ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Сучасна державна освітня політика поставила перед навчальними закладами важливі завдання, спрямовані на радикальні зміни у навчально- виховній роботі з підростаючим поколінням. Одним із таких завдань є залучення учнів до мистецтва, зокрема театрального, як унікального і синтетичного. Саме цей вид мистецтва є особливою формою активності людини, засобом пізнання світу, морального очищення та існування в цілому. Тому невипадково у нинішніх умовах розвитку суспільства простежується підвищений інтерес до педагогічної роботи з використанням театрального мистецтва, яке неодноразово доводило свій творчий потенціал у галузі наБчання і виховання молоді.
Зміст опанування театральним мистецтвом, тобто системою знань, умінь, навичок із майстерності актора визначається програмами і державними документами, що регламентують роботу шкільних театральних колективів. Проте, значну роль у діяльності театрального колективу відіграє не тільки програмно-змістовне забезпечення драматичних, театральних гуртків і студій, але й ефективне керівництво юними акторами під час навчально-виховного і творчого процесу роботи.
За останні роки на Україні, у зв'язку з розвитком театральної самодіяльності підвищуються вимоги до кваліфікації керівника театрального колективу, який зобов'язаний добре знати історію і специфіку як самодіяльного так і професійного театру, здійснювати дійовий вплив на формування особистості учасника театрального колективу, керувати навчальною, творчою і технічною роботою гуртка, студії.
Курс "Методика роботи з театральним колективом" має за мету підготовку студентів до професійної діяльності в театральному колективі на основі систематизації знань, умінь і навичок, набутих студентами в процесі вивчення дисципліни '"Основи акторської майстерності і режисури". "Методика роботи з театральним колективом" вивчається у V семестрі.
Завдання курсу - дати студентам основні знання про завдання, зміст, організацію, форми і методи роботи з учасниками театрального колективу; виховати і закріпити необхідний комплекс умінь і навичок майбутніх керівників театральних гуртків, студій в організації різних форм класного, позакласного і позашкільного театрально-естетичного виховання та освіти.
Основна форма навчання - групові практичні заняття, під час яких проводиться не тільки перевірка набутих умінь і навичок, але й з'ясовується рівень знань студентів.
Форма контролю - контрольне заняття з метою виявлення залишкових теоретичних знань і практичних умінь у напрямку навчальної та творчої роботи в театральному колективі.
Методичні рекомендації розраховані на студентів та викладачів, які вивчають та викладають "Методику роботи з театральним колективом".
У запропонованому виданні наводиться тематика практичних занять та завдання для самостійної роботи студентів, акцентується увага на методичних вказівках щодо організації та проведення практичних занять з курсу "Методика роботи з театральним колективом", на рекомендованому списку літератури, наведено орієнтовну тематику рефератів.
ЗМІСТ КУРСУ
Розділ І. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК САМОДІЯЛЬНОГО ТЕ АТРАЛЬНОГО КОЛЕКТИВУ (10 годин).
Тема 1.1. Вступ до предмету. Мета та завдання курсу. Поняття самодіяльності як форми праці. З історії розвитку самодіяльної художньої творчості (2 години).
Тема 1.2. Роль режисера-керівника театрального колективу (2 години).
Тема 1.3. Процес створення самодіяльного театрального колективу (2 години).
Гема 1.4. Специфічні риси колективу художньої самодіяльності. Стадії розвитку театрального колективу (2 години).
Тема 1.5. Репертуар - обличчя творчого колективу. Основні вимоги до репертуару театрального колективу (2 години).
Розділ II. НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНА РОБОТА В ТЕАТРАЛЬНОМУ КОЛЕКТИВІ (8 годин).
Тема 2.1. Проведення ділової гри - набір учасників у колектив (2 години).
Тема 2.2. Навчально-виховний процес у театральному колективі (2 години).
Тема 2.3. Репетиція як пізнавальний, виховний і творчий акт театрального колективу. Види репетицій (2 години).
Тема 2.4. Документація і планування роботи в театральному колективі (2 години).
Розділ III. ТЕАТРАЛЬНИЙ КОЛЕКТИВ ГА ЙОГО МІСЦЕ В НАВЧАЛЬНИХ І КУЛЬТУРНИХ ЗАКЛАДАХ (2 години).
Тема 3.1. Народний театр як методичний центр театральної самодіяльності навчального і культурного закладу, міста, району (2 години).
ПЛАНИ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Розділ І. Становлення і розвиток самодіяльного театрального колективу (10 годин).
Тема 1.1. Вступ до предмету. Мета та завдання курсу. Поняття самодіяльності як форми праці. З історії розвитку самодіяльної художньої творчості (практичне заняття - 2 години).
ПЛАН.
Мета та завдання курсу "Методика роботи з театральним колективом".
Самодіяльність як діяльність за внутрішньою потребою людини з саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації.
Художня творчість - форма народної творчості.
Художня творчість у формах фольклору.
Інструментальна музика в художній творчості.
Любительське мистецтво: фольклор, професіоналізм.
Любительська творчість - шлях до художньої самодіяльності.
З історії розвитку театральної самодіяльності.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:
Підготувати студентів до сприйняття дисципліни. Довести важливість предмету "Методика роботи з театральним колективом" для майбутніх учителів
художньої культури, керівників театральних колективів. Розкрити мету і завдання курсу.
Розуміння сутності поняття самодіяльності. Витоки художньої творчості. Художня творчість як форма народної творчості.
Основна форма художньої творчості - фольклор. Виховне значення фольклору. Інструментальна музика в художній творчості. Виокремлення з фольклору нового виду народної творчості - любительського мистецтва, яке поєднувало в собі фольклор і професійне мистецтво. Любительське мистецтво - останній рубіж на шляху до художньої самодіяльності.
Самодіяльний театр як явище в соціальному і культурному житті країни. Історія розвитку театральної самодіяльності з середини XIX століття і до наших часів.
Театральна самодіяльність школярів - це традиційно усталений вид творчої діяльності на Україні.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Прочитати і законспектувати зі списку запропонованої літератури матеріал із розвитку театральної самодіяльності на Україні.
Визначити основні етапи розвитку театральної самодіяльності.
Тема 1.2. Роль режисера-керівника театрального колективу (практичне заняття - 2 години).
ПЛАН.
Режисер - ідейний і художній організатор вистави.
Режисер - тлумач п'єси.
Режисер - організатор і постановник вистави.
Режисер - педагог і вихователь.
Втілення режисером свого творчого задуму в постановчому плані майбутньої вистави.
6. Основні розділи постановчого плану.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:
Розкрити роль режисера як головної фігури в театрі, творчого працівника, який здійснює постановку драматичного чи музичного творів на сцені. Із історії розвитку режисерської професії. Поява терміну "режисер".
Керівник театрального гуртка, студії очолює і організовує весь процес роботи колективу по створенню вистави. Режисер несе відповідальність за естетичний бік вистави, за її організацію, підбір виконавців, інтерпретування тексту і використання сценічних засобів.
Найважливіша частина діяльності режисера — робота з акторами, яка спрямована на розвиток дарування виконавців.
Поняття "робочого стилю" діяльності режисера як манери спілкування керівника з учасниками театрального колективу. Визначення стилю роботи режисера за: а) завданнями, поставленими керівником перед собою і колективом; б) засобами підвищення кваліфікації.
Режисер - тлумач. Вибір п'єси для колективу. Високий ідейно-художній рівень п'єси, ВІДПОВІДНІСТЬ творчим І технічним МОЖЛИВОСТЯМ колективу. Аналіз п'єси. Виникнення у режисера ідейно-художнього задуму вистави (бачення майбутньої вистави) на основі глибокого і різнобічного вивчення п'єси, її ідеї і художніх особливостей, а також специфіки відображеного в п'єсі життя і творчості автора п'єси. Роль світогляду режисера, його ідеалів, нахилів, темпераменту, таланту і майстерності, культури в тлумаченні драматичного твору. Втілення режисером свого задуму в постановчому плані.
Режисер - керівник усієї творчої роботи по створенню вистави. Головне завдання режисера - виразити і донести до глядачів ідейно-художній задум вистави через творчість актора, використовуючи при цьому і інші компоненти вистави (декорації, музику, світло та ін.). Робота керівника театрального колективу з акторами по створенню правдивих сценічних образів. Розкриття режисером сутності образів у драматичному творі та лінії їхньої поведінки, пошуки вірної сценічної дії актора в "запропонованих обставинах" п'єси, вражаючої ідеї вистави. Характер творчих взаємовідносин режисера і актора в роботі над образом.
Основні методи роботи з актором над роллю: робота за столом, у вигородках, на сцені. Період за столом - перший етап спільної роботи режисера з акторами. Читання та обговорення п'єси. Перше читання п'єси за ролями. Дійовий аналіз п'єси і ролі. Робота за столом над образами. Словесна дія.
Методика роботи режисера з актором у "вигородках". "Вигородка" - умовне позначення розташування майбутніх декорацій за допомогою меблів.
Основне завдання репетицій у "вигородках" - пошуки точного фізичного життя кожного образу. З'єднання фізичної і словесної дії.
Мізансцена - осмислене, психологічно виправдане розташування дійових осіб на сцені. Пошуки правдивих і логічних мізансцен. Форма роботи режисера з актором: розповідь, підказка, показ. Пошуки внутрішньої та зовнішньої характерності.
Робота на сцені. Перенос усіх знайдених мізансцен на сцену. Створення загального дійового малюнку вистави. Прогонні репетиції. Перевірка на прогонах загальної лінії акторського виконання і режисерського рішення вистави. Організація показу на публіці.
Співпраця режисера і художника над декоративним оформленням вистави. Обговорення режисером і художником ідеї п'єси та ідеї постановки. Визначення художньо-декоративного образу вистави, який підпорядкований загальному задуму вистави. Робота над костюмами і гримом. Знаходження керівником театрального колективу місця і характеру музики у виставі, вибір музичних творів для оформлення вистави. Створення режисером світлової "партитури" вистави і робота з освітлювачем по монтуванню світлового оформлення вистави.
Основний принцип роботи режисера-постановника: підпорядкувати всі складові частини вистави єдиній меті - яскравому розкриттю ідейно- художнього змісту вистави.
Режисер - педагог-вихователь. Відповідальність режисера за ідейно- художній розвиток усіх учасників театрального колективу. Створення творчої обстановки на репетиціях. Знання режисером характеру кожного члена колективу, індивідуальний підхід до кожного учасника театру. Вміння зацікавити і захопити роботою всіх членів колективу. Недопустимість адміністрування. Використання різноманітних форм виховної роботи (навчальні заняття, бесіди, лекції, постановка вистав, екскурсії, обговорення вистав і кінофільмів тощо). Нерозривність питань навчання і виховання. Планування роботи. Проведення режисером навчальних занять з оволодіння елементами майстерності актора, технікою мови, гримом та ін.
Вимоги до режисера: любов до театру, принциповість, суспільна активність, висока культура, знання театрального мистецтва і специфіки інших мистецтв, знання літератури, драматургії, яка є основою мистецтва театру, педагогічні та організаторські здібності.
Постановчий план вистави (режисерська експлікація) - це шлях до театрального втілення п'єси. Її постановка на сцені обумовлена образним режисерським баченням, створеним на основі одержаних у результаті аналізу п'єси даних. Основні розділи постановчого плану вистави:
режисерський аналіз драматургічного матеріалу - початковий етап самостійної роботи режисера над п'єсою. Цей етап складається з першого емоційного враження від прочитаної п'єси і режисерського бачення як "передчуття" образу вистави, перевірки перших емоційних вражень і режисерських образних бачень вистави через аналіз п'єси (визначення теми, ідеї, проблеми, надзавдання драматурга, конфлікт}/, наскрізної дії і протидії, подій, сюжету, фабули, композиції, жанру і стильових особливостей твору., соціально-психологічних характеристик персонажів, мови п'єси;
режисерський задум вистави - образно-емоційне бачення вистави драматичного твору, втіленого в сценічну форму. Задум - творчо-виробнича основа режисерського мистецтва. Складові режисерського задуму: трактування драматичного твору (надзавдання і наскрізна дія вистави), жанр, образне бачення (атмосфера, пластично-просторовий і тональний образ, режисерські прийоми і акценти), композиція вистави, режисерське трактування дійових осіб, режисерська розповідь);
- втілення режисерського задуму - реалізація в конкретному матеріалі в співтворчості з колективом: митців загальносценічного образу вистави, всіх його творчих і технічних компонентів. План втілення режисерського задуму: робота режисера з художником, композитором чи музоформлювачем, хореографом чи режисером пластики, з акторами. Різні методи роботи режисера з акторами. Вирішення проблеми творчого синтезу компонентів вистави (гри актора, сценографії, музики, співу, танцю, світла, костюму, гриму, реквізиту, глядача тощо) через запліднення всіх перерахованих компонентів надзавданням, наскрізною дією, жанром і стилем вистави. Кожен вид мистецтва, гармонійно взаємодіючи у виставі з іншими видами мистецтва, перетворюється і переходить у новий вимір, набуваючи нового значення та нової якості. Організація втілення режисерського задуму вистави, створення плану випуску вистави.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Прочитати книгу: Попов О.Д. Художня цілісність вистави. - М.: ВТО, 1959.
Створити постановчий план вистави (за власним вибором п'єси).