8.Одним із найбільш розповсюджених договорів є договір щодо відчуження майна – договір купівлі продажу.
Це угода, за якою одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір купівлі-продажу є оплатним, двостороннім, консенсуальним. Сторони – продавець і покупець. суттєвими умовами є ціна та предмет. Предметом договору купівлі-продажу може бути окрема індивідуально визначена річ (квартира, будинок, меблі тощо), а також певна сукупність прав і обов’язків. При визначенні предмету договору важливим є кількість, асортимент, якість тощо.
Асортимент – види, моделі, розміри, кольори, інші ознаки товару, погоджені в договорі. При порушенні асортименту покупець вправі відмовитися від нього та оплати чи вимагати повернення сплаченої суми.
Договір купівлі-продажу укладається в усній чи письмовій формах. Письмова може бути проста та обов’язкова нотаріальна (ст.657 ЦКУ) і додатково з державною реєстрацією (БТІ). Існує продаж товару в кредит (ст.694 ЦКУ) по договору.
Гарантійний термін експлуатації – це термін, протягом якого гарантується використання товару за призначенням за умови дотриманням споживачем правил користування і протягом якого виробник (продавець) виконує гарантійні зобов’язання. ПКМУ 11.04.02 №506 визначила перелік груп технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту або зміні.
Строк придатності товару встановлюється законом і НПА – за його спливом товар вважається непридатним для використання (ст.ст..655-711 ЦКУ).
Договір поставки – продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язавсь прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Застосовуються положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом, договором.
Договір міни – бартер (товар на товар). Правила як для купівлі-продажу, поставки, контрактації (ст.ст.. 715-716).
Дарування – одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Предмет особистого користування та побутового призначення даруються усно. Нерухома річ – у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Дарування валюти більше 50 НМДГ – письмово і нотаріально. Строк для розірвання договору дарування – 1 рік. Підстава – ст.727 ЦКУ.
Найм (оренда) – глава 58, ст.ст.. 759-786. Наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Ціна, строк по договору. Позовна давність по спорам – 1 рік.
Позичка – глава 60, ст.ст..827, 836 – одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати іншій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Між фізичними особами договір усний, між юридичними – письмовий.
В ЦКУ є й інші договори – ми висвітлили найбільш застосовувані.
9. Спадкове право.Спадкуванням визнається перехід цивільних прав та обов’язків (спадщини) фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦКУ).
За спадковим правом визначають підстави спадкування (за законом або за заповітом), час відкриття спадщини, місце відкриття спадщини, осіб, які можуть бути спадкоємцями.
Спадщина – це сукупність майнових прав і обов’язків спадкодавця. Крім об’єктів приватної власності (гроші, цінні папери, рухоме та нерухоме майно), за правом спадкування переходять майнові права авторів, тобто права на винагороду за використання створеного ними твору, майнові права, пов’язані з винаходами і рацпропозиціями, майнові права, які випливають з різноманітних договорів, права вимоги. До спадщини включають і борги, спадкодавця в межах вартості спадкового майна, приватні підприємства, частки, вклади, паї у майні різних господарських товариств, земельні ділянки як приватна власність.
Спадкоємцями є носії права успадкування, а також діти спадкодавця (померлого), народжені після його смерті.
Спадкування здійснюється за законом і за заповітом.
Кожен спадкодавець може залишити за заповітом усе своє майно або його частину (не включаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком фізичним особам, як тим. що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також юридичним особам) державі, територіальним громадам, громадським організаціям тощо), ст.534 ЦКУ. Тобто заповіт – це розпорядження про своє майно на випадок смерті фізичної особи. При житті спадкодавець вправі змінювати свій заповіт кілька разів. При чому останній відмінює всі попередні. Заповіт підтверджується нотаріально чи іншими посадовими особами. Якщо заповіту немає чи він визнаний недійсним, чи немає спадкоємців, спадкування здійснюється за законом. Новий ЦКУ передбачає 5 черг спадкоємців:
1-а черга – діти спадкодавця (і зачаті при житті), той з подружжя, що пережив, батьки (ст.1261ЦКУ);
2-а черга – рідні брати і сестри спадкодавця, його баба та дід з боку батька та матері (ст.1262 ЦКУ);
3-я черга – рідні дядько та тітка спадкодавця (ст.1263 ЦКУ);
4-а – особи, які проживали однією сім’єю зі спадкодавцем не менше, як 5 років до часу відкриття спадщини (ст.1264 ЦКУ);
5-а – інші родичі спадкодавця до 6-го ступеня споріднення включно та утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї, але були на утримання не менше, як 5 років (ст. 1265 ЦКУ). За законом спадкують внуки, правнуки та інші особи (за правом представлення).
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні померлим – день, визнаний рішенням суду датою смерті чи день набранні законної сили рішення суду, якщо дата смерті не визначена (ст.1220 ЦКУ)
.
Місцем відкриття спадщини визначається остання місце (постійне) проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме – місце знаходження нерухомого майна або основної частини рухомого (ст. 1221ЦКУ).
Строк для прийняття спадщини – 6 місяців з дня відкриття спадщини. Якщо менше 3-х місяців, то він продовжується до 3-х місяців. При пропуску строку з поважної причини – продовжує суд.
Не мають права на спадкування: особи, які умисно позбавили життя спадкодавця, або вчинили замах на це (але по заповіту і їм можна); які умисно перешкоджали скласти заповіт для своєї користі; позбавлені батьківських прав та які ухиляються від утримання спадкодавця, що встановив суд; при недійсності шлюбу та ін. (ст.1224 ЦКУ).
До складу спадщини не входять:
особисті немайнові права;
право на участь в АТ, ТОВ;
право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я;
право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
права та обов’язки особи як кредитора або боржника.