4.4. Форми об’єднань підприємств.

Підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну або інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству.

Об’єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Вони утворюються на невизначений строк або як тимчасові об’єднання.

Види об’єднань підприємств:

1. Асоціація – договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-якого з її учасників.

Головними завданнями асоціації є:

1) правовий захист інтересів своїх членів, представлення їх інтересів в державних і законодавчих органах;

2) організація консультаційних послуг для учасників асоціації;

3) створення сприятливих умов для їхньої господарської діяльності;

4) розробка і узгодження загальної стратегії поведінки на ринку.

2. Корпорація – договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

3. Консорціум – тимчасове статутне об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення певної спільної мети (реалізації цільових програм, сумісного розміщення коштів, акцій, облігацій; спекуляції цінними паперами; проведення фінансових і комерційних операцій; здійснення промислового будівництва і реалізації великих науково-технічних проектів).

Учасники, що входять в консорціум повністю зберігають свою юридичну і господарську самостійність, але в частині діяльності, що стосується мети консорціуму, вони підкорюються спільно обраному керівництву. Як правило, координує дії учасників лідер консорціуму, одержуючи за це відрахування від інших учасників. Лідер діє в рамках повноважень, наданими йому іншими учасниками консорціуму.

4. Концерн – статутне об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі та ін., на основі повної їх фінансової залежності від одного чи групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

Маючи загальні риси з консорціумом, концерн є більш “жорсткою” формою об’єднання, оскільки передбачає делегування частини прав учасників концерну колегіальному органу управління, проведення єдиної економічної політики, централізацію частини фінансів, деяких функціональних служб та ін.

5. Конгломерат – об’єднання широкого кола підприємств, що не мають виробничих зв’язків і виконують різноманітні функції.

Характерні ознаки конгломерату:

а) об’єднання підприємств в рамках конгломерату відбувається або за участю банку, або навколо банку;

б) стрімке зростання капіталу, але, як правило, не за рахунок збільшення виробництва, а в результаті різного роду з’єднань, збільшення контролю над вже існуючими підприємствами;

в) високий рівень децентралізації управління.

6. Холдингова компанія – це акціонерна компанія, капітал якої використовується переважно для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній з метою установлення контролю за їхньою діяльністю і одержання доходів у вигляді дивідендів. Об’єднання підприємств в холдінгові компанії обмежується, як правило, лише фінансами.

Підприємство з правами юридичної особи, контрольний пакет акцій якого належить іншому підприємству називається дочірнім підприємством.

В свою чергу, якщо дочірнє підприємство придбає контрольний пакет акцій або засновує більш мале підприємство, то останнє вважається внучатим підприємством по відношенню до першого підприємства – “матері”. Дочірні та внучаті підприємства можуть знаходитися як в рамках однієї країни, так і в інших країнах.