктом фінансів виступає валовий внутрішній продукт (ВВП) у частині національного доходу (НД). Суб’єктами виступають: держава, підприємства, населення. Мета фінансових відносин – створення добробуту громадян, підприємств, регіону, держави.

Процес вартісного розподілу суспільного продукту, в ході якого створена у виробництві вартість поділяється між суб’єктами господарювання дуже складний. Тому він здійснюється за допомогою різних економічних категорій, кожна з яких виконує специфічну, притаманну тільки їй роль.

Фінанси, беручи участь у вартісному розподілі суспільного продукту, пов’язані і взаємодіють з такими категоріями, як ціна, заробітна плата, кредит.

Вихідним моментом прояву фінансових відносин виступає процес первинного розподілу вартості на складові її елементи і створення різних форм грошових доходів і фондів. Щоб цей процес міг початися, створена у виробництві вартість (продукція) повинна бути реалізованою. Економічним інструментом, завдяки якому вартість продукту отримує грошове (вартісне) вираження є ціна. Саме вона визначає конкретну величину грошових коштів, які надходять у той чи інший сектор економіки, тому чи іншому власнику.

Будучи кількісною мірою створюваної у виробництві вартості, її грошовим вираженням, ціна зумовлює пропорції майбутнього вартісного розподілу, а фінанси, базуючись на пропорціях, виступають інструментом, який реалізує ці пропорції.

У розподілі вартості суспільного продукту бере участь і заробітна плата. Ця форма розподілення обумовлена необхідністю формування доходів конкретних робітників, в залежності від кількості та якості затраченої праці. Фінанси, з одного боку, ніби «допомагають» заробітній платі формувати фонд оплати праці, відділяючи його від інших грошових фондів підприємства, а з іншого – заробітна плата, нарахування якої за часом не співпадає з її виплатою, виступає джерелом формування частини фінансових ресурсів підприємства.

Наявність загальних рис у фінансів і кредиту зумовлює їхній тісний взаємозв’язок і взаємодію у розподільчому процесі. Так, якщо підприємству не вистачає коштів для нормального здійснення виробничого процесу і розширення виробництва, воно використовує банківські кредити. Тимчасово вільні фінансові ресурси підприємств і організацій зберігаються на рахунках банків, що дозволяє раціонально використовувати їх як кредитні ресурси для задоволення потреб народного господарства.

5. Функції фінансів, як форми прояву їх сутності.

Прояв сутності економічної категорії «фінанси» здійснюється через їхні функції – розподільну та контрольну.

Розподільна функція є головною для фінансів і проявляється у процесі розподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу шляхом утворення фондів грошових коштів та використання їх за цільовим призначенням. Об’єктом розподілу є ВВП – вартість вироблених у суспільстві матеріальних благ, скажімо за рік. Національний дохід (НД) – частина ВВП, що залишається після відрахування з нього всіх коштів, що були витрачені на його створення (фонд заміщення).

В процесі дії розподільної функції розрізняють первинний та вторинний розподіл, або перерозподіл. Первинний розподіл – це розподіл доданої вартості і формування первинних доходів суб’єктів, що беруть участь у створенні ВВП. Первинний доход у фізичних осіб – зарплата, у юридичних осіб – прибуток, у держави – прибуток державного сектора, надходження від державних послуг, ресурсів, а також податки.

Перерозподіл – створення і використання централізованих фондів. За рівнем централізації вони поділяються на:

- загальнодержавні (державний бюджет і державні фонди цільового призначення);

- регіональні (місцеві бюджети і позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування);

- відомчі (фонди міністерств і відомств);

- корпоративні (централізація частини доходів структурних підрозділів у корпоративних об’єднань).

Необхідність перерозподілу, що виникає разом з формуванням бюджету та інших централізованих фондів пов’язана:

а) із утриманням невиробничої сфери суспільства (наука, культура, освіта, охорона здоров’я);

б) із забезпеченням держави грошовими коштами для виконання нею своїх функцій (соціальний захист, управління, оборона, економіка).

Крім розподільної фінанси виконують і контрольну функцію, яка полягає у здійсненні контролю за розподілом ВВП та НД по відповідних фондах та їх витрачанням на передбачені законодавством цілі. У кожній країні функціонує ціла система органів, що здійснюють фінансовий контроль: Міністерство фінансів, Державне казначейство, Контрольно-ревізійна служба (Фінансова інспекція), Державна податкова служба тощо. Ці органи здійснюють свою роботу на основі фінансової інформації, що мусить бути: повною, достовірною, своєчасною. Важливе місце тут відводиться фінансовим показникам, таким, як прибуток, рентабельність, фондовіддача, оборотність оборотних коштів та ін. Головною контролюючою пропорцією є співвідношення між фондами нагромадження і споживання.

Вивчаючи функції фінансів, слід звернути увагу на дискусійні питання щодо сутності і функцій фінансів, на різні погляди вчених-економістів стосовно економічної природи і меж фінансових відносин, характеристики якісних ознак, що визначають специфіку фінансів як економічної категорії, визнання поряд з розподільною і контрольною функціями таких функцій фінансів, як виробнича, стимулююча, регулююча тощо.

Звичайно ж, кожний дослідник має право на своє бачення щодо питання сутності та функцій фінансів, проте незаперечним є той факт, що важливу роль у розширеному відтворенні відіграють фінанси саме завдяки розподільній функції. Бо саме вона пов’язана із розподілом і перерозподілом вартості валового суспільного продукту, використовується на всіх стадіях його руху: виробництва, розподілу, обміну і споживання.