2.3. Формування національного біржового ринку

Відродження біржової справи в Україні на початку 90-х років XX ст. було однією з необхідних умов розвитку ринкових відносин.

Формування ринкової економіки вимагало докорінної перебудо-ви як сфери виробництва, так і сфери обігу. Але відразу перейти до ринкових форм господарювання було неможливо, тому, природно, в Україні повинні були виникнути такі економічні структури, що забезпечували б процес переходу від адміністративної до ринкової економіки. Переважно цю роль і виконали біржі.

Теоретичні й практичні основи біржової торгівлі в Україні для умов сучасності були відсутні. Однак світовий досвід діяльності бірж, а також досвід біржової справи в Україні сприяли їх відродженню у 90-ті роки XX ст. Історія розвитку біржової торгівлі на території

43

Економіко-організаціпні основи біржової торгівлі

Україні також дозволяє виділити декілька етапів (рис. 9), що нерозривно пов'язані з розвитком товарних бірж у Росії.

І ЕТАП (1796 - 1860 рр.)

Зародження біржової торгівлі. Відкриття першої товарної біржі в Одесі

II етап (1861 - 1914 рр.)

Активізація процесу відкриття товарних бірж: у торговельно-промислових центрах

III етап (1921 - 1930 рр.)

Відродження біржової торгівлі в період НЕПу

IV ЕТАП (1990 - до нині)

Відродження біржової торгівлі на сучасному етапі розвитку ринкових відносин

Рис. 9. Основні етапи розвитку товарних бірж в Україні

В Україні біржі з'явились досить пізно - в кінці XVIII ст., коли в Європі вони відігравали вже досить значну роль. Першими офіційними біржами на території України були Одеська (1796 р.), Кременчуцька (1834 р.), Київська (1865 р.).

Одеська товарна біржа була другою на території Росії після утвореної в 1703 р. біржі в Санкт-Петербурзі [25].

Існує декілька основних причин щодо створення першої української товарної біржі саме в Одесі. По-перше, інтенсивний розвиток землеробства, особливо виробництва зерна на півдні та Правобережній Україні, зробили Одеський порт зручним та перспективним місцем для виходу на зарубіжні ринки зерна. По-друге, на той час в Одесі панувала хаотична торгівля як вітчизняними, так і іноземними товарами, яка потребувала певної систематизації та

44

Розділ 1. Економіко-організаціпні основи біржової торгівлі

упорядкування. Таким інструментом могла стати тільки біржа. По-третє, Одеса була великим міжнародним портом, що відкривало значні можливості для здійснення торговельних операцій.

1819 р. Одеса стає вільною пристанню, що в сучасному розумінні можна розглядати як офшорну зону. В межах міста дозволялось продавати і зберігати товари без стягування митних зборів. Це сприяло збільшенню у декілька разів об'ємів купівлі-продажу різноманітних товарів на всіх рівнях торгівлі, в тому числі й на біржі.

Одеська біржа займає далеко не останнє місце в історії створення світових товарних бірж. Майже після 70-річного "простою" Одеська біржа почала своє функціонування із здобуття Україною незалежності.

Другий етап біржового руху пов'язаний з реформою 1861 року. Товарні біржі стали виникати практично в усіх торговельних центрах, причому багато з них спеціалізувались на торгівлі окремими групами товарів.

Активний розвиток біржової торгівлі відбувався до початку Першої світової війни. У 1914 р. в Росії було 115 товарних бірж, з яких на території України було розташовано 11 (в містах Києві, Одесі, Запоріжжі, Єкатеринославлі, Харкові, Херсоні, Миколаєві, Маріуполі, Бердянську). Найбільшою з цих 11 товарних бірж була Київська, яку відкрито в 1865 р.

Причиною заснування Київської біржі можна вважати розвиток капіталізму в Росії та перетворення на той час Києва на провінційне місце. Тому місцеві купці та банкіри звернулись до Київської міської думи з проханням заснувати в місті біржу, що дало б можливість залучити до міста іногородніх купців або їхніх агентів. Це сприяло розвитку промисловості й встановленню більш стабільних та об'єктивних цін на основні продукти місцевого виробництва в інтересах виробників та покупців.

Через Київську біржу продавали цукор, а також зерно й спирт, який вироблявся на заводах не тільки Київської губернії, а й на багатьох інших. На частку Київської біржі припадало понад 30% обігу цукру Російської імперії та більше половини його обсягу в Україні. П'ята частина одержаного від виробництва в Україні цукру продавалась за кордон. З України експортувався тільки цукор, який вивозили в Персію (близько 60%), Фінляндію (30%), а також у Китай, Туреччину, Афганістан, Німеччину, Австро-Угорщину та Англію. Разом з тим основну масу угод укладали на постачання цукру, що

45

'Економіко-організаційні основи біржової торгівлі

реалізувався на внутрішньому ринку. Експортні угоди Київської біржі були незначними порівняно з угодами, що укладалися на південних біржах у портових містах Одесі і Миколаєві.

Суттєвою відмітністю українських бірж від російських був активний розвиток в Україні виключно товарних бірж, у той час як у Росії у 30-ті роки ХЇХ ст. у загальній структурі бірж з'явились фондові біржі.

Однак торги на цих біржах і на створених протягом наступних десятиріч товарних біржах проходили дуже мляво з невеликим скупченням продавців і покупців. Це пов'язано з тим, що економічні умови для біржової торгівлі в той період ще не визріли. Предметом біржової торгівлі в основному було зерно й сільськогосподарські товари.

З початком Першої світової війни біржова торгівля занепала, а з 1917 р. взагалі перестала існувати.

Третій етап розвитку біржової торгівлі нерозривно пов'язаний із введенням НЕПу. Починаючи з 1921 року, біржовий рух на території України знов почав відроджуватися, а до 1925 р. була відновлена діяльність всіх 11 раніше створених товарних бірж. Перші радянські товарні біржі (Саратовська, Пермська, Нижньогородська, В'ятська) виникли в 1921 р. з ініціативи місцевих кооперативних організацій -на той час найбільших учасників ринкового обігу. На 1 жовтня 1928 р. (апогей розвитку біржової торгівлі в колишньому СРСР) у країні нараховувалось 114 товарних бірж. Членами цих бірж були 8514 торговельно-промислових підприємств і приватних осіб. Державні й кооперативні органи складали 67% загальної кількості членів товарних бірж, приватні особи - 33%. Асортимент біржових товарів становив понад 400 їх видів. Серед них були як товари народного споживання, так і продукція промисловості, хімічної, лісової, будівельної та інших галузей. У подальшому, в умовах згортання НЕПу й переходу до курсу на жорстку централізацію в управлінні народним господарством, почала послідовно проводитись лінія на ліквідацію товарних бірж. У грудні 1926 р. прийнято рішення про скорочення кількості бірж і звуження їх функцій, а в лютому 1930 р. про їх ліквідацію.

Організаційне відродження національної біржової торгівлі в 90-х роках було підготоване як світовим, так і власним історичним досвідом країни.

46

Розділ 1. Економіко-організаційні основи біржової торгівлі

Відродження біржового ринку в Україні починалось з організації аукціонів з продажу сільськогосподарської продукції. До того ж отримала розвиток аукціонна торгівля іншими виробничими ресурсами, яка сприяла появі вільних цін, а також натуральний обмін, що орієнтував паростки біржової торгівлі на бартерний обмін. До розвитку біржової торгівлі підштовхувала також наявність наднор-мованих і невикористаних запасів, що накопичились до того часу на складах підприємств, а біржова торгівля давала можливість реалізувати ці запаси за ринковими цінами. Потрібно враховувати й те, що радянська економіка протягом багатьох десятиріч була економікою дефіциту, тобто грошовий попит постійно перевищував товарну пропозицію як засобів виробництва, так і товарів споживання. До того ж надлишок грошових доходів, який мав місце на підприємствах, виявився у формі невикористаних засобів фондів розвитку виробництва, соціального розвитку та ін. Підприємства, отримавши свободу у використанні цих засобів, шукали можливість їхнього застосування.

У цих умовах поява біржових структур стала одним із напрямів вкладення надлишкових грошових ресурсів. Тим більше, що біржі створювалися в основному у вигляді акціонерних товариств і в період їхнього розквіту акції можна було продати за більш високою ціною, придбаючи їх під час заснування біржі за номіналом. Процвітала й спекулятивна торгівля членством на біржах (акціями, місцями).

Отже, такі умови були характерні для початку четвертого етапу відродження й розвитку біржової торгівлі, який починається з 1990 р. і пов'язаний з прийняттям курсу на перехід до ринкової економіки в СРСР. Процес розвитку бірж йшов високими темпами: через рік після відкриття першої з них - Московської товарної біржі, зареєстрованої 19 травня 1990 р., в Україні налічувалося вже 44 товарні біржі.

У листопаді 1991 р. на території колишнього СРСР нараховувалося близько 500 бірж (більше ніж у світі), у тому числі в Москві -80, в Україні - 50. Однак ні одна з цих бірж не відповідала міжнародним стандартам і не могла бути порівняна за своїм біржовим потенціалом (тобто за кількістю угод і обсягом біржового обороту) ні з жодною світовою біржею.

Ситуація змінилась тільки з весни 1992 р., коли ринкові відносини охопили процес ціноутворення на всі товари. Скоротилася кількість біржових угод, і чисельність діючих товарних бірж. Біржова торгівля стала займати те місце, що притаманне їй в усіх країнах з

47

Економіко-організаційні основи біржової торгівлі

розвиненою ринковою економікою. Зароджується ф'ючерсний ринок. Біржі поступово почали відмовлятися від не властивих їхній природі угод з наявним товаром.

Наприкінці 1993 р. почався занепад біржової торгівлі. Основними причинами занепаду біржової торгівлі стали зміни у сфері:

- державного регулювання: введення законодавчих обмежень на діяльність товарних бірж у 1992-1993 рр.; більш високе оподаткування біржової діяльності порівняно з іншими видами комерційної діяльності; недостатність державного регулювання в питаннях розрахунку і поставок товарів;

- товарного обігу: розвиток позабіржових товарних посередників; остаточне руйнування централізованого обігу і розподілу товарів, (торговельних будинків, компаній, фірм); висока інфляція в 1992-1995 рр.; падіння виробництва; криміналізація суспільства; приховування доходів і угод з метою уникнення від сплати податків.

- біржового бізнесу: необґрунтованість велика кількість бірж; конкуренція з боку біржового й валютного ринків; падіння економічної ефективності біржових товарних ринків порівняно з позабіржовою торгівлею.

У процесі біржового будівництва в Україні поворотним моментом розвитку бірж став період 1995-1996 рр., коли період активну участь у становленні біржових сировинних ринків бере уряд. Приймаються концепції розвитку біржових сільськогосподарських та фондових ринків, видаються Укази Президента України з проблем біржової торгівлі.

З 1997 р. і до нині спостерігається зростання кількості бірж, створення саморегулюючих організацій.

Здебільшого біржі засновували органи влади на місцях або в центрі (Головпостач, Міністерство сільського господарства і продовольства, інші відомства). Біржі України різноманітні за своєю структурою, складом учасників, правилами біржової торгівлі. При їх становленні засновники, як правило, не ставили перед собою завдання з концентрації біржового обігу для творення ринкових цін на сировину, капітали та валюту. Біржі, особливо товарні, засновувались як гуртові посередники і, зазвичай, на них торгували і досі торгують дрібними партіями різноманітних товарів, які у світовій практиці не є об'єктами біржової торгівлі.

У цей період біржової діяльності справжній біржовий товар не міг бути предметом торгів через його державне фондування. Яскра-

48

Розділ 1. Економіко-організаційні основи біржової торгівлі

вим підтвердженням чого є дискредитація Української аграрної біржі (м. Київ). Створювалась вона в 1995 р,, коли тодішні керівники Мінсільпроду почали усвідомлювати необхідність механізму ринкового ціноутворення на сільськогосподарську сировину, передусім зерно, цукор, м'ясо тощо. Однак усі зусилля біржовиків, що поступово впроваджували контракти спот і, особливо, форвард, були зведені восени 1996 р. нанівець через блокування відвантаження у регіонах. Обласні адміністрації наклали вето на невеликий урожай, і товар не відвантажили, навіть за умови отримання грошової застави за форвардними контрактами. Натомість колгоспи, а отже, і обласні бюджети, знову залишились без коштів. На жаль, закон не захистив покупців форвардів. Після цієї кризи ілюзії про біржу як великого гуртового розподільника реальних товарів в Україні практично розвіялись.

Нині основну частину біржового обігу забезпечують найбільші біржі - члени Національної асоціації бірж України (НАБУ): Київська універсальна біржа; Українська аграрна біржа (м. Київ); Одеська товарна біржа; Харківська товарна біржа; Донецька товарна біржа; Київська агропромбіржа; Маріупольська універсальна товарна біржа; Придніпровська товарна біржа (м. Дніпропетровськ).

На цих біржах укладаються контракти як на традиційний біржовий товар, так і на транспортні засоби, нерухоме майно тощо. Крім того, вони надають додаткові послуги для збору, обробки та поширення інформації, пов'язаної з кон'юнктурою ринку, виконують рекламно-видавничу діяльність, проводять аукціони з продажу об'єктів приватизації, сільськогосподарської продукції та промислових товарів, пропонують консультаційні, інформаційні й юридичні послуги [43].

Поступовий розвиток біржової торгівлі в Україні за умов переходу до нової економічної системи сприяв тому, що біржі зайняли належне місце в економіці держави, про що свідчить їх динаміка зростання і розширення спеціалізації (табл. 3).

З таблиці 3, видно, що з 1991 р. по 2003 р. загальна кількість бірж зросла більше ніж у сім раз.

Станом на 01.01.04 р., за даними Держкомстату, на території України зареєстровано 493 бірж та їх філій. Практичну діяльність на даному етапі здійснювали близько 70%. Інші, на жаль, або зовсім не торгують або мають незначні обороти, що пов'язано з постійним процесом їх реорганізації.

49

Економіко-організацшні основи біржової торгівл

Таблиця З Кількість бірж в Україні за напрямами спеціалізації

Вид діяльності			Кількість бірж		, од.
бірж	1992	1997	2001	2002	2003	2004
Усього~зареєстро-вано, в тому числі	66	191	386	429	459	493
універсальні	22	46	97	113	118	119
товарні та товарно-сировинні	28	54	157	176	201	227
агропромислові	4	23	31	32	31	34
фондові біржі та їх філії	2	24	27	27	27	29
ІНШІ	10	44	74	81	82	84

Переважна частина бірж - це універсальні, товарні та товарно-сировинні біржі. Так, у 2003 р. питома вага товарних і юварно-сировинних бірж складала 46% від їх загальної кількості, універсальних - 24%. Зростання інших бірж відбувається за рахунок валютних бірж та бірж нерухомості, які включаються до цієї групи.

Протягом досліджуваного періоду значне збільшення спостерігається по фондових біржах у 14,5 раз та агропромислових -у 8,25 раз. За даними останніх років саме ці біржі визначаються стабільністю.

Нині підвищуються вимоги до створення бірж та організації їх функціонування, що позитивно впливає на становлення біржового ринку України.