Тема 1.3. Механізм та динаміка конфлікту у сфері оподаткування.

Лекція- 2 год.

План

1.Механізм виникнення податкового конфлікту.

2.Динаміка конфлікту у сфері податкових відносин.

3.Конфлікт як форма поведінки суб’єктів оподаткування.

Самостійна робота- 2 год.

1. Фактори впливу на поведінку учасників податкового конфлікту.

2. Особистісні характеристики, що утруднюють спілкування і провокують складні податкові конфліктні ситуації.

Семінар- 2 год.

План

1.Основні категорії, що характеризують виникнення конфлікту.

2. Основа податкового конфлікт.

3. Причини виникнення податкових конфліктів.

4. Стадії конфліктів у сфері податкових відносин та їх характеристика.

5.Завершення конфлікту як остання стадія відкритого конфлікту.

6.Форми перебігу конфліктів у сфері оподаткування.

7.Дії щодо подолання конфлікту.

8. Типи поведінки людини в конфліктній ситуації.

9. Застосування співробітництва при врегулюванні податкового конфлікту.

10. Компроміс як шлях до врегулювання проблем.

Індивідуально – консультаційна робота – 2 год.

1.Поведінка податкового інспектора під час проведення планової перевірки діяльності фізичної особи –суб’єкта господарювання.

2.Врегулювання конфлікту у разі відмови суб’єкта надати первинні документи обліку доходів за період діяльності, охоплений перевіркою.

Рекомендована література:

Закони:1,5,6

Навчальна література:

Основна: 8,9,10,16,22,24

Додаткова: 11,12,13, 19,18,24,26.

1. 1.Механізм виникнення податкового конфлікту.

Для того, щоб з’ясувати фактори, що безпосередньо впливають на появу податкового конфлікту, необхідно проаналізувати основні категорії, що характеризують механізм виникнення конфлікту.

Основа податкового конфлікту – протилежність, існуюча відмінність об’єктів, явищ, процесів.

Протилежності – це відносини нетотожності, неоднаковості об’єктів ( приклади протилежності ( один суб’єкт сплачує, інший контролює, один суб’єкт накопичує кошти, інший витрачає).

Протилежності можуть існувати досить довго, і конфлікту не буде доти протилежності не переростуть у протиріччя.

Джерело конфлікту - протиріччя чи їх комплекс. Протиріччя – це певний тип взаємодії різних протилежних сторін. Це означає, що виникнення конфлікту сфері оподаткування пов’язане не з протилежностями як такими, а зіткненням протилежних об’єктів, процесів, явищ.

Протиріччя бувають внутрішні і зовнішні, основні і другорядні. Від їх особливостей залежить сутність і характер конфлікту, що виникає на їх основі.

Більш гострими та тривалими можуть бути конфлікти, що ґрунтуються на внутрішніх та основних протиріччях.

Протиріччя завжди знаходяться в русі, послідовно проходять етапи.

До причин конфліктів відносять:

Контроль над ресурсами;

Цінності;

Уявлення;

Природа взаємовідносин між сторонами;

Інформаційні фактори;

Поведінкові фактори;

Фактори відносин;

Структурні фактори;

Провокація.

2.Динаміка конфлікту у сфері податкових відносин.

В процесі свого розвитку конфлікт проходить декілька етапів. Ці етапи чи стадії не є обов’язковими , можливо, що деякі із них в ході конфлікту „проскакують”, по різному складається тривалість кожної стадії (етапу), проте послідовність їх в будь-якому конфлікті буде однаковою. Таким чином, динаміка конфлікту – процес його зміни.

Отже у конфлікті розрізняють такі 6 стадій:

передконфліктна ситуація (латентний період);

інцидент;

ескалація;

кульмінація;

завершення конфлікту;

постконфліктна ситуація.

Передконфліктна ситуація – це можливість конфлікту, який не виникає на пустому місці, а визріває поступово. Це період накопичення фактів і процесів, які можуть привести до конфлікту, тому цей період і називають латентним (прихованим) періодом чи інкубаційним періодом.

На цій стадії майбутні опоненти конфлікту ще не усвідомлюють в повній мірі наслідків тим протиріч які виникли. Потенційна можливість перетворення проблемної ситуації у перед конфліктну пов’язана із вступом у дію суб’єктивних факторів, тобто усвідомлення проблемної ситуації. Усвідомивши проблемну ситуацію, сторони можуть намагатися вирішити її неконфліктними засобами – роз’ясненням, вчинками, інформуванням протилежної сторони, таким чином конфлікту буде уникнено

Проте у разі неадекватного сприйняття проблемної ситуації можливі два наслідки:

1) стримування, затягування виникнення відкритого конфлікту. Це відбувається, тоді, коли небезпека проблемної ситуації недооцінюється чи применшується.

2) сприяє форсуванню конфлікту, його штучному розв’язанню. Це відбувається тоді, коли небезпека протиріч на стадії передконфліктної ситуації перебільшена.

Якщо протиріччя не були розв’язані на стадії передконфліктної ситуації, рано чи пізніше вона переходить у відкритий конфлікт. Поступово суб’єкти взаємодії відчувають нарощування загроз в свою сторону, вон

Відкритий період конфлікту починається з інциденту.

Інцидент – це збіг обставин, що є приводом для конфлікту. Привід – це та конкретна подія, яка послужила поштовхом до початку конфліктних дій. Привід може виникнути випадково, а може і спеціально придумуватися та розроблятися, але привід ще не є конфліктом. На відміну від інциденту, який вже є конфліктом, його початком.

Інцидент створює наступну ситуацію: з однієї сторони хочеться швидше „встрянути у бійку” і перемогти, а з іншої не „входити в воду, незнаючи броду”. Проте, навіть після інциденту зберігається можливість вирішити конфлікт мирним шляхом, за допомогою переговорів прийти до компромісу

Якщо після інциденту знайти компроміс і попередити розвиток конфлікту не вдалося, то за першим інцидентом слідує другий, третій... Конфлікт вступає в наступний етап – наростання, або ескалації.

Ескалація конфлікту – це ключова, сама напружена його стадія, коли відбувається загострення всіх протиріч між його учасниками і використовуються всі можливості для перемоги. На цій стадії питання стоїть так: „хто кого” і стає майже неможливо застосовувати мирні способи вирішення конфлікту. Емоції часто заглушують розум, логіка поступається почуттям, головне завдання нанести опонентові якомога більшу шкоду.

скалація може бути: 1) неперервною з постійно зростаючою степеню напруженості відносин і сили, 2) хвилеподібною, коли напруженість відносин то підсилюється, то спадає, періоди активного протистояння змінюються затишшям, 3) крутою, такою, що різко піднімається до ворожості, 4) в’ялою, яка дуже повільно розгортається і тримається майже на одному рівні.

Кульмінація (пік) наступає тоді, коли ескалація конфлікту привела одну чи оби

Кульмінація – це вища точка ескалації. Вона зазвичай відображається в якомусь „вибуховому епізоді”. При кульмінації конфлікт досягає такої напруги, що обидвох чи принаймні одній стороні стає ясно, що продовжувати конфлікт просто немає сенсу. Кульмінація безпосередньо підводить сторони до усвідомлення необхідності перервати дії і шукати вихід із конфлікту.

Ескалація не обов’язково закінчується кульмінацією. Не рідко сторони починають шукати міри по пригашенню конфлікту.

Інколи є доцільним викликати зіткнення сторін, яке здатне стати кульмінаційним кінцем ескалації, яка затягнулася, для того, щоб по-перше, уникнути більш гострих форм кульмінації, по-друге, сприяти конфліктуючим сторонам задуматися над наслідками подальшого розвитку конфлікту і пошуками способів його вирішення.

Завершення конфлікту. Це остання стадія відкритого конфлікту, вона означає будь-яке закінчення. Часто завершення конфлікту характеризується тим, що обидві сторони усвідомили безрезультатність продовження конфлікту, або навіть з тим, що один із опонентів був знищений в процесі конфлікту. Виділяють декілька способів завершення конфлікту, а саме: 1) затухання конфлікту, 2) усунення (знищення) опонента чи двох опонентів протиборства, 3) усунення чи знищення об’єкту конфлікту, 4) зміна позицій обидвох або однієї із сторін конфлікту, 5) участь в конфлікті третьої сторони, яка здатна завершити його шляхом використання сили, 6) звернення суб’єктів конфлікту до арбітра і завершення його шляхом третейського суду, 7) переговори, як найефективніший спосіб, 8) переростання конфлікту в інший конфлікт

По своєму характеру завершення конфлікту може мати наступні наслідки.

З позиції реалізації мети протиборства: переможним, компромісним, програшним.

З точки зору форми вирішення конфлікту: мирним, насильницьким. З точки зору функцій конфлікту: конструктивним, деструктивним. З точки зору ефективності і повноти вирішення: повністю вирішеним, відкладеним на певний ча

Постконфліктна ситуація. Конфлікт рідко проходить безслідно. Він завжди залишає після себе певні сліди в душах опонентів. Інколи це розпач, розчарування, втрата віри в людей і в себе, а інколи почуття самоствердження, гордості за свою моральну стійкість і принциповість, усвідомлення корисності досвіду, який особа набула під час конфлікту. Проте конфлікт має не тільки такі чисто суб’єктивні наслідки. Коли він завершується, створюється ситуація, яка суттєво відрізняється від тієї, яка існувала до і під час конфлікту. Таким чином наступає постконфліктний синдром (наслідки конфлікту), який виражається в напруженні взаємовідносин колишніх опонентів.

Такі наслідки можуть бути деструктивними, негативними, а можуть бути і конструктивними, позитивними, які сприяють переміні справ на краще, запровадженню корисних інновацій. Найчастіше наслідки конфлікту бувають одночасно і позитивними і негативними