16.3. Типи водного живлення болотних масивів осушуваних районів поверхневими і підземними водами. Причини їх надмірного зволоження

Атмосферні води, що випадають на поверхні заболоченої долини, мають більш або менш інтенсивний стік вздовж долини в межах самого болота.

Води, що стікають із схилів долини (верховодка), а також грун­тові води, які виклинюються на схилах з водоносних пластів, фільтруючись крізь поклади торфу в поперечному напрямі від­носно тальвега, стікають потім вздовж долини. При цьому най­більша кількість води стікатиме, очевидно, на найбільш зниженій центральній частині долини. Завдяки відносно невеликій ширині болотного масиву порівняно з його довжиною у водах, які сті­кають від берегів до центра долини, на короткому шляху фільтра ції практично мало змінюється вміст кисню і мінеральних речовин. Тому по всій ширині долини і в межах всього болотного масиву вміст кисню і мінералізація болотних вод змінюються мало.

Проте загальна кількість вологи, яка протікатиме по тальвеґу долини, буде відрізнятися від тієї, що протікатиме по бокових ділянках долини. По тальвегу вздовж долини тектиме майже вся вода, що надійде в долину з її схилів, і атмосферна волога, а по окраїнах долини в поперечному напрямі — тільки та частина вологи, яка стече безпосередньо із схилів долини в даному місці.

Таким чином, ступінь проточності, загальна кількість кисню і мінеральних солей, що підводяться до рослин, в центральних час­тинах долини виявляються значно більшими, ніж на її краях. Відповідно, процес розкладання рослинного матеріалу проходить швидше в центральній смузі долини і повільніше на її краях, а торф нагромаджуватиметься швидше на периферії, ніж на сере­дині долини.

Таке торфонагромадження зумовлюватиме на ряді стадій роз­витку болотного масиву своєрідний рельєф його поверхні. Ця по­верхня характеризується в поперечному розрізі долини двома випуклостями, що прилягають до схилів, і зниженням поверхні в середній частині долини.

Для початкової стадії утворення болотних масивів характерне збереження ряду рис, які безпосередньо показують їх походження. Рельєф поверхні масиву повторює звичайно рельєф заболоченої території, склад болотної рослинності показує походження болота (водне чи суходільне) і гідрогеологічні умови в місці утворення масиву (склад підстилаючих грунтів, наявність ґрунтового жив­лення, ступінь і характер мінералізації ґрунтових вод). На цих стадіях рельєф простих болотних масивів, відтворюючи рельєф заболоченої ділянки, може бути в центральних частинах заболоче­них западин плоским або угнутим.

Таким чином, до першої стадії розвитку болотних масивів можна віднести ділянки заболоченого лісу або лугу у знижених місцях рельєфу (при утворенні болота на суходолі), заболочувані озера, заболочені ділянки в заплавах рік, заболочені долини (при розчле­нованому рельєфі).

Характерною рисою гідрогеологічного режиму болотних мезо-ландшафтів на цій стадії є наявність поверхневого, а при глибоких врізах западин і долин — ґрунтового стоку в болотний масив з прилеглих до нього підвищень.

Якщо болотні масиви утворюються на рівних вододільних просторах, припливу поверхневих вод до масиву з прилеглих до нього територій може й не бути.

У цьому разі живлення болотного масиву з самого початку його виникнення відбувається тільки за рахунок атмосферних опадів, які випадають на його поверхню. Відсутність припливу грхневих і підземних вод у загальному балансі вологи болот-о масиву компенсується дуже малим стоком. Рослинність таких болотних масивів може бути оліготрофною є на їх початкових стадіях, особливо при піщаних підстилаючих унтах.

Дальша зміна рослинних асоціацій, швидкість росту рослинної си та інтенсивність розкладу на різних ділянках торфомасиву залежить головним чином від зміни водного режиму в межах самого лотного масиву.