КІНЕМАТИЧНА СТРУКТУРА ВЕРСТАТІВ

Мета:	вивчити основні методи формоутворення на верстатах; вивчити і засвоїти поняття кінематичної структури верстатів; освоїти питання кінематичної настройки верстатів та порядок її проведення.
Завдання:	ознайомитись з будовою, керуванням і призначенням вертикально-свердлувального верстату 2Н135;
	визначити необхідні виконавчі рухи верстату;
	провести аналіз кінематичних груп та побудувати структурно-кінематичну схему верстата;
	здійснити кінематичну настройку верстата;
	скласти звіт про виконану роботу
Обладнання, пристосування, наочне приладдя:	вертикально-свердлильний верстат моделі 2Н135; плакат “Кінематична схема верстата”

Теоретичні відомості

Конструкція будь-якого верстата першочергово характеризується його кінематичною структурою, поданою у вигляді кінематичної схеми. Не зважаючи на велику кількість верстатів, призначених для виконання не тільки різноманітних, але й однотипних технологічних операцій, кінематична структура будь-якого верстата базується на досить загальних кінематичних закономірностях, яким підпорядковуються всі верстати. Знання цих закономірностей допомагає як при вивченні конструкції існуючих верстатів, так і при конструюванні нових.

Методика кінематичного аналізу базується на розгляді взаємозв’язку між деталлю, яка виготовляється на даному верстаті, ріжучим інструментом, схемою технологічної обробки та кінематичною структурою верстата і дає можливість перетворити кінематичну схему будь-якої складності до однієї із порівняно небагатьох типових схем, вивчення яких не завдає труднощів.

1. Формоутворення на верстатах.

1. Методи формоутворення поверхонь.

Будь-яку поверхню можливо уявити як слід руху однієї лінії (твірної) по іншій (направляючій). Обидві ці лінії називаються відтворюючими, до того ж твірна може бути направляючою і навпаки (рис. 1).

Рисунок 1. – Утворення поверхонь.

1 – твірна відтворююча лінія; 2 – направляюча відтворююча лінія.

Узгоджені відносні рухи заготовки та ріжучого інструмента, які неперервно утворюють відтворюючі лінії, називаються формоутворюючими і позначаються Ф.

При обробці поверхонь різанням, залежно від виду ріжучого інструменту і форми його ріжучої кромки, використовуються 4 методи формоутворення:

• Метод копіювання (рис. 2, а) полягає в тому, що форма відтворюючої лінії утворюється у вигляді копії форми ріжучої кромки інструмента або його профілю. Для отримання відтворюючої лінії формоутворюючих рухів не потрібно (Ф = 0). Інструмент або заготовка отримують установчий рух врізання (Вр).

• Метод обкату (рис. 2, б) полягає в тому, що форма відтворюючої лінії утворюється у вигляді огинаючої ряду послідовних положень, що займає ріжуча кромка інструмента при обкатці нею без ковзання утворюваної лінії (Ф = 1).

• Метод сліду (рис. 2, в) полягає в тому, що форма відтворюючої лінії утворюється у вигляді сліду ріжучої точки кромки інструмента при відносному русі інструмента і заготовки (Ф = 1).

• М етод дотику (рис. 2, г) полягає в тому, що форма відтворюючої лінії утворюється у вигляді огинаючої місць дотику багатьох ріжучих кромок інструмента, що обертається, в результаті відносних рухів осі обертання ріжучого інструмента і заготовки (Ф = 2).

Рисунок 2. – Методи утворення відтворюючих ліній.

1 – лінія ріжучої кромки iнструменту; 2 – утворювані відтворюючі лінії;

3 – траєкторія руху точки А ріжучої кромки інструменту; 4 – piжуча точка інструменту; 5 – точки дотику ріжучої точки 4 інструмента до утворюваної відтворюючої лінії; 6 – траєкторія ріжучої точки 4 інструмента; V_lV₂ – відносні швидкості.

2. Умовні позначення рухів.

Всі формоутворюючі рухи одночасно є рухами різання. Рух швидкості різання позначається Ф_v, рух подачі Ф_s.

Залежно від форми відтворюючої лінії та методу її утворення, рухи бувають простими і складними.

Прості рухи: обертові Ф (О), поступальні Ф (П).

Складні рухи – рухи, траєкторії яких утворені в результаті узгодженості взаємозалежних двох чи більше обертових чи поступальних рухів, а також їх поєднань. Наприклад: Ф_v(О₁О₂), Ф_v(О₁П₂П₃) і т.ін.

Нумерація всіх рухів наскрізна. Наприклад: Ф_v(О₁О₂), Ф_s(П₃О₄).

Інші виконавчі рухи мають позначення: установчі (Уст), ділення (Д), керування (К), допоміжні (Доп).