19.5. Нормування праці і його використання при оцінці результатів і стимулюванні працівників

Нормування праці є невід'ємним елементом оцінки його результатів і нарахування заробітної платні більшості категорій працівників.

Норми праці – це регламентовані величини витрат праці, необхідних для виробництва обсягу продукції або виконання певної роботи, встановлені з урахуванням досягнутого передовими працівниками середнього рівня продуктивності праці або трудомісткості нормованих робіт в оптимальних організаційно-технічних умовах на даному етапі розвитку виробництва. Норми праці безпосередньо визначають міру витрат праці; вони встановлюють величину індивідуального трудового внеску працівника (бригади) в кінцеві результати роботи цеху (підприємства).

У практиці нормування застосовуються декілька різновидів норм праці, визначуваних змістом нормативних матеріалів і їх цільовим призначенням: норми часу, норми вироблення, нормативи чисельності, норми обслуговування, норми керованості, нормовані виробничі завдання¹⁴.

Одним з важливих параметрів ефективного застосування норм праці є певний рівень їх напруженості. Тому при здійсненні організаційно-технічних заходів, що забезпечують підвищення продуктивності виробництва і продуктивності праці працівників, норми праці переглядаються.

Оцінка напруженості норм праці може здійснюватися:

• на основі аналізу процесів їх виконання по видах робіт і професіях;

• шляхом оцінки і врахування рівня інтенсивності праці;

• шляхом співвідношення діючих на підприємстві норм і норм, прийнятих за еталон, який визначається різними методами на основі досліджень і нормування конкретних видів робіт в умовах найпродуктивнішого їх виконання.

Рівень напруженості норм вважається нормальним, якщо загальна чисельність робітників по рівню їх виконання розподіляється приблизно в співвідношеннях, приведених в табл. 19.5.

Якщо частка працівників, що виконують норми більш ніж на 110 – 120 %, збільшується, це свідчить про зниження напруженості норм праці. Потрібно з'ясувати причини цього збільшення і передбачити заходи по підвищенню напруженості норм. Якщо ж спостерігається зворотний процес, то це свідчить про якісь порушення в організації виробництва і праці, які знижують можливості виконання норм праці на досягнутому раніше рівні.

На основі норм праці здійснюється її оплата. При відрядній оплаті праці розцінки визначаються виходячи зі встановлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм вироблення (норм часу). При почасовій оплаті праці робітникам і службовців встановлюються норми обслуговування закріплених за ними верстатів, агрегатів або нормовані виробничі завдання на певний період часу. Для виконання окремих функцій або обсягів робіт можуть бути встановлені нормативи чисельності робітників і службовців. Норми праці служать базою для розробки завдань виробничим колективам і працівникам по досягненню певного рівня продуктивності праці.

Таблиця 19.5.

Розподіл робітників по рівню виконання норм праці і нормованих виробничих завдань

Рівень виконання норм праці і нормованих виробничих завдань, %	Нижче 100	Від 100 до 105	Більше 105 до 110	Більше 110 до 120	Більше 120
Частка працівників по відповідному рівню виконання норм праці і нормованих виробничих завдань, %	5,0	20,0	45,0	20,0	10,0

Норми вироблення, як правило, застосовуються для робітників з відрядною формою оплати праці, розмір заробітної платні яких залежить від індивідуальних або колективних результатів праці (рівня виконання або перевиконання норм вироблення). З метою стимулювання виконання і перевиконання норм вироблення може застосовуватися відома в США система Ганнта. Вона є комбінацією почасової і відрядної форм оплати праці. У ній передбачаються наступні умови оплати праці:

– при виконанні напруженої технічно обґрунтованої норми вироблення до 100% оплата праці здійснюється почасово, по годинних тарифних ставках, знижених на 10-15% в порівнянні з розрахунковими відрядними ставками;

– при виконанні норм вироблення на 100 % і більше праця оплачується відрядно, по розцінках за одиницю продукції або роботи, розрахованим по повних відрядних ставках (тобто по ставках, які на 10-15 % вище, ніж погодинні);

– при виконанні особливо точних і відповідальних робіт розрахункові ставки можуть бути підвищені до 40 %.

Системи оплати і стимулювання праці при виконанні і перевиконанні напружених нормованих завдань можуть застосовувати в умовах, де необхідно забезпечити підвищення індивідуальної або колективної продуктивності праці і якості продукції. При цьому застосовується почасова форма оплати праці, при якій розмір заробітної платні залежить від індивідуальної продуктивності праці. Напруженість нормованого завдання розраховується і встановлюється виходячи з середнього рівня виконання норм праці за три-шість місяців на ті види робіт (операцій), які включаються в нормоване завдання.

Тісна ув'язка норм праці і його оплати забезпечує зацікавленість працівників в досягненні високих кінцевих результатів роботи.