3. Організаційно-правові форми невеликих підприємств.

3.1. Одноосібне підприємство (фірма з одним власником) – це фірма, яка створена і контролюється одним підприємцем. Як правило, воно є невеликим за розмірами і навіть може обходитися без залучення найманої робочої сили, тобто базується тільки на зусиллях членів сім’ї підприємця.

Основні сфери діяльності: сільське господарство, торгівля, побутове обслуговування, посередницька діяльність та ін.

Як і всі форми підприємницької діяльності вона має свої як переваги, так і недоліки.

Переваги:

1) порівняно легко відбувається створення і організація діяльності підприємства. Нескладний і процес ліквідації; власник просто перестає займатися бізнесом і фірма зникає;

2) власник працює сам на себе і не підзвітний ні наймачам, ні співвласникам, а це означає, що підприємець має значну свободу дій;

3) наявність сильних стимулів господарювати ефективно: всі доходи належать одній особі, не треба їх розподіляти (ні з ким ділитися).

Недоліки:

1) обмеженість фінансових ресурсів, що стримує розширення діяльності;

2) складнощі з використанням потенційної вигоди від спеціалізації по видах робіт;

3) повна економічна (майнова) відповідальність власника за результати своєї діяльності. Це означає, що приватний підприємець ризикує не тільки майном фірми, але і всім своїм особистим майном у разі банкрутства. Банкрутство такої фірми означає банкрутство її єдиного власника.

3.2. Господарські товариства – це підприємства, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. Утворення і діяльність господарських товариств здійснюється в Україні згідно з законом “Про господарські товариства” від 19.09.1991 р.

Господарські товариства можна розглядати як логічний розвиток одноосібного підприємства.

Характерні (відмінні) ознаки господарського товариства:

1) декілька співвласників (двоє і більше). Партнери роблять пайовий внесок у статутний фонд товариства. Він може бути в різних формах: гроші, реальний капітал, земля, ідеї. Кожен пай отримує відповідну грошову оцінку і таким чином визначається частка кожного власника у вартості підприємства;

2) здійснення спільного контролю за діяльністю підприємства. Співвласники домовляються про це і записують у відповідних документах;

3) розподіл між співвласниками прибутків і збитків. Конкретний порядок встановлюється установчими документами, але, як правило, прибутки і збитки розподіляються пропорційно вкладеним паям.

Основні види господарських товариств.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю (тов).

Характерні ознаки:

а) співвласники несуть відповідальність за діяльність підприємства тільки в межах розмірів своїх внесків. Саме ця риса є найбільш привабливою для підприємців і певно цим можна пояснити значну популярність даної форми об’єднання;

б) має статутний фонд, розподілений на паї співвласників;

в) вищим органом управління ТОВ являються збори співвласників, які мають кількість голосів пропорційно розміру їхнього паю в статутному фонді;

г) у ТОВ створюються спеціальні органи управління (спостережна рада і дирекція, яку очолює генеральний директор, чи просто директор) і контролю (ревізійна комісія - це не менше трьох чоловік з числа співвласників). Члени дирекції не можуть бути членами ревізійної комісії.

д) створюється і діє на основі установчого договору і статуту.