Сучасні технології та методи навчання у вищому навчальному закладі

У сучасній психолого-педагогічній літературі поняття «технологія навчання» і «навчальна технологія» є тотожні.

Сьогодні технологію навчання розглядають як системну категорію педагогіки, структурними складниками якої є: концептуальна основа, змістова частина (мета навчання, зміст навчального матеріалу, методи і форми навчальної діяльності студентів та викладачів – управління навчальним процесом, діагностика навчального процесу).

Таким чином технологія навчання припускає організацію, управління та контроль процесом навчання. Причому, всі елементи цього процесу є взаємопов’язані і впливають один на одного.

У практиці навчального процесу сучасного вищого навчального закладу найпоширенішими технологіями навчання є такі: ігрові технології, інформаційні технології навчання, кейс-технологія, «метод проектів».

Використання технології ситуаційного навчання студентів

У процесі підготовки майбутніх учителів до ППК доцільним є використання технології ситуаційного навчання, “застосування якої передбачає осмислення студентами реальної життєвої ситуації” [425, с.9], головним завданням якої є вироблення навичок комунікативної поведінки студента залежно від ситуації.

Найбільш точне визначення поняття “ситуація” знаходимо у Ю.Пасова [337]. Автор цілком справедливо називає її “динамічною системою взаємин тих, хто спілкується, яка, ґрунтуючись на відображенні об’єктів і подій зовнішнього світу, породжує потребу в цілеспрямованій діяльності для вирішення мовленнєво-розумового завдання й живить цю діяльність” [337, с.169]. Навчальна ситуація, як „основа вербального спілкування” [250], подається у формі певного педагогічного завдання (вправи, задачі, кейса, які містять опис конкретної життєвої ситуації), носить виключно комунікативну спрямованість. Може бути співробітницькою або конфліктною, нейтральною або проблемною.

Під час розв’язання задачі-ситуації у студента виникає потреба поставити себе на місце вчителя та прийняти власне рішення, зважаючи на визначені обставини. Вирішення задач-ситуацій сприяє розвитку в студентів критичного мислення, навичок вирішення проблем і прийняття зважених рішень; активізації мислення, стимулюванню інтересу студентів до проблем комунікації вчителя, предмета; підвищенню відповідальності за прийняті рішення. За твердженням Д. Чернилевського, “...сьогодні мисляча людина зо-бов’язана спостерігати, аналізувати, вносити пропозиції, відповідати за прий-няті рішення і вміти переборювати конфлікти й суперечності” [486, с.16].

Крім того, впровадження ситуаційного навчання сприяє відточенню студентами аргументації власної думки, апробуванню різних механізмів впливу (зараження, навіювання, переконання, наслідування), винайденню лінії поведінки у комунікації, усвідомленню протиріч між невербальним виразом суб’єктів комунікації та його психологічним змістом, формуванню уміння придавати комунікативний смисл невербальним проявам студентів і викладачів та ін.; забезпечує вияв особистісної позиції студентів у кожній конкретній ситуації, яка у даному випадку відіграє роль специфічного освітньо-виховного комунікативного засобу.

Аналіз конкретної задачі-ситуації розглядаємо як вирішення:

– ціннісно-змістовних проблем, джерелом яких виступають: суперечності між загальнолюдськими гуманістичними цінностями (альтруїзм, вірність професійному обов’язку, порядність, моральність та ін.) і прагненням будь-що досягти матеріального благополуччя й суспільного визнання. Дані ситуації характерні для практики професійної діяльності, коли має місце використання службового становища в корисливих цілях, поширення свідомо малокорисних, а іноді й небезпечних “педагогічних” курсів. Аналіз подібних протиріч, оцінка провідних мотивів, що керують діями тих або інших людей, формування власної позиції студента вимагають розгляду різних комунікативних, гуманних аспектів даної проблеми, що забезпечує формування цілісної картини комунікативних проблем професійного характеру й готовності студентів керуватися загальнолюдськими цінностями й ідеалами при вирішенні даних проблем;

– проблемних ситуацій ціннісно-смислових конфліктів об’єктивної й суб’єктивної реальності, джерелом яких є розмаїття професійних проблем і ситуацій життєдіяльності особистості – освітніх, професійних та ін. В. Буряк відзначає, що “для успішного розвитку особистості навчання має включати проблемні ситуації, в умовах яких учні самостійно або за допомогою вчителя вирішують проблему, що виникла. За такого навчання в структурі пізнавальної діяльності має виявлятися важлива психологічна закономірність – проблемний характер мислення” [56, с. 40].

Створення проблемної ситуації („ситуації, що виникає в результаті організації викладачем взаємодії студента з пізнавальним об’єктом, завдяки якому виявляється пізнавальне протиріччя” [259, c.277]) передбачає наявність проблеми (задачі) як співвідношення нового і відомого (даного), навчально-пізнавальної потреби студента і вміння (можливості) студента вирішувати цю задачу. Вирішення проблемних ситуацій передбачає аналіз фактів, мотивів, аргументів, рефлексію, ревізію власних можливостей, комунікативних знань, якостей. При розв’язанні проблемної ситуації виникає відчуття пізнавального ускладнення, що викликає подив, посилює емоційну привабливість проблеми, спонукає до пошуку нових знань, необхідних для її вирішення, підвищує можливість самостійно дійти результату. Студенти, висуваючи різні гіпотези, засоби розв’язання проблеми, відточують логічність, послідовність викладу думок, розвивають комунікативно-мовленнєві уміння, застосувують комунікативні знання (досвід) для вирішення професійних питань, моральних, етичних проблем.

Проектуючи задачі-ситуації ціннісно-смислового аналізу реальності, педагог має добирати зміст ситуації як переживання, що ставить під сумнів емпірично сформовані цінності, зміст, мотиви, ідеали комунікативної діяльності й стимулювати вироблення нових критеріїв оцінки реальності, що виникає. В умовах свободи вибору студента, його самостійності створюються умови для значних змін у переконаннях, відносинах, цінностях, самооцінці. Специфіка діяльності педагога виявляється у своєрідному входженні за допомогою педагогічних технологій у структуру процесів самосвідомості й самоорганізації особистості з метою їх підтримки. Ця невидима зовні діяльність (метадіяльність) “зміцнює або добудовує структури самосвідомості й тим самим активізує й оптимізує їх роботу” [156, с.69]. Завданням педагога стає надання предметно-методичної й емоційно-психологічної допомоги студентам у процесі їх мотиваційного й ціннісно-змістовного самовизначення, а саме – в озброєнні студентів знанням сутності, принципів і процедур, що складають орієнтовану основу вирішення комунікативних проблем й розвитку досвіду ціннісно-орієнтовної діяльності;

– професійно-рефлексивних задач-ситуацій, що сприяють усвідомленню особистої відповідальності студента за наслідки власних професійних дій і прийнятих рішень. На жаль, студенти іноді схильні “обирати” ситуації, коли мотиви особистого благополуччя переважають. Змістовною основою задач-ситуацій мають виступати професійні ситуації, що потребують здійснення експертизи фактів, різних способів усвідомлення особистої відповідальності за прийняте рішення.