В.О. Затуренська, л.А. Ліхтенштейн

Тема1: Предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів

Лекція 1.

1. Історична, економічна та вартісна сутність фінансів.

Термін «фінанси» походить від латинського «фінансіа», що перекладається як «дохід», «платіж». На думку одних вчених цей термін виник у ХІІІ-ХV ст.., в торгових містах Італії і спочатку означав будь-який грошовий платіж. На думку інших – цим терміном у середні віки позначали будь-який примусовий платіж на користь держави. Існує думка і про те, що термін „фінанси” у сучасному трактуванні став застосовуватись у Франції, де під фінансами розумілася сукупність коштів, необхідних для задоволення потреб держави та різних суспільних груп.

Пізніше термін „фінанси” одержав міжнародне розповсюдження і став використовуватися як поняття, що пов’язане з системою грошових відносин між населенням та державою з приводу створення державних фондів грошових коштів. Отже, суб’єктами фінансових відносин стають населення і держава. Найпершою і найбільш яскравою формою прояву фінансових відносин стали податки, як носії цих відносин. Згадки про податки є в багатьох історичних літературних пам’ятниках , зокрема в Біблії (Старий заповіт), де мова йде про необхідність віддавати господарю і частину насіння з врожаю, і збіжжя, і виноградного соку, оливок і худоби як великої, так і малої.

Як історична категорія фінанси виникли одночасно з державою. Саме для утримання державного апарату і використовуються податки як важіль вилучення частини виробленої вартості або доходу. Кошти, отримані від податків, спрямовувались на задоволення потреб держави. Як історична категорія фінанси мають стадії виникнення та розвитку, тобто змінюються у часі. Фінанси пройшли декілька етапів розвитку:

1-й етап – характеризується непродуктивним характером фінансів. На ранніх стадіях розвитку державності більша частина потреб держави задовольнялась шляхом встановлення різноманітних натуральних податків і трудових повинностей. Не існувало розмежування між ресурсами держави та її глави. Грошове господарство було розвинуте тільки в армії. Поступово податки в натуральній формі заміняються грошовими, влада монарха значно обмежується. В період XVI-XVII ст. була виділена державна скарбниця з повним відокремленням її від власності монарха. Виникло поняття «державний бюджет».

2-й етап – період феодалізму. Характеризується вузькістю фінансової системи, вона складається тільки з однієї ланки – бюджету і обмежених фінансових відносин. Однак, формування і використання бюджету вже носить системний характер, що законодавчо закріплено. Звертає на себе увагу той факт, що вже тоді були означені основні групи видатків бюджету, які практично не змінились протягом багатьох століть: на військові цілі, управління, економіку, соціальні потреби. З розвитком приватної власності виникають і різні форми мобілізації коштів до бюджету у вигляді промислового, поземельного, домового податків.

3-й етап – кінець ХVIII – початок ХІХ сторіччя. Фінанси стають універсальним і дуже активним елементом економічного життя, вдосконалюється фінансове і бюджетне право. Мобілізація і використання фінансових ресурсів стають об’єктом контролю з боку законодавчих структур. Набула розвитку і реформувалась в окрему галузь знань фінансова наука. Її роль значно підвищується із зміцненням держави і розвитком товарно-грошових відносин. Предметом вивчення стають державні доходи і видатки.

В сучасних умовах незалежно від політичного і економічного устрою будь-якої держави, фінанси вступили в новий етап свого розвитку (постіндустріальний). Це зумовлено складністю і різноманітністю фінансових систем, високим ступенем впливу на економіку, багатогранністю фінансових відносин. На цьому етапі фінанси стають одним з важливих засобів опосередкованого впливу на системне відтворення матеріальних благ, робочої сили і виробничих відносин.

З подальшим розвитком держави фінансові відносини вдосконалюються, збагачуються новими формами прояву і вже не уособлюються лише в податках. Формуються державні скарбниці, з’являються окремі рахунки коштів, фонди грошових коштів цільового призначення, бюджети, державні цінні папери, державні кредити та ін.

Фінанси це також економічна категорія, що виникла у результаті розвитку товарно-грошових відносин. Податки набули переважно грошової форми, а тому став можливим розподіл створеного продукту у вартісному вираженні.

Оскільки розподільні відносини – це частина економічних відносин в суспільстві, то фінанси, будучи відображенням цієї об’єктивно існуючої сфери економічних відносин, є економічною категорією.

Фінанси як розподільна категорія – здійснюють розподіл і перерозподіл національного доходу.

Фінанси як вартісна категорія застосовуються для здійснення розподілу національного доходу, при якому повинен бути реалізований товар. Тільки за допомогою ціни може бути визначена величина грошових засобів, які надійдуть від реалізації продукції до її власника і стануть основою подальшого розподільного процесу.

За допомогою фінансів здійснюється рух суспільного продукту – виробництво, обмін, розподіл, споживання.

У сучасній економічній літературі сутність фінансів трактується неоднозначно. Так, Л.А. Дробозіна вважає, що фінанси – це економічні відносини, пов’язані з формуванням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання функцій і завдань держави і забезпечення умов розширеного відтворення (див.: Финансы: Учебник / Под ред. Л.А. Дробозиной. – М.:ЮНИТИ, 2001. – С. 13).

Вітчизняний вчений О.Д. Василик визначав фінанси як економічну категорію, що відображає створення, розподіл і використання фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб господарської діяльності, надання різноманітних послуг населенню з боку держави, забезпечення виконання державою її функцій (див.: Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС, 2000. – С.7). З наведених визначень випливає, що фінансами будуть ті грошові відносини, які опосередковують відносини розподілу вартості ВВП.

За твердженням М.М. Артуса фінанси слід розглядати як економічні відносини, що виникають у результаті формування, розподілу і використання ВВП, матеріалізовані у потоках грошових коштів (див. Артус М.М. Проблеми трактування сутності та функцій категорії «фінанси»//Фінанси України. – 2007. – №4. – С.131). В даному трактуванні ставиться наголос саме на грошову форму розподільних відносин.

В.М. Опарін вважає, що фінанси – сукупність грошових відносин, пов’язаних з формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів та з обміном, розподілом і перерозподілом вартості створеного на основі їх використання валового внутрішнього продукту, а за певних умов – і національного багатства (див.: Опарін В.М. Фінанси. (загальна теорія): Навч. посібник. – К.: 2001. – С.5). В даному визначенні до фінансових відносин включають не тільки відносини розподілу, а й відносини обміну, бо фінанси завжди пов’язані з реальним рухом вартості, який відбувається на таких стадіях відтворювального процесу, як розподіл і обмін.

Зарубіжні вчені трактують фінанси більш прагматично, розмежовуючи фінанси приватного підприємницького сектора і державні фінанси, тобто на мікроекономічному рівні – з орієнтацією на власність і володіння ресурсами, а на макрорівні – з фіскальної точки зору. Так, Е. Нікбахт і А. Гроппеллі розглядають фінанси як застосування різноманітних економічних прийомів для досягнення максимального достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного в справу (див.:Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси./Пер. з англ.. В.Овсієнка та В.Мусієнка. – К.: Основи, 1993. – С.5). Або Зві Боді і Роберт К.Мертон визначають фінанси як науку про те, яким чином люди керують витрачанням і надходженням дефіцитних грошових ресурсів протягом певного періоду часу. При цьому дослідники підкреслюють, що витрати і доходи розділені в часі, а також не можуть бути точно передбачені ні тими, хто приймає рішення, ні іншими (див.: Боди З., Мертон Р.К. Финансы./Пер. с англ.: Уч.пособие. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2000. – С.38).

Як бачимо, наведені визначення сутності фінансів, у трактуванні їх зарубіжними вченими, не вичерпують усього розмаїття концептуальних підходів з даного питання. В перших двох прикладах наголос робиться на ототожненні фінансів як вартісної категорії з фінансовими рішеннями відносно складання комерційних угод і управління активами та ризиками компанії, не визначаючи їх природи та сутності. В останньому прикладі визначення фінансів ототожнюється з фінансовими ресурсами.

Отже, економічна категорія «фінанси» багатогранна і не має однозначного визначення. Складність функціонування фінансів визначає труднощі у пізнанні їх сутності. Це стало причиною появи численних трактувань фінансів, які відрізняються окремими ознаками, специфічними формами та сутністю.

Виходячи з викладеного вище, можна визначити сутність фінансів таким чином. Фінанси – сукупність грошово-економічних відносин, пов’язаних з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту, в процесі яких формуються та використовуються загальнодержавні фонди грошових коштів для здійснення економічних, соціальних і політичних завдань.

На поверхні економічних явищ фінанси асоціюються з грошима, але фінанси – це не гроші, а відносини: суспільні (мають місце в суспільстві); економічні ( пов’язані з процесом відтворення); розподільні (виникають переважно на стадії розподілу); фондоутворюючі (супроводжуються утворенням і витрачанням фондів грошових коштів).