3. Характеристика виконаних справ

Справа, яка розглядалася колегією суддів Вищого адміністративного суду у складі: Головуючого- судді Ліпського Д.В., суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В. Справа слухалася у відкритому судовому засіданні справу за позовом Новоженця Ростислава Павловича до Президента України, Кабінету Міністрів України, Львівської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження Президента України, поновлення на посаді за касаційною скаргою Новоженця Ростислава Павловича на постанову Галицького районного суду міста Львова від 01 лютого 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2007 року.

Суть справи полягає в наступному:

Розпорядженням Президента України від 23 червня 2006 року №207 Новоженець Р.П. був звільнений із займаної посади за неналежне виконання службових обов’язків. Звільнення він вважав незаконним, проведеним з політичних мотивів. У липні 2006 року Новоженець Р.П. звернувся в суд із вказаним адміністративним позовом. Галицький районний суд міста Львова не задовольнив позов. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2007 року залишено без змін постанову Галицького районного суду міста Львова від 01 лютого 2007 року.

У касаційній скарзі Новоженець Р.П. просить скасувати судові рішення і прийняти нове- про задоволення позовних вимог. Касаційний суд вирішив, що судами не були з’ясовані усі обставини справи і їм не була надана правова оцінка. Оскільки суд касаційної інстанції, як визначено в першій частині статті 220 Кодексу адміністративного судочинства україни, не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а суди першої та апеляційної інстанції неповно встановили обставини справи, що могло призвести до неправильного вирішення справи, то, керуючись статтями 160, 167, 220, 227, 230, 231 КАСУ, колегія суддів Вищого адміністративного суду ухвалила:

касаційну скаргу Новоженця Ростислава Павловича задовольнити частково. Постанову Галицького районного суду міста Львова від 01 лютого 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. (Ухвала додається, дод. )

Господарський суд Львівської області у складі:

судді Костів Т.С.

при секретарі Качур Ю.

за участю

прокурора-не з’явився

представників сторін:

позивач-1 – Сушко І.М.(довіреність №237 від 12.01.2007р.) – представник

позивач-2 – не з’явився

відповідача – Коссак С.М.(довіреність б/н, б/д) – представник.

Суть спору: позовну заяву подано заступником прокурора Львівської області в інтересах держави в особі позивача-1 – Державного комітету лісового господарства, м.Київ, позивач 2 – Державно архітектурно будівельної інспекції, м. Львів , до відповідача – Львівської обласної державної адміністрації, м. Львова, за участю третіх осіб. Ухвалою цього ж суду було порушено провадження у справі і порушено провадження у справі та розгляд справи та призначено розгляд. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду.

Прокурор у судові засідання з’являвся, позовні вимоги підтримує і зазначив, що оспорюваними розпорядженнями із постійного користування третіх осіб на стороні позивача на стороні третіх осіб на стороні відповідача були виділені в довгострокове тимчасове користування лісові ділянки загальною площею 28,89га для цілей. що неузгоджені з категоріями відповідних лісів, оскільки розміщення забудови на землях держлісфонду можливе лише на ділянках, не вкритих лісом або зайнятих кущами і малоцінними насадженнями. Просить позов задовільнити.

Представник позивача – 1 – позов заперечив, посилаючись на право облдержадміністрації приймати рішення щодо виділу лісових ділянок для довгострокового тимчасового користування за погодженням з Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства. Ствердив про законність оспорюваних розпоряджень та просить у позові відмовити.

Позивач – 2 – вимог ухвал суду не виконав, пояснень у справі не надав, участь уповноваженого представника у судових засідання не забезпечив, хоча був належно повідомлений про час та місце слухання справи.

Представник відповідача позов заперечив за безпідставністю з аналогічних мотивів, у відповідності до заперечення на позовну заяву.

Представники третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору позов заперечили, оскільки довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянку постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів публічної адміністрації, прийнятого за погодженням з постійними користувачами лісу та органом виконавчої влади з питань лісового господарства. Просять у позові відмовити.

Суд розглянувши всі докази в сукупності, заслухавши пояснення представників встановив, що: розпорядженням Львівської облдержадміністрації третім особам на стороні відповідача були виділені земельні ділянки лісового фонду в довгострокове користування. Прокурор видав протест на розпорядження, посилаючись на відсутність там вказівки на те, для яких саме потреб виділено зазначені ділянки та недотримання порядку зміни цільового призначення земельних ділянок. На виконання протесту прокурора в розпорядження голови Львівської ОДА було внесено зміни і викладено в новій редакції. Відповідно до вказаного розпорядження із земель постійних користувачів лісами були виділені в довгострокове тимчасове користування лісові ділянки, при цьому зобов’язано осіб, яким ця ділянка була видана, укласти угоди про довгострокове тимчасове користування з постійними користувачами лісами.

Відповідно до ч.1 ст.55,ст..57 ЗК України, ст..18 ЛК України, ст..7 Закону України «Про місцеві держані адміністрації», ч.2 ст.20 ГК України, ст..21 ЦК України, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню. У відповідності до ст..49 ГПК України, у зв’язку із відсутністю доказів понесення відповідачами судових витрат по справі, такі витрати їм не компенсуються.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,49,82-85 ГПК України, господарський суд вирішив у позові відмовити повністю.