9.7. Мiжпластовi води

М і ж п л а с т о в и м и називаються води, що залягають мiж двома водотрив­кими шарами. За умовами залягання цi води можуть бути безнапiрними i напiрними. Останнi iнакше називються артезiанськими за назвою пе­редмiстя Парижу - Артуа, де в 1126 роцi вперше були виявленi фонта­нуючi води. Безнапiрнi мiжпластовi води зустрiчаються дуже рiдко.

Мiжпластовi води перекритi зверху водотривкою покрiвлею, що вiддiляє область живлення вiд областi їх поширення (мал.24). Тому тем­пература мiжпластових вод не пiддається рiзким коливанням, тут по­мiтнi лише рiчнi її змiни. Напiр-ним водам властивий гiдростатич-ний тиск, який залежить вiд рiзницi вiдмiток областей живлення i роз­вантаження. Лiнiя, що з'єднує цi двi областi, називається лiнiєю п'єзо-метричного рiвня.

Якщо пробурити свердловину на артезiанськi води (розумiється, на дiлянцi поширення такого водо-носного горизонту), то вода в нiй пi­дiйметься до п'єзометричного рiвня, який в напiрних водах завжди ви­щий вiд рiвня появлення води. Для зображення напору пiдземних вод буду­ють карти п'єзоiзогiпс - лiнiй, якi з'єднують точки з однаковими вiдмiтками п'єзометричних рiвнiв.

Геологiчнi структури значних розмiрiв, що вмiщують артезiанськi води, називаються артезiанськими басейнами.

На територiї України розта-шованi Волино-Подiльський, Днiпрово-Донецький та Причорноморський артезiанськi басейни.

Мiжпластовi води, як правило, прiснi i їм властивi високi смаковi якостi. Хiмiчний склад їх формується пiд впливом рiзних фiзико-хi­мiчних i бiохiмiчних процесiв, що

вiдбуваються при взаємодiї пiдзем­них вод з гiрничими породами. В поширеннi напiрних вод рiзного хi­мiчного складу спостерiгається певна закономiрнiсть. Звичайно, чим глибше знаходиться напiрний водоносний горизонт, тим вища мiнералi­зацiя його вод. Змiна мiнералiзацiї напiрних вод по простяганню доз­воляє говорити i про горизонтальну або географiчну зональнiсть. В периферiйних частинах артезiанських басейнiв, де вiдбувається жив­лення водоносних горизонтiв, води, як правило, прiснi. Їх мiнералi­зацiя зростає до центральної частини басейну.

Абсолютно водонепроникних гiрських порiд не iснує, через що при розглядi сумiжних горизонтiв напiрних i грунтових вод слiд врахову­вати, що вони гiдравлiчно взаємопо-в'язанi. Як правило, напiрнi води пiдживлюють горизонти грунтових вод, котрi залягають вище по розрiзу. В зв'язку з цим, в деяких випадках напiрнi води сприяють заболочуван-ню земель навiть при вiдсутностi зверху горизонту грунтових вод.

Мiжпластовi води широко використовуються в народному господарствi для водопос-тачання i зрошення. Якiсть питної води повинна вiдповiда­ти вимогам до пiдземних вод для водопостачання. При зрошеннi до води ставляться нижчi вимоги у вiдношеннi мутностi i бактерiального її забруднення. Тому для зрошення можуть бути використаними будь-якi мiжпластовi води, якi не мають високої мiнералiзацiї, котра може вик­ликати засолення грунтiв.

9.8. Трiщиннi (жильнi) води

Т р і щ и н н і води знаходяться переважно в масивних породах. Iнодi цi води називають ще й жильними (жили - це крупнi трiщини, де води те­чуть як по жолобах). Цi води характернi тим, що на їх режимi надзви­чайно рiзко проявляється гiдрометео-рологiчний вплив - їм притаманнi дуже рiзкi коливання температури. Забруднення мiнеральними i орга­нiчними речовинами, а також мiкроорганiзмами, вiдбувається дуже лег­ко. Тому трiщиннi (жильнi) води вважаються недобрими з санiтарної точки зору для водопостачання питною водою. В залежностi вiд умов залягання цi води можуть бути як безнапiрними, так i напiрними.

Якщо водоносна багата трiщинами порода залягає бiля самої денної поверхнi i пiд нею знаходиться водотривке ложе, то живлення пiдзем­них вод тут вiдбувається не через iнфiльтрацiю (просочування), а че­рез iнфлюацiю (втiкання). Зiбрана над водотрив-ким ложем вода в цьому випадку буде аналогом грунтової води. Вона може являти собою або пiдземний басейн, або пiдземний потiк. Трiщиннi (жильнi) води можуть посту-пово перекриватись водотривкою товщею i переходити в мiжпластовий потiк.

Жильнi води iнодi протiкають в настiльки великих трiщинах, що в них можуть зустрiчатись риби, краби, молюски, рослини (Францiя, Алжiр).

При користуваннi трiщинними (жильними) водами для водопостачання необхiднi постiйнi бактерiологiчнi спостереження за ними, а в деяких випадках i їх постiйне очищення вiд завiшених домiшок.

В Українi найкраще трiщиннi (жильнi) води вивченi в магматичних та метаморфiчних породах Українського кристалiчного щита.