Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
розвиток.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
276.8 Кб
Скачать

1. Виявлення і спланований розвиток творчих здібностей.

У цьому напрямку процес розвитку творчих здібностей учнів здійснюється поетапно.

Таких етапів можна виділити три:

а) початковий, на якому здійснюється аналіз уривків класичної літератури (виявити та визначити роль найрізноманітніших художніх засобів);

б) проміжний, на якому пропонуються творчі завдання на основі поданих зразків (дописати, завершити, дібрати тощо);

в) творчий (побудова художнього тексту).

2. Створення «нестандартних ситуацій»

з метою активізації прихованих творчих здібностей, закладених у кожній дитині від народження. Відомо, що здібності й нахили до творчості можна розвинути, поставивши учня в певні складні умови, за яких він буде вимушений, самостійно щось створити. Такими умовами може бути контрольна робота (навіть учні, які вважали, що не мають творчих здібностей, за 15-20 хвилин під час контрольної роботи творили шедеври, справжні перлини художнього слова). Учитель повинен лише надихнути на творення власних текстів. Тому гаслом роботи у цьому напрямку можуть стати слова К. Ушинського: "Учень - це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити".

-2-

На початковому етапі розвитку творчих здібностей ефективним засобом вважаю ознайомлення учнів з "творчою лабораторією" письменників (І. Франка, В. Стефаника,В. Симоненка). Це роблюі на уроках літератури під час вивчення творчості письменника, зачитую уривки зі спогадів і обговорюємо їх і на уроках мови, добираючи для диктантів, переказів, аудіювання чи читання мовчки відповідні тексти. Цікавими є вправи на зіставлення уривків з творів письменників першого і останнього варіанту (чи видання).

На другому (проміжному) етапі пропоную учням на уроках української мови вправи, які окрім творчих здібностей, розвивають образне мислення, художнє бачення світу, розширюють словниковий запас, сприяють кращому засвоєнню семантики слів, а саме:

• дібрати означуване слово, до якого поданий прикметник був би епітетом;

• вибрати найвдаліший варіант слова;

• дописати (відновити) віршовані рядки;

• об'єднати кілька речень в одне;

• розчленувати текст на складові частини, змінити (розширити, згорнути, перебудувати, замінити) мовний матеріал;

• розширити текст, вживаючи якомога більше прислівників, але не додаючи більше ніж два речення;

дати заголовок тексту («Осіння ніч. Зривається вітер, шарпає дерева. Дощ періщить у шибки...»)

• перебудувати прості речення на складне речення з різними видами зв'язку, визначити смислові відношення між частинами складних речень;

• вставити пропущені слова;

• замінити поданий текст синонімами: "Здавна існує велика дружба між людьми і лелеками. Може, як жодна інша птаха, підпускає лелека до себе людину бо вірить, що не буде йому кривди. І не дарма говорять люди: у хаті, на якій поселиться лелечина пара, пануватиме добро і злагода ."

• дібрати якнайбільше означень до поданого слова *наприклад, день - похмурий, незабутній,...), чи якомога більше дієслів, які б поєднувались із словом (наприклад, вітер дме, завиває, співає,...). Такі вправи доцільно проводити у формі гри, змагання ("Хто швидше", "Хто більше").

-3-

Широке поле для творчої діяльності учнів відкривають завдання, спрямовані на розвиток фантазії, гіпотетичного мислення:

• продовжити художній твір ("Енеїду" І. Котляревського, "Украдене щастя" І. Франка)

• змінити (переробити) закінчення художнього твору ("Наталка Полтавка'' і Котляревського, "Мина Мазайло" М. Куліша).

Дуже люблять учні завдання, спрямовані па розвиток уяви, наприклад:

• скласти усну розповідь від імені письменника (Т. Шевченко "Мої інтереси і захоплення", "Моє перше велике кохання". "Жінки у моєму житті", "Моя сім'я", "Моє життя на засланні", "Моя пристрасть - гравюра"):

• взяти "інтерв'ю" у письменника.

Такі завдання активізують пам'ять, увагу, вчать самостійно оцінювати, встановлювати причиново-наслідкові зв'язки, мотивувати ті чи інші дії.

На етапі актуалізації знань можна використати асоціювання ("асоціативну павутинку", "ланцюжок асоціацій"), яке спонукає учнів думати, стимулює мислення шукати зв'язки між окремими поняттями. Під час підведення підсумків уроку (рефлексії) привертаю увагу учнів до схеми асоціацій, щоб доповнити її.

На етапі написання творчих робіт насамперед виділяються "класичні" твори-роздуми передбачені навчальною програмою. Саме твори-роздуми є каменем спотикання для багатьох учнів, адже структура "вступ - основна частина - висновки" часто їх відлякує (бо обмежує!).Щоб така проблема не виникала я пояснюю вимоги до творів такого типу, послідовно, системно розвиваю критичне мислення учнів, тобто вчу їх формулювати тезу, бачити причиново-наслідкові зв'язки, добирати аргументи на підтвердження тези, визначати (і розрізняти!) у творі тему, ідею, шукати проблеми, пояснювати роль художніх засобів, вилучати зайву інформацію тощо. Для цього пропоную таку вправу: називаю будь-яку тему майбутнього твору, сформульовую питання, які можна розглядати, розкриваючи тему, і передбачаю можливі відповіді, висновки, тобто ідею. Звичайно, спочатку демонструю учням, як це робиться. Наприклад, якщо тема твору "Злочин і кара у "Марусі Чурай" Ліни Костенко", то проблемою, яку слід дослідити, може бути питання: "Чи завжди злочин карається?", а ідеєю (відповіддю) - "Злочин завжди карається" або "Неумисннй злочин не повинен каратися". Аналогічно розвиваю уміння школярів формулювати тезу до поданої теми, добирати аргументи тощо.

Самостійність та якість творів у великій мірі залежить від сформульованої теми.Щоб підвести учня до глибоко розуміння теми користуюся різними методичними прийомами: інструктаж щодо об’єму теми;

-4-

поради щодо змісту; попередні розмови про факти, явища, предмети, які стосуються теми; бесіди за картиною; читання віршів, оповідань тощо. В своїй практиці використовую пам’ятки, що містять у собі загальні вказівки щодо написання твору. Ефективним методичним прийомом вважаю є показ зразка, дохідливий аналіз його. Позитивні наслідки дає демонстрування кількох зразків на одну тему. Учні при цьому розуміють, що про одне і те ж явище можна говорити точно, образно, але по-різному.

Як варіант також ділю учнів на групи і пропонуваю самим ставити запитання до однокласників, шукати аргументи на підтвердження чи заперечення почутого. Дух змагання активізує мислення і викликає зацікавленість. Така робота є необхідною ланкою у ланцюжку формування і розвитку творчих здібностей учнів. Це допомогає краще виявити уміння учнів аналізувати, порівнювати, робити висновки, а згодом пропоную написати твір-роздум, самостійно обравши тему і використавши власні письмові чи усні відповіді.

Також на своїх уроках та у позакласній роботі використовую технічні засоби навчання (кінофільми, телепередачі, звукозаписи, електронні презентації тощо) з метою розвитку творчих здібностей учнів збагачую методику викладання української мови. Переглядаючи фільми або презентації учні одержують емоційну наснагу, що безпосередньо відбивається на якості творчих робіт, бо стимулює мовний процес.

Отже, у кожній людині природою закладений певний творчий потенціал. Виявити здібності, розвинути їх якомога повніше — таке завдання постійно ставлю перед собою. Надзвичайно важливо навчити дітей бачити прекрасне, тонко сприймати навколишній світ, правильно й образно висловлювати думки. Вважаю, що успішно розвивати творчі здібності учнів може той словесник, який сам є творчою індивідуальністю. Немає необдарованих дітей - є дорослі, які не займаються розвитком дитини, адже будь-які здібності, творчі також, потребують розвитку, тому саме на це має бути спрямований навчально-виховний процес.

Свідченням того, що моя робота з розвитку творчих здібностей на уроках української мови та літератури дає результати, є творчі роботи учнів (збірки «Лінгвістичні казки», «Поетичні перлинки», «Перші спроби»). Я щаслива, що мені не доводиться перевіряти списані твори, в яких немає думки учня, не видно частинки його душі. Крім того, спостерігаю, що у багатьох школярів покращується якість знань, підвищується загальна мовленнєва культура, з'являється відчуття краси слова. Збільшується кількість дітей, які прагнуть творити, виконувати нестандартні завдання, проводити пошукові роботи, створювати проекти, брати участь у позакласних мовних чи літературних заходах і навіть ініціювати їх проведення.

-5-

Методи і прийоми розвитку творчих здібностей учнів

1 .Стимулювання творчого інтересу.

2.Цікаві аналогії.

3.Емоційне переживання.

4.Розвивальні ігри.

5.Метод відкриття.

6.Ситуації з можливістю вибору.

7.Підвищення стимулюючого впливу змісту навчального матеріалу.

Шляхи стимулювання творчої активності учнів

- не погоджуйтеся з відповіддю учня,якщо учень просто констатує факти,вимагайте доказів;

- ніколи не розв'язуйте дискусію учнів найлегшим способом,тобто повідомивши їм правильну відповідь чи правильний спосіб розв'язання; - постійно пам'ятайте : навчання має спиратися на інтереси,мотиви і бажання учнів;прищеплюйте смак до нестандартних розв'язків;

- ніколи не кажіть учням,що у вас немає часу обговорити їх «безглузді»ідеї; - не скупіться на добре слово, доброзичливу усмішку,дружнє заохочення; - пам'ятайте ,що в процесі навчання не може бути постійної методики чи усталеної програми

Рекомендації вчителям щодо застосування методу відкриття з метою розвитку в учнів дослідницьких здібностей

—допомагайте учням діяти незалежно, не давайте прямих інструкцій стосовно того,чим вони мають займатися;

—не робіть швидких припущень,на основі детального спостереження та оцінки визначайте сильні та слабкі сторони учнів; не покладайтеся на те ,що учні вже мають певні базові знання , навички;

—не стримуйте ініціативи учнів і не робіть за них те , що вони можуть зробити,що можуть навчитися робити самостійно;

—не поспішайте з винесенням вироку;

—навчіть учнів досліджувати міжпредметні зв'язки;

—розвивайте в учнів навички самостійного вирішення проблем,дослідження та аналізу ситуації;

—використовуйте складні ситуації,які виникають у дітей у школі чи вдома, для застосування набутих навичок у вирішенні проблем;

—допомагайте дітям навчитися керувати процесом засвоєння знань;

—підходьте до всього творчо.

-6-

Рекомендації для ефективного розвитку творчих здібностей учнів:

• не намагайтесь дати певну суму знань, а дбайте про паростки творчості;

• вчасно помічайте, виявляйте приховані творчі здібності дітей, "розбудіть" їх:

• задівайте не стільки розум, скільки почуття учнів, емоційно надихайте дітей на творення власних текстів;

• зосередьте увагу на відборі оптимальних та ефективних завдань, враховуючи вікові особливості школярів;

• шукайте такі завдання, які б пробуджували дитячі душі до творчості, заохочуйте дітей шляхом постійного тренування творчими вправами, спрямованими на розвиток допитливості, гіпотетичного мислення, фантазії, уяви:

• для творів підбирайте теми, які порушують актуальні проблеми, дають можливість висловитися;

• завдання для творчих робіт давайте у кількох варіантах, щоб учень мав змогу вибирати;

• створюйте проблемні ситуації, що вимагають пошуків альтернативи, прогнозування;

• під час опрацювання програмового матеріалу залучайте учнів до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань;

• допомагайте учням повірити у свої сили;

• не обмежуйте творчу уяву учнів, не ставте їх у вузькі рамки, а навпаки, давайте волю дитячій фантазії:

• не повчайте відкрито, не критикуйте строго, а лише тактовно давайте поради;

• стимулюйте і підтримуйте ініціативу учнів, їхню самостійність

ВСТУП Саме на початку XXІ століття в теорії і практиці особливо гостро стоїть проблема формування творчої особистості. Саме на виховання самостійної і незалежної людини спрямоване вивчення літератури в школі. «Творчість передбачає наявність у особистості здібностей, мотивів, знань, і умінь, завдяки яким створюється продукт, що вирізняється новизною, оригінальністю, унікальністю»[1,с.14]. Вихідні положення проблеми формування творчої особистості сформульовано у працях таких педагогів, як В.О.Сухомлинський, К.Д.Ушинський, А.С. Макаренко. Чимало спеціальних психологічних досліджень підтверджують позитивну роль творчості у стимулюванні пізнавальних інтересів учнів, допитливості, дослідницької активності, здатності до знаходження оригінальних рішень та прогнозування. «Творчі здібності-продукт саморуху, самостійного розв’язання задач і питань, самостійного розкриття закономірностей і зв’язків між предметами і явищами… Це продукт розвитку, причому розвитку вільного, за якого інтерес, захоплення і пристрасть-головні рушійні сили» [6, с.5]. Л.Виготський зазначає, що творчість має місце не лише там де створюється щось абсолютно нове, а й там, де вноситься своє розуміння, щось по своєму відтворюється, змінюється, ґрунтується вже створене. Тож якщо є творчий процес, буде-у свій час-результат. Творча людина його обов’язково досягне [ 6, с.5]. Без людських емоцій не бувало, нема і не може бути людського шукання істини. Це положення цілком стосується і вивчення літератури. Актуальність. Будувати повноцінний сучасний урок літератури-означає насамперед орієнтуватися на сучасного учня, враховуючи його інтелектуальний рівень, духовні потреби. А учень сьогодні зовсім не той, що був 2-3 десятиліття тому. Дослідження, проведені психологами і соціологами, засвідчують, що за останніх 50 років різко змінилися когортні відмінності між людьми, які народились в різний час. Ці відмінності виражаються в різних художніх інтересах, орієнтаціях, звичаях, стилі життя, поведінці. Зміна художніх інтересів школярів, значною мірою впливає на зміну статусу літератури, як шкільного предмета. Тепер учитель не єдине джерело інформації, як це було раніше. Бурхливий розвиток таких засобів комунікацій, як телебачення, комп’ютер, інтернет та інші, породжує у школярів пасивно-споживницьке ставлення до мистецтва. Успішне виконання відповідальних і складних завдань, поставлених при вивченні художніх текстів, можливе лише тоді, коли вчитель зважає на емоційно-естетичну природу мистецтва слова, широко використовує у своїй практиці виразне читання, методи та прийоми, що сприяють розвитку відтворюючої і творчої уяви, емоційної сфери і самостійної розумової діяльності учнів. Уроки творчих здібностей збагачують емоційний світ учнів, розвивають образну пам’ять, уяву, естетичний смак, розумові здібності, художнє мислення, збільшують потребу творчої праці, підвищують культуру усного і писемного мовлення. Тому ця тема є актуальною. Предмет. Методика викладання зарубіжної літератури в 7-му класі (застосування нових методик викладання літератури). Об’єктом курсової роботи є розвиток творчих здібностей учнів. Мета роботи. Виявлення методів, прийомів і способів розвитку творчих здібностей школярів на уроках зарубіжної літератури. Об’єкт, предмет, мета дослідження обумовили необхідність поступового вирішення наступних завдань: розкрити проблему розвитку творчих здібностей учнів в сучасній методиці вивчення літератури; визначити методи, прийоми, способи розвитку творчих здібностей учнів на уроках літератури в середніх класах; визначити місце творів М.Гоголя в шкільній програмі з зарубіжної літератури; запропонувати програму розвитку творчих здібностей учнів при вивченні творів М.Гоголя. Для написання курсової роботи використовувались такі наукові методи: теоретичні методи (аналіз, синтез); емпіричні методи дослідження. Курсова робота складається з вступу, двох основних розділів, висновків, списку використаної літератури. Налічує 30 сторінок.

1. РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ, ЯК МЕТОДИЧНА ПРОБЛЕМА 1.1 Проблеми розвитку творчих здібностей учнів у сучасній методиці вивчення літератури В умовах реформи загальноосвітньої і професійної школи, як ніколи раніше, підвищилися вимоги до уроку-основної форми навчання і виховання учнів. Змістова наповненість та ідейно-виховна спрямованість кожної навчальної години набувають особливого значення, коли йдеться про сучасний урок літератури, про виховання в учнів активної життєвої позиції, їхньої готовності до самостійного трудового життя. Яким же насправді має бути сучасний урок? Як підвищити його ефективність? Що в ньому сьогодні найвизначальніше? Ці та інші питання хвилюють сьогодні багатьох учителів літератури. Удосконалення уроків літератури в школі-завжди актуальна проблема. Чім краще організований і проведений урок, тим ширшою і глибшою буде літературна освіта школярів. Тепер, коли втілюються в життя «Основні напрями реформи загальноосвітньої і професійної школи», перед словесниками закономірно знову й знову постають питання: «як поліпшити викладання літератури? Як уникнути типових недоліків, що трапляються на уроках?»[10]. Коли заходить мова про типові недоліки у вивченні літератури, вчителі здебільшого сходяться на одному: «в усьому винні сучасні школярі». Але так говорили завжди. На думку відомого англійського професора-психолога Е.Стоунса, «педагогічні невдачі приписують недолікам того, хто навчається, і дуже рідко-недосконалості методів навчання»[10]. Усі школярі вивчають літературу за одними підручниками і програмами. Але в кожного з них різний рівень знань з цього предмета, різні вміння, навички, естетичні уявлення, ступінь сформованості естетичного ідеалу. Який же зміст викладається в поняття сучасний урок літератури? Сучасний не означає найкращий з усіх можливих варіантів. Кожна епоха ставить свої вимоги до уроку словесника. І не тільки тому, що вивчення літератури завжди повинне відповідати вимогам часу. Рівень викладання літератури в школі залежить і від багатьох інших причин, зокрема: 1) від її місця в загальній системі шкільних предметів; 2) характеру розвитку методичної науки, педагогіки, дидактики, психології, літературознавства тощо; 3) підготовки вчителя. За останні два десятирічча на основі експериментальних досліджень та узагальнення педагогічного досвіду створені вагомі праці з методики викладання літератури, педагогіки, психології, в яких розглядаються проблеми літературного розвитку учнів, особливості сприймання ними художніх творів. Ці публікації сприяли підвищенню теоретичного і методичного рівня уроку літератури, вдосконаленню його змісту, структурної організації[10]. Щоб удосконалити сучасний урок літератури, треба розумно враховувати суб’єктивні та об’єктивні фактори, від яких залежать навчання, виховання й розвиток учнів. Проблема підвищення ефективності уроку вимагає всебічного, діалектичного підходу. Це пояснюється тим, що урок це складна, цілісна, динамічна система взаємообумовлених компонентів, серед яких важливе місце належить змісту, дидактичній і методичній структурі. Кожен з цих компонентів має свої резерви, реалізація яких підвищить ефективність усієї системи. Визначимо найголовніші напрями вдосконалення уроку. 1. Будувати навчальний процес з урахуванням його глибинних закономірностей. Постійно активізувати учнів, розвивати їх самостійність та ініціативу, урізноманітнювати методи і прийоми роботи. Для того, щоб сформувати багату духовну особистість, яка була б на рівні сучасності, треба внутрішньо перебудувати навчання, раціонально використати нові резерви педагогічного впливу, методи та прийоми роботи. Перебудова школи вимагає всебічної активізації розумової діяльності учнів, максимального включення їх у різноманітні види роботи. Самостійність, як і самоствердження і самовиявлення школяра, розвиток його творчих здібностей, пізнавальних потреб, не можливі поза функціонуванням його думок, почуттів, мотиваційної і вольової сфери. «Як мускули стають безсилими, кволими без праці і вправ, так і розум не формується без розумового напруження, без думки, без самостійних пошуків», - писав В.О. Сухомлинський. Тільки в праці учні можуть відчути радість пізнання[10]. Навчання за своєю природою - процес творчий. А будь-яка творча діяльність вимагає постійного напруження духовних сил. Там, де школярам лише нав’язуються готові істини, де панують пасивність і бездумна споглядальність, орієнтація на зубріння, де не виховується самостійність і творча активність, - не може бути справжнього навчання і розвитку дітей. Подібне навчання здатне лише притупити їх розумові здібності. Відомо, як згубно впливало воно на дітей у старій школі. Засилля в ній авторитарних методів викладання пояснюється не лише тим, що в педагогічній науці були недостатньо розроблені методи навчання, а й безпосереднім впливом різноманітних теорій, в яких недооцінювалася роль учня в навчальному процесі, надто спрощувалася система набуття учнями знань. У сучасній школі авторитарні методи викладання дедалі більше поступаються пошуковим, творчим. На противагу старій дидактиці, яка «побудована на відтворенні готових знань, народжується нова дидактика творчої активності» (М. Скаткін)[10]. Усе це, однак, не означає, що на уроках літератури зовсім не треба заучувати навчальну інформацію. Матеріал, який засвоюють учні, не однорідний за своїм змістом і характером. Окрім ідейно-художнього змісту твору, учні повинні знати певні факти з історії його написання, біографії автора тощо. Подібні матеріали не можна засвоїти без їх заучування. Важливою умовою підвищення якості уроків літератури є урізноманітнення методів і прийомів навчання, видів роботи, які виконують учні. Всяка одноманітність зрештою породжує в дітей відчуття перевантаження. Воно виникає не стільки від великої кількості завдань, їх складності, скільки від одноманітності, сірості і буденності уроків літератури. Проте урізноманітнення уроку-не самоціль. Кожен метод, прийом, форма роботи повинні бути педагогічно виправданими. Ефективність методів, форм і прийомів, їх педагогічна доцільність визначаються лише в загальній системі різноманітних засобів педагогічного впливу на особистість учня. «Залежно від обставин, часу, особливостей особи і колективу, від таланту і підготовки виконавців, від найближчої мети, від щойно вичерпаної кон’юктури, діапазон застосування того чи іншого засобу може збільшуватися до ступеня повної спільності або зменшуватися до положення повного заперечення. Немає більш діалектичної науки, ніж педагогіка» (А.С. Макаренко). Не існує універсальних методів навчання і універсальних форм роботи. Але є свої улюблені прийоми, знайдені в процесі праці. «Викладання є мистецтво, а не ремесло-в цьому суть учительської справи. Випробувати десять методів і вибрати свій, переглянути десять підручників і не дотримуватися жодного беззастережно-ось єдино можливий шлях живого викладання. Завжди бути в пошуках, вимагати, удосконалюватися-це єдино можливий курс учительської праці» (М. Рибникова)[10]. Оптимальний вибір методів, прийомів і засобів навчання зумовлюється змістом уроку, характером і специфікою матеріалу, який вивчають учні, їхніми пізнавальними інтересами і можливостями, рівнем інтелектуального розвитку. Включення учнів в інтенсивну розумову і творчу діяльність-необхідна умова повноцінного уроку літератури. Проте інтенсифікація навчальної діяльності повинна бути посильною. Як надмірна фізична праця перевтомлює людину, так і розумове перенапруження виснажує творчі сили, породжує певну протидію. З огляду на це, на уроці іноді треба практикувати й такі види роботи, які знімають постійну розумову напруженість учнів, вносять у процес навчання інтелектуальну розрядку. 2. Виховувати в учнів стійкий інтерес до літератури, постійно збуджувати позитивне емоційне ставлення до навчання, стимулювати інтелектуальні та естетичні потреби школяра. Щоб удосконалити навчальний процес у школі, треба забезпечити сприятливий грунт для успішного навчання. Урок не повинен бути тягарем ні для учня, ні для вчителя. Учень і вчитель-це дві взаємозв’язані сили, які мають діяти злагоджено, в одному напрямі. Як би добре не був організований урок, яка б значна за змістом науково-художня інформація не подавалася, але якщо в дітей не виробився стійкий інтерес до предмета, вчитель не досягне запланованої мети. Інтерес до навчального предмета-це стійке психологічне утворення, що має складну структуру, яка включає в себе емоційні, інтелектуальні, вольові компоненти. Відомий психолог С.Л. Рубінштейн характеризує інтерес як стійке «зосередження на певному предметі думок, помислів особи, що викликає прагнення ближче ознайомитися з предметом, глибше в нього проникнути, не випускаючи його з поля зору. Під помислом ми при цьому розуміємо складне і водночас таке утворення, яке не розкладається, спрямовану думку, думку-турботу, думку-залучення, що містить у собі специфічну емоційну спрямованість»[10]. Інтерес є своєрідним виявом пізнавальних потреб людини, внутрішнім стимулятором її діяльності. У працях С.Л.Рубінштейна, І. Щукіної, Л.І.Божович, М.Ф.Беляєва та інших відомих учених, які досліджували навчальний інтерес, його роль і структуру, переконливо доводиться, що навчальні інтереси позитивно впливають на всі психологічні процеси, полегшують сприймання навчальної інформації. Завдяки інтересу активізується увага, пам’ять, мислення школяра. Якщо учні, наприклад, люблять літературу, вони на уроці легко включаються в різноманітні види навчальної діяльності, активно працюють, менше стомлюються в процесі навчання, виявляють допитливість, охоче виконують домашні завдання, з насолодою читають художні твори[10]. Які ж основні фактори сприяють формуванню в учнів на уроках інтересу до літератури? Зацікавлення можна викликати насамперед змістом навчальної інформації. Навчальна інформація найчастіше стає об’єктом інтересу учнів, коли вона містить елементи новизни. «Щоб здобути нашу увагу, предмет має являти собою для нас новину, але новину цікаву, тобто, таку новину, яка або доповнювала б, або підтверджувала, або спростовувала чи розбивала те, що є в нашій душі, тобто, одним словом, таку новину, яка що-небудь змінювала б у слідах, які в нас уже вкоренилися» (К.Ушинський)[10]. Не слід думати, що стимулювання навчальних інтересів відбувається лише за рахунок певних прийомів навчання. Цікавість стимулюється всім змістом уроку, всією системою методів його проведення. Література-мистецтво слова, і це вимагає особливого підходу до її вивчення, своєрідного емоційного та інтелектуального фону[10]. 1.2 Методи, прийоми та засоби розвитку творчих здібностей учнів на уроках літератури в середніх класах Процес навчання здійснюється за допомогою застосування методів. Метод – це спосіб дидактичної взаємодії вчителя і учня, з допомогою якого досягається оволодіння знаннями, уміннями і навиками, формується світогляд учнів, розвиваються їх здібності. Метод реалізується через прийом: це елемент метода, складова частина у пізнавальній роботі. Наприклад, проблемне питання, поставлене вчителем при викладі ним навчального матеріалу, є прийомом репродуктивного методу. Його завдання-активізувати увагу учнів при засвоєнні ними нового матеріалу. В той час, проблемне питання, поставлене вчителем, яке вимагає самостійної пошукової роботи-уже не прийом репродуктивного методу, а способів виявлення іншого-евристичного чи й дослідницького. Принципи обґрунтування методів. І. У шкільній практиці викладання літератури має широке застосування класифікація за принципом джерела знань. Звідси: 1) слово (лекція) вчителя; 2) бесіда; 3) самостійна робота. Вчитель подає новий матеріал, читає лекцію; потім, обговорюючи твір, учні відповідають на запитання, в формі бесіди доходять до істини; практикуються уроки чи їх фрагменти, де учні самостійно працюють з книгою (підручники, хрестоматії, критичні матеріали, пишуться твори). Але зауважимо, що зовнішньо однотипні заняття можуть бути дуже різними за суттю: слово вчителя може мати різну мету і різний зміст. Воно може передувати читанню, аби емоційно підготувати учнів до його сприймання, вчитель розповідає про життя і творчість письменника, дає лекцію з теорії літератури і тоді його слово має іншу мету, інший зміст; відмінно до теми і змісту може бути й бесіда; бесіда з метою активізувати сприйняття тільки що прочитаного твору, відтворення найбільш яскравих епізодів; може бути бесіда-аналіз за запитаннями вчителя;

бесіда з метою узагальнення матеріалу. Такою ж різноманітною може бути і самостійна робота: може бути з метою закріплення; може носити дослідницький характер. Таким чином, навчальна діяльність учнів буде різною і за змістом і за рівнем самостійності[11]. Тому термін «лекція», «бесіда», «самостійна робота» означають більше форми спілкування вчителя і учня, ніж методи навчання. Форма-більш загальне, об’ємне трактування самого процесу навчання. Тут можна схематично зобразити так: форми – методи – прийом – навчальна ситуація. Зміст навчальної діяльності вчителя і відповідно діяльності учнів, що навчаються, і має служити критерієм обґрунтування методів. ІІ. Цим критерієм є характер пізнавальної діяльності школярів. Беручи в основу цю аксіому, дидактик Лернер і Скаткін вивели загально дидактичну класифікацію методів, що охоплює всю систему шкільного навчання: 1) пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний); 2) репродуктивний (відтворюючий); 3) метод творчого викладу; 4) евристичний (частково-пошуковий); 5) дослідницький. Скаткін: «Мова йде не про протиставлення одного метода іншому, а про їх гармонійне співіснування, про розумне застосування кожного метода на своєму місці для вирішення специфічних навчально-виховних завдань»[11]. Ці загальнодидактичні методи навчання по-своєму реалізуються в кожному навчальному предметі у відповідності до його специфіки. Таким чином у основі класифікації є пізнавальна діяльність: 1-ший ступінь у логіці пізнання літератури як навчального предмета – лежить сприйняття художнього твору. Завдання – навчити сприймати твір. Література як вид мистецтва має виховувати художника. 2-гий ступінь – подача і сприйняття з боку учнів спеціальних знань про сутність художньої літератури, її специфіку, теорію і історію. Органічне поєднання у свідомості читача безпосередньо художнього переживання і науково-літературознавчих понять і висуває потребу у специфічних методах викладання літератури. Кожен метод безпосередньо зав’язаний з видами діяльності школярів. І. Метод творчого читання найбільш специфічний для нашого предмета. Читання художнього твору відрізняється від читання наукового, публіцистичного тексту. Це читання вимагає особливої уваги до слова, фрази, ритму. Застосовуючи цей метод, вчимо дітей слухати і чути художнє слово, насолоджуватись ним, вчитись самим говорити і читати виразно. Для цього методу характерні такі прийоми: виразне (в ідеалі художнє) читання викладача; читання матеріалів художнього слова (окремих творів, сцен з п’єс); уміння виразному читанню учнів; коментоване читання; постановка проблеми, що випливає з прочитаного; творчі завдання, що базуються на життєвих спостереженнях учнів. Види навчальної діяльності учнів: читання художнього твору в класі і дома; виразне читання з обґрунтуванням особливостей читання; заучування напам’ять; активне слухання художнього тексту; складання плану твору (чи фрагменту); близькі до тексту перекази; художня розповідь; усні і письмові відгуки про твір; розгляд ілюстрацій до тексту і оцінка їх. Цей метод найбільш активно застосовується у середніх класах, може і в старших з низьким рівнем знань. ІІ. Евристичний метод Це вищий наступний ступінь у логіці пізнавальної діяльності школяра, обумовлений розширенням змісту виучуваного матеріалу. В зв’язку з цим міняються і види діяльності школярів. І тут основним матеріалом є художній твір, але з більш поглибленим аналізом. Цей поглиблений аналіз вимагає застосування елементів науки про літературу (теорію і історію літератури) в залежності від програми даного класу, віку, розвитку школярів. Застосування цього методу служить для того, щоб навчати школярів повноцінно і різнобічно аналізувати художній твір. Аналіз пов’язується з розв’язанням художніх, моральних, філософських проблем, поставлених письменником. Завдання вчителя-допомогти побачити ці проблеми, знайти шляхи їх розв’язання у тексті, вчити роздумувати, оформляти свої роздуми у зв’язній, послідовній, доказовій мові. Цьому і служить евристичний (частково-пошуковий) метод. Він реалізується на найчастіше в евристичній бесіді. Характерні прийоми: побудова логічно чіткої системи запитань (до аналізу тексту, критичні статті, з теоретичних питань), які б послідовно вели думку учнів від спостереження над явищем до його аналізу, від суб’єктивних спостережень до узагальнень; побудова системи завдань; постановка проблеми вчителем і ілюстрація шляхів її розв’язання (проведення диспуту). Види навчальної діяльності учнів: підбір матеріалу з тексту (цитати, тези); перекази з елементами аналізу; аналіз епізода, сцени, всього твору за питаннями, заданими вчителем; складання плану як прийом композиції; аналіз образу героя; порівняльний аналіз героїв, епізодів, пейзажів, стильових особливостей твору; складання плану до розгорнутої відповіді, розповіді, твору; конспективний виклад результатів аналізу творів різних жанрів; виступ на диспуті; написання самостійного твору з проблематики художнього тексту. Цей метод розвиває критичну думку учнів, вчить самостійно здобувати знання. ІІІ. Дослідницький метод Його мета-розкрити нові аспекти художнього твору, які не висвітлювались раніше, розвивати вміння самостійно аналізувати твір. Це досягається шляхом постановки проблемних питань, дослідницьких завдань. Цей метод близький до евристичного. Його відмінність у наступному: при евристичному вчитель ставить завдання і в значній мірі спрямовує пошук учнів, вчить прийомам; при дослідницькому учні вже володіючи прийомами, самостійно вирішують складні завдання на базі нового матеріалу, самостійно приходять до узагальнених суджень. Дослідницький метод може застосовуватись на звичайних уроках, але частіше на уроках семінарського типу, уроках-конференціях, факультативних заняттях. Характерні прийоми: висунення вчителем проблеми для всього класу, при чому ряд аспектів цієї проблеми розробляється групою учнів чи індивідуально; вчитель пропонує теми для семінарських занять і учні беруть цікаві їм для доповіді, чи роблять виступ в ролі опонента; вчитель пропонує учням для аналізу твір який не вивчався за програмою, або ж твір вибирається самим учнем. Пропонуючи теми, вчитель консультує, спрямовує пошук. Види діяльності: самостійний аналіз частини, епізода чи цілого твору, що не вивчався за програмою; зіставлення в тематичному, проблемному, теоретико-літературному плані двох чи кількох творів; зіставлення, аналіз двох чи кількох точок на твір в цілому, образ з обгрунтуванням своєї думки; зіставлення літературного твору з його екранізацією (чи спектаклем); самостійна оцінка спектаклю, різної інтерпретації акторів героя; оцінка проглянутого кінофільму, виставки живопису; краєзнавчі дослідження. Результати цих видів діяльності можуть бути оформлені в доповіді, твори, реферати, статті для газети. В процесі виконання цих робіт учні в більшій мірі оволодівають знаннями в царині літературознавчої науки. Застосування цього методу стимулює учнів до пошуку, вчить користуватися каталогом, знаходити потрібні для використання завдання книги, конспектувати, цитувати. Ці два методи в значній мірі сприяють розвитку мислення на уроках літератури. ІV. Репродуктивний метод. Сутність його в отриманні знань у готовому вигляді в слові, лекції вчителя, підручнику, посібнику, науково-популярних книгах, статтях. Це не догматичний метод. Елемент творчості тут значний, все залежить від якості подачі. Думка учня теж розвивається при застосуванні репродуктивного методу: вчитель читає проблемну лекцію, а учень слідкує за логікою викладу, складає тезисний план; вчитель дає різні точки зору на проблеми і пропонує шляхи до вирішення. Використовуючи цей метод, вчитель може не тільки давати ті чи інші знання, але й конкретно показати, як можна оволодіти певними вміннями. Наприклад, провести аналіз невеликого твору, при тому звернути увагу на метод аналізу, прийоми, а потім доручити виконати аналогічну роботу самостійно на іншому матеріалі. Значення репродуктивного методу не тільки в повідомленні нових знань, але і розкритті перспектив розвитку мистецтва і науки. Характерні прийоми: розповідь вчителя про життя і творчість письменника; лекція; оглядова лекція (із складанням плану-конспекту); завдання за підручником, навчальним посібником. Види діяльності: запис планів, конспектування лекцій; складання тез прочитаних статей; підготовка усних відповідей за матеріалами лекцій; складання хронометричних таблиць. Цей метод забезпечує свідомість і міцність знань[11]. 1.3 Висновок В розкритті проблеми творчих здібностей учнів в сучасній методиці вивчення літератури лежить удосконалення та розвиток методичної науки, педагогіки, психології, літературознавства. Створення нових методик викладання літератури, психології, педагогіки, в яких розглядаються проблеми розвитку учнів, сприяє підвищенню теоретичного і методичного рівня уроку літератури, вдосконаленню його змісту та структурної організації. Чимало залежить від роботи вчителя на уроці. Виховувати в учнів стійкий інтерес до літератури, постійно збуджувати позитивне, емоційне ставлення до навчання, стимулювати інтелектуальні та естетичні потреби школяра – головний обов’зок вчителя. Рівень уроку залежить від використання методів і прийомів, їх вибір зумовлюється змістом уроку, характером і специфікою матеріалу, можливостями і рівнем інтелектуального розвитку учнів. Застосовуючи: Метод творчого читання, ми вчимо учнів слухати і чути художнє слово, насолоджуватись ним; вчитись говорити і виразно читати. Евристичний метод - навчає повноцінно і різнобічно аналізувати художній твір. Дослідницький метод - вирішувати складні завдання на базі нового матеріалу, самостійно приходити до узагальнених суджень. Репродуктивний метод - розвиває думку учня, завдяки тому, що вчитель дає різні точки зору на проблеми і пропонує шляхи до вирішення. Значення цього методу, не тільки у набутті знань, а й у розкритті розвитку творчих здібностей. Використання цих методів є актуальним для викладання літератури у середніх класах. Доцільне використання методів сприяє розвитку творчих здібностей учнів. Чим краще організований урок – тим ширшою і глибшою буде літературна освіта учнів.

2. ПРОГРАМА РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ТВОРЧОСТІ М.В. ГОГОЛЯ В 7 КЛАСІ 2.1 Місце творів М.В. Гоголя у шкільній програмі з літератури Микола Васильович Гоголь – вважається російським письменником, але його рід має глибоке козацьке коріння. Його народила українська земля, випестила і виховала, наділила витонченим відчуттям краси, збагатила й розвинула душу народною піснею, чарівною казкою й легендою, героїчною звитягою історичного минулого. «…Великий чародій слова, прозорливець з даром проникати в найпотаємніші глибини людської душі», - так назвав М.Гоголя український письменник Олесь Гончар [9, с. 114]. Його творчість займає одне із провідних місць у всесвітній літературі. На сьогоднішній день Міністерство освіти і науки України працює над забезпеченням детальнішого вивчення творчості М.В. Гоголя. А також над створенням і впровадженням в профільній 12-річній школі програми нового курсу, де творчість М.В. Гоголя вивчатиметься більш поглиблено. У курсі «Зарубіжна література 7 клас» є дуже цікавий розділ як «Україна та її історія в літературі». У ньому вивчається і повість М.В. Гоголя «Тарас Бульба». Зацікавленість Гоголя історією України є закономірною. Нетривалий час він читав лекції з історії в університеті і навіть хотів написати багатотомну історію України, але на жаль, свого задуму не здійснив. Це бажання Гоголь втілив у написанні історичної повісті «Тарас Бульба». У цьому творі письменник описав славетне минуле рідного краю-часів козаччини, героїку Запорожської Січі, та оспівав красу української природи. Повість «Тарас Бульба» - це матеріал для морально-естетичного виховання учнів. Перший комплекс морально-естетичних проблем виникаючий, при вивченні повісті, пов’язаний з проблемою подвигу. Ідея краси подвигу в славу Батьківщини пронизує весь твір, складає його пафос. У цьому виникає ряд питань: Якими якостями повинна володіти людина здатна на подвиг? Як виховуються ці якості? Як ставляться герої до Батьківщини? Другий комплекс морально-естетичних проблем пов’язаний з питаннями про зовнішню і внутрішню красу людини: Які якості ми цінуємо в людях? В чому сенс і щастя у житті? Вивчення повісті «Тарас Бульба» дає відповіді на ці питання [4;c3]. 2.2 Програма з розвитку творчих здібностей учнів при вивченні творчості М.В. Гоголя Так ось вона, Січ! Ось воно, те гніздо, звідкіля вилітають усі ті горді, як орли, і дужі, як леви! Ось звідки розливається козацька воля по всій Україні! М.В. Гоголь Провідною темою і ідеєю твору «Тарас Бульба» є зображення любові до України, героїзму, мужності й ратної звитяги українського народу в боротьбі за рідну землю, нездоланність патріотичного духу козацтва, проблема зради батьківщини, відображення духу патріотичної доби. Також у повісті є шедевральні описи природи, зокрема українського степу. Природа в творах Гоголя жива, і живе вона таким самим напруженим і багатогранним життям, як і його герої. На основі шкільної програми з вивчення творчості М.В.Гоголя, повісті «Тарас Бульба», я розробила плани – конспекти до уроків, на теми: «Протиставлення життєвого вибору в долях синів Тараса Бульби» і «Картини природи у повісті Тарас Бульба». ПЛАН-КОНСПЕКТ УРОКУ Тема: Протиставлення життєвого вибору в долях синів Тараса Бульби. Мета: Схарактеризувати образи Остапа і Андрія в повісті М.Гоголя «Тарас Бульба», розкрити силу характеру Остапа і причини трагедії Андрія; проаналізувати художні засоби створення образів, скласти порівняльну характеристику героїв; розвивати навички порівняльної характеристики та особисте бачення характерних рис характеру і поведінки персонажів, уміння виділяти позитивні і негативні риси обох героїв, вміння переказувати близько до тексту, вміння давати розгорнуту відповідь на поставлені запитання; виховувати моральні якості школярів, формувати уявлення про сильну особистість, формувати громадянську позицію школярів. Тип уроку: урок аналізу-зіставлення образів літературних героїв. Обладнання: повість М.Гоголя «Тарас Бульба», ілюстрації Є.Кибрика, М.Дерегуса до твору. Епіграф: Можна все на світі вибрати, сину, Вибрати не можна Батьківщину. В.Симоненко Хід уроку: І. Організаційний етап: Перевірка домашнього завдання. ІІ. Оголошення теми уроку та мети уроку. Вступне слово вчителя: Вибір може бути різним. Але хоча б один раз у житті кожна людина стоїть перед важливим вибором, що стосується совісті, честі, друзів, кохання, вітчизни. Звертається до проблеми вибору і М.Гоголь у повісті «Тарас Бульба». Запорожці, Тарас Бульба, його сини Остап і Андрій, поставлені перед вибором. Як визволити товаришів, як не осоромити рідної землі, що вагоміше для людини-кохання чи вітчизна? Ці та інші питання хвилюють героїв повісті. Зіставляючи героїв, ми спробуємо з’ясувати, коли людина стає зрадником, і в якій момент вона переступає ту межу, з-за якої вже немає вороття, а яка людина гідна називатися патріотом. ІІІ. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу. 1. Робота з текстом: Вчитель. Прочитайте перший опис Остапа та Андрія. Що було спільного в їхній зовнішності після виходу з академії? Як характеризує їх Тарас? 2. Переказ тексту. - Перекажіть близько до тексту, як навчався Остап в академії, які риси характеру виявилися до товаришів, до покарань. - Як навчався Андрій? Чим він відрізнявся від Остапа? у чому виявилися його хитрість та спритність? Яке почуття ще в академії полонило його душу? 3. Бесіда за запитаннями. - Яку науку визнав Тарас єдино правильною для своїх синів? - Чим пояснити рішення Тараса зробити із синів козаків? (Сам був козаком, тому вважав, що на Січі сини стануть справжніми чоловіками). - Як ви розумієте вислів Тараса про «справжнє діло»? (Вчинки синів, які мали показати, чи гідні вони бути козаками, чи зможуть дотримуватися всіх законів запорозького братства). 4. Переказ тексту з творчим завданням. Вчитель. Тарас почав тішити себе думкою, як він з’явився з обома своїми синами на Січі і скаже: «Ось погляньте, яких молодців привів я до вас!» Так воно і сталося. Вже другого дня по приїзді синів, на світанку, Тарас із синами вирушили на Січ, яка на той час була справжньою козацькою республікою. - Розказати від імені Остапа та Андрія, як вони сприйняли закони Запорізької Січі. 5. Робота з текстом - Чому козаки виступають у похід на Польщу? («помститися за все зло й наругу над вірою й козацькою славою»). Зачитати, як билися Остап та Андрій під час облоги Дубно. Що єднає і що різнить героїв у цих описах? Як Тарас оцінює військовий хист своїх синів у цьому розділі? 6. Проблемна ситуація. - Як ви думаєте, коли розходяться шляхи Остапа й Андрія? Переказати близько до тексту. 7. Характеристика героїв. Аналіз образу Андрія. 1) Що стало причиною того, що Андрій перейшов у стан ворогів? 2) Чи відчував Андрій страх, коли йшов із татаркою? Кого він боявся найбільше? 3) Прочитайте в особах діалог Андрія й панночки. У який момент Андрій відмовився від батьківщини? 4) Чому автор пише: «І загинув козак! Пропав для всього лицарства!». Аналіз образу Остапа. 1) Як проявив себе Остап під час битви проти ляхів? 2) Зачитайте епізод бою Остапа з хорунжим. З яким птахом автор порівнює героя у цей момент? З’ясуйте значення цього порівняння. 3) Як запорожці оцінюють сміливість Остапа? Яку рису найвище оцінили козаки? 4) Як поводився Остап під час виборів? Чи виявив він бажання влади? ІV. Підведення підсумків уроку. Бесіда за запитаннями. Хто із синів Тараса Бульби виявився вірним «справжньому ділу»? Які риси характеру Андрія та Остапа прийнятні для вас? Як ви гадаєте, хто винен у зраді Андрія? Чи можна вважати життя Остапа героїчним? Яку головну думку утверджує автор у своїй повісті? V. Оцінювання. VI. Домашнє завдання. Написати твір у жанрі замітки до газети «Два брати-дві долі». ПЛАН- КОНСПЕКТ УРОКУ Тема: Картини природи у творі «Тарас Бульба» Мета: Проаналізувати уривки опису степу в день, ввечері та в ночі.  Навчання виразному читанню розвернутого складного опису картин природи, розвиток і вдосконалення свого мовлення, розвиток навичок працювати над образною мовою письменника; на основі прочитаного та проаналізованого опису природи намалювати степ та скласти вірш або опис степу(вибір за власним бажанням). Тип уроку: урок зв’язного мовлення Обладнання: Текст повісті. Епіграф: Степи, степи! Які ж бо ви з біса гарні! М.Гоголь Хід уроку: І. Організаційний етап. Перевірка домашнього завдання. ІІ. Оголошення теми та мети уроку. Вступне слово вчителя. З теми уроку не складно здогадатися, про що йтиметься мова. Звичайно ж про відомий опис степу Гоголем. Чому Гоголь ввів опис степу у повісті? Чим є для Гоголя степ? На ці та інші питання ми знайдемо відповідь. Опис природи-це не просто фон, на якому розвертаються події. Він має важливе значення в загальній структурі повісті, в характеристиці персонажів, так як у відношенні до природи розкривається внутрішній стрижень людини. В історію літератури М.Гоголь увійшов як першовідкривач краси української природи. Цю привабливість і приховану чарівність українських степових просторів оспівує письменник у повісті «Тарас Бульба». Для того, щоб перейнятись почуттями письменника та його героїв, прослідкуємо , як Гоголь описує степ. ІІІ. Робота з текстом. Аналіз уривка «Степ вдень». 1. Виразне читання уривка вчителем. 2. Бесіда за запитаннями: - В якому реченні висловлюється головна думка уривка? (ніщо у природі не могло бути краще) - Чим так захоплює Гоголя степ? В чому він бачить чаруючу красу степу? (розкішністю фарб, його барвами та різноманітністю). В якій послідовності автор змальовує степ? Який основний образ проходе через увесь опис степу? Від опису рослин М.Гоголь переходе до опису птахів. Він не тільки бачить птахів, але і чує їх. В цьому описі зливаються зорові і слухові відчуття. Знайдіть цей уривок , де автор описує цей сюжет. Аналіз уривку «Степ у вечері». 1. Читання уривку підготовленого учнем. 2. Бесіда за запитаннями. - Як перетворюється степ у вечері? (барвистий простір потемнішав, рослини пахнуть сильніше, музика яка наповнювала день, стихає). - Які тропи Гоголь використовує, змальовуючи степу у вечері? - Як ви розумієте метафору «Весь степ курився пахощами»? - Як ви розумієте порівняння «Лебедине ячання срібною хвилею розлягалося в повітрі»? Аналіз уривку «Степ вночі». 1. Виразне читання уривку. 2. Бесіда за запитаннями. - Як змальовується степ в ночі? - Які тропи автор використовував, описуючи степ в ночі? ІV. Підведення підсумків уроку. Бесіда за запитаннями: - Чому М.Гоголь увів опис степу у повість? - Які виникають почуття при читанні опису картин природі у творі? V. Оцінювання. VІ. Домашнє завдання. Поділитись на групи та намалювати малюнок на тему: «Чарівна краса степу», скласти вірш або не великий опис степу за власним баченням природи (вид роботи учні вибирають за бажанням). 2.3 Висновок Вивчення творчості М.В.Гоголя у шкільній програмі є закономірною. Багато своїх творів Гоголь присвятив Україні. В них він описував побут і звичаї та життя українського народу, героїзм та нездоланність патріотичного духу в боротьбі за рідну землю, красу української природи. Міністерство освіти і науки України розглядає питання з більш поглибленого вивчення творчості Гоголя і це питання є актуальним, тому що творчість М.В.Гоголя є гідною до більш глибшого вивчення у шкільній програмі. Це дасть змогу школярам ознайомитись з творами письменника у більшому обсязі і дати свою оцінку його творчості. Курс зарубіжної літератури 7 класу пропонує до вивчення історичну повість М.Гоголя «Тарас Бульба». На основі методів та прийомів розвитку творчих здібностей учнів, розглянутих у першому розділі, застосовуючи їх на вивченні повісті, я розробила плани – конспекти до уроків. Обравши тему «Протиставлення життєвого вибору в долях синів Тараса Бульби», метою якої було розвити навички порівняльної характеристики та особисте бачення характерних рис характеру і поведінки героїв, уміння виділяти позитивні і негативні риси характеру братів, вміння дати розгорнуту відповідь на поставлені запитання та інше. В другій темі «Картини природи у творі Тарас Бульба» ставили за мету розвиток і вдосконалювання свого мовлення, аналіз уривків з тексту та інше; а в домашньому завданні було запропоновано учням скласти вірш або невеликий опис степу за власним баченням природи, а також поділившись на групи намалювати малюнок. Використовуючи відповідні форми і методи розвитку творчих здібностей учнів при вивченні творчості Гоголя, я вважаю, що мені вдалося досягти певної мети у своїй роботі.

ВИСНОВОК Уроки зарубіжної літератури є важливою ланкою розвитку розумової діяльності, формування творчої особистості учнів, їх умінь і навичок розв’язувати самостійно проблематичні завдання, конкретизувати зв’язки між окремими предметами і явищами, які стимулюють пізнавальні інтереси, допитливість, дослідницьку активність, бажання знаходити оригінальні рішення. Успішне виконання цих складних завдань, поставлених при вивченні художніх творів можливе лише тоді, коли вчитель сам досконало володіє знаннями емоційно-естетичної природи слова, постійно використовує у своїй роботі різні форми і методи, що сприяють розвитку відтворюючої та творчої уяви, емоційного сприймання твору і самостійної розумової діяльності, художнє мислення, необхідність творчої праці, культури усного і писемного мовлення. Лише той учитель зможе досягти поставленої мети на уроці літератури, який досконало володіє психологічними особливостями учнівського колективу, розумно враховує суб’єктивні і об’єктивні фактори, які допоможуть досягти поставленої мети у навчанні, вихованні і розвитку творчих здібностей учнів. Навчання – це і є великий творчий процес, як для вчителя так і для учнів. В учителя є свої улюблені прийоми і методи, що народилися у повсякденній творчій праці. І самими виправданими є ті, що включають учнів в активну, розумову, творчу діяльність - в цьому і полягає повноцінність уроку літератури. Урок – це єдине русло учителя і учня, де панують взаєморозуміння, бажання розв’язати мету і завдання; сприйняти і творчо осмислити почуте, або прочитане. Лише при таких умовах це русло буде прямувати в бажаному напрямку і принесе бажані результати. Тому вчитель повинен бути завжди в пошуку. І до цього вести своїх учнів, створюючи для них всі умови розвитку їх творчої діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Гонташ Г.Є. Формування творчої особистості. // Всесвітня література та культура. – 2003. - №5- с. 13-16 2. Дем’яненко О.О. Програма системного використання творчих завдань під час вивчення зарубіжної літератури, та пояснювальна записка до неї, 5-8 кл. // Всесвітня література. – 2004. - №9-с.14-19 3. Дем’яненко О.О. Творча діяльність учнів середніх класів як засіб підвищення ефективності вивчення літератури. // Зарубіжна література. – 2005.-№4-с.32-34 4. Зверс Т.В. Повесть Н.В.Гоголя «Тарас Бульба». Пособие для учителя. – Л.,- Просвещение. 1980-с.104 5. Ковбасенко Ю.І. Дорожня карта – 7 клас. Посібник для вчителя зарубіжної літератури. 6. Куц Є.Л. Формування творчої особистості засобом художньої літератури. // Всесвітня література. – 2000. -№2.-с.5-7 7. Неділько В. Методика викладання української літератури в середній школі. 8. Пасічник Є. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах. –К., 2000.-с.186-201 9. Півнюк Н.О., Чепурко О.М., Гребницька Н.М. Зарубіжна література для 7 класу. – К.-Освіта.2007-с.289 10. Проблемність на уроках літератури. Лекція №4. Проблеми сучасного уроку. www.tspu.edu.ua/...lit/lec.htm 11. Проблемність на уроках літератури. Методи навчання. www.tspu.edu.ua/...lit/lec.htm

Робота зі здібними дітьми на уроках української мови та літератури

Досвід показує, що реалізація потенціалу здібних учнів є актуальним завданням сучасної освіти, яке визначає основні напрями щодо роботи з такою категорією школярів

Під поняттям здібність треба розуміти сукупність можливостей, які дозволяють дитині досягти вагомих результатів в одному або кількох видах діяльності. Здібні учні можуть без спеціальних вправ і вказівок учителя самостійно здійснювати узагальнення матеріалу. В таких дітей проявляється гнучкість мислення. Вони вміють побачити в буденному незвичне, в очевидному неймовірне, їх називають "чомусиками". Це учні, в яких добре розвинена пам'ять. Вони запам'ятовують великий об'єм матеріалу і надовго його зберігають.

Таким учням властивий нестандартний погляд на навколишній світ, прагнення до критичного осмислення дійсності, намагання відійти від шаблонів та стереотипів, відкинути нестандартні вимоги. Але треба пам'ятати, що їм притаманна емоційна незбалансованість, гостро розвинуте почуття справедливості, вони боляче реагують на вияви суспільної несправедливості. Крім того, іноді бажання займатися всім, до чого виникає інтерес, може стати причиною поверховості знань.

Ми, вчителі, спостерігаємо, що здібний учень може гостро реагувати на неувагу до його інтелектуальних здібностей та можливостей. Психологічним відображенням цього стають невдоволення здібних школярів ставленням до них учителів. Вони ігнорують рутинну, на їх погляд, систему навчання, проявляють тривожність, депресію, агресивність тощо. Здібні діти вимагають поваги до себе як до унікальної особистості, яка інтенсивно розвивається.

Про наявність здібностей ми робимо висновки на підставі результатів діяльності дитини. Тому звертаємо увагу, насамперед, на інтелектуальні та творчі здібності.

І хочу запевнити вас, чим раніше починається розвиток здібностей і талантів, тим більше шансів їх розкрити. На жаль, популярна фраза „талант себе виявить" не відповідає дійсності. Спостереження свідчать, що в ранньому віці діти часто приховують здібності, якщо дорослі не оцінюють їх належним чином. Виявлення здібних учнів - це тривалий і відповідальний процес.

Ніякі здібності не можна розвинути без відповідних знань, умінь, без уважності, наполегливості і прагнення доводити справу до кінця.

Роль учителя є суттєвою в процесі розвитку дитини. Нелегко знайти правильний індивідуальний підхід до учнів, у яких сильніше і яскравіше, ніж в інших, виявляються ознаки розумової обдарованості.

Вчителям необхідно постійно пам'ятати, що здібний учень потребує такого навчання, яке забезпечувало б розвиток творчого мислення, самостійності й активності в навчальній діяльності, уміння набувати нові для себе знання, а не заучування чужих висновків, слів, думок. А шкільні навчальні програми укладено відповідно до вимог Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти, який визначає оптимальний рівень навчальних компетенцій школярів, тому не орієнтується на можливості здібних учнів, які можуть швидко розібратися в основах і перейти до опрацювання значно складніших питань. Отже, звикнувши працювати упівсили, здібна особистість у майбутньому може бути не готовою до напруженої праці, зокрема у вищому навчальному закладі. Тому в роботі зі здібними школярами учитель має відмовитися від жорсткої заорганізованості навчального процесу й обмеження учнів у рамках стандартних навчальних планів.

Зважаючи на зазначене, можна визначити такі головні умови ефективної організації роботи зі здібними учнями:

  • відхід від форм і методів навчання, які гальмують розвиток дитини й не залишають місця вільному вибору видів і методів її самостійної інтелектуально-творчої діяльності;

  • заохочення будь-яких навчальних та творчих успіхів;

  • активне запровадження гуманістичних моделей і технологій спілкування, навчання, виховання.

А щоб навчальний процес був цікавим, різнобічним, результативним - ми, вчителі, маємо бути творчою розвиненою особистістю.

Якщо у процесі навчання учнів учитель враховує їхні вікові особливості, успіх досягається швидше і за мінімальних витрат часу.

Мета розвитку здібностей учнів - допомогти їм реалізувати свої індивідуальні якості, не загубитися в "сірій масі" учнів. У розвитку здібностей важливе значення має забезпечення та розширення інформованості в тих галузях, які цікавлять дітей. Організація для них різноманітної діяльності є обов'язком педагога.

Ми напрацювали кілька основних заходів щодо роботи зі здібними учнями. Передусім, це надання їм можливості виконувати більший обсяг навчальних завдань. При цьому має бути витриманий оптимальний обсяг додаткової роботи, щоб уникнути перевантаження.

Збільшення кількості завдань поєднуємо з обов'язковим підвищенням їх складності. Це сприяє інтелектуальному розвитку, стає ефективним засобом формування здібностей вихованців. Тому ми стали активніше застосовувати найсучасніші й найбільш оптимальні методи, прийоми і форми роботи на уроках. „Слід шукати нові форми тренування мозку, викладу і передачі знань" - сказав академік А. Несмєянов. Джерелом таких нових форм в нашій практиці є інтерактивні методи такі, як „мікрофон", незакінчені речення, робота в парах, робота в малих групах, метод "Прес", дискусія, рольові ігри, "мозковий штурм", "карусель", "акваріум", "ажурна пилка", аналіз ситуації, розв'язання проблем, "займи позицію" тощо. Обов'язковим є те, щоб на заняттях були питання проблемності, пошуку, учнівського дослідження, вправи на розвиток творчої уяви, образного мислення, спостережливості, словникова робота, мовні ігри тощо.

Важливе місце в системі розвитку здібностей займає самостійна робота учнів, тому що ефективність роботи школяра визначається його розумовою активністю.

Слушно писав з цього приводу В.О. Сухомлинський, наголошуючи, що учень повинен не просто слухати і думати, а щось робити. Мислення має відображатись у діяльності, лише тоді на уроці будуть думати всі, не буде неуважних. Тому, до уроку нової теми я пропоную учням самостійно опрацювати окремі питання, 2-3 учням даю конкретні завдання за новою темою. Для допомоги у вивченні питання пропоную план, за яким необхідно підготуватися до відповіді, список літератури, призначаю консультантів; всіх інших учнів прошу підшукати цікаві питання до теми, яка буде вивчатися.

Таким чином, під час підготовки до уроку і на самому уроці створюється атмосфера здорової конкуренції, яка сприяє зростанню інтересу до предмета і бажання оволодіти знаннями, розширенню знань з даної теми.

Учень, як творча особистість розкривається під час написання рефератів, творчих робіт. Саме творчі роботи є наслідком довгої і серйозної інтелектуальної праці. Під час підготовки до написання роботи учень опрацьовує багато літературних джерел, отримує нові знання, аналізує їх. Все це дає змогу дитині проявитися як особистості, розкрити свої здібності.

Так на уроках української мови даю учням завдання написати твір-мініатюру (враховуючи культурологічну тему) і використовуючи ОЧР, художні засоби і т.д., пропоную скласти діалог, використовуючи ті синтаксичні конструкції, морфологічні одиниці, які було вивчено. Таким чином перевіряється не тільки засвоєння матеріалу, але й уміння використовувати вивчене у мовленні, мотивується необхідність здобутих знань у житті, спілкуванні з людьми. У старших класах  поєдную творче завдання із завданням теоретичного матеріалу уроку. Це може бути, наприклад, твір-мініатюра з використанням або дієслів теперішнього часу, або якісних прикметників, або односкладних означено-особових речень тощо. Крім того, учні мають чи то визначити рід, число, відмінок прикметників, чи то визначити вид, дієвідміну вжитих ними дієслів. Зазвичай учні добре виконують такі види робіт.

Дуже важливо, щоб усі творчі роботи вчитель ретельно й доброзичливо проаналізував і в кожній знайшов те позитивне, що заслуговує на похвалу. Тільки в такому разі в дітей не зникне бажання вдосконалювати свої творчі вміння.

Добре, якщо уроки мови розпочинаються з розминки, головна функція якої - створення сприятливого клімату для творчого розвитку особистості на уроці. З цією метою я використовую технології колективного, групового навчання: незакінчені речення, гру "Вірю - не вірю". Під час групової роботи найбільш підготовлені учні, виконуючи роль консультантів, вчаться критично оцінювати навколишню дійсність, доходити суті явища, вчаться робити рецензії відповідей учнів на уроках. Завдяки навичкам об'єктивно оцінювати дії свого товариша, учні стають помічниками учителя під час проведення уроків, в роботі зі слабшими учнями.

Допомагає підтримувати інтерес до навчання в учнів з різними здібностями, нахилами та потребами застосування рівневої диференціації, тому що учень має право і можливість обрати об'єм та глибину засвоєння навчального матеріалу, оптимізувати своє навантаження. Досвід показує, що за цих умов навчання для кожного учня стає посильним і цілеспрямованим. Функція такого навчання полягає, насамперед, у створенні необхідних умов для розвитку особистості. На перший план виходить завдання: допомогти кожному учневі вдосконалювати індивідуальні здібності, дати можливість здібним дітям максимально розвинути свої позитивні нахили і задовольнити свої пізнавальні інтереси. У здійснені рівневої диференціації закладено великий виховний резерв, оскільки, ставлячи перед учнем посильні вимоги, вчитель створює йому ситуацію успіху, умови для підвищення почуття відповідальності, розвитку самостійності.

Розвивати творчі здібності на уроках як мови, так і літератури мені допомагає використання творчих п'ятихвилинок. Вони дають можливість переключити увагу учнів на інший вид роботи, а також удосконалювати їхні творчі вміння й навички. Люблять такі п'ятихвилинки не тільки старшокласники, а й учні середньої ланки. Вчителеві необхідно намагатися урізноманітнювати завдання творчих п'яти хвилинок залежно від теми уроку.

Здібні діти не люблять одноманітності, тому на уроках української мови та літератури використовую елементи технології особистісно-орієнтованого навчання, які вчать учнів:

  • Самостійно визначати мету;

  • Складати план подальшої діяльності на уроці;

  • Послідовно викладати думки;

  • Не боятися їх висловлювати;

  • Доводити свою думку;

  • З повагою ставитися до думки інших.

Ще одним завданням, яке розвиває здібності учнів є повідомлення про літературного героя від імені дійової особи. Невеличкі розповіді учнів від імені літературних, казкових героїв, вчать школярів не тільки переказувати певний епізод твору, а й відчути себе цим персонажем, за допомогою власних почуттів, використовуючи мову героя, розповісти про нього. Таким чином, подібні завдання розвивають творчу уяву і відчуття мови на уроках української літератури.

Творчі здібності учнів розвивають і такі завдання як: підготовка інтерв'ю з письменником або персонажем твору, "Проба пера", тобто написання невеличких прозових або ліричних творів за зразком, складання сенкану для характеристики найголовніших якостей персонажа. Всі ці завдання можна і необхідно вводити на уроках починаючи з 5 класу. Спочатку їх отримують окремі учні, найбільш підготовлені, а поступово їх можна запропонувати і всьому класу. Таким чином, розвиваючи образне мислення учнів за допомогою слова, тексту, ми готуємо їх до більш складного аналізу літературного твору, уміння розуміти позицію самого автора, пов'язувати епоху,  письменника і його творчість.

Будь-який урок необхідно планувати таким чином, щоб діти проявили себе в своїх висловах, думках, пояснили не тільки мету автора, а й висловили своє ставлення до проблеми, поставленої письменником, уявили себе на місці героя, пояснили і довели свою точку зору стосовно визначеної проблеми. Для цього я розподіляю всіх учнів на групи, серед яких є і філософи, і психологи, і літературознавці, і критики, і літературні персонажі ,і, якщо це необхідно, сам автор. Досить дієва на уроках експертна група, яка складається із здібних, заздалегідь підготовлених дітей для підведення підсумків певних етапів уроку.

Розвиткові творчих здібностей учнів сприяють також письмові роботи на уроках літератури: твори-описи, роздуми, мініатюри, за вивченими творами письменників, перекази.

Основою літератури є саме слово, а метою - формування читацької культури, творчих здібностей, критичного мислення, навичок самостійного аналізу та аргументованого оцінювання прочитаного. Тому, щоб уроки літератури були ефективними, я використовую такі методичні підходи, які передбачають позицію учня як активного співтворця уроку, власне процесу вивчення літератури.

Загалом розвиток творчих, інтелектуальних здібностей учнів, їхнього мислення, уяви, формування моральних якостей за допомогою слова для мене є важливим складником вивчення учнями не тільки рідної мови, а й літератури, який сприяє і розвиткові літературних здібностей.

Переконана, що кожна особистість має потенціал здібностей, а завдання сучасного вчителя розвивати ці здібності та управляти процесом їх розвитку.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.