Розділ 5. Нормативно-правова база соціально-трудових відносин

5.1. Міжнародні трудові стандарти

5.2. Регулювання соціально-трудових відносин в нормативних актах Організації Об'єднаних Націй (ООН)

5.3. Стандарти Міжнародної організації праці (МОП)

5.4. Регіональні стандарти праці

5.5. Трудові стандарти Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР)

5.6. Трудове законодавство і інші правові акти України – форма державного регулювання соціально-трудових відносин

5.7. Соціальне планування на підприємстві

5.1. Міжнародні трудові стандарти

Міжнародні трудові стандарти – головний результат міжнародно-правового регулювання соціально-трудових відносин, яке є регламентацією за допомогою угод держав питань, зв'язаних із застосуванням найманої праці, поліпшенням його умов, охороною праці, захистом індивідуальних і колективних інтересів працівників. Формальним виразом такого регулювання є норми, закріплені в актах, прийнятих Організацією Об'єднаних Націй (ООН), Міжнародною організацією праці (МОП), регіональними об'єднаннями держав.

Міжнародно-правове регулювання соціально-трудових відносин – ровесник ХХ століття. Його зародження відноситься до початку ХХ століття і є результатом сукупної дії багатьох чинників, в числі яких боротьба трудящих, вимоги профспілок, вплив ідей видатних мислителів ХІХ століття, прагнення різних держав, а також підприємців, зрівняти умови конкуренції на міжнародних ринках. Важливу роль в активізації діяльності держав в цій області зіграв тиск соціал-демократичних партій і ліво-ліберальних кругів, які розглядали міжнародне регулювання соціально-трудових відносин як один з інструментів пом'якшення класових суперечностей, упровадження соціальних почав в життя суспільства, установлення стійкого миру між народами, торжества соціальної справедливості, еволюційного реформування капіталізму.

Після жовтня 1917 року суперництво капіталізму і соціалізму стало робити значний вплив на міжнародно-правове регулювання соціально-трудових відносин.

Могутній поштовх розвитку міжнародного трудового права дало створення в 1919 році Міжнародної організації праці, її активність по створенню нормативних актів (конвенцій і рекомендацій), число яких в 1919-1939 роки (між війнами) досягло 133.

Після другої світової війни діяльність ООН по закріпленню і захисту прав людини, зокрема в соціальній і економічній областях, подальша активізація нормотворчої діяльності МОП, ухвалення норм праці, створюваних регіональними організаціями держав в Європі, Америці, Африці, на Близькому Сході, – все це завершило формування міжнародного трудового права.

Міжнародні стандарти праці – одне з досягнень сучасної цивілізації, що відобразило результати діяльності держав по внесенню в ринкову економіку соціальних цінностей, розробки зусиллями світової спільноти інструментів соціальної політики, прийнятної для держав, що входять в її склад.

Змістом цих стандартів є концентрований вираз досвіду багатьох країн, плід ретельного відбору найцінніших і універсально значущіших норм і положень національних систем правового регулювання соціально-трудових відносин, підсумок зіткнення різних думок і підходів, різнорідних політичних сил і інтересів, ідеологічних концепцій, знаходження юридичних формул, трансформованих в міжнародні норми.

По суті справи, міжнародними зусиллями створене зведення модельних актів по соціально-трудових відносинах, творче освоєння якого є необхідною умовою розробки і вдосконалення будь-якої національної системи трудового права, прагнучої відповідати загальним вимогам цивілізованого суспільства.

Ці акти – об'єкт уважного вивчення, запозичення, практичного використання як визнаного в цивілізованому світі еталону, свого роду міжнародного кодексу праці. Він включає вельми різноманітні і різнорідні елементи: акти ООН і МОП, діючі у всесвітньому масштабі, і акти локальної дії, прийняті регіональними організаціями держав (рис. 5.1)