Спецсемінар.

Семінар на старших курсах поступово готує студентів до спецсемінару, що є школою спілкування початкуючих дослідників з певної наукової проблеми. Тут успіх більшою мірою залежить від досвіду|досліду| ведучого. Спецсемінар, керований авторитетним фахівцем|спеціалістом|, набуває характеру наукової школи, привчає студентів до колективного мислення і творчості. В ході спецсемінара важливу|поважну| роль відіграє відповідна орієнтація студентів на групову роботу і її оцінка, використання спеціальних прийомів, наприклад моделювання ситуацій. На підсумковому занятті викладач, як правило, робить|чинить| повний|цілковитий| огляд семінарів і студентських наукових робіт, розкриваючи горизонти подальшого|дальшого| дослідження проблем, що торкнулися, і можливості|спроможності| участі в них студентів.

На семінарських заняттях перевага віддається обговоренню:

1) вузлових тем курсу, засвоєння яких визначає якість професійної підготовки;

2) питання, найбільш складні|скрутні| для розуміння і засвоєння. Їх обговорення слід проводити в умовах колективної роботи, що забезпечує активну участь кожного студента.

Семінар як взаємодія і спілкування учасників

Алгоритм проведення традиційного семінарського заняття наступний: викладач взаємодіє з|із| групою як з|із| цілим, виконує навчальну функцію по відношенню до всіх. При доповіді|вирушанні| студента зберігається груповий спосіб спілкування. Недоліки|нестачі| такої організації полягають в наступному:|слідуючому|

1. Виступаючі студенти демонструють індивідуальні знання, тому спілкування практично відсутнє.

2. Відсутня співпраця|співробітництва| і взаємодопомога. Спроба допомогти доповідачу розцінюється як підказка, заборонений прийом, порушення дисципліни.

3. Немає особистісного включення|приєднання| студентів в навчальну діяльність.

4. Сковується інтелектуальна активність студентів.

5. Дистанція між викладачем і студентами ставить бар'єр спілкуванню, взаємодії.

6. Студенти мають можливість|спроможність| не висловлюватися, займатися під час семінару іншою роботою.

Сама форма організації семінару ставить студентів в пасивну позицію, їх мовна активність зводиться до мінімуму|мінімум-ареалу|. Відсутня можливість|спроможність| формувати навички|навички| професійного спілкування і взаємодії, які потрібні професіоналам|спілкою|. Таким чином, групова форма спілкування на занятті не є|з'являється| адекватною моделлю стосунків людей в колективі, на виробництві і сьогодні не задовольняє вимогам підготовки спеціалістів|спеціалістів|.

Пошуки адекватних форм привели до колективної форми організації семінарського заняття за принципом "круглого столу", яка відображає|відбиває| особливості сучасного професійного спілкування на виробництві.

На такому семінарі здійснюються співпраця|співробітництво| і взаємодопомога, кожен студент має право на інтелектуальну активність, зацікавлений в досягненні загальної|спільної| мети семінарів, бере участь в колективному виробленні висновків|висновків| і рішень|розв'язань|. В умовах спільної роботи студент займає|позичає| активну позицію.

Найбільш ефективно принцип "круглого столу" реалізується на семінарі-дискусії.

Семінар-дискусія - діалогічне спілкування учасників, в процесі якого через сумісну|спільну| участь обговорюються і вирішуються|розв'язуються| теоретичні і практичні проблеми навчального курсу. На обговорення виносяться найбільш актуальні проблемні питання дисципліни, що вивчається. Кожен з учасників дискусії повинен навчитися точно виражати|виказувати| свої думки|гадки| в доповіді або виступі|вирушанні| з питання, активно відстоювати свою точку зору, аргументовано заперечувати, спростовувати помилкову позицію.

Необхідною умовою розгортання продуктивної дискусії є|з'являються| особистісні|особові| знання, які отримуються студентами під час лекцій і в самостійній роботі. Важливо|поважно| навчити студентів культурі спілкування і взаємодії. Потрібно розрізняти "діалогоподібне|" спілкування, коли кожен веде свою "партію", і власне діалог, коли йде сумісний|спільний| розвиток теми дискусії.

Частиною|часткою| семінару-дискусії можуть бути елементи "мозкового штурму", "ділової гри". У першому випадку учасники семінару прагнуть висунути якомога більше ідей, не піддаючи їх критиці, а потім з|із| них виділяються головні, найбільш заслуговуючі уваги, які обговорюються і розвиваються.

У другому випадку семінар отримує|одержує| рольову "інструментовку|інструментовку|". Можна ввести|запроваджувати| ролі ведучого, опонента, рецензента, логіка, психолога, експерта і так далі, залежно від того, який матеріал обговорюється. Головуючий на семінарі-дискусії отримує|одержує| повноваження викладача по керівництву дискусією, стежить за аргументованістю| і коректністю висловів|висловлювань|, регламентом і т. ін. Опонент або рецензент відтворює процедуру опонування, тобто переказує позицію доповідача, знаходить|находить| її вразливі, спірні місця або помилки, пропонує відповідний варіант рішення|розв'язання|. Логік виявляє суперечності|протиріччя| і логічні помилки в міркуванні доповідача і опонентів, уточнює поняття, аналізує хід доказів, правомірність висунення гіпотези і т. ін. Психолог обговорює продуктивність взаємодії, коректність обговорення, не допускає неделікатної поведінки і стежить за правилами діалогу. Експерт оцінює продуктивність дискусії, дає характеристику спілкування її учасників, висловлює думку про особистий|особовий| внесок|вклад| того або іншого учасника в дискусію і так далі

Функції психолога і експерта перетинаються. Особлива роль в такому семінарі належить викладачеві. Викладач повинен:

1. Визначити коло проблем і питань, що підлягають обговоренню.

2. Підібрати|добирати| основну і додаткову літературу з теми семінару для доповідачів і виступаючих.

3. Розподіляти форми участі і функції студентів у колективній роботі.

4. Готувати студентів до обраної ролевої участі.

5. Керувати роботою семінару.

6. Підводити загальні|спільний| підсумки дискусії.

Існує особлива форма семінарських занять – семінар-дослідження, який найчастіше застосовується при викладання спецкурсів.

На початку семінару за пропозицією викладача студенти створюють невеликі групи з|із| 7-9 чоловік, які отримують|одержують| список проблемних питань по темі заняття. Протягом 5-15 хвилин|мінут| студенти обмінюються думками; готують виступ|вирушання|. Підгрупа виділяє доповідача. Решта студентів підгрупи відповідає на питання, задані викладачем або студентами інших підгруп. Наприкінці|у кінці| заняття викладач підводить підсумки і оцінює роботу студентів.