Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичка [Методика роботи з театральним колект...docx
Скачиваний:
57
Добавлен:
09.11.2019
Размер:
54.2 Кб
Скачать

Тема 2.3. Репетиція як пізнавальний, виховний і творчий акт театрального колективу. Види репетицій (практичне заняття - 2 години).

ПЛАН.

  1. Поняття репетиції як основної форми заняття.

  2. Репетиція як творчий пошук.

  3. Види репетицій.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

Значення репетиції як основної форми занять у театральному колективі. Репетиція як урок збагачення новими знаннями, новим розумінням світу і себе у цьому світі. Репетиція як урок моралі та естетики. Репетиція як урок творчого пошуку. Репетиція як урок майстерності актора. Репетиція як урок самопізнання. Створення творчої атмосфери репетиції, щоб вона приносила радість і задоволення. Використання на репетиціях методу дійового аналізу п'єси і ролі.

Види репетицій: застольні, у "вигородках", репетиції на сцені - прогонні, монтувальні, генеральні.

Застольні репетиції - перший етап спільної роботи режисера з акторами. Основне завдання застольних репетицій: глибоке вивчення ідейного змісту п'єси, її образів, лінії їхньої поведінки, художніх особливостей драматичного твору, "розвідка розумом" і перевірка дією. Етапи застольної роботи:

  • перша зустріч з колективом - читання та обговорення п'єси;

  • розподіл ролей;

  • перше читання п'єси за ролями;

  • дійовий аналіз п'єси і ролі;

- робота над створенням образу.

Затримуватися довго на "застольному періоді" не варто, по-перше, важливо, щоб виконавці скоріше охопили, хоча б у загальних рисах, усю роботу над роллю, по-друге, ознайомлення зразу з усіма технічними прийомами ускладнюють справу і, по-третє, однотипні заняття можуть нашкодити.

Під час застольних репетицій, працюючи тід роллю, необхідно допомогти виконавцю діяти від "себе" в запропонованих обставинах (пошуки себе в ролі). Всі прийоми роботи над роллю мають єдину мету - домогтися того, щоб текст автора з "чужого" поступово перетворився на свій власний, щоб кожне слово ролі стало необхідним засобом виразу думок, почуттів і себе, і автора, і дійової особи.

Застольні репетиції створюють основу для правильного сценічного спілкування з партнерами. Щоб знаходити відповідь партнерові, виконавець ролі повинен уміти його слухати (не удавати, що слухає), тобто згоджуватися або заперечувати, живо реагувати на репліки та дії.

Репетиції у "вигородках" - продовження роботи над постановкою вистави. Основна мета репетиційної роботи у "вигородках" (умовне позначення декорацій за допомогою меблів) - пошуки точної лінії фізичного життя кожного персонажу як найбільш зрозуміле вираження його внутрішнього життя, втілення цього життя в дії на сцені. Значення методу фізичної дії в процесі репетицій у "вигородках".

Прості фізичні дії як збудник відчуття правди і сценічної віри, внутрішньої дії і почуттів, фантазії та уяви. Акцентна фізичному боці психічної дії. Пошуки правди у фізичній поведінці актора. Дотримування принципу: від правди "життя людського тіла" до правди "житгя людського духу" (К.С. Станіславський).

Підхід до дії з зовнішнього (фізичного) боку, але не з внутрішнього (психологічного) - сутність методу фізичної дії.

Оволодіння сценічною дією в умовах точного планування. Планування визначає характер мізансцен. "Опорні точки" та їхнє значення при побудові мізансцен.

Пошуки акторських мізансцен у межах задуманої загальної ідейно- смислової режисерської мізансцени. Залежність мізансцен від надзавдання та образу вистави. Підлеглість кожного образу єдиному розумінню колективом надзавдання вистави.

Оволодіння логікою образа - шлях до перевтілення. Установлення безперервної лінії взаємодії з партнером. Перспектива ролі як рух від вихідної точки до кінцевої мети (надзавдання). Перспектива актора як уміння розподіляти фарби (голос, темперамент тощо) в залежності від ходу розвитку ролі.

Внутрішня і зовнішня характерність як елементи, якими завершується процес роботи над роллю. Характерність - неповторні внутрішні та зовнішні особливості людини. "Нехарактерних ролей не існує" (К.С. Станіславський).

Внутрішня характерність - бажання, прагнення, стосунки, манера спілкування, характер сприйняття, особливість мислення.

Зовнішня характерність - голос, манера, вік, фізичний стан, фізіологічні особливості. Шлях оволодіння характерністю - від внутрішнього до зовнішнього.

Закріплення в процесі репетицій у "вигородках" знайдених акторами сценічних дій і мізансцен. З'єднання знайденої в кожному епізоді органічної поведінки в єдину і послідовну лінію дії, підпорядковану надзавданню образів і вистави. Пошуки вірного ритму та індивідуальної сценічної атмосфери в кожному епізоді вистави.

Мізансцена, світло, музика, загострення конфлікту, подій тощо - виразні засоби, якими режисер виділяє і акцентує будь-який момент сценічної дії.

Поступове введення на репетиціях костюмів (чи деякі деталі), бутафорії, реквізиту, музичного та шумового оформлення.

Початок "зборки" вистави. Прогони окремих фрагментів, сцен, актів в умовах "вигородки" - репетиції без зупинок із зауваженнями і виправленнями після "прогона".

Перевірка на прогонах загальної лінії акторського виконання і режисерського малюнку, рішення вистави. Вміння режисера бачити майбутню виставу як єдине композиційне ціле.

Репетиції на сцені - перехід виконавців на сцену з декораціями як завершальний етап роботи над виставою. Репетиції на сцені як закономірне продовження всього того, що було накреслено і напрацьовано за столом і у "вигородках". Це перевірка результатів двох попередніх етапів: закріплення всього знайденого раніше, пошуки цілого, звучання актів і всієї п'єси в цілому.

Прогонні репетиції - перевірка і уточнення всієї" сценічної композиції вистави (співвідношення цілого і окремих його частин, головного і другорядного) у відповідності з наскрізною дією і надзавданням вистави (правильність побудови вистави в цілому, розкриття ідейного задуму автора, виділення головних подій, іноді і другорядних).

Уточнення правильності розвитку дії вистави (зав'язка, наростання дії, кульмінація, розв'язка). Перевірка і уточнення темпо-ритму актів і всієї вистави в цілому. Відбір, розвиток і уточнення найбільш виразних мізансцен, які розкривають надзавдання і наскрізну дію вистави і кожного образу. Зв'язок мізансцен з оформленням вистави.

Завершення основної роботи з кожним виконавцем по створенню його образу. Пошуки виконавцями найбільш сценічної виразності у своїх діях, жестах, мові та інш. Відбір і закріплення кращих пристосувань і фарб. Перевірка ролі за наскрізною дією. Освоювання виконавцями декорацій, меблів, бутафорії, музики, шумів, костюма, гриму. Необхідність переборювання нетворчого самопочуття на сцені.

Монтувальні репетиції - репетиції установлення декорацій з пробою введення музики, світла, шумів.

Значення монтувальних репетицій у підготовці вистави. Створення монтувальних виписок (планування декорацій, списки бутафорії, костюмів, гриму, світлових установок; партитура музичного, світлового, шумового оформлення вистави). Використання цих виписок під час репетицій і вистави.

Визначення режиму вистави на сцені і за лаштунками. Розподіл відповідальних за різні ділянки роботи у виставі.

Генеральна репетиція - перевірка творчої готовності вистави в цілому.

Вимоги до генеральної репетиції: все як на виставі, ніяких скидань на недороблення. Повна узгодженість у роботі: підготовленість виконавців, декорацій, костюмів, світлової апаратури, бутафорії, шумів та інше. Точний розрахунок часу, необхідного для кожної перестановки декорацій. Хронометраж усієї вистави.

Місце режисера на генеральній репетиції. Порядок на сцені та за лаштунками. Серйозна творча обстановка. Доцільність проведення двох генеральних репетицій.

Обговорення кслективом першої генеральної репетиції безпосередньо з режисером. Значення висловлювань учасників колективу на обговоренні генеральної репетиції. Режисер - суворий суддя роботи колективу.

Оцінка результатів генеральної репетиції з точки зору здійснення режисерського задуму вистави, втілення надзавдання і наскрізної дії.

Обговорення комісією по прийому вистави другої генеральної репетиції. Врахування зауважень комісії. Практичне виправлення визначених недоліків. Підготовка до випуску вистави.